Ухвала суду № 48163981, 10.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2015 р.Справа № 818/819/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Філатова Ю.М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛИЦ", Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міністерства доходів України у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2015р. по справі №818/819/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛИЦ"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міністерства доходів України у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Блиц", звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому, із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.11.2014 року №0003502204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 119366грн., в т.ч. на 79577грн. - за основним платежем та 39789грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, винесене на підставі акту позапланової виїзної перевірки №4286/2204/32778751/429 від 24.10.2014 року;

- визнати протиправними дії відповідача із внесення до Автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок" інформації про зменшення товариству від'ємного значення з ПДВ на суму 87613грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки податкового органу про те, що взаємовідносини позивача із контрагентом - ТОВ "Олтекс Трейд", не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеним контрагентом, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість. Також посадовими особами контролюючого органу неправомірно, з порушенням вимог податкового законодавства, здійснено корегування показників позивача з податку на додану вартість в АІС "Податковий блок".

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.11.2014 року №0003502204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 119366грн., в т.ч. на 79577грн. - за основним платежем та на 39789грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, позивачем та відповідачем подано апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі ТОВ "Блиц" просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 року в частині відмови в задоволенні адміністративного позову та прийняти в цій частині нову постанову, якою визнати протиправними дії відповідача із внесення до АІС "Податковий блок" інформації про зменшення товариству від'ємного значення з ПДВ на суму 87613 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови в частині відмови в задоволенні позовних вимог з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимоги суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про правомірність дій податкового органу з приводу коригування в АІС "Податковий блок" показників позивача з податку на додану вартість. Зазначив, що діючим законодавством не передбачено право відповідача в самовільному порядку коригувати подану платником податків податкову інформацію без прийняття відповідного рішення про таке коригування. А тому, дії відповідача з приводу внесення до АІС "Податковий блок" інформації про зменшення позивачу від'ємного значення суми податку на додану вартість є неправомірними.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про незаконність та необґрунтованість податкового повідомлення-рішення №0003502204 від 12.11.2014 року. Зазначив, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про відсутність реального характеру укладених між позивачем із контрагентом - ТОВ "Олтекс Трейд" господарських операцій. Враховуючи наведене, відповідач вказує, що встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, спірне податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Блиц" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в ДПІ у м. Сумах.

Співробітниками ДПІ у м. Сумах у період з 15.10.2014 року по 21.10.2014 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Блиц" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Олтекс-Трейд" за період з 01.02.2013 року до 28.02.2013 року, за результатами якої складено акт №4286/2204/32778751/429 від 24.10.2014 року.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме заниження повноти нарахування податку на додану вартість за лютий 2013 року у сумі 79577 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Сумах 12.11.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0003502204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 119366грн., в т.ч. на 79577грн. - за основним платежем та 39789грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач провів процедуру його адміністративного оскарження, за наслідками якої рішеннями ГУ ДФС України у Сумській області від 24.12.2014 року №2294/10/18-28-10-03-04-291/366ск та ДФС України від 31.01.2015 року №1869/6/99-99-10-01-01-25 скарги було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Податковим органом під час розгляду справи не було надано доказів того, що операції позивачем не проводились. В зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому винесене податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є від 12.11.2014 року №0003502204 є незаконним та підлягає скасуванню.

Натомість, оскільки за наслідками перевірки позивача податкові зобов'язання нараховані, то здійснення коригувань в АІС "Податковий блок" на підставі акту перевірки від 24.10.2014 року є правомірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевіряючи правомірність винесення ДПІ у м. Сумах податкового повідомлення - рішення від 12.11.2014 року №0003502204, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Блиц" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "Олтекс-Трейд".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено під час судового розгляду та підтверджується матеріалами справи, 15.02.2013 року між ТОВ "Блиц" (Покупець) та ТОВ "Олтекс-Трейд" (Постачальник) укладено договір поставки №150201, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товари, визначені у п.12. цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Згідно з п.1.2 Договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначається у накладній, що є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договірних відносин, ТОВ "Олтекс-Трейд" передано у власність позивача товар ("резервуар для охолоджувачів молока", "пластикова коробка для пульта управління", "мотор-редуктор"), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №505 від 15.02.2013 року та №506 від 15.02.2013 року.

Вартість отриманого товару була повністю сплачена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

Колегія суддів зауважує, що податковим органом як під час проведеної перевірки, так і під час судового розгляду справи не ставився під сумнів факт наявності на підприємстві як необхідних складських приміщень для зберігання придбаного товару, так і відповідних виробничих потужностей.

Натомість, як зазначено в акті перевірки, у перевіряємий період ТОВ "Блиц" здійснювало діяльність із виробництва промислового холодильного та вентиляційного устаткування, тобто придбані у ТОВ "Олтекс Трейд" комплектуючі для виробництва обладнання (резервуари різного об'єму, мотори-редуктори та пластикові коробки для пультів управління) були використані у власній господарській діяльності позивача, про що свідчать копії накладних вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № Бц 5 та Бц 6 від 28.02.2013 року та 31.03.2013 року. Після виготовлення підприємством готової продукції у вигляді охолоджувачів молока протягом 2013 року вона була реалізована контрагентам - ПП фірма "Ремсільмаш", ПрАТ "Новгород-Северський сир завод", Сільськогосподарське ТОВ Агрофірма "Новий шлях", Сільськогосподарське ТОВ ім. Енгельса, ТОВ "Куликвське молоко", СТОВ "Перше травня", що підтверджується копіями договорів поставки з видатковими накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями.

Доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру укладених між позивачем та ТОВ "Олтекс Трейд" договірних відносин, через ненадання позивачем доказів транспортування придбаного товару, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно умов Договору №150201 від 15.02.2013 року, поставка товару здійснюється за рахунок Постачальника, тобто ТОВ "Олтекс Трейд" (п.2.3 Договору). Крім того, відсутність товарно-транспортних накладних або неналежне їх складання, може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Також колегія суддів зауважує, що ненадання позивачем сертифікатів відповідності придбаного товару не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

З огляду на зазначене, позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентами господарських операцій.

На виконання договірних відносин ТОВ "Олтекс Трейд" виписано на адресу позивача податкові накладні №505 від 15.02.2013 року та №506 від 15.02.2013 року на суму 349140грн., в т.ч. ПДВ - 58190грн., та на суму 654000грн., в т.ч. ПДВ - 109000грн.

Зауважень щодо правильності оформлення та форми податкових накладених у податкового органу не виникло. На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6 ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст.61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємці", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб,яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагента позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ з фактом оплати. Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки продукції.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом, та як наслідок, правомірність формуванню позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість виявлених під час проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок незаконності визначення позивачу суми грошового зобов'язання.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо незаконності та необґрунтованості податкового повідомлення - рішення 12.11.2014 року №0003502204.

Доводи апеляційної скарги відповідача на факт проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №32014100000000051 від 21.03.2014 року щодо фіктивного підприємства, вчиненого невстановленими особами повторно, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки результати слідчих (розшукових) заходів в рамках кримінального провадження є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі. В свою чергу, податковим органом як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час її апеляційного перегляду не надано доказів наявності вироку суду, який би набрав законної сили, щодо фактів протиправності створення і діяльності ТОВ "Олтекс Трейд".

Таким чином, рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим, відсутні правові підстави для його скасування та задоволення вимог апелянта, відповідача у справі.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача із внесення до АІС "Податковий блок" інформації про зменшення товариству від'ємного значення з ПДВ на суму 87613 грн., колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно статті 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Наказом Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року "Про введення в експлуатацію інформаційної системи "Податковий блок" введено в експлуатацію з 01.01.2013 року ІС "Податковий блок" в органах державної податкової служби усіх рівнів.

Згідно п. 2.1 вказаного наказу було визначено, що існуючі інформаційні системи, в тому числі АС "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", експлуатувалися паралельно з інформаційною системою "Податковий блок" до 31.01.2013 року.

Наказом ДПС України № 1198 від 24.12.2012 року "Про введення в дію Тимчасового регламенту експлуатації інформаційної системи "Податковий блок" з 01.01.2013 року затверджено та введено в дію Тимчасовий регламент експлуатації інформаційної системи "Податковий блок".

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказана система повинна відображати фактично задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її коригування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань та податкового кредиту, а податкові органи використовують вказану систему у своїй роботі, у т.ч. для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Крім того, наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Відповідно до норм податкового законодавства, висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до вказаної бази даних, може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Отже, самі по собі документ (акт, довідка), складений за результатами перевірки платника податків, не може слугувати підставою для внесення змін до інформаційної системи.

Як встановлено під час судового розгляду, за наслідком проведеної перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства.

В свою чергу, згідно п. 2.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 року №22, працівники пiдроздiлiв, що здійснюють (очолюють) перевірки, вносять необхiдну iнформацiю до iнформацiйної бази результатiв контрольно-перевiрочної роботи пiдсистеми "Податковий аудит" ІС "Податковий блок" на кожному етапi органiзацiї, проведення та реалiзацiї матерiалiв перевiрок (при направленнi повiдомлення платнику податкiв про початок документальної планової (невиїзної позапланової) перевiрки, оформленнi направлення на проведення перевiрки, реєстрацiї акта (довiдки) перевiрки (звiрки), iнших складених актiв (довiдок), прийняттi та направленнi податкового повiдомлення-рiшення, вимог про сплату боргу (недоїмки) зi сплати єдиного внеску, а також рiшень про застосування штрафних санкцiй та нарахування пенi, складаннi протоколiв про адмiнiстративне правопорушення тощо- в день вчинення вiдповiдних дiй, адмiнiстративного або судового оскарження грошового зобов'язання, визначеного у прийнятих податкових повiдомленнях-рiшеннях, сум єдиного внеску, штрафних санкцiй та пенi, визначених у сформованих вимогах про сплату боргу (недоїмки) зi сплати єдиного внеску, а також рiшень про застосування штрафних санкцiй та нарахування пенi - в день отримання вiдповiдних документiв або отримання iнформацiї в установленому порядку (до пiдсистеми "Податковий аудит" ІС "Податковий блок" додатково вноситься: наказ про проведення перевiрки; протокол засiдання постiйної комiсiї iз розгляду спiрних питань, заперечення до акта перевiрки, висновок i вiдповiдi на такi заперечення; додатково приєднуються акти в електронному виглядi з усiма передбаченими додатками, iншi визначенi пiдсистемою дані).

Під час судового розгляду встановлено, що на підставі висновків акту перевірки №4286/2204/32778751/429 від 24.10.2014 року та винесеного за її результатами податкового повідомлення-рішення від 12.11.2014 року №0003502204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 119366 грн. (в т.ч. на 79577грн. - за основним платежем та 39789грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), податковим органом проведено коригування задекларованих ТОВ "Блиц" показників податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ у підсистемі "Податковий аудит" ІС "Податковий блок".

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки за наслідками перевірки позивача податкові зобов'язання нараховані, то проведене податковим органом коригувань в АІС "Податковий блок" є правомірним.

Доводи апеляційної скарги позивача з приводу відсутності у відповідача права коригувати подану платником податків податкову інформацію без прийняття відповідного рішення про таке коригування, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як було встановлено під час судового розгляду, за наслідком проведеної перевірки було прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим, відсутні правові підстави для його скасування та задоволення вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача із внесення до АІС "Податковий блок" інформації про зменшення товариству від'ємного значення з ПДВ на суму 87613грн.

Натомість, відповідач, будучі суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довів правовірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.11.2014 року №0003502204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 119366грн., в т.ч. на 79577грн. - за основним платежем та на 39789грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2015р. по справі №818/819/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянтів, позивача та відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛИЦ", Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міністерства доходів України у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2015р. по справі №818/819/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Калиновський В.А.