Ухвала суду № 48176007, 05.08.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6676/15

Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.

Доповідач Суворов В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :

головуючого судді - Суворова В.О.

судді - Сватаненко В.І.

судді - Артеменко І.А.

при секретарі -Абалдової О.С.

з участю: представника АТ «Райффайзен Банк Аваль»-Бачинського М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 17 квітня 2014 року по справі за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором станом на 16 грудня 2013 року, в сумі 1 311 636,56 дол. США, що еквівалентно 10 538 645,03 грн., та судових витрат ,

встановила:

27 січня 2014 року позивач звернувся до суду з позовом . Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що 02 жовтня 2006 року уклав з ОСОБА_5 кредитний договір №014/0077/74/66491, відповідно до п. 1.1 якого Позичальнику було надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 297 000 дол. США .

З метою забезпечення виконання зобов'язань 02 жовтня 2006 року укладено Договір поруки між Банком та ОСОБА_6

Відповідачі в порушення умов договору не сплачують кошти, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути у солідарному порядку.

Справа була розглянута у відсутності відповідачів.

Заочним рішенням Київського районного суду міста Одеси від 17 квітня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволені частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0077/74/66491 від 02.10.2006 року в сумі 1 129 135,41 доларів США, у тому числі: заборгованість за кредитом - 295 589,87 дол. США, заборгованість за відсотками - 335 652, 47 дол. США, пеня за прострочення кредиту - 497 893,07 доларів США, що за курсом НБУ на день винесення рішення (100 доларів США=1139,611грн.) складає 12 867 751,33 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у розмірі 3654 гривень та витрати на оголошення у пресі у сумі 1724 гривні.

Ухвалою суду першої інстанції від 29 квітня 2015 року заяву Купрашвілі -Делі О.І. про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення, яким просить задовольнити позов частково перерахувавши розмір пені та відсотків за користування кредитом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах вимог скаржника і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору та вимогами ЦК України.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за Кредитним договором Банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки, за ч.2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються вимоги закону за позикою.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позику у тому обсязі та у строк, встановлений договором.

Згідно ст. 554 ЦК України, при порушенні боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, та поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за Кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 02 жовтня 2006 року між позивачем та ОСОБА_5 укладений кредитний договір №014/0077/74/66491.Відповідно до п. 1.1 Договору відповідачці було надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 297 000 доларів США, а Позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути Кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов Кредитного договору та тарифів Банку, та виконати інші зобов'язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором.

Згідно п. 1.4 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом встановлена сторонами у розмірі 14 % річних.

Відповідно до п. 6.5 Кредитного договору Позичальник зобов'язується достроково здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів, що визначені Кредитним договором у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником умов Кредитного договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту. Кошти мають бути повернені протягом 30 банківських днів з моменту надіслання Банком на адресу Позичальника відповідного листа-повідомлення.

Пунктом 7.5 Кредитного договору встановлено, що Кредитор має право вимагати дострокового погашення Позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадках невиконання Позичальником умов Кредитного договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, та і в інших випадках, передбачених Кредитним договором. Таке дострокове погашення повинно бути здійснене Позичальником не пізніше 30 банківського дня з дня надіслання Позичальнику відповідного повідомлення від Кредитора з вимогою дострокового погашення.

У випадку порушення Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, у т.ч. у випадку невиконання Позичальником зобов'язань з дострокового погашення заборгованості відповідно до умов Кредитного договору, Кредитор має право звернутися до поручителів, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов відповідних договорів, що забезпечують зобов'язання Позичальника за Кредитним договором.

П. 10.1 Кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором позивач 02 жовтня 2006 року уклав договір поруки з ОСОБА_6, відповідно до умов якого сторони встановлюють, що Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати по Борговим зобов'язанням Боржника, які виникають з умов Кредитного договору, а саме: повернути кредит, сплатити проценти за його користуванням, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного договору у повному обсязі(п.п.1.2 Договору поруки) .

Відповідно до пункту 2.1 Договору поруки, сторони визначають, що у випадку невиконання Боржником взятих на себе зобов'язань по Кредитному договору, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу за Кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3.1 Договору поруки, сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником взятих на себе зобов'язань по Кредитному договору, Поручитель і Боржник несуть солідарну відповідальність перед Банком за виконання Боргових зобов'язань у повному обсязі.

Відповідачі належним чином не виконали умови договору, у зв'язку з чим банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2012 року було частково задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в результаті чого стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором № 014/0077/74/66491 від 02 жовтня 2006 року, яка на 25 травня 2010 року складала 813 285 дол. США 03 центи, а також стягнуто з відповідачів судові витрати.

Але вказане рішення не було виконане, оскільки не були подані виконавчі листи до виконавчої служби.

Станом на 16.12.2013 року заборгованість Відповідачів за кредитним договором № 014/0077/74/66491 від 02.10.2006 року складає 2 124 921, 56 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ (1 дол. США дорівнює 7, 9930 гривень) складає 16 498, 03 гривень, у тому числі заборгованість за кредитом - 295 589,87 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 2 362 649,83 гривень; заборгованість за відсотками - 335 652, 47 дол. США, в еквіваленті по курсу НБУ складає 2 682 870,19 гривень; пеня за прострочення кредиту - 1 493 679,22 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 11 938 978,01 гривень.

Суд першої інстанції розглядаючи справу вірно звернув увагу, що відповідно до розрахунку позивача пеня за прострочення кредиту складає 1 493 679, 22 дол. США, що в декілька разів перевищує розмір основної суми заборгованості за кредитом, та обґрунтовано у відповідності до ч. ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшив розмір пені, що підлягає стягненню в межах строку позивної давності у відповідності до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України та зменшив розмір пені до суми за один рік у розмірі еквівалента у національній валюті з розрахунку 497 893,07 доларів США.

Довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення та стягуючи пеню не врахував строку позивної давності , не відповідає фактичним обставинам справи.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції розглядаючи справу повинен був у відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір пені , що підлягає стягненню.

Судова колегія не погоджується з вказаним доводом з наступних підстав.

Частиною 3 ст. 551 зазначеного Кодексу, зокрема, передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 вересня 2014 р. у справі N 6-100цс14).

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

По-перше, виходячи з розрахунку заборгованість за кредитом складає 295 589,7 доларів США, заборгованість за відсоткам 335 675,47 доларів США. Таким чином, пеня за прострочення кредиту у розмірі 497 893,07 доларів США не перевищує розмір збитків. По- друге, судовою колегією було у відповідності до ст. 10 ЦПК України пропоноване апелянту надати докази, які б свідчили про істотні обставини, які б дали можливість зменшити неустойку. Але такі докази у відповідності до ст. 60 ЦПК України апелянтом надані не були.

Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, ст. ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 17 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов

І.А. Артеменко

В.І. Сватаненко