Постанова № 4817029, 07.09.2009, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2009 року с права №2а-2121/09/0970

м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Матуляка Я.П.

при секретарі Шварговському Д.Д.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1.,

представника відповідача - Мельника Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» до Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000102200/0 від 17.07.2009 року, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Карпатнафтохім» звернулося в суд із адміністративним позовом до Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 79 402,7 грн., №0000102200/0 від 17.07.2009 року, в частині, що перевищує 19 858,67 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі суду пояснив, що позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням відповідача, так як відповідно до Акту перевірки 180 - денний граничний термін відстрочення поставки товару по укладеному контракту, завершувався 20.01.2009 року, однак з урахуванням положень ст. 253 ЦК України, граничний термін надходження товару - 21.01.2009 року. Також зазначив, що фактична поставка товару відбулась 27.01.2009 року, а не 13.02.2009 року, як стверджує відповідач, що підтверджується відтиском штампу «під митним контролем» №55 митного поста «Кропивник» Івано-Франківської митниці на міжнародній товаро-транспортній накладній та попередньому повідомленні на поставку товару. Крім того, зазначив, що у відповідності до ст.ст. А.4, Б.4 Інкотермс - продавець зобов'язаний надати не розвантажений товар у розпорядження покупця, у названому місці призначення, а покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з ст. А.4. З цих підстав просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні подав заперечення на позов. Просив в задоволенні позову відмовити з підстав викладених в запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, р озглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що за результатами планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року та повідомлення уповноваженого банку про порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за 1-ий квартал 2009 року, відповідачем складено акт перевірки №1273/23-01/33129683 від 07.07.2009 року. На підставі акту перевірки, відповідачем прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000102200/0 від 17.07.2009 року, згідно якого до позивача застосовано штрафні санкції за порушення здійснення розрахунків в сфері ЗЕД в сумі 79 402,7 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для нарахування пені було порушення передбачене ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме граничного, 180-денного, терміну отримання імпортованого товару від контрагента позивача - компанії ATLAS COPCO, AIRPOWER n.v., з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника продукції.

За наслідками перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», внаслідок чого відповідно до ст. 4 вказаного закону нараховано пеню у сфері ЗЕД.

Суд погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до договору купівлі-продажу №001/2008 від 26.05.2008 року укладеним ТзОВ «Карпатнафтохім» із компанією ATLAS COPCO, AIRPOWER n.v., вартість, якого складає 369 226 євро, позивач 29.05.2007 року перерахував контрагенту з валютного рахунку, відкритого в Банк Петрокомерц Україна, передоплату в сумі 110 767,8 євро.

Згідно ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. В силу ст. 4 цього ж Закону, порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Отже, в даному випадку, граничний термін надходження товару з урахуванням умов контракту та згідно зазначеної норми Закону - 20.01.2009 року.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на положення ст. 253 ЦК України, так як згідно із положенням ч.2 ст. 1 ЦК України, д о майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або республік (колишнього) Союзу РСР або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Момент перетину товаром митного кордону України визначений Митним кодексом Кодексом.

Поставкою імпортованого товару, як об'єкта регулювання Закону і валютного контролю з боку податкових органів при здійсненні імпортних операцій є факт ввезення товару на митну територію України.

Відповідно до ст. 189 Митного Кодексу України, ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає:

1. 1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України;

2. 2) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;

3. 3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Так, відповідно до п.2 ст.1 Митного Кодексу України (в редакції від 11.07.2002 року №92-IV з наступними змінами та доповненнями) ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, повязаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Відповідно до п.23 ст.1 Митного Кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операціях, повязаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщення їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Відповідно до ч.2 ст.43 Митного кодексу України у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Згідно ч.2 ст. 43 Митного кодексу України у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ч.5 ст.43 Митного кодексу України митний контроль закінчується: у разі ввезення на миту територію України - після здійснення у повному обсязі митного ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Згідно ст. 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Відповідно до ч.2 ст.78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

В даному випадку, відмітка митниці «Під митним контролем» на міжнародній товаро-транспортній накладній №01381189 (CMR) та попередньому повідомлені ДКП ПП №206000002.20091000095, датована 27.01.2009 року, визначає початок митного контролю, проте обставини справи свідчать, що митний контроль не був завершений, оскільки не відбулось митного оформлення товару. Відтак, здійснення митного оформлення товару, його декларування відповідно до вимог Митного кодексу України є обов'язковою дією - митною процедурою, без дотримання якої товари не можуть вважатись ввезеними на митну територію України в розумінні Митного кодексу України.

Судом встановлено, що ATLAS COPCO, AIRPOWER n.v. поставила товар у визначене п. 5.1 контракту місце 27.01.2009 року, тобто на 186 день.

Згідно з п. п. 3.2 п. З Порядку замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів, затвердженого наказом Держмитслужби від 17.11.98 р. № 723, штамп «Під митним контролем» має застережно-заборонний характер: означає, що вантаж або транспортний засіб взято під митний контроль і будь-яке розпорядження ним (переміщення, перевезення, навантаження, розвантаження та ін.) без дозволу митниці забороняється. Відтиск штампа проставляється на СМК (міжнародна транспортна накладна), товаросупровідних документах, у тому числі тих, що підтверджують вартість та кількість вантажу, а також на перевізних документах, вантажних маніфестах, інвойсах або на документах, що їх замінюють.

Отже, за відсутності усіх дій в сукупності, повязаних із переміщенням товару через митний кордон України, як це передбачено наведеним вище п.2 ст. 1 Митного Кодексу України та іншими вимогами цього Кодексу, у суду відсутні підстави вважати, що відбулось переміщення товару через митний кордон України.

Наведені обставини та норми Закону спростовують доводи позивача щодо ввезення товару та перетену митного кордону України.

Розмір нарахованої пені згідно оспорюваного рішення ДПІ відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст.158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя   Я.П. Матуляк

Постанова в повному обсязі складена 14.09.2009 року