Ухвала суду № 48163795, 05.08.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 876/181007/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Богаченка С.І., Курильця А.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Волошин М.М.,

представника позивача - Міла-Полякова Д.П.,

представника відповідача - Хомин Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (правонаступник - Державна податкова інспекція в Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року у справі за позовом приватного підприємства "Юрма-Плюс" до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Позивач - ПП "Юрма-Плюс" звернулося в суд з позовом до відповідача - ДПІ в Личаківському районі м. Львова, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2011 року № 0003632320, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 104435,00 грн., в т.ч. основний платіж - 83548,00 грн., штрафні санкції - 20887,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2011 року № 0003622320, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 130544,00 грн., в т.ч. основний платіж - 104435,00 грн., штрафні санкції - 26109,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова № 0003622320 та № 0003632320 від 25 листопада 2011 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що господарські операції позивача з контрагентами - ПП "Бізнесгруп" та ПП "Сервіс доріг" не мають реального характеру. Апелянт звертає увагу на те, що контрагенти позивача фактично не займалися фінансово-господарською діяльністю, а проводили транзитні операції, спрямовані на здійснення господарських операцій, пов'язаних з отриманням (наданням) податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а були лише документовані на папері з метою отримання податкових вигод. Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, а саме: кваліфікований персонал, основні фонди, транспортні засоби, приміщення, а також інші фізичні та технологічні можливості до вчинення дій, що становлять зміст господарської операції. Таким чином, у діяльності ПП "Юрма-Плюс" вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема, господарські операції здійснювалися з метою штучного формування податкового кредиту та не мають реального товарного характеру. Тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача (апелянта) - Хомин Л.П. подала доповнення до апеляційної скарги ( вх.№17127/15 від 14.07.2015 року), де зазначає, що законодавець, внісши зміни до п.86.9 ст.86 ПК України, усунув неоднозначне трактування її змісту, шляхом конкретизації кола осіб, стосовно яких діють обмеження щодо неприйняття податкових повідомлень-рішень, в судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та доповнення до неї, вважає висновки суду першої інстанції неправильними. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача- Міла-Поляков Д.П. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 31 жовтня по 11 листопада 2011 року ДПІ в Личаківському районі м. Львова провела позапланову виїзну перевірку ПП "Юрма-Плюс" з питань взаємовідносин з ПП "Бізнесгруп", ПП "Сервіс доріг" та іншими суб'єктами господарювання за період 01 січня 2010 року по 01 жовтня 2011 року та правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів за серпень 2011 року, якою встановлено порушення п.1.31, п.1.23 ст.1, п.п.4.1.1 ст.4, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 104434,37 грн.; п.п. 7.4.1, п.п7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 83547,73 грн.

За результатами перевірки складено Акт № 689/23-2/31074198 від 14 листопада 2011 року.

25 листопада 2011 року на підставі вказаного акта ДПІ в Личаківському районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003632320, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 104435,00 грн., в т.ч. основний платіж - 83548,00 грн., штрафні санкції - 20887,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0003622320, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 130544,00 грн., в т.ч. основний платіж - 104435,00 грн., штрафні санкції - 26109,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки проведення перевірки призначено в межах кримінальної справи, рішення у кримінальній справі не винесено, тому прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень є передчасним.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Відповідно до складеного відповідачем акта перевірки та долученої до справи відповідачем копії наказу про проведення перевірки №54 від 04 квітня 2012 року, така проведена з підстав, передбачених п.п.78.1.11 п. 78.1 ст.78 ПК України на виконання постанови слідчого слідчої групи від 05 березня 2012 року, винесеної у кримінальній справі №139-0637.

Згідно з п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України однією з обставин, що зумовлює проведення документальної позапланової виїзної перевірки є отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Наведене положення не містить вказівки на конкретно визначені статті КК України за якими має бути порушено кримінальну справу та доручено провести перевірку для цілей її виконання податковими органами.

Відповідно до п.86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Податкове повідомлення-рішення в силу приписів п.86.8 ПК України приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Водночас п.86.9 цієї ж статті ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Виходячи із змісту, суті і призначення цієї норми, такі приписи щодо не надіслання податкових повідомлень застосовуються у разі, якщо перевірка призначена відповідно до вимог КПК України або закону про оперативно-розшукову діяльність. Ця норма не містить застережень, що призначення такої перевірки повинно бути пов'язано із вчиненням злочинів за конкретно визначеними статтями КК України або з конкретно визначеним предметом вчиненого злочину. Ця норма не містить також вказівки, що певна кримінальна справа повинна бути порушена відносно конкретного платника податків, що перевіряється, або посадових осіб підприємства, щодо якого призначена податкова перевірка.

У даному випадку, при застосуванні цієї норми має значення факт призначення слідчими органами перевірки стосовно конкретного платника податків, за результатами якої платнику може бути розраховано грошове зобов'язання.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 19 Конституції України та того, що положення п. 86.9. ПК України не містять іншого, дана норма не підлягає розширеному тлумаченню.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку зазначена норма є спеціальною щодо обставин, з якими пов'язано її застосування та дій податкового органу, що вчиняються за наявності таких обставин у зв'язку з проведенням перевірки, а отже наведена норма підлягає застосуванню за принципом «так як є».

Основні засади податкового законодавства України зазначені у ст. 4 ПК України, відповідно до п.4.1.4. якої, податкове законодавство України ґрунтується, серед інших, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Із вказаним принципом кореспондується норма закріплена у п. 56.21 ст.56 ПК України про те, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Водночас із нормою п. 86.9 пов'язана норма, закріплена у п.58.4 ст.58 ПК України відповідно до якої, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Таким чином, податковий орган загалом не позбавлений права приймати податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, проведеної на підставі п. 78.1.11 ПК України, проте таке право виникає при дотриманні вищевказаних норм Податкового кодексу України.

Оскільки судом першої інстанції встановлено проведення позапланових перевірок позивача у рамках кримінальної справи у відповідності з п.п.78.1.11 п. 78.1 ст.78 ПК України, тобто призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, а відповідачем не надано доказів ухвалення вироку суду та набрання ним законної сили як на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, так і під час розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач відповідно до п. 86.9 ст. 89 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не мав права приймати податкові повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень не враховано вимоги п.86.9 ст.89 ПК України, тому такі прийняті неправомірно та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року у справі № 2а-5747/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді С.І. Богаченко

А.Р. Курилець

Повний текст ухвали виготовлено 10 серпня 2015 року.