Постанова № 4818038, 27.08.2009, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2009 року Справа № 2-а-6630/08/0970

м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Григорука О.Б.,

при секретарі - Пікович Л.Р.

за участю представників сторін:

від позивача - Сохан В.Є.,

від відповідача - Балінська М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ТОВ «Захід Франко Груп»

до відповідача ДПІ в м. Івано-Франківську

про скасування  податкового повідомлення - рішення №0001082304/1 від 15.12.2008року,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Захід Франко Груп» звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення №0001082304/1 від 15.12.2008року. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем прийнято податкове-повідомлення рішення, яким безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 456961,00грн..

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з мотивів викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях у справі від 18.08.2009року. Крім цього, суду пояснив, що висновки, зафіксовані в акті перевірки позивача від 11 листопада 2008року, є необґрунтованими, оскільки визначення сум податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за липень 2008року відбувалось у відповідності до вимог пп. 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Посилання відповідача на те, що операції з реалізації товару були здійснені на території України за цінами нижче звичайних, оскільки митна вартість товарів, що визначена митним органом, є значно вищою, є безпідставними, так як відповідачем не доведено того, що ціна договору, згідно якого здійснювалась реалізація продукції, не відповідає рівню звичайної ціни, як це передбачено пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а ототожнення термінів «митна вартість» та «звичайна ціна» є необгрунтованими.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, суду пояснив, що актом від 11 листопада 2008року про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Захід Франко Груп» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування за серпень 2008року встановлено, що у звітному періоді сума податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість в липні 2008року становила 839313,00 грн.. У відповідності з поданою податковою декларацією з податку на додану вартість за 08 місяць 2008року позивачем було задекларовано суму податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість в розмірі 382351,53грн., що на 456961,00грн. менше суми податкових зобов'язань, що становила в липні 2008року. Внаслідок цього безпідставно занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2008року та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2008року на суму 456961,00грн.. Крім цього, суду пояснив, що у відповідності до вантажно-митних декларацій, було визначено митну вартість товару, яка в подальшому реалізовувалась на території України. При цьому загальна митна вартість товару склала 3759935,66грн. (мито 436628,40грн., сума ПДВ - 839312,84грн.), однак обсяг поставки на території України склав 2294112,00грн., в тому числі ПДВ 382352,00грн., вказана ціна договорів є нижчою, ніж звичайна ціна на вказаний вид товарів. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом, не заперечується сторонами, згідно вантажно-митних декларацій ТОВ «Захід Франко Групп» за липень 2008року останнім було задекларовано ввезення на митну територію товарів народного вжитку (одяг), митна вартість якого визначена митним органом і склала 3759935,66грн.. З вказаної митної вартості товару позивачем сплачено мито в розмірі 436628,40грн., та податку на додану вартість в розмірі 839312,84грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вантажно-митних декларацій. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін сума сплаченого податку на додану вартість у розмірі 839312,84грн., віднесена позивачем до складу податкового кредиту. Правомірність вказаної дії, в судовому засіданні не заперечувалось представниками позивача та відповідача.

У відповідності до договорів укладених ТОВ «Захід Франко Груп» з ТОВ «Альфа-Брокус» та підприємцями Савчуком Ю.М. і Семенюком Т.П., останнім було відвантажено позивачем товарів народного вжитку (одяг) на суму 2272874,64 грн., в тому числі ПДВ в сумі 382352,00грн.. 18 вересня 2008року ТОВ «Захід Франко Груп» було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2008року, у відповідності до якої було задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню 457 011,00грн.. Дані обставини не заперечуються сторонами, а тому доказуванню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників відповідача, підставою для зменшення податкового зобов'язання податковим органом, на думку відповідача, стала реалізація позивачем товарів, за ціною нижчою, ніж звичайна ціна на вказаний вид товарів, яку податковий орган ототожнює з митною вартістю таких товарів.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування.

Пунктом 1.18 ст.1 цього Закону встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Матеріали справи свідчать, що саме по звичайній ціні, яка відповідає справедливій ринковій ціні, як того вимагає вищезазначена норма, позивач продавав товари народного вжитку у період, що перевірявся, а доводи податкового органу про порушення підприємством п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" є необґрунтованими.

Згідно зі с таттею 259 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року м итною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Статтею 261 Митного кодексу України визначено, що в ідомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України. Відповідно до ст. 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф" митна вартість - це нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури: на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України; комісійні та брокерські; плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

Таким чином, митна вартість являє собою базу проведення нарахувань митних платежів (податків, зборів), ч инне законодавство не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України.

У відповідності до п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Податковий орган не мав правових підстав, передбачених п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", для визначення позивачу податкових зобов'язань за непрямими методами, а відтак діяв не у спосіб передбачений Законом. Крім цього, у відповідності до розділу 3 акту перевірки №15260/23-4-34624161 від 11 листопада 2008року за результатами перевірки не встановлено укладення позивачем нікчемних (недійсних) договорів (а.с. 11).

Таким чином, обчисливши та сплативши податок на додану вартість, виходячи з митної вартості, при розмитненні товару, за наявності вантажної митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, позивач мав право на податковий кредит згідно п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що не заперечується відповідачем.

Нарахування податкових зобов'язань на товари народного вжитку (одяг), що реалізуються по договірній ціні на території України, виходячи з їх митної вартості є безпідставним, оскільки не ґрунтується на вимогах законодавства. При цьому, посилання відповідача на п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», як на підставу застосування митної вартості для визначення звичайних цін на товари у спірному випадку, є безпідставними, оскільки вказана норма регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість для товарів, що імпортуються на територію України, на момент перетину митного кордону України.

Згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні здійснюється на засадах, відповідно до яких, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд ,-

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Івано-Франківську  №0001082304/1 від 15.12.2008року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Захід Франко Груп» 3,40 грн. сплаченого судового збору.

 Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України, може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя О.Б. Григорук

Постанова в повному обсязі складена 01.09.2009року.