Рішення № 48178361, 10.08.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Оніпко О.В., Василевич В.С.

секретар судового засідання: Шептицька С.С.

за участі: представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Млинівського районного суду від 21 квітня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Млинівського районного суду від 21 квітня 2015 року позов задоволено частково:

- стягнуто з відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк" або Банк) (МФО: 380236, ЄДРПОУ: 34047020, р\р 373980009) заборгованість за кредитним договором №8В_09/044/07-С від 04.07.2007 року у розмірі 22 317, 04 доларів США, що за курсом 12, 95 гривень відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 23.10.2014 року складає 289 005, 67 гривень, що складається з: тіла кредиту - 16 355, 44 доларів США і становить 211 802, 95 гривень; відсотків - 5 961, 60 доларів США і становить 77 202, 72 гривень;

- стягнуто пропорційно з відповідачів на користь ПАТ "Дельта Банк" (МФО: 380236, ЄДРПОУ: 34047020, р\р 6499100199) 1 778, 40 гривень судового збору.

В задоволенні решти вимог позивачу відмовлено.

У поданій на рішення апеляційній скарзі Банк покликався на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи.

На її обґрунтування зазначалося про недодержання судом вимог ст.ст. 512-519, 1054, 612, 651, 1050, 1048, 553, 543 щодо предмета кредитних прав і обов'язків, зобов'язального права та забезпечення виконання зобов'язання порукою, а також неврахування роз'яснень постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" щодо умов дострокового повернення чергової частини кредиту.

Вважає, що кредитором здійснювалися дії щодо повернення заборгованості за кредитним договором, а тому позовну давність ним не пропущено. Відповідно до правил ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності є перерваним в зв'язку із визнанням позичальником свого боргу перед ПАТ "Дельта Банк" та свого обов'язку з виконання договірних зобов'язань. Тому перебіг позовної давності необхідно рахувати з 12 вересня 2013 року, тобто з моменту винесення постанови про повернення виконавчого документа, а не з листопада 2011 року.

Суд першої інстанції на порушення ст. 213 ЦПК України не навів доводів, на підставі яких визначено саме таку суму заборгованості, а також не визначено розміру відсотків за користування кредитними коштами, а сума, що зазначена в оскаржуваному рішенні, обчислена без жодних розрахунків.

Помилково встановлено і підставу часткового припинення поруки ОСОБА_2, а також відмову у частковому задоволенні позову до відповідачів.

З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про стягнення на користь ПАТ "Дельта Банк" з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 593 812, 25 гривень заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив зі спливу позовної давності за періодичними (черговими) платежами та недоведеністю суми обчислених відсотків за користування кредитом, а тому частково задовольнив позов, стягнувши суму кредиту, що залишилася, та доведену суму відсотків.

Проте погодитися з такими висновками не можна.

Як убачається з матеріалів справи, 4 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (далі - ВАТ "Кредитпромбанк") і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №09/044/07-С, за умовами якого банк надав, а позичальник одержав на споживчі цілі 23 000 доларів США з процентною ставкою за користування кредитними коштами 13, 6 % річних строком до 1 липня 2022 року (а.с. 5-11).

З метою повернення кредитних коштів ВАТ "Кредитпромбанк" того ж числа укладено ще два договори:

1.) з ОСОБА_2 договір поруки №09/044/П01/07-С, за яким поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальника;

2.) з ОСОБА_1 договір іпотеки, за яким іпотекодавець зобов'язалася відповідати за невиконання кредитних зобов'язань належним на праві власності нерухомим майном - земельною ділянкою площею 0, 075 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_4, та житловим будинком загальною площею 68, 6 кв.м, жилою - 37, 2 кв.м з надвірними будівлями, що знаходиться за тією само адресою.

В зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за кредитним договором 5 травня 2008 року приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу посвідчено виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі за №1716), яким пропонувалося за рахунок коштів, виручених від продажу іпотечного майна, задовольнити вимоги кредитора на 23 666, 50 доларів США, що було еквівалентно 119 515, 83 гривень, з яких: 22 418, 10 доларів США склала прострочена заборгованість за кредитом станом на 10 квітня 2008 року, або 113 211, 41 гривень; 61, 83 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту і процентів станом на 10 квітня 2008 року, або 312, 24 гривень; 1 186, 57 доларів США простроченої заборгованості по нарахованих, але не сплачених процентах за час із 11 січня 2008 року по 8 квітня 2008 року, або 5 992, 18 гривень (а.с. 111-111, зв.).

Зазначений виконавчий напис заінтересованими особами не оскаржувався.

Його було звернуто до виконання, однак 12 вересня 2013 року з підстави неможливості реалізації нерухомого майна через відсутність купівельного попиту начальником відділу державної виконавчої служби Млинівського районного управління юстиції повернуто виконавчий документ стягувачу (а.с. 112).

20 травня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк", який є правонаступником ВАТ "Кредитпромбанк", і Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк" або Банк) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого продавець за обумовлену ціну відступив на користь покупця - ПАТ "Дельта Банк" свої права вимоги до позичальників за кредитними договорами, в т.ч. і до ОСОБА_1 (а.с. 29-34; 35).

Вважаючи, що суб'єктивні цивільні права Банку порушуються невиконанням відповідачами зобов'язань за кредитним договором, у листопаді 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про солідарне стягнення 593 812, 25 гривень заборгованості, з яких: 290 325, 34 гривень складають тіло кредиту і 303 486, 96 гривень - відсотки.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1050, 526, 527, 530 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 553-554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

На а.с. 18 міститься довідка ПАТ "Дельта Банк" вих.: від 23.10.2014 року, за змістом якої заборгованість за кредитним договором №8В_09/044/07-С станом на 23 жовтня 2014 року складала 45 852, 5 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України становило 593 812, 25 гривень, з них: тіло кредиту - 22 418, 1 доларів США, відсотки - 23 434, 4 доларів США.

Тобто при пред'явленні позову Банк вимагав солідарно стягнути з відповідачів суму заборгованості, що виражена в національній валюті станом на момент пред'явлення позову.

Позовні вимоги Банком у судовому засіданні не змінювалися.

Норми ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких обставин позов є доведеним і обґрунтованим, підлягає до задоволення, а тому слід стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ "Дельта Банк" 593 812, 25 гривень заборгованості за кредитним договором, оскільки вимоги позивача відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, зокрема і принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Щодо висновків районного суду про застосування позовної давності до спірних правовідносин, то колегія суддів з ними погодитися не може через їх помилковість.

Постановою Верховного Суду України, що ухвалена 6 листопада 2013 року у справі №6-116цс13, зроблено висновок, який згідно з ч. 1 ст. 360 (7) ЦПК України має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права.

Так, відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Натомість суд першої інстанції, хибно встановивши, що строк позовної давності за черговими (щомісячними) платежами закінчився 1 листопада 2011 року, відмовив у стягненні усієї суми заборгованості за час із 4 липня 2007 року по 1 листопада 2011 року, що є неправильним.

Необґрунтованими вбачаються і твердження суду про недоведеність суми відсотків у межах строку з 1 листопада 2011 року по 20 травня 2013 року.

В силу правил ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено 3 654 гривень судового збору, тому ця сума підлягає стягненню з відповідачів на користь ПАТ "Дельта Банк" у рівних частках з кожного, тобто по 1 827 гривень.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України мотивом для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового - про задоволення позовних вимог є неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

На підставі ст.ст. ст.ст. 1054, 1050, 526, 527, 530, 553-554 ЦК України керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити.

Рішення Млинівського районного суду від 21 квітня 2015 року скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) і ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (МФО: 380236, ЄДРПОУ: 34047020, р\р 6499100199) 593 812 (п'ятсот дев'яносто три тисячі вісімсот дванадцять) гривень 25 копійок заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) і ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (МФО: 380236, ЄДРПОУ: 34047020, р\р 6499100199) по 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень судового збору з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: