Рішення № 48168079, 20.07.2015, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/11075/14-ц

2/296/38/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" липня 2015 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Сингаївського О.П.,

за участі секретаря судового засідання Галіцької А.М.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Дельта Банк" про захист прав соживачів та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2014 року до Корольовського районного суду м. Житомира звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просить стягнути з ПАТ «Дельта Банк» згідно ОСОБА_2 банківського вкладу № 00004008696590 від 20.09.2014 р. суму залишку вкладу в розмірі 221272,01 грн., пеню 254,61 грн., суму інфляційних втрат 203,69 грн., суму трьох відсотків річних 254,61 грн., а також стягнути з відповідача 1500, 00 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди та судовий збір в розмірі 246 грн.

В обґрунтування позову послався на невиконання відповідачем своїх зобов'язань, що виникли з договору банківського вкладу, в частині повернення суми вкладу після закінчення строку договору.

В судове засідання позивач не зявився, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог до 24814,99 грн., з яких пеня 2592,02 грн., суму інфляційних втрат 17884,95 грн., суму трьох відсотків річних 2592,02 грн., моральна шкода 1500, 00 грн. та судовий збір - 246 грн. Враховуючи, що відповідачем 12.06.2014 року здійснено виплату в розмірі 181242,98 грн., просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, подав письмове заперечення, в яких посилався на те, що постановою НБУ від 02 березня 2015 року №150 АТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних та дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 про запровадження тимчасової адміністрації у Банку строком на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року та на положення ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» про неможливість здійснення задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час запровадження тимчасової адміністрації. Просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким що підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідності до ст. ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 20 вересня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського вкладу № 00004008696590, згідно якого позивач здійснив банківський вклад на депозитний рахунок у сумі 285000,00 грн., а відповідач прийняв його та зобов'язався виплатити відсотки в розмірі 21,5 відсотків річних.

Відповідно до платіжного доручення №6142145 від 20.09.2014 року позивачем було внесено на рахунок Банку 285000,00 грн.

Як вбачається з викладеного, позивач виконав умови договору в повному обсязі.

Відповідно до п.1.4. ОСОБА_2 процентна ставка (річних) складає 21,5 %. Згідно ОСОБА_2, Банк зобов'язався на вимогу Вкладника повернути вклад та виплатити нараховані на суму складу проценти на умовах та в строки, що встановлені цим ОСОБА_2 (а. с. 8).

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з ч.1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із частиною першою ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. За умовами ОСОБА_2 приймає від Вкладника грошові кошти на строк з урахуванням продовження терміну дії договору до 19 листопада 2014 року.

Судом встановлено, що 20 листопада 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою з вимогою повернути вклад за договором (а. с. 10). Однак, кошти відповідачем не були повернуті.

Таким чином, вимога позивача залишилась не виконаною, а тому, суд вважає, що в даному випадку відповідач допустив неналежне виконання взятих зобов'язань перед позивачем, оскільки, не повернув позивачу депозитні кошти з процентами, згідно п. п. 1.3, 1.11 ОСОБА_2, в строк закінчення дії договору у повному обсязі.

Станом на 12.06.2015 р., відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальна сума невиплачених коштів по банківському вкладу становить 24814,99 грн., з яких пеня 2592,02 грн., суму інфляційних втрат 17884,95 грн., суму трьох відсотків річних 2592,02 грн., моральна шкода 1500, 00 грн. та судовий збір в розмірі 246,00 грн.

На підставі заяви на видачу готівки №4718, 12 червня 2015 року позивачу здійснено виплату переказу ініційованого АТ «Дельта Банк» в розмірі 181242,98 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окрім того, слід зазначити, що звертаючись до суду позивач посилався на положення п.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Вказана норма закону передбачає відповідальність виконавця роботи (послуги) за її невиконання в обумовлений договором строк у вигляді сплати пені.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 надав позивачу послугу, яка зводилась до прийняття ним від позивача грошової суми з обовязком виплати процентів по ній, надання такої послуги було оформлено укладеним сторонами договором строкового банківського вкладу.

Після укладання договору між сторонами виникли зобовязальні відносини, які регулюються нормами зобовязального права та умовами договору банківського вкладу, у звязку з чим положення п.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», якими встановлена відповідальність виконавця роботи (послуги) за її невиконання в обумовлений договором строк у вигляді сплати пені, виниклих між сторонами відносин не регулюють.

Враховуючи, що умовами укладеного договору не передбачено сплату пені за прострочення виконання зобовязання, суд вважає, що вимоги щодо стягнення з Банку неустойки у вигляді пені є необґрунтованими і позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Що стосуються вимоги позивача про відшкодування йому завданої відповідачем моральної шкоди, суд враховуючи те, що договором між сторонами та законодавством, що регулює дані правовідносини не встановлено відповідальності за порушення зобов'язань по відшкодуванню моральної шкоди, вважає заявлену вимогу в цій частині необґрунтованою.

З огляду на викладене, враховуючи, що на момент винесення рішення відповідач не виконав умови вказаного договору, з урахуванням заявлених вимог позивача, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по договору вкладу у розмірі 20,476,97 грн. з яких: сума інфляційних втрат 17884,95 грн., суму трьох відсотків річних 2592,02 грн.

Судом не беруться до уваги посилання представника Банку на постанову Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150, на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 про запровадження тимчасової адміністрації у Банку строком на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року і положення ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» про неможливість здійснення задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час запровадження тимчасової адміністрації. Оскільки виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського вкладу здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, зважаючи на те, що строк дії договору банківського вкладу закінчився 19 листопада 2014 року, з заявою про повернення суми вкладу по закінченню дії договору ОСОБА_1 звернувся до Банку 20 листопада 2014 року, з даними позовними вимогами до суду звернувся 04 грудня 2014 року, тобто до постановлення вищезазначених рішень та запровадження тимчасової адміністрації у Банку і, відповідно, вищезазначена норма закону не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки вказані обмеження застосовуються під час дії тимчасової адміністрації.

Відповідно до ст.88 ч.3 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення , звільнено від сплати судового збору відповідно до п.7 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", він стягується із відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Разом з тим, відповідно до п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_2, як юридична особа, в якого запроваджена тимчасова адміністрація, звільняється від сплати судового збору.

Відповідно до ч.2 ст. 88 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 243,60 грн. згідно квитанції №005800731 від 29.01.2015 року.

Таким чином на користь позивача підлягають компенсації за рахунок держави сплачений судовий збір в розмірі 243,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись Законом України "Про банки і банківську діяльність", ст. ст. 625, 631, 1058, 1060, 1061 ЦК України та ст. ст. 3, 10,11, 60, 88, 224, 225, 226, 232, 292, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ПАТ "Дельта Банк" про захист прав соживачів та стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ "Дельта Банк" відповідно ОСОБА_2 банківського вкладу 00004008696590 від 20.09.2014 року, заборгованість по договору вкладу у розмірі 20 476 (двадцять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 97 коп., з яких: сума інфляційних втрат 17884,95 грн., суму трьох відсотків річних 2592,02 грн.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Cуддя О. П. Сингаївський