Постанова № 48163979, 04.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 р. Справа № 2а-6325/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бенедик А.П. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма "БРІГ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2015р. по справі № 2а-6325/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма "БРІГ"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

28.05.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки-охоронна фірма "Бріг" (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської обласної Державної податкової служби (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.2012 року №0000182330.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 року відмовлено в задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2015року скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України та фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2011 р. по 30.09.2011 р., про що складений акт № 112/23-30/33118966 від 26.01.2012р.

Порушення виявлене під час перевірки склало у порушенні п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України та заниження податку на додану вартість у сумі 139028,0 грн., в тому числі: за березень 2011 року - 27307,0 грн., червень 2011 року - 72062,0 грн., липень 2011 року - 15000,0грн., серпень 2011 року - 7300,0 грн., вересень 2011 року - 17359,0 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від №0000182330 від 08.02.2012 р., яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 158858,50 грн., в тому числі за основним платежем 139028,0 грн. та за штрафними санкціями 19830,5 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що оскаржувані рішення відповідача відповідають вимогам п п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198Податкового кодексу України, тому не підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковим органом ставиться під сумнів правильність формування податкового кредиту за результатами господарських відносин з ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" та ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс", за період з 01.03.2011 року по 30.09.2011 року в сумі 139028,0 грн.

Як вбачається із матеріалів справи в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", з яким укладено договори про надання послуг по сервісу системи водопроводу і каналізації № 2 від 01.06.2011 року та №3 від 01.09.2011року по сервісу системи опалення.

Між позивачем та ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" укладалось договір №4 від 01.08.2011р. про надавати юридичних послуг та консультації в обсязі та умовах, передбачених договором, втому числі усні та письмові консультації з правових питань, що виникатимуть у замовника протягом дії договору; договір № 5 від 01.09.2011р. предметом якого є надання усних та письмових консультацій з правових питань, які виникатимуть у позивача протягом його дії, аналіз внутрішньої документації позивача, тощо; № 1 від 15.03.2011р., про надання усних та письмових консультацій з правових питань, які виникатимуть у позивача протягом його дії, аналіз внутрішньої документації позивача, тощо.

Також в перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Промспец Консалтинг" укладався договір № 4 від 01.03.2011р. про надання послуг з перевірки відповідності документації, наданої позивачем (замовником).

Колегія суддів зазначає про те, що надані до матеріалів справи, копії документів, а саме: договірної ціни: за червень 2011 року, за червень 2011 року по договору № 3 від 10.06.2011року, за вересень 2011 року, за червень 2011 року до договору № 6 від 01.06.2011 року, червень 2011 року по договору № від 01.06.2011 року, за червень 2011 року до договору № 9 від 15.06.2011 року; технічних завдань: за червень 2011 року, за червень 2011 року по договору № 3 від 10.06.2011 року, за вересень 2011 року, за червень 2011 року до договору № 6 від 01.06.2011 року, червень 2011 року по договору №7 від 01.06.2011 року, за червень 2011 року до договору № 9 від 15.06.2011 року; справки про вартість виконаних робіт: за вересень 2011 року та за червень 2011 року до договорів № 3 від 10.06.2011 року, № 6 від 01.06.2011 року, №7 від 01.06.2011 року, № 9 від 15.06.2011 року; акти виконаних робіт: №ОУ до договору №2 від 01.06.2011 року, за червень 2011 року по договору № 3 від 10.06.2011 року, № ОУ до договору № 3 від 01.09.2011 року, № ОУ по договору № 7 від 01.06.2011 року, за червень 2011 року до договору № 9 від 15.06.2011 року; податкові накладні: від 15.06.2011 року № 112, від 30.06.2011 року № 313, від 30.09.2011року № 447, від 31.03.2011 року № 585, від 30.06.2011 року № 484, від 30.06.2011 року № 488, від 31.08.2011 року № 201, від 30.09.2011 року № 196, від 29.07.2011 року № 195; протоколів погодження договірної ціни по наданню послуг: від 31.08.2011 року, від 30.09.2011 року; акти здачі-прийняття виконаних робіт: від 31.08.2011 року до договору № 4 від 01.08.2011року, від 30.09.2011 року до договору № 5 від 01.09.2011 року, щопідтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, вважає не обґрунтованим доводи суду першої інстанції про те, що позивачем надано документи, які не підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентом позивача.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, вважає не обґрунтованим доводи суду першої інстанції про те, що позивачем не надано документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, та зазначає наступне.

Судом першої інстанції зроблено висновок про відсутність підтвердження доцільності укладання договорів з контрагентами по наданню послуг, не підтвердження документально такої необхідності та наявність помилок допущених в договорах та первинних бухгалтерських документах.

Матеріали справи, що договори між позивачем та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", про надання послуг по сервісу системи водопроводу, каналізації та сервісу системи опалення були укладені для усунення технічних неполадок системи водопроводу та каналізації виявлених працівниками позивача про що мається службова записка завгоспа Товариство з обмеженою відповідальністю "агентство комплексної безпеки-охоронна фірма "Бріг" - ОСОБА_1

Крім цього, для підтвердження реального характеру даних господарських операцій, позивачем були надані наступні документи: копії: наказу № 24-05-11/П, службової записки від 23.05.2011 року, акту від 27.05.2011 року, виписки з поточних рахунків від 12.07.2011 року, наказу № 12-04-11/П, доповідної записки від 11.04.2011 року, виписки з поточного рахунку від 13.07.2011року, службових записок від 25.05.2011 року та 29.06.2011 року, повідомлення про прийняття пропозиції конкурсних торгів від 18.01.2011 року; договорів з додатками: № 161/ЮІ, №73/ЮІ, №160/ЮІ, № 50/ЮІ, № 13/ЮІ, № 195-ЮІ, № 401-ЮІ, № 400/ЮІ, № 69-ЮІ, № 36-ЮІ, 2311-11; копії виписок з банківського рахунку від 05.07.2011 року, від 11.07.2011 року, від 28.09.2011 року, від 31.10.2011 року, від 15.08.2011 року; декларацій з податку на прибуток за 2011-2012року.

Також слід зауважити, що згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів позиція колегії суддів збігається з позицією Вищого адміністративного суду України і спростовує доводи суду першої інстанції про наявність помилок допущених в договорах та первинних бухгалтерських документах сторін.

Крім цього колегія суддів зазначає, що відповідачем ставиться під сумнів правомірність правильність формування податкового кредиту позивачем за результатами господарських відносин із ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" та ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс", у зв'язку з ненаданням до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів контрагентами та відсутності фактичного постачання товарів та послуг.

Колегія суддів не приймає вказані доводи та зазначає, що надані до суду документи підтверджують факт про реальність здійснення господарських операцій і позивач не несе відповідальності за належне оформлення контрагентом своєї господарської діяльності.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що у позивача були підстави для віднесення сплачених сум податку на додану вартість по податковому кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" та ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс".

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано;не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, тому судове рішення підлягає скасування, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п. 3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином, колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційні скарги - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма "БРІГ" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2015р. по справі № 2а-6325/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 08.02.2012 року №0000182330.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бенедик А.П. Бартош Н.С. Повний текст постанови виготовлений 10.08.2015 р.