Рішення № 48184577, 04.08.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2919/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

за участі секретаря Локоткова І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому просить поділити майно набуте за час шлюбу з ОСОБА_2, виділивши та визнавши за відповідачем право власності на автомобіль «Опель Комбо», 1994 р.в., синього кольору, № кузова НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1, та стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль в сумі 16 000 грн. і судові витрати.

Вимоги мотивує тим, що у зареєстрованому шлюбі з відповідачем перебувала з 13.02.2002 року. Через те, що сімейне життя не склалося, 22.05.2009 року шлюб з ОСОБА_2 було розірвано.

Під час перебування у шлюбі на спільні кошти ними у 2005 році було придбано автомобіль НОМЕР_2, та у 2008 році автомобіль «Опель Комбо», д.н.з. НОМЕР_1, а також побутова техніка.

Відповідач одноособово використовував автомобілі для власних потреб, зокрема у своїй підприємницькій діяльності.

Після розірвання шлюбу вона подавала до Дніпровського районного суду м. Києва позов до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, зокрема автомобіля «Деу Ланос», за результатами якого у задоволенні її вимог було відмовлено через те, що автомобіль було відчужено за біржовою угодою від 2008 року та знято з обліку.

Під час розгляду вказаної справи у неї були відсутні докази того, що автомобіль «Опель Комбо», д.н.з. НОМЕР_1, був придбаний під час перебування у шлюбі, тому він не був предметом розгляду вказаної справи.

За повідомленням Управління ДАІ у м. Києві від 16.04.2010 р. транспортний засіб «Опель Комбо», д.н.з. НОМЕР_1, було зареєстровано за відповідачем 16.12.2008 року.

ОСОБА_2 використовує спірний автомобіль виключно одноособово та не бажає добровільно сплатити їй компенсацію вартості транспортного засобу, через що вимушена звернутися з позовом до суду.

Здійснити оцінку автомобіля «Опель Комбо» вона не має можливості, так як відповідач переховує транспортний засіб і одноособово володіє документами на нього. Вартість автомобіля 32 000 грн. визначена виходячи із даних Інтернет - видання станом на 17.01.2014 року.

У даній справі 24 червня 2014 року було постановлене заочне рішення (а.с.49-51).

Відповідно поданої заяви представника відповідача ОСОБА_3 ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24.06.2014 року було скасоване (а.с. 69-71).

В подальшому у ході розгляду справи представник позивачки ОСОБА_4 збільшив розмір заявлених вимог в частині стягнення грошової компенсації частки позивачки у праві спільної сумісної власності на автомобіль «Опель Комбо» з посиланням на висновок проведеної судової автотоварознавчої експертизи та просив стягнути з відповідача на користь позивачки кошти у розмірі 20 120 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4 підтримав позов зі збільшеним розміром заявлених вимог та обставини, викладені у заяві, додатково пояснив, що строк позовної давності позивачкою не порушено, оскільки про відчуження спірного автомобіля позивачка дізналася у 2014 року з відповіді ДАІ.

Представник відповідача ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачкою пропущено строк позовної давності, так як попередньо ОСОБА_1 вже зверталася до суду з позовом про поділ майна, яким предметом спору був автомоіль Деу Ланос та рішення суду було постановлено 16 червня 2010 року, тому позивачка не була позбавлена можливості ділити й автомобіль «Ополь Комбо», проте даний позов подала лише у 2014 року.

Вислухавши пояснення представника позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі у період часу з 13.02.2002 року по 14.07.2009 року, що підтверджується копіями свідоцтва про одруження та свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 17, 18).

Згідно повідомлень Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в м. Києві від 10.04.2014 року, від 16.04.2010 р. та від 30.05.2014 року, автомобіль марки ОПЕL СОМВО, 1994 року випуску, кузов НОМЕР_3, було зареєстровано за гр. ОСОБА_2 16 грудня 2008 року (а.с. 12, 13, 44-46).

Отже, вказаний автомобіль являвся спільним майном сторін по справі, як колишнього подружжя, оскільки був придбаний у період шлюбу.

Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З матеріалів справи убачається, що попередньо позивачка зверталася з позовом до відповідача про поділ майна подружжя, при цьому у ньому предметом спору автомобіль ОПЕL СОМВО не являвся та вимоги щодо нього не заявлялися.

Доказів на підтвердження проведення поділу майна між позивачкою та відповідачем з боку останнього суду не надано.

За нормою ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Як убачається із повідомлень Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в м. Києві від 10.04.2014 року та від 30.05.2014 року, автомобіль марки ОПЕL СОМВО, 1994 року випуску, кузов НОМЕР_3, ОСОБА_2 знято з реєстраційного обліку для реалізації 30 вересня 2010 року та станом на 29.05.2014 року вказаний транспортний засіб зареєтровано за гр. ОСОБА_6 (а.с. 44-46).

Отже, спірний транспортний засіб був відчужений відповідачем після розірвання шлюбу з позивачкою, при цьому відповідачем суду не надано доказів того, що реалізація автомобіля ОПЕL СОМВО, 1994 р.в., відбувалася з відома та згоди позивачки.

У задоволенні заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 72 Сімейного кодексу України, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

При цьому нормою ч. 1 ст. 68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Представник позивачки суду пояснив, що про відчуження спірного автомобіля позивачці стало відомо під час розгляду даної справи з отриманої інформації на запит суду від Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві. В спростування даних обставин будь-яких доказів з боку відповідача суду не надано.

Отже, суд вважає, що строк позовної давності позивачкою не пропущений, оскільки на час подання даного позову від 29.01.2014 року ОСОБА_1 не було відомо про порушення її прав відповідачем, а саме щодо одноособового розпорядження останнім спільним майном подружжя та зняття з реєстраційного обліку спірного транспортного засобу 30.09.2010 року для його реалізації і подальшого відчуження автомобіля.

Відповідно до ч. 2 ст. 68 Сімейного кодексу України, розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11 роз»яснено про те, що вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом (ч. 1 ст. 357 ЦК України).

Відповідно до пункту 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності,

передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

За клопотанням представника позивачки ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року було призначено проведення автотоварознавчої експертизи для з'ясування вартості спірного автомобіля «ОПЕL СОМВО», 1994 року випуску (а.с. 79, 80).

Відповідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 8414/15-54 від 25.06.2015 року, дійсна середньоринкова вартість транспортного засобу марки «ОПЕL СОМВО», синього кольору, 1994 року випуску станом на 30.09.2010 року складала 24 697,25 грн. та на час проведення експертизи складає 40 422,91 грн. (а.с. 85-87).

Отже, враховуючи зазначене, а також беручи до уваги, що спірний автомобіль, який являвся спільним майном сторін по справі, як подружжя, після розірвання шлюбу між позивачкою і відповідачем та на час розгляду справи був відчужений останнім без відома та згоди позивачки, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню частково, а саме з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя слід стягнути грошову компенсацію за ? частку вартості спірного автомобіля в сумі 12348 грн. 63 коп., оцінка якого визначена експертом у розмірі 24 697,25 грн. саме станом на 30.09.2010 року, тобто на час відчуження автомобіля «ОПЕL СОМВО». В решті заявлених вимог, у тому числі в частині виділення відповідачу та визнання за ним права власності на спірний автомобіль слід відмовити, оскільки спірний транспортний засіб у власності відповідача не знаходиться та відчужено на користь третьої особи.

Підстав для відступу від засад рівності часток подружжя та збільшення частки майна ОСОБА_1 у спільному майні подружжя, відповідно до положень ч. ч. 2, 3 ст. 70 СК України, судом не встановлено.

Згідно листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 25.06.2015 року, вартість проведених досліджень по складанню висновку судової автотоварознавчої експерптизи № 8414/15-54 від 25.06.2015 року складає 1536 грн. (а.с. 90).

Отже, відповідно до ст. ст. 86, 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у розмірі 243,60 грн. та витрати по оплаті проведення судової експертизи у розмірі 1 536 грн.

Представник позивачки також просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн, при цьому надав квитанцію № 749821 від 27.01.2015 року на суму 10 000 грн. Проте вимоги у цій частині задоволенню не підлягають, оскільки у вказаній квитанції не зазначено платника коштів, тому незрозуміло ким саме була сплачена вказана сума.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. Проте наявний у матеріалах справи витяг з договору на надання правової допомоги від 20.03.2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, не містить інформації про розмір гонорару та порядок його внесення.

Керуючись ст. ст. 60, 61, 63, 65, 68, 69, 70-72 СК України, ст. ст. 357, 368, 369 ЦК України, п. п. 19, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, ст. ст. 10, 11, 57 - 64, 86, 88, 158, 169, 208, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя грошову компенсацію за ? частку вартості транспортного засобу марки «ОПЕL СОМВО», 1994 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_3, у розмірі 12 348 грн. 63 коп., судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп. та витрати по оплаті проведення судової експертизи у розмірі 1 536 грн., а всього суму 14 128 (чотирнадцять тисяч сто двадцять вісім) грн. 23 коп.

В решті заявлених вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя