Постанова № 48163491, 06.08.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2015 р. Справа № 920/1555/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Бондаренко В.П., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№3370С/1-8) на рішення господарського суду Сумської області від 13 жовтня 2014 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Суми

про стягнення 61 231,55 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ КБ "Приватбанк", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив стягнути з ФОП ОСОБА_1 заборгованість за договором від 21.11.2013 р. в розмірі 61231,55 грн., з яких: 43800,00 грн. - заборгованість за кредитом, 11524,27 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3388,45 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2518,83 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; судові витрати просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.10.2014 р. у справі №920/1555/14 (суддя Лугова Н.П.) позов задоволено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти рішення, яким в позові відмовити повністю.

Позивач вимоги ухвал суду від 22.06.2015 р. та 21.07.2015 р. не виконав, відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надав.

Сторони своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення. Копія ухвали суду від 21.07.2015 р. про відкладення розгляду справи, що була направлена на адресу відповідача, повернулась з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за №75.

Нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2013 р. ФОП ОСОБА_1 підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої останній приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (а.с. 29).

На виконання вказаного договору ФОП ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1, на який банк за наявності вільних грошових ресурсів може встановлювати кредитний ліміт і здійснювати його обслуговування за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.ptivatbank.ua, які разом із заявою ФОП ОСОБА_1 становлять договір банківського обслуговування.

За вказаною заявою від 21.11.2013 р. ПАТ КБ "Приватбанк" встановив ФОП ОСОБА_1 кредитний ліміт у сумі 43 800,00 грн., що підтверджується довідкою банка №08.7.0.0.0/140822095500 від 22.08.2014 р. (а.с. 40).

Наданий банком кредитний ліміт був використаний ФОП ОСОБА_1

Клієнт, в порушення умов договору, зобов'язання щодо своєчасного повернення суми кредиту не виконав, внаслідок чого у ФОП ОСОБА_1 перед ПАТ КБ "Приватбанк" виникла заборгованість в розмірі 43 800,00 грн., що підтверджується розрахунком позивача і банківською випискою із особового рахунку відповідача № НОМЕР_1 (а.с. 41-42).

ФОП ОСОБА_1 в добровільному порядку суму заборгованості не сплатив, що стало підставою для звернення банку до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з клієнта суми заборгованості за кредитом в розмірі 43 800,00 грн., пені в розмірі 3 388,45 грн., а також заборгованості по відсоткам в розмірі 11 524,27 грн. та заборгованості по комісії в розмірі 2 518,83 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та доведеність матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду в частині стягнення суми основного боргу з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Між сторонами виникли зобов'язальні відносини на підставі кредитного договору.

Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст. 1055 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною /сторонами/.

Пунктом 3.18.1.16 Умов передбачено, що при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Згідно з п. 3.18.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається клієнту на поповнення обігових коштів і здійснення його поточних платежів в межах кредитного ліміту. Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Відповідно до п. 3.18.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Відповідно до п. 3.18.1.11 Умов періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Цей період користування повинен складати не більше 35 днів.

Відповідно до п. 3.18.6.1 Умов обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється, зокрема, з моменту подачі клієнтом банку заяви на приєднання до Умов і діє у обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність доказів виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення суми кредиту у визначені строки, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно визнав відповідача таким, що прострочив виконання зобов'язань за кредитним договором та стягнув з нього на користь позивача 43 800,00 грн. грн. основного боргу.

Стосовно вимог про стягнення пені в розмірі 3 388,45 грн., заборгованості по відсоткам в розмірі 11 524,27 грн. та заборгованості по комісії в розмірі 2 518,83 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.18.5.4 Умов передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом. Отже, за неналежне виконання зобов'язань позивачем нарахована до сплати пеня у розмірі 3 388,45 грн. за період з 09.01.2014 р. по 20.08.2014 р.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду в частині задоволення вимоги про стягнення з відповідача 3 388,45 грн. пені, оскільки вважає, що її розрахунок був здійснений невірно, а саме: згідно розрахунку пені (а.с. 57) позивачем невірно врахований період нарахування - з 09.01.2014 р. по 05.02.2014 р. (нараховано пені в сумі 34,53 грн.), в той час, як прострочення виконання зобов'язання почалось з 01.04.2014 р., що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою із особового рахунку відповідача № НОМЕР_1 (а.с. 41-42).

В зв'язку з наведеним, стягненню підлягає пеня в розмірі 3 353,92 грн.

Частинами 1 та 2 статті 10561 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктом 3.18.1.12 Умов встановлено, що для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка, яка залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту.

Згідно з пунктами 3.18.4.1.1, 3.18.4.1.2, 3.18.4.1.3, 3.18.4.9 Умов обнулити дебетове сальдо клієнт повинен у проміжок часу з 20-го по 25-те число місяця і за цей період ставка за користування кредитними коштами становить 0%. За користування кредитними коштами протягом 90 днів з дати періоду, коли дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню. Починаючи із 91 дня кредит вважається простроченим і відсотки за користування кредитом вже сплачуються за ставкою 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День погашення кредиту до періоду нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється у дату сплати.

Відповідно до п. 3.18.4.1.3 Умов у разі порушення клієнтом будь-якого із грошових зобов'язань, клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. При цьому, згідно з п. 3.18.5.1 умов, дана ставка пені застосовується до випадків, коли за порушення строків обнулення дебетового сальдо проценти нараховуються по ставці 48% річних, а в період користування кредитними коштами по ставці 24% річних пеня за прострочення розрахунків встановлюється в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з п. 3.18.4.4 Умов клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту кредитування 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунки заборгованості по відсоткам та заборгованості по комісії є вірними, не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, тому позовні вимоги в цій частині правомірно визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 13.10.2014 р. у справі №920/1555/14 в частині стягнення суми пені в розмірі 34,53 грн. підлягає зміні, а апеляційна скарга відповідача частковому задоволенню.

Враховуючи викладене ти керуючись ст.ст. 43, 99, 101, 102, п. 4 ст. 103, п. 1ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Позов задовольнити частково. Рішення господарського суду Сумської області від13.10.2014 р. у справі №920/1555/14 в частині стягнення пені змінити. В позові в частині стягнення 3 4 грн. 53 коп. пені відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Повна постанова підписана 10.08.2015 р.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Камишева Л.М.