Ухвала суду № 48189071, 28.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2015 р. м. Київ К/800/68108/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 жовтня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року

по справі №826/13624/14

за позовом ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1.)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (надалі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У вересні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2014 року №227/26-59/17-01.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.10.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем чинного законодавства є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте в межах та спосіб передбачений чинним законодавством України.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, його представника та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, про що складено акт №176/17-01/НОМЕР_1 від 25.04.2014 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу було встановлено порушення позивачем ст.36, ст.176 п.п.164.2.17«д» п.164.2 ст.164, п.167.1 п.167 ПК України, що призвело до заниження суми отриманого додаткового блага у вигляді прощеного анулювання боргу на суму 847509,47грн. та заниження податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік на 144076,61грн..

За наслідками проведеної перевірки та апеляційного узгодження податковим органом прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №227/26-59/17-01 від 13.05.2014 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 180095,76грн., в т.ч. основний платіж - 144076,61грн., штрафні (фінансові) санкції - 36019,15грн.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно з абз.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено ряд договорів про надання споживчого кредиту, а саме, №11077196000 від 15.11.2006р. та №11307342000 від 28.02.2008р.

Разом з тим, між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-колект» укладено договори факторингу, відступлення права вимоги за договором іпотеки від 12.12.2011р., в результаті чого право вимоги за договором споживчого кредиту та іпотеки перейшло до ТОВ «Кей-колект».

Листом №434 від 16.02.2012р. ТОВ «Кей-колект» повідомило позивача, що у разі погашення ним заборгованості за договорами іпотеки у сумі 127136,00доларів США, залишок заборгованості буде анульовано.

Відповідно до матеріалів справи, позивач сплатив зазначену суму (а.с.22) і листами від 15.03.2012р. №1050 та №1051 був повідомлений ТОВ «Кей-колект» про анулювання боргу у сумі 695331,35грн. та 1246002,12грн. відповідно (загальна сума - 1941333,47грн.) по курсу НБУ станом на 15.03.2012р. (а.с.20-21).

Крім цього, у зазначених листах ОСОБА_1 був повідомлений, що анульована сума заборгованості є його доходом, отриманим як додаткове благо, а отже, йому необхідно самостійно сплатити з такого доходу податок та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.

У позовні заяві позивач зазначає, що ним було самостійно вирахувано основний борг по кредитам та подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік в якій, з урахуванням уточнень, сума отриманого додаткового блага відображена у розмірі 1093824,00грн. та сплачено податок на доходи фізичних осіб в розмірі 185735,48грн. (а.с.6).

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, у 2012 році позивачем, крім іншого, задекларовано інші доходи (додаткове благо) в розмірі 1093824,00грн., тоді як податковим органом зазначено іншу суму - 1941333,47грн.(а.с.16).

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що позивачем занижено відповідний дохід на суму 847509,47 грн. та не доплачено у бюджет податок з доходів фізичних осіб у сумі 144076,61грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних суд першої інстанції з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що позивачем отримано додаткове благо у вигляді анульованого кредитором «Кей-колект» боргу, проте позивачем не сплачено податок з таких доходів.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не враховано, що анульована сума податкового боргу може включати в себе тіло кредиту, відсотки та/або пеню, що, відповідно, зумовлює настання для позивача різних правових наслідків.

Крім того, слід звернути увагу на те, що сума отриманого додаткового блага відображена позивачем у податковій декларації та встановлена податковим органом під час проведення перевірки не є тотожними, оскільки вони застосовували різні курси валют на час обрахування.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Разом з тим, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Виходячи з положень ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Ю.І. Цвіркун