Ухвала суду № 48163668, 03.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №825/1626/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

03 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - торгова фірма «Дайна» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.11.2014 №0004502200,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.11.2014 №0004502200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВТФ «Дайна» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Нафто - сервіс плюс» за березень 2014 року; за наслідками перевірки складено акт від 11.11.2014 №2563/22/14225518.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за березень 2014 року на загальну суму 208389,00 грн.

В обґрунтування заниження податкового зобов'язання орган державної податкової служби посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Нафто - сервіс плюс», оскільки згідно акту Світловодської ОДПІ ГУ «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Нафто - сервіс плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ВТФ «Дайна», ТОВ «Магістр - Д» їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2014 року» від 25.07.2014 №211/2200/37377179, документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «ВТФ «Дайна», ТОВ «Магістр - Д» їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Також, посадовою особою в акті зазначено, що надані до перевірки товарно - транспортні накладні не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. №281/171/578/155 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за 805/15496); що позивачем до перевірки не надані документи, що підтверджують отримання товару у постачальника (довіреність на отримання товару на ОСОБА_2 від 27.03.2014 №144 або виписку з журналу реєстрації довіреностей), якість товару (паспорти якості нафтопродуктів), акти прийому - передачі нафтопродуктів.

28.11.2014 відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0004502200, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 312584,00 грн, у тому числі за основним платежем 208389, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 104195,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Нафто - сервіс плюс», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (покупець) та ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 27.03.2014 № 03-52Н, відповідно до якого останній зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, іменовані надалі - товар, відповідно до умов цього договору й додатків до нього. Додатки до договору є його невід'ємною частиною (п. 1.1). Відповідно до п. 1.2 номенклатура, кількість й ціна товару визначаються сторонами в рахунку-фактурі до цього договору. Якість товару, що поставляється, повинна відповідати технічним умовам (ТУ) і державним стандартам (ДСТУ), що діють на території України і підтверджуватися паспортом (сертифікатом) заводу-виготовлювача (п. 2.1). Одиниця виміру кількості товару та кількість поставки товару, що поставляється за договором, визначається в заявках (п. 2.2). Товар поставляється покупцеві партіями на підставі погодженої заявки на умовах: СРТ - (залізничним транспортом), EXW- (естакада наливу), DDP - (пункт призначення, вказаний покупцем в заявці на відвантаження товару) (п. 3.1). Обсяг заявки, прийнятої до виконання, визначається найменуванням товару і його кількістю, зазначеною в рахунку-фактурі (п. 3.2). Послуги з відвантаження й доставки товару до станцій призначення, зазначених покупцем у заявці здійснюється відправником вантажу. Тут і далі сторони під відправником вантажу розуміють експедитора, що робить транспортно-експедиторські послуги з наливу й відвантаження товару на станцію призначення (п. 3.4). Перехід права власності на товар та ризиків відбувається в момент передачі. Моментом передачі товару за кількістю та якістю вважається передання в момент підписання накладних про їх отримання покупцем. Передача (приймання - здача) товару здійснюється в пункті призначення (п. 3.10). Відповідно до п. 4.3 розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі виставленого продавцем рахунку. Оплата здійснюється не пізніше наступного банківського дня з дати вчинення правочинну.

На виконання умов даного договору позивачем виписано заявки на отримання бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Євро виду ІІ класу D від 26.03.2014, від 27.03.2014, в яких пунктом розвантаження визначено смт. Короп, вул.. Лісова, 7; факт отримання придбаного у ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» товару підтверджується видатковими накладними та актами приймання палива в резервуари.

Крім того, на підтвердження факту отримання нафтопродуктів позивачем надано виписку з журналу довіреностей за березень 2014 року, відповідно до якого на ім'я завідуючого складом нафтопродуктів ОСОБА_2 виписано довіреність від 27.03.2014 № 0144, який згідно наказу від 11.01.2007 №2/к переведений з посади менеджера на посаду завідуючого складу; повноваження представника ТОВ «ВТФ «Дайна» на отримання у ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» нафтопродуктів підтверджується договором про повну матеріальну відповідальність працівника від 11.01.2007. Згідно табелю обліку використання робочого часу за березень 2014 року, ОСОБА_2 в березні 2014 року відпрацював всі робочі дні.

На суму податкових зобов'язань контрагентом позивача виписано податкові накладні: від 27.03.2014 № 43 на суму 417414,00 грн. (з ПДВ), від 31.03.2014 № 54 на суму 417414,00 грн. (з ПДВ).

Отриманий товар позивачем оплачено в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку ТОВ «ВТФ «Дайна» на розрахунковий рахунок контрагента, що підтверджується банківськими виписками, звітами про дебетові та кредитові операції.

Дана операція відображена позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджується ордером і відомістю по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Перевезення придбаних нафтопродуктів відбувалось ТОВ «Констант-Імпекс» на замовлення та за рахунок ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс», що підтверджується товарно-транспортними накладними від 27.03.2014 № 58/1 та від 31.03.2014 № 66, від 31.03.2014 № 66/1, форми, яка передбачена Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. №281/171/578/155 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за 805/15496).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має всі належні ресурси для отримання, зберігання та реалізації придбаного товару. Так, згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку позивач володіє земельною ділянкою за адресою: вул. Лісова, 7, сел. Короп, Чернігівська область. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.07.2010 позивач володіє приватним майновим комплексом за адресою: смт. Короп, Чернігівської області, Коропського району; Відповідно до даного свідоцтва майновий комплекс позивача обладнаний необхідним для зберігання нафтопродуктів складом ПММ 19 резервуарів, що підтверджується наданими суду паспортами на резервуари. Зазначені резервуари підтримуються ТОВ «ВТФ «Дайна» у належному стані, що підтверджується актом готовності резервуара № 19 до зачисних робіт від 20.03.2014 №-03-19.2.1, актом на виконану зачистку резервуара №19 від 20.03.2014 № 20/03/14/19. Дані роботи проведено ПВП «Нафтоспецсервіс», яке згідно із дозволом від 22.11.2012 (строк дії до 21.11.2017) має право проводити роботи підвищеної небезпеки, уповноваженими на те працівниками підприємства.

Крім того, на підтвердження факту отримання та реалізації придбаних нафтопродуктів на автозаправній станції позивач надав журнали реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах.

Відповідність придбаних нафтопродуктів державним стандартам підтверджується паспортом якості від 19.08.2013 № 316 та сертифікатом відповідності (термін дії з 20.12.2011 до 04.05.2016).

Придбаний у ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» товар використовувався позивачем у власній господарській діяльності шляхом його реалізації різним суб'єктам господарської діяльності, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом першої інстанції встановлено, що на дату підписання договору, розрахункових та первинних документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочини є таким, що спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, відповідно, висновки акту перевірки є необґрунтованими.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомлення - рішення від 28.11.2014 №0004502200.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 10.08.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.