Ухвала суду № 48163719, 28.07.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року Справа № 876/3972/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів: Кухтея Р.В., Сапіги В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ТзОВ "Привокзальний ринок" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року по справі № 813/6359/14 за позовом ТзОВ "Привокзальний ринок" до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В C Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000052201 від 26 лютого 2014 року.

На підтвердження позовних вимог покликається на те, що висновки податкового органу про порушення ТзОВ "Привокзальний ринок" вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Вайз Юніон ЛТД" не відображають фактичних обставин фінансово - господарської діяльності позивача з вищевказаним контрагентом, оскільки позивачем було вірно визначено та задекларовано суми податкового кредиту з податку на додану вартість та розмір податкових зобов'язань з податку на додану вартість за господарськими операціями із вказаним контрагентом.

Постановою постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року по справі № 813/6359/14 в задоволенні адміністративного позову ТзОВ "Привокзальний ринок" відмовлено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив позивач, ТзОВ "Привокзальний ринок", яке покликаючись на те, що вказана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року скасувати, та прийняти нову постанову, якою позов задоволити.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області провела позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Привокзальний ринок" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства при взаєморозрахунках з ТзОВ "Вайз Юніон ЛТД" та за її результатами склала акт від 03 лютого 2014 року за № 145/22-10/03337680.

Проведеною перевіркою встановлено порушення п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за вересень 2012 року на загальну суму 16533,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акта податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення - рішення № 0000052201 від 26 лютого 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20666,25 грн., в тому числі за основним платежем 16533,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4133,25 грн.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу про порушення ТзОВ "Привокзальний ринок" п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а тому, вважав правомірним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 123 ПК України.

Також суд першої інстанції встановив що, прийняте державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області спірне податкове повідомлення - рішення № 0000052201 від 26 лютого 2014 року є правомірним і скасуванню не підлягає.

Апеляційний суд вважає вірними вказані висновки суду першої інстанції з наступних міркувань.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обовязковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно з підпунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з п. 2 цього ж Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення, апеляційний суд приходить до висновку про те, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Апеляційним судом встановлено те, що між ТзОВ "Привокзальний ринок" та ТзОВ "Вайз Юніон ЛТД" було укладено договір підряду на проведення проектно-пошукових робіт від 04 вересня 2012 року.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з поданих позивачем документів неможливо встановити реальність здійснення позивачем господарських операцій з ТзОВ "Вайз Юніон ЛТД".

З урахуванням наведеного, на думку апеляційного суду, оскаржуване податкове повідомлення - рішення ґрунтуються на нормах права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитись від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 113 КАС України передбачено, що сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватись лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

Згідно з частиною 3 статті 113 КАС України у разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї небудь права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.

Частиною 2 статті 203 КАС України визначено, що у разі, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Як видно із заяв ТзОВ "Привокзальний ринок" та державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби про закриття провадження у справі, спір між сторонами врегульований шляхом досягнення податкового компромісу відповідно до рішення про погодження застосування податкового компромісу від 30 березня 2015 року № 7536/13-05-22-01-10.

Згідно з пунктом 11-2 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення КАС України підставою для примирення сторін на будь якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.

Підрозділом 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України передбачено, що податковий компроміс це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобовязань згідно із цим підрозділом.

Так, згідно з рішенням відповідача від 30 березня 2015 року № 7536/13-05-22-01-10 позивачем сплачено ПДВ в сумі 826,65 грн. для досягнення податкового компромісу зі сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість, що визначені оскаржуваним в даній справі податковим повідомленням рішенням, у зв'язку з чим позивачу було погоджено застосування процедури податкового компромісу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що примирення сторін як обставина, яка є підставою для закриття провадження у справі, виникла після ухвалення рішення, таке примирення не суперечить закону та не порушує чиї небудь права, свободи або інтереси, а тому оскаржувану постанову суду слід визнати нечинною, а провадження у справі закрити.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяви ТзОВ "Привокзальний ринок" та державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби про визнання постанови нечинною і закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року по справі № 813/6359/14 визнати нечинною та закрити провадження у справі за позовом ТзОВ "Привокзальний ринок" до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення - рішення.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді Р.В. Кухтей

В.П. Сапіга