Ухвала суду № 48167885, 10.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2015 р.Справа № 816/2037/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Хорольської державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2015р. по справі № 816/2037/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дніпроагролан"

до Хорольської державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дніпроагролан", звернувся до суду із адміністративним позовом до Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.03.2015 №0000202200.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Зазначив, що підставою для застосування до позивача штрафних санкцій, слугували висновки податкового органу про порушення підприємством вимог діючого законодавства в частині несвоєчасного перерахування податку на додану вартість на спеціальний рахунок суб'єкта господарювання у банку. Разом з тим, оскільки позивач є сільськогосподарським підприємством та зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, то до нього не може бути застосовано штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування податку на додану вартість на спеціальний рахунок суб'єкта господарювання у банку, оскільки сума такого податку не вважається грошовим зобов'язанням платника у розумінні Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Хорольської ОДПІ від 19.03.2015 року №0000202200.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугували висновки податкового органу про порушення позивачем граничних термінів сплати самостійно обрахованих грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно податкової декларації спеціального режиму оподаткування сільськогосподарського товаровиробника. Таким податковим органом було правомірно на підставі положень ст.126 ПК України зобов'язано позивача сплатити штраф в розмірі 10% від суми несвоєчасно перерахованого податку.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Відповідач надав до суду клопотання, в якому просив провести розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Агрофірма "Дніпроагролан" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації, перебуває на обліку як платник податків та зборів в Хорольській ОДПІ та зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Співробітниками Хорольської ОДПІ у період з 25.02.2015 року по 26.02.2015 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Агрофірма "Дніпроагролан" з питань своєчасності перерахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, задекларованих згідно податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) за червень 2014 року, за наслідками якої складено Акт від 05.03.2015 №95/22/31563604.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 203.1 статті 203, пункту 209.2 статті 209 ПК України, пункту 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в частині несвоєчасного перерахування податку на додану вартість за червень 2014 року на розрахунковий рахунок у банку.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, Хорольською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.2015 року №0000202200, яким позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 167686 грн 40 коп.

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій, слугували висновки податкового органу про порушення позивачем граничних строків сплати грошове зобов'язання з податку на додану вартість, в частині несвоєчасного (прострочення на один день) перерахування на спеціальний рахунок у банку суми податку на додану вартість в розмірі 1676864 грн. (1749856 грн. (несвоєчасно перерахована сума) - 72991,97 (переплата) = 1676864 грн.).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем граничних термінів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в частині несвоєчасного (прострочення на один день) перерахування на спеціальний рахунок у банку суми податку на додану вартість не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому застосування до позивача штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - є незаконним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п.209.1 ст.209 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (п. 209.2 ст. 209 ПК України).

У відповідності до пункту 2 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) відповідно до законодавства за умови подання засвідченої органом державної податкової служби копії свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

В силу пункту 3 зазначеного Порядку, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених положень, колегія суддів дійшла висновку, що у разі обрання спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство має перерахувати суму ПДВ, нараховану до сплати у податковій декларації, на розрахунковий рахунок із спеціальним режимом використання, а не до бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ТОВ "Агрофірма "Дніпроагролан" зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

31.01.2011 року підприємством відкрито розрахунковий рахунок у ПАТ КБ "Приватбанк" для зарахування податку на додану вартість.

У поданій до контролюючого органу податковій декларації з ПДВ /спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства/ за червень 2014 року позивачем визначено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та спрямовується на спеціальний рахунок (рядок 25.2) в розмірі 4823755 грн

Під час перевірки встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, суму ПДВ позивачем на спеціальний рахунок перераховано частинами, а саме: 25.07.2014 року - в розмірі 3073899 грн, 31.07.2014 року - 1749856 грн

Посилаючись на порушення позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, обґрунтованість застосування штрафних санкцій, податковий вказує, що оскільки граничний строк сплати узгодженої суми грошового зобов'язання припадає на 30.07.2014 року, то підприємством прострочено на 1 день перерахунок на спеціальний рахунок у банку суми податку на додану вартість.

Колегія суддів не погоджується з даними твердженнями податкового органу, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не

Відповідальність у виді штрафу відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України застосовується у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом. Такий штраф становить :

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що підставою для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу є несвоєчасна сплата таким платником:

1) узгодженої суми грошового зобов'язання;

2) авансових внесків з податку на прибуток підприємств.

В свою чергу, у відповідності до положень пункту 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів встановлено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що нарахована сільськогосподарським підприємством в межах спеціального режиму оподаткування сума податку на додану вартість не може вважатись грошовим зобов'язанням платника податку у розумінні п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, оскільки не підлягає перерахуванню таким платником до бюджету, а зараховується на спеціальний рахунок платника у банку.

В зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на спірні відносини не поширюються положення ст. 126 ПК України, оскільки вказаною нормою чітко визначено випадки нарахування штрафу за несвоєчасну сплату саме грошового зобов'язання.

В свою чергу, ані положеннями ПК України, ані положеннями Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів не визначено випадків застосування штрафних санкцій у разі недотримання платником податку на додану вартість строків перерахування сум такого податку на спеціальний рахунок у банку.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що встановлені за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому застосування податковим органом до позивача суми штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - є незаконним.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 року по справі №816/2037/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Хорольської державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2015р. по справі №816/2037/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А.