Ухвала суду № 48189255, 04.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2015 року м. Київ К/800/17816/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014

у справі № 808/5372/13-а

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 29.05.2013 № 0000740024, № 0000750024 та № 0000760024.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Технопромгруп», їх реальності та повноти відображення в обліку за період поставки з 01.06.2012 по 31.06.2012, складено акт №217/24-1/00191230 від 08.05.2013, в якому зафіксовано порушення позивачем: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 755 200,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Технопромгруп», у тому числі за 3 квартали 2012 року у сумі 377 600,00 грн. та за 2012 рік у сумі 755 200,00 грн. (у тому числі 4 квартал 2012 року у сумі 377 600,00 грн.); пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п.200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення за червень 2012 року на суму ПДВ 151 040,00 грн. та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2012 року на суму ПДВ 151 040,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Технопромгруп».

На підставі акта перевірки, 27.05.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000740024, згідно якого ВАТ «Запоріжсталь» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2012 року в розмірі 151 040,00 грн. та застосовано фінансові санкції в розмірі 75 520,00 грн.; №0000750024, згідно якого ВАТ «Запоріжсталь» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року в розмірі 151 040,00 грн. та №0000760024, згідно якого ВАТ «Запоріжсталь» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік в розмірі 755 200,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Технопромгруп» на виконання вимог договору поставки підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема, видатковими накладними, податковими накладними, виписками з сертифікатів якості, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Технопромгруп», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Посилання податкового органу на акт №653/226/373301047 від 15.02.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технопромгруп» з питань документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 по 31.10.2012», судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги, оскільки чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 29.05.2013 № 0000740024, № 0000750024 та № 0000760024.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль