Ухвала суду № 48178840, 10.08.2015, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/4599/13-ц

Провадження № 8/592/18/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2015 року м.Суми

Ковпаківський райсуд м. Суми у складі головуючого Алфьорова А.М., при секретарі Літовченко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 липня 2013 р. за нововиявленими обставинами,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в обґрунтування поданої заяви зазначає, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 01.07.2013 року йому було відмовлено в задоволенні позову до КУ «Сумська міська клінічна лікарня №4», ОСОБА_2 про виключення даних з медичної карточки неправомірно. Підставою про відмову в задоволенні позову до відповідачів суд зазначає - «Припущення позивача, що лікарем ОСОБА_2 в його медичну карточку були внесені інші дані, що потягли неможливість встановити дійсну причину погіршення стану його здоровя, не підтверджені доказами».

Заявник стверджує, що працював на Сумському чавуноливарному заводі « Центролит» варником рідкого скла ливарного виробництва цеху №2 з 1978 року по 21 квітня 1983 року.

В 1983 році при варінні рідкого скла з карбамідом в склад якого входила отруйна хімічна речовина-аміак при вдиханні якого під час виконання професійного обовязку по приготуванні рідкого скла з карбамідом у нього виникло погіршення (розлад) здоровя з виникненням вегето-судинних розладів з супроводженням головного болю.

14 квітня 1983 року цеховий лікар цеху №2 Сумського чавуноливарного заводу « Центролит» ОСОБА_2, якій було повідомлено, що контактуючи з парами аміаку при виробництві рідкого скла з карбамідом, який викликав погіршення ( розлад) здоровя, яке супроводжувалося різними симптомами - особливо вегетативними розладами з супроводженням сильного головного болю, тобто погіршенням ( розладом здоровя, ОСОБА_1 повязував з застосуванням карбаміду) про що свідчать записи в його медичній амбулаторній картці від 14.04.1983 року.

ОСОБА_2 на обґрунтовані заявника, скарги не відреагувала належним чином, не витребувала з санепідстанції міста Суми результат лабораторних обстеженьповітряного середовища робочої зони варника рідкого скла цеху №2 в Сумському чавуноливарному заводі « Центролит» під час виробничого процесу на наявність та кількість парів аміаку, їх санітарні норми, їх відповідність чи не відповідність на підставі досліджень, які були проведені лабораторією промислової гігієни санепідстанції міста Суми в квітні 1983 року та з врахуванням цих концентрацій, не встановила причину погіршення (розладу) здоровя, що виникло.

В липні 2015 року ОСОБА_1 стало відомо, що лікар ОСОБА_2 14.04 1983 року грубо порушила наказ Міністерства охорони здоровя СРСР від 04 жовтня 1980 року №1030 та Типову інструкцію по заповненню форм первинної медичної документації лікувально-профілактичних установ ( без документів лабораторій) затвердженої вище зазначеним наказом.

ОСОБА_2 вперше виявивши захворювання, на аркуші медичної картки від 14.04 1983 року не зробила відмітку знаком «+» , як того вимагає типова інструкція. Відсутність в медичній амбулаторній картці на аркуші від 14.04 1983 р., знаку «+» ( плюс) на погляд заявника, зробленого лікарем ОСОБА_2М навмисне, щоб поставити в оману, що він нібито давно страждає захворюванням - вегето- судинною дистонією свідчить про те, що вегетативні розлади з супроводженням головного болю у нього виникли не від парів аміаку, а нібито від загального захворювання, яке супроводжується подібними симптомами при цьому, наголошував, що саме ці симптоми повязує тільки з роботою в шкідливих умовах праці при тривалому контакті з парами

аміаку приблизно два останніх тижнів працюючи в різні зміни, а не з роботою в нічні зміни.

Відповідно ОСОБА_1 просить суд скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01.07.2013 р. та ухвалу апеляційного суду Сумської області, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

У судовому засіданні ОСОБА_1 разом з захисником, вимоги заяви підтримали у повному обсязі.

Представник КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 4» у судовому засіданні, вимоги заяви не визнала, надавши заперечення.

ОСОБА_2 протягом 1983 року працювала лікарем-терапевтом цехової служби Сумської міської лікарні №4, а саме - цеховим терапевтом цеху №2, в якому працював позивач по справі, з умовами роботи, за якими всі скарги працівників підприємства реєструвались на амбулаторному прийомі у лікаря в поліклініці №4.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 квітня 1983 року ОСОБА_1 звертався з скаргами на погіршення стану здоровя до оздоровчого пункту підприємства, а 14 квітня 1983 року звернувся до поліклініки на амбулаторний прийом до ОСОБА_2, яка обстеживши його та встановивши діагноз - вегето-судинну дистонію, астенічний синдром, порекомендувала йому консультацію у невропатолога та окуліста з питання працевлаштування. Ознак отруєння виявлено не було. Підстав для надання йому лікарем в звязку з цим медичної допомоги не було виявлено. Позивач пройшов 22 квітня 1983 року огляд у окуліста, який встановив йому діагноз гіперметропічний астигматизм обох очей, про що свідчить запис в амбулаторній картці. Невропатолога він не відвідував.

Факт погіршення стану здоровя позивача в квітні 1983 року в результаті отруєння та заподіяння шкоди його здоровю в результаті бездіяльності лікаря не підтверджується доказами в справі. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23.12.1987 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до Сумського заводу «Центроліт» про відшкодування шкоди, судом встановлено, що здоровю позивача умовами праці на Сумському заводі «Центролит» шкода не заподіяна.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21.02.1992 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського заводу «Центролит» про відшкодування шкоди, встановлення факту пошкодження його здоровя на заводі «Центролит» встановлено, що адміністрація заводу, комісія з охорони праці та профспілковий комітет відмовили у складанні акту про нещасний випадок за тими мотивами, що такий факт не підтвердився. При розгляді справи суд встановив, що нещасного випадку з ОСОБА_1 на робочому місці не було, акт про нещасний випадок не складався, інститут профзахворювань приходить до висновку, що захворювання ОСОБА_1 не повязані з роботою.

Дії ОСОБА_2 неодноразово були предметом перевірки в результаті звернень ОСОБА_1 до органів різних інстанцій і були оцінені як такі, що узгоджувались з діючим законодавством.

Порушень обовязків, передбачених Положенням про лікаря-терапевта, затвердженого наказом № 1000 від 23 вересня 1981 року Міністра охорони здоров'я СРСР в діях ОСОБА_2 судами (зокрема ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 09.01.2007 року) встановлено також не було. Встановлено, що дії лікаря відповідали вимогам чинного законодавства, узгоджувались з положенням про лікаря - терапевта, іншими правовими актами.

Як вбачається з запису лікаря в картці амбулаторного прийому позивача, вона встановила йому діагноз вегето-судинна дистонія, астенічний синдром, і цей діагноз був остаточним. З запису також вбачається, що встановлення цього діагнозу супроводжувалось вимірюванням тиску позивача, показники якого були в межах норми, що дало підстави відповідачеві зробити висновок про те, що ОСОБА_1 є терапевтично здоровим і не викликало необхідності надавати йому за такого діагнозу медичну допомогу лікарськими препаратами.

Заслуговують на увагу і те, що при встановленні такого діагнозу лікар зобов'язана була б надати позивачеві невідкладну медичну допомогу за наявності підвищеного тиску, гіпертонічного кризу, потреби в чому не було. З матеріалів справи не вбачається, якої саме медичної допомоги потребував позивач при його зверненні до лікаря за відсутності факту отруєння та за відсутності необхідності надання допомоги при встановленому лікарем діагнозі з врахуванням об'єктивного стану позивача на той час, в тому числі і за нормального тиску.

Обґрунтованих підстав для перегляду рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 01.07.2013 року відсутні. КУ «СМКЛ №4» вважає винесене рішення Ковпаківським районним судом міста Суми від 01.07.2013 року правомірним та обґрунтованим.

Відповідно представник КУ «СМКЛ № 4» просить відмовити у задоволенні ОСОБА_1 заяви.

ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, до суду не зявилася, заяв та клопотань не надавала.

Суд вислухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи вважає, вимоги заяви не обґрунтованими та такими, що підлягають відмові.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 липня 2013 р., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 4», ОСОБА_2 про виключення даних з медичної карточки, відмовлено у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю /а.с.50-53/.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 07 серпня 2013 р., рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 липня 2013 р. залишено без змін /а.с.88-89/.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 30 березня 2012 р. № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у звязку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Твердження позивача, що ОСОБА_2 порушила наказ Міністерства охорони здоровя СРСР від 04.10.1980 р. № 1030 та Типової інструкції по заповненню форми первинної медичної документації лікувально-профілактичних установ, не підтверджується жодними доказами, також рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області від 09.01.2007 р., встановлено про вірність визначення діагнозу позивачу, що також підтверджується висновком лікарсько-експертної комісії Київського НДІ гігієни та професійних захворювань, Клінікою професійних захворювань Інституту медицини праці, відповідно захворювання встановлене позивачу, не повязане з умовами праці. Також рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21.02.1992 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського заводу «Центролит» про відшкодування шкоди факту ушкодження здоровя позивача, факту його отруєння чи нещасного випадку з ОСОБА_1 на робочому місці встановлено не було. Про що відображено та в силу ст. 61 ЦПК України не доказано в спірному рішенні суду.

Керуючись ст. 361 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 липня 2013 р. за нововиявленими обставинами, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський райсуд м. Суми.

Суддя: А.М. Алфьоров