Рішення № 48188529, 03.08.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 серпня 2015 року Справа № 913/172/15

Провадження №17/913/172/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 7023493 грн. 86 коп.

Суддя Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - не прибув;

від відповідача - Пальчик М.О., довіреність № 06-05-4/04 від 04.01.2015; Петрук С.І., довіреність № 06-05-2/02 від 04.01.2015.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 936370,67 грн., інфляційних нарахувань у сумі 3537486,62 грн., пеню у сумі 1178193,84 грн., 7% штрафу у сумі 1371442,73 грн., за договором купівлі-продажу природного газу № 07-12 -ПР від 10.07.2012.

Представником відповідача було надано відзив на позовну заяву № 06-05-100 від 04.06.2015, згідно якого відповідач позов визнає частково та просить відмовити позивачу у стягненні пені в сумі 1178193,84 грн. та 7% штрафу у сумі 1371442,73 грн. у зв'язку з тим, що підприємство знаходиться в процедурі банкрутства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів протягом якого штрафні санкції не нараховуються.

20.07.2015 представник відповідача подав до канцелярії суду письмове пояснення по справі № 06-05-132 від 16.07.2015.

Також, в судовому засіданні 20.07.2015 представник відповідача надав суду контррозрахунок інфляційних нарахувань, згідно якого сума, що підлягає до стягнення складає 3516508,87 грн.

Крім того, в письмових поясненнях № 06-05-132 від 16.07.2015 відповідач зауважив, що позивачем в розрахунку 3% річних неправомірно до періоду прострочення включено день оплати боргу та надав новий розрахунок 3% річних, згідно якого 3% річних складають 912167,51 грн. (заява від 22.07.15 № 06-05-135).

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що були присутніми у судовому засіданні, суд

в с т а н о в и в:

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (позивач у справі), як Продавцем, та Державним підприємством "Сєвєродонецька ТЕЦ" (відповідач у справі), як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу № 07-12-ПР від 10.07.2012 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, Продавець передає Покупцю з 01.08.2012 по 31.12.2012 газ у обсязі до 34556,0 тис. куб. м., у тому числі починаючи з 4 кварталу: жовтень 2012 року - 10117,0 тис. куб. м, листопад 2012 року - 12294,0 тис. куб. м, грудень 2012 року - 12145,0 тис. куб. м.

Як зазначено у п. 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Відповідно до п. 3.4 Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Згідно пункту 5.2 Договору, ціна склала за 1000 куб.м. газу 4661,74 грн. з ПДВ. Згідно п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключено грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 30% (тридцять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі по 35 % (тридцять п'ять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Як зазначено у п. 7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Згідно п. 9.3. Договору, строк у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Відповідно до пункту 11.1 Договору, цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з 01.08.2012 до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

В порушення умов договору, відповідач вчасно отриманий газ не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача пені в сумі 1178193,84 грн., 7% штрафу в сумі 1371442,73 грн., 3% річних у сумі 936370,67 грн., інфляційних нарахувань у сумі 3537486,62 грн. за договором купівлі-продажу природного газу № 07-12 -ПР від 10.07.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Договору протягом жовтня 2012 року - листопада 2012 року він поставив відповідачу природний газ в обсязі 8375,00 тис. куб. м. на загальну суму 39042039,00 грн.

Згідно ухвали господарського суду Луганської області у справі № 913/40/13 від 11.02.2014 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 28.04.2014 було визнано вимоги кредитора ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в сумі основного боргу за листопад 2012 року в сумі 13792039,00 грн., 3% річних, які нараховані за зобов'язаннями листопада 2012 року по 02.01.2013, пені, нарахованої за зобов'язаннями листопада 2012 року в сумі 157351,45 грн. за період з 15.12.2012 по 31.12.2012 та частково інфляційні нарахування на зобов'язання листопада 2012 року в сумі 50533,22 грн. за період з 16.11.2012 по 15.12.2012.

Проте, зобов'язання щодо сплати основного боргу за природний газ, поставлений у листопаді 2012 року повністю виконано не було, тому позивач заявляє до стягнення пеню, нараховану на суму заборгованості за природний газ, поставлений у листопаді 2012 року, за період з 03.01.2013 по 14.06.2013 в сумі 1178193,84 грн. 3% річних, нараховані на суму заборгованості за природний газ, поставлений у листопаді 2012 року, за період з 03.01.2013 по 06.02.2015 в сумі 936370,67 грн., втрати від інфляції, нараховані на суму заборгованості за природний газ, поставлений у листопаді 2012 року, за період з січня 2012 року по грудень 2014 року в сумі 3537486,62 грн.

Представник відповідача проти стягнення штрафних санкцій заперечує повністю та надав власні контррозрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних (а.с.106, 138).

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та відповідача, надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу листопаді 2012 року природний газ на суму 25266609,12 грн. Відповідач зобов'язання з оплати поставленого природного газу виконав частково в сумі 11474570,12 грн., решту боргу не сплатив.

У зв'язку з порушенням строків з оплати отриманого газу позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 1178193,84 грн., нараховану на суму заборгованості за природний газ, поставлений у листопаді 2012 року, за період з 03.01.2013 по 14.06.2013, згідно наданого позивачем розрахунку. Також позивач просить стягнути 7% штрафу у сумі 1371442,73 грн. за прострочення зобов'язання по оплаті спожитого газу у листопаді 2012 року більш ніж на 30 днів. (а.с.46-48)

Вказані вимоги про стягнення пені та штрафу до задоволення не підлягають з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.01.2013 за заявою Публічного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно", як кредитора, порушено провадження у справі № 913/40/13-г про банкрутство боржника Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелекроцентраль", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Справа про банкрутство Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелекроцентраль" розглядалась відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-ХІІ в редакції Закону України від 30.06.1999 № 784-XIV, оскільки була порушена до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 № 4212-VI, яким Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладено в новій редакції.

Таким чином, на даний час діє мораторій на задоволення вимог кредиторів Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелекроцентраль".

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

У абзаці 4 пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 «Про судову практику в справах про банкрутство», зазначено, що за змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Оскільки мораторій задоволення вимог кредиторів було введено 03.01.2013, а позивачем заявлена до стягнення пеня, що нарахована на зобов'язання з оплати, що виникли у листопаді 2012 року, за період з 03.01.2013 по 14.06.2013 в сумі 1178193,84 грн., тобто під час дії вказаного мораторію, то у задоволені вимог позивача про стягнення з відповідача пені у вищевказаній сумі слід відмовити.

З тих же підстав слід відмовити у стягненні штрафу в розмірі 7 % від суми простроченого платежу за прострочення понад 30 днів в сумі 1371442,73 грн., нарахованого за прострочення оплати за газ, поставлений у листопаді 2012 року, оскільки прострочення понад 30 днів почалось з 13.01.2013, тобто також під час дії мораторію.

Позивач також просить стягнути 3% річних у сумі 936370,67 грн., нараховані на зобов'язання листопада 2012 року за період з 03.01.2013 по 06.02.2015, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.47).

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Стосовно розрахунку 3% річних суд зазначає про його часткову помилковість, оскільки кінцевою датою розрахунку по кожному з 20-ти періодів прострочення при часткових оплатах, є дата оплати боргу, а оскільки дата оплати не входить до періоду прострочення, то всі періоди нарахування корегуються на цей день і сума 3% річних, яка підлягає стягненню за зобов'язаннями листопада 2012 року складає 935852,87 грн. В решті 3% річних в сумі 517,80 грн. слід відмовити.

Крім того, у зв'язку з порушенням строків з оплати поставленого у листопаді 2012 року газу, позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування в сумі 3537486,62 грн., що нараховані на зобов'язання листопада 2012 року за період з грудня 2012 року по грудень 2014 року, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.47).

Стосовно інфляційних нарахувань у сумі 3537486,62 грн. суд зазначає наступне.

У зв'язку з тим, що Постановою Донецького апеляційного господарського суду у справі № 913/40/13-г визнано частково вимоги кредитора ПАТ «НАК «Нафтогаз» щодо інфляційних нарахувань на зобов'язання листопада 2012 року в сумі 50533,22 грн. за період з 16.11.2012 по 15.12.2012.

Позивач в даній справі заявляє вимоги про стягнення інфляційних нарахувань на зобов'язання листопада 2012 року за період з січня 2013 року по грудень 2014 року в сумі 3537486,62 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Державною службою статистики України і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наданого до позову розрахунку вбачається, що індекс інфляції застосовувався до суми боргу, що існувала на початок місяця без врахування часткових оплат. Такий алгоритм розрахунку суперечить вищевказаному порядку визначення втрат від інфляції.

Позивачем в розрахунку втрат від інфляції по кожному місяцю було взято суму боргу на початок місяця, а не на кінець місяця, як зазначено вище.

Як вбачається з розрахунку позивача, станом на кінець місяця - січня 2013 року, борг складав 17792039,00 грн. (тобто сума існувала весь місяць січень), а не 19242572,22 грн., як зазначив в розрахунку позивач, а отже на цю суму слід було нараховувати інфляційну складову за січень 2013 року. Аналогічний алгоритм слід також застосовувати до інших сум, сформованих з урахуванням численних оплат на кінець кожного місяця, в яких вони відбувались.

Отже, оскільки відповідачем було здійснено численні оплати протягом грудня 2012 року - серпня 2013 року, то належний розрахунок інфляційних нарахувань на зобов'язання листопада 2012 року, виходячи в вищевикладеного ВГСУ алгоритму, та періодів нарахування, визначених позивачем, буде наступним:

МісяцьСума боргу на кінець місяця, грн.Індекс інфляції за місяць існування боргуСума інфляції (дефляції), грн.Грудень 2012Визнано конкурсні вимоги в сумі 50533,22 грн. за період з 16.11.2012 по 15.12.2012 (постанова ДАГС у справі № 913/40/13-г).Січень 201317792039,00Січень 2013 року - 100,2%35584,078Лютий - липень 201317292039,00 лютий - липень 2013 року - 99,89% (сума боргу існувала протягом лютого - липня 2013 року без часткових оплат, тому враховуються індекси інфляції для за весь період прострочення). -17309,31Серпень 201313792039,00серпень 2013 року - грудень 2014 року 125,36% (сума боргу існувала протягом серпня 2013 року та станом на грудень 2014 року не погашена, без часткових оплат, тому враховуються індекси інфляції для за весь період вказаного прострочення).3498234,10Всього:3516508,87

З наведеного розрахунку вбачається, що втрати від інфляції за заявлений позивачем період складають 3516508,87 грн., тому він безпідставно заявив до стягнення 3537486,62 грн. інфляційних нарахувань на зобов'язання листопада 2012 року.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, до всього стягнення підлягають інфляційні нарахування в сумі 3516508,87 грн. В решті 20977,75 грн. слід відмовити.

З урахуванням викладеного, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 935852,87 грн., інфляційні нарахування в сумі 3516508,87 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, на підставі статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м. Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 00131050, на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720, 3% річних у сумі 935852,87 грн., інфляційні нарахування у сумі 3516508,87 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 46327,17 грн., видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 10.08.2015.

Суддя О.С. Фонова