Постанова № 48163467, 03.08.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2015 р. Справа № 922/1011/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П.,суддя Россолов В.В. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників:

прокурора - Ногіної О.М., посвідчення № 032167 від 11.02.2012 р.,

позивача - Черваньова А.Г., довіреність від 02.02.2015 р., Ругаль П.М., довіреність від 08.06.2015 р.,

відповідача - Макаренко О.А., довіреність від 20.06.2015 р.,

3-ї особи на стороні позивача - Антонюка В.М., довіреність від 12.01.2015 р.,

3-ї особи на стороні відповідача -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора прокуратури Червонозаводського району м. Харкова (вх. №2931 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2015 р. у справі № 922/1011/15

за позовом - Приватного підприємства "Спутник", м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Харківській області, м. Харків,

до 1) Приватного акціонерного товариства Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" м. Харків,

2) Міністерства інфраструктури України, м. Київ,

про визнання розміру частки у спільної часткової власності

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Спутник» звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок", в якому просив суд визначити частку Приватного підприємства «Спутник» у спільній частковій власності нежитлової будівлі літ. «А-1», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16А.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27 квітня 2015 року (суддя Денисюк Т.С.) позовні вимоги було задоволено повністю.

Визнано за Приватним підприємством "Спутник" право власності на частку в розмірі 100% на об'єкт незавершеного будівництвом нежитлової будови модулю літ. "А-1", яка знаходиться за адресою м. Харків, вул.. Достоєвського, 16-А.

Прокурор прокуратури Червонозаводського району м. Харкова подав на вказане рішення господарського суду першої інстанції апеляційну скаргу до Харківського апеляційного господарського суду, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається зокрема на необґрунтованість висновку господарського суду першої інстанції, що спірне майно -незавершене будівництво нежитлової будівлі модулю літ.»А-1» по вул. Достоєвського , 16-А в місті Харкові виникло в результаті спільної діяльності за укладеним між Харківським виробничим підприємством «Трансзв'язок» та кооперативом «Спутник» договором оренди від 31.03.1989 р., на підставі якого до позивача перейшла частка на вказане майно.

При цьому апелянт зазначає, що об'єкта нерухомості - незавершеної будівництвом нежитлової будівлі модулю літ. «А-1» за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А , частку у спільній власності на який просив визнати позивач в позовній заяві на час винесення рішення не існувало, оскільки за вказаною адресою знаходилось індивідуально визначене державне майно -нежитлові приміщення на 1 поверсі окремо розташованої будівлі, загальною площею 958,7 кв.м.

Також зазначає, що судом першої інстанці розглянуто справу за участю неналежного відповідача (Прат «Завод «Трансзв'язок»), оскільки спірне майно не увійшло до статутного фонду ВАТ «Харківський електротехнічний завод «Трансзв'язок» при корпоратизації у 2001 році, що підтверджується Планом розміщення акцій та неодноразово встановлювалось судами у т.ч. при розгляді справ № 40/249-09, 922/1803/14, а суб'єктом уповноваженим на управління зазначеним майном було Міністерство транспорту та зв'язку України, правонаступником якого є Мінстерство інфраструктури України.

Окрім цього апелянт вказує, що нежитлові приміщення на першому поверсі окремо розташованої будівлі, загальною площею 958,7 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського , 16-А знаходились на балансі Відкритого акціонерного товариства «Харківський електромеханічний завод «Трансзв'язок» були передані Фондом державного майна України по Харківській області при здійсненні ним своїх повноважень Кооперативу по виробництву товарів народного споживання та послуг населенню «Спутник» в строкове платне користування за договором оренди № 512-Н від 10.12.2001 р. та згідно з положеннями Закону України «Про перелік об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації», відтак відчуження вказаних об'єктів заборонено законом.

Апелянт вказує на те, що господарським судом першої інстанції в порушення вимог ч. 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України не було прийнято до уваги встановлених рішеннями господарських судів у справах №40/259-10, №40/99-10, №5023/5983/11/, №5023/4236/11, №5023/2676/12, №922/443/14, № 922/1803/14 , № 922/1803/14 фактів, які не потребують повторного доказування у даній справі щодо незаконності визнання за ПП «Спутник» та його єдиним засновником Долиніним В.І. права власності на державне майно, загальною площею 958,7 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського,16-А.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області у відзиві на апеляційну скрагу (вх. № 9057 від 09.06.2015 р.) повністю її підтримує.

Вказує зокрема на те, що в позові має бути відмовлено, оскільки: належність нежитлових приміщень на першому поверсі окремо розташованої будівлі загальною площею 958,7 кв.м., розміщеної за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А до державної власності визнано постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2011 року у справі № 40/249-09, а тому цей факт відповідно до ч. 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує повторного доказування; реєстрацію вказаного майна в Державному реєстрі об'єктів державної власності не оскаржено; корпоратизацію ВАТ «Харківський електротехнічний завод «Трансзв'язок», проведену Міністерством транспорту України (правопопередник Міністерства інфраструктури України), при якій спірне майно не увійшло до статутного фонду цього Товариства не оскаржено; органом управління цим майном є Міністерство інфраструктури України.

Приватне акціонерне товариство Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 10616 від 14.07.2015 р.) повністю її підтримує та зазначає, що господарський суд першої інстанції в порушення вимог статті 24 Господарського процесуального кодексу України відхилив його клопотання про залучення в якості відповідача Міністерства Інфраструктури України, яке є органом, уповноваженим управляти спірним державним майном, необґрунтовано пославшись на відсутність підстав для такого залучення через те, що спірне майно знаходиться на балансі Приватного акціонерного товариства «Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок".

При цьому відповідач зазначає, що господарський суд першої інстанції, відхиляючи зазначене клопотання, не встановив, яким чином Приватне акціонерне товариство Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" порушує права позивача.

Також зазначає, що господарським судом першої інстанції не було застосовано позовну давність до спірних правовідносин, про застосування якої заявляли учасники процесу та не прийнято до уваги преюдиційних фактів, встновлених рішеннями господарських судів по іншим справам, зокрема встановленого при вирішенні справи № 40/249-09 факту , що позивач не має права власності на спріне майно та що це майно є державним.

Зазначає також, що господарським судом першої інстанції внаслідок неправильного застосування статей 328,331, 355,357 Цивільного кодексу України зроблено неправильний висновок про виникнення у відповідача та кооперативу з виробництва товарів народного споживання послуг населенню» Спутник» права спільної часткової власності на спірне майно внаслідок його створення в результаті спільної діяльності цих осіб, оскільки статус цього майна як державного встановлено преюдиційними рішеннями господарських судів по іншим справам, а тому зазначені вище норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, вислухавши пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Харківським виробничим підприємством "Трансзв'язок" та Харківським кооперативом "Спутник" 29 квітня 1988 року був укладений Договір на організацію виробництва товарів народного споживання та надання послуг № 12, відповідно до якого Харківським виробничим підприємством "Трансзв'язок" на користь Харківського кооперативу "Спутник" передавалось в оренду недобудоване приміщення (виробничий модуль) площею 972 кв.м., вартістю, на той час, 60,4 (шістдесят тисяч чотириста) рублів (надалі -виробничий модуль, модуль, об'єкт оренди).

Відповідно до акту від 12 травня 1988 року, який був підписаний першим відповідачем та позивачем, зазначений вище модуль мав тільки каркас, дах, встановлені ворота, рами без скла, зведені стіни на 50%, не було підлоги, пісочна, підлога була завалена сміттям, до модулю не було проведено жодних комунікацій -води, каналізації, електроенергії та опалення.

31 березня 1989 року, між позивачем та відповідачем, був укладений договір на оренду виробничих та інших приміщень, устаткування, наданню послуг з опалення, води, електроенергії та каналізації на підставі якого відповідач надав позивачеві виробничі та інші приміщення, а також устаткування відповідно до додатку № 3 зазначеного договору.

31 березня1989 року сторонами було укладено додаткову угоду до вказаного договору на оренду виробничих та інших приміщень, устаткування, наданню послуг з опалення, води, електроенергії та каналізації від 31 березня1989 року, відповідно до п. 2 якої передані в оренду приміщення цеху та обладнання передаються в орендне користування з правом викупу кооперативом «Спутник». Викуп приміщення та обладнання здійснюється шляхом внесення кооперативом «Спутник» всієї орендної плати з вартості орендованого майна, до якої зараховуються амортизаційні відрахування.

20 грудня 1989 року сторонами було укладено ще одну додаткову угоду до вказаного договору на оренду виробничих та інших приміщень, устаткування, наданню послуг з опалення, води, електроенергії та каналізації від 31 березня1989 року , відповідно до якої відповідач передає позивачу модуль площею 972 кв.м. та прилеглу територію в оренду на строк дії договору від 31 березня 1989 року, а позивач приймає в оренду вказане майно та прилеглу територію, здійснює добудову за свій рахунок(п. 1, 2 Угоди).Відповідач дає згоду на добудову модуля та здійснення прибудови до нього позивачем за його рахунок, а також на реконструкцію будівлі у відповідності з потребами виробничого процесу.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що він виконав Додаткову угоду до вказаного договору на оренду виробничих та інших приміщень, устаткування, наданню послуг з опалення, води, електроенергії та каналізації від 31 березня1989 року, сплативши всю орендну плату за Договором, у зв'язку з чим набув право власності на орендоване за цим договором майно-недобудований модуль вартістю 60442 карбованців за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16-а, після чого, відповідно до умов іншої Додаткової угоди від 20.12.1989 р. здійснив добудову вказаного майна та прибудову до нього, а саме протягом 1989-2010 років, на підставі укладених ним з іншими особами договорів підряду на виконання загальновиробничих, електромонтажних та сантехнічних робіт на недобудованому модулі добудував його, підвів до нього комунальні мережі та збудував окремі складські приміщення.

При цьому зазначає, що внаслідок зазначеного будівництва загальна вартість нежитлової будівлі модулю літ. «А-1», яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А на момент подання позову збільшилась до 1 102 742 грн., у зв'язку з чим його частка в цьому майні становить 94/100 частини майна, а у відповідача -6/100 частини майна.

Зважаючи на наведені обставини, позивач просив суд визначити частку Приватного підприємства «Спутник» у спільній частковій власності нежитлової будівлі літ. «А-1», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16А.

Господарський суд першої інстанції в обґрунтування свого висновку про задоволення позову послався на наступні підстави.

З матеріалів справи вбачається, що майно, яке є предметом спору, виникло в результаті спільної діяльності, тобто фактично створено спільно двома особами: заводом "Трансзвязок" та ПП кооперативом "Супутник" і не введено в експлуатацію.

На момент створення майна до 01.01.1999 р. законодавство України не пов'язувало виникнення права власності на новостворене майна з моментом його реєстрації, у зв'язку з чим у Харківського електротехнічного заводу "Трансзв'язок" і кооперативу з виробництва товарів народного споживання послуг населенню "Спутник" виникло право спільної часткової власності на незавершеного будівництва нежитлової будови модулю літ. "А-1", яка знаходиться за адресою м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А.

Стаття 363 Цивільного кодексу України передбачено, що момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором

1. Частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

2. Частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до статті 334 цього Кодексу.

На підставі Договору оренди від 31 березня 1989 року до кооперативу з виробництва товарів народного споживання послуг населенню"Спутник" перейшла частка, належна співласнику -Харківському електротехнічному заводу "Трансзв'язок" на об'єкт незавершеного будівництва -нежитлову будову модулю літ. "А-1", та знаходиться за адресою м. Харків, вул.. Достоєвського, 16-А, яка складається з легких металевих конструкцій площею 972 кв. м. вартістю 60442 руб з моменту завершення Договору від 31 березня 1989 року між сторонами, а саме з 01.01.1999 року.

Крім того, позивачем були надані докази поліпшення та реконструкції незавершеного будівництвом нежитлової будови модулю літ. "А-1", яка знаходиться за адресою м. Харків, вул.. Достоєвського, 16-А, з дозволу орендодавця на підставі висновків суб'єкту оціночної діяльності ФОП Могилевска А.О. від 06 вересня 2011 року, кооператив "Спутник" на протязі 1989-2010 рік поніс витрат на поліпшення нежитлової будівлі модулю літ. "А-1", яка знаходиться за адресою м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А, що визначена витратним підходом станом на 06.09.2011року з округленням складає: 1 042 300,00 гривень.

На підставі того, що в створенні спірного майна - незавершеного будівництвом нежитлової будови модулю літ. "А-1", яка знаходиться за адресою м. Харків, вул. Достоєвського,16-А, приймали участь Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок", який надав свою частку у вигляді легких металевих конструкцій площею 972 кв. м. вартістю 60442 руб, яка згідно Договору від 31.березня 1989 року перейшла до кооперативу з виробництва товарів народного споживання послуг населенню"Спутник" з 01.01.1999року. а частка кооперативу з виробництва товарів народного споживання послуг населенню "Спутник" складається з поліпшення та реконструкції незавершеного будівництвом нежитлової будови модулю літ. "А-1", яка знаходиться за адресою м. Харків, вул.. Достоєвського, 16-А на загальну суму: 1 042 300,00 гривень, розмір частки кооператива "Супутник" незавершеного будівництвом нежитлової будови модулю літ. "А-1", яка знаходиться за адресою м. Харків, вул.Достоєвського, 16-А складає 100%.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, враховуючи предмет та підстави позову, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову та вважає, що суд першої інстанції припустився порушення норм матеріального і процесуального, які призвели до прийняття неправильного по суті рішення і є, у зв'язку з цим, підставами ( в тому числі безумовною) для його скасування.

Так, як було зазначено вище, предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про визначення частки Приватного підприємства «Спутник» у спільній частковій власності нежитлової будівлі літ. «А-1», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16А.

Натомість висновок господарського суду першої інстанції про задоволення позову сформульовано в резолютивній частині рішення у вигляді визнання за Приватним підприємством "Спутник" право власності на частку в розмірі 100% на об'єкт незавершеного будівництвом нежитлової будови модулю літ. "А-1", яка знаходиться за адресою м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А, тобто всупереч зазначеній в позовній заяві матеріально-правовій вимозі, що складає предмет позову, що свідчить про те, що господарський суд першої інстанції в порушення п. 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України вийшов за межі позовних вимог.

При цьому колегія суддів зазначає, що позивач не змінював предмету позову в порядку ч. 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім цього, зазначивши в резолютивній частині рішення про визнання за Приватним підприємством "Спутник" право власності на частку в розмірі 100% на об'єкт незавершеного будівництвом нежитлової будови модулю літ. "А-1", яка знаходиться за адресою м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А, господарський суд першої інстанції порушив норми матеріального права.

Як було зазначено вище, предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про визначення частки Приватного підприємства «Спутник» у спільній частковій власності нежитлової будівлі літ. «А-1», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16А.

Визначення права спільної часткової власності наведено у частині 1 статті 356 Цивільного кодексу України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Зі змісту цієї норми випливає, що право спільної часткової власності характеризується множинністю суб'єктів на один об'єкт із визначеністю часток суб'єктів у праві власності, а тому учасники спільної часткової власності мають право на ідеальну частку у праві власності на майно, а не право власності на визначену в натурі частину майна.

Зважаючи на це, колегія суддів вважає, що зазначення господарським судом першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення висновку про визнання права власності на частину майна - об'єкт незавершеного будівництвом нежитлової будови модулю літ. "А-1", яка знаходиться за адресою м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А, суперечить положенням 1 статті 356 Цивільного кодексу України.

Окрім цього, зазначення господарським судом першої інстанції в резолютивній частині рішення про визнання права власності на частку майна в розмірі 100% суперечить встановленій ч. 6 статті 3 Цивільного кодексу Україні загальній засаді цивільного законодавства -розумності, оскільки загальновідомим є те, що частка не може складати весь об'єкт, тобто мати розмір 100%.

Окрім наведеного, колегія судді зазначає на наступні порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного по суті висновку про задоволення позову.

Як зазначалось вище, позовні вимоги про визначення частки позивача у спільній частковій власності нежитлової будівлі літ. «А-1», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16А. грунтуються на доводах позивача щодо набуття ним права власності на переданий йому за договором на оренду виробничих та інших приміщень, устаткування, наданню послуг з опалення, води, електроенергії та каналізації від 31 березня1989 року недобудований модуль вартістю 60442 карбованців за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16-а внаслідок його викупу та здійснення ним в подальшому за власний рахунок робіт з реконструкції цього об'єкту, які призвели до збільшення його вартості та відповідно збільшення частки позивача у праві власності на спірне майно.

Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 332 Цивільного кодексу України регулюються правовідносини щодо набуття права власності на нову річ, створену в результаті використання чужої речі або матеріалу.

Так, відповідно до статті 332 Цивільного кодексу України переробкою є використання речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває права власності на нову річ і зобов"язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість.

Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку.

Виходячи з наведених положень статті 332 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила переробку речі набуває право власності на нову річ тільки в тому випадку, коли наявні одночасно наступні умови: добросовісність особи, яка здійснила переробку, що передбачає те, що особа до закінчення переробки не знала та не могла знати, що використовує чужий матеріал для виготовлення нової речі; вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу; бажання особи, яка здійснила переробку речі щодо виникнення права власності.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2011 року у справі № 40/249-09, за участю тих самих сторін, що в даній справі встановлено, що позивач не набув право власності на спірне майно за результатами виконання договору на організацію виробництва товарів народного споживання та надання послуг № 12 від 29 квітня 1988 року та Договору на оренду виробничих та інших приміщень, устаткування, наданню послуг з опалення, води, електроенергії та каналізації від 31 березня 1989 року, на які він посилається в підставах позову, а також встановлено факт належності цього майна до державної власності..

Вказаною постановою встановлено, що орендоване позивачем майно, а саме: нежитлові приміщення складу лакофарбових матеріалів за адресою; м. Харків вул. Достоєвського, 16-А не увійшло до статутного фонду ВАТ "Харківський електротехнічний завод "Трансв"язок"при корпоратизації, що підтверджується зокрема планом розміщення акцій.

Добудова приміщення спочатку здійснювалась правопопередником позивача- Харківським кооперативом "Спутник" на виконання договору на організацію виробництва товарів народного споживання та надання послуг № 12 від 29.04.1988 рукладеного з ХВО "Транзв"язок", умовами якого передбачено передання зазначеного приміщення в оренду кооперативу "Супутник"та здійснення останнім як виконавцем робіт добудови цього приміщення за кошти замовника - ХВО "Трансзв"язок"з оплатою виконавцем замовнику виконаних робіт по прейскуранту чи обумовленій калькуляції.Так згідно з цим договором замовник для остаточного будівництва модуля здійснює фінансування виконавця згідно з кошторисом, а також надає допомогу у монтажі та обладнанні модуля. Також умовами договору передбачено, що виконавець після закінчення будівництва та введення приміщення в експлуатаційний стан зобов"язаний сплачувати орендну плату починаючи з другого року після прийняття приміщення комісією в експлуатацію.

Позивач знав, що добудовує чужу річ -державне майно.

Позивачем не було створено нової речі. Окрім цього позивачем було здійснено не капітальний ремонт, а реконструкцію будівлі.

Вказана постанова залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 25 квітня 2012 року, а тому набрала законної сили та відповідно до ч. 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, встановлені нею факти, що наведені вище, не потребують повторного доказування.

Також рішенням господарського суду Харківської області від 26.12.2012 р. у справі № 5023/2676/12 визнано недійсними договори купівлі-продажу № № 2062,2063, 2064, 2065, 2066, 2067 від 30.12.2009 р., за яким спірне майно було передано позивачем у власність ФОП Долиніну В.І. у зв'язку з тим, що позивач на момент продажу майна за цими договорами не був його власником, відповідно до преюдиційних фактів, встановлених постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.04.2011 р. у справі № 40/249-09.

Окрім цього, статус спірного майна як державного встановлено: рішенням господарського суду Харківської області від 28.12.2011 р. у справі № 5023/4236/11 , рішенням господарського суду Харківської області від 16.09.2011 р. у справі № 5023/5983/11 постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2013 р. у справі № 922/2065/13, рішенням господарського суду Харківської області від 20 березня 2014 року у справі № 922/443/14, рішенням господарського суду м. Києва від 20.10.2014 р. у справі № 922/1803/14.

Так рішенням господарського суду Харківської області від 16.09.2011 р. у справі № 5023/5983/11 встановлено наступне.

Відповідно до Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991р. № 1540-ХП, все майно виробничого об'єднання "Трансзв'язок" стало власністю держави Україна.

Потім, відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993р. № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств", Наказу Міністерства транспорту України від 23.04.2001р. № 240 "Про перетворення Харківського електротехнічного заводу "Трансзв'язок", виробниче об'єднання "Трансзв'язок" було перетворено у ВАТ "Трансзв'язок".

Відповідно до плану розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, яке створене шляхом корпоратизації (затверджений Міністерством транспорту України 29.01.2001р.), до статутного фонду ВАТ не увійшов 1-й поверх складу ЛМК, за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16.

Згідно з проектом землеустрою, ВАТ "Завод "Трансзв'язок" відведена земельна ділянка для експлаутації та обслуговування нежитлових будівель за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16. Серед цих нежитлових будівель ВАТ "Завод "Трансзв'язок" за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16 має нежитлову будівлю літ. "А-1" - склад ЛМК 1 поверх (об'єкт державної власності), який не увійшов до статутного фонду при створенні ВАТ, але по теперішній час обліковується на балансі підприємства та має інвентарний номер 100 загальною площею 960,39 кв.м. Відповідно до Плану земельної ділянки, за адресою вул. Достоєвського, 16 Склад ЛМК знаходиться саме в її межах.

В період корпоратизації підприємство проводило оцінку майна Харківського державного електротехнічного заводу "Трансзв'язок", та відповідно до плану розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, яке створено шляхом корпоратизації Склад ЛМК зазначається, як об'єкт, місце знаходження якого, вул. Достоєвського, 16 та входить до переліку об'єктів які не підлягають приватизації.

У зв'язку з тим, що зазначене приміщення є об'єктом державної власності та не увійшло до статутного фонду ВАТ, то правом, у випадку передавання його в оренду, наділене Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, відповідно до ст.5 Закону України "Про оренду державної та комунальної власності". 10.12.2001 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області в особі начальника Голощапова А.О. та Кооперативом по виробництву товарів народного споживання та послуг населенню "Спутник", в особі Чернова І.М. був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 512-Н.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2013 р. у справі № 922/2065/13 розірвано договір оренди № 512-Н від 10.12.2001 р., укладений 10 грудня 2001 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Кооперативом по виробництву товарів народного споживання та надання послуг населенню "Спутник" (орендар), правонаступником якого є Приватне підприємство супутник, виселено Приватне підприємство "Спутник" з орендованих за цим договором займаних нежитлових приміщень на 1 поверсі окремо розташованої будівлі, загальною площею 958,7 кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А та передано ці приміщення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області.

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.10.2014 р. у справі № 922/1803/14 відмовлено в задоволенні позову Приватного підприємства «Спутник» до Приватного акціонерного товариства Харківський електротехнічний завод «Трансзв'язок» , Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про визнання права власності на нежитлові приміщення загальною площею 958,7 кв.м. будівлі моделю літ. "А-1", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А, та зобов'язання передати нежитлові приміщення загальною площею 958,7 кв.м. будівлі моделю літ. "А-1", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А.

В рішенні зазначено, що при перетворенні державного підприємства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" у Відкрите акціонерне товариство "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" у 2001 році об'єкт оренди з правом викупу до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" не увійшов, що підтверджується Планом розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, яке створено шляхом корпоратизації. Зважаючи на те, що викуплене майно не увійшло до статутного фонду Відкрите акціонерне товариство "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок", то воно знаходиться в управлінні державної власності, яке здійснює Фонд державного майна України.

Таким чином факт, що позивач не набув право власності на спірне майно у зв'язку з обставинами, на які він посилається в обґрунтування позову у даній справі та перебування цього майна в державній власності є доведеним, що виключає задоволення позовних вимог про визначення частки у цьому праві.

Зважаючи на це, колегія суддів вважає, що висновки господарського суду першої інстанції щодо виникнення у Харківського електротехнічного заводу "Трансзв'язок" і кооперативу з виробництва товарів народного споживання послуг населенню "Спутник" права спільної часткової власності на об'єкт незавершеного будівництва -нежитлової будови модулю літ. "А-1", яка знаходиться за адресою м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А в результаті їх спільної діяльності та про перехід до вказаного кооперативу на підставі Договору оренди від 31 березня 1989 року частки, належної Харківському електротехнічного заводу "Трансзв'язок", не відповідають обставинам справи та зроблені внаслідок порушення норм матеріального і процесуального права.

Як було зазначено вище, до статутного фонду ВАТ "Завод "Трансзв'язок" не увійшов 1-й поверх складу ЛМК, за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16, але по теперішній час обліковується на балансі підприємства.

Особою, яка на даний час є органом виконавчої влади, що здійснює функції з управління спірним державним майном відповідно до положень Закону України «Про управління об'єктами державної власності» є Міністерство Інфраструктури України як правонаступник Міністерства транспорту України, яке було уповноваженим органом, що здійснює функції з управління цим майном.

У відповідності до Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 року №581/2011, Міністерство інфраструктури України є центральним органом виконавчої влади та окрім іншого здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, майном підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за діяльністю господарських структур, а також виконує у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Зважаючи на те, що Міністерство інфраструктури України є державним органом, що здійснює функції з управління спірним державним майном, ця особа повинна поряд з Приватним акціонерним товариством Харківський електромеханічний завод «Трансзв'язок» (балансоутримувачем та колишнім орендодавцем майна за договором на оренду виробничих та інших приміщень, устаткування, наданню послуг з опалення, води, електроенергії та каналізації від 31 березня1989 року, на який позивач посилається як на підставу набуття ним права спільної часткової власності на спірне майно) відповідати за позовними вимогами щодо визначення частки позивача у праві спільної часткової власності на це майно, у зв'язку з чим ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 р. Міністерство інфраструктури України було залучено до участі у справі як співвідповідача.

Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції, визнавши оскаржуваним рішенням право власності на частку в розмірі 100% на об'єкт незавершеного будівництвом нежитлової будови модулю літ. "А-1", яка знаходиться за адресою м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А, прийняв рішення про права та обов'язки Міністерства інфраструктури України як державного органу, що здійснює функції з управління вказаним майно, без залученням цієї особи до участі у справі в якості співвідповідача в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до п. 3 ч. 3 статті 104 цього Кодексу є безумовною підставою для скасування рішення.

Окрім цього, матеріальна правова вимога позивача стосується визначення частки у праві часткової власності на об'єкт нерухомості - нежитлової будівлі літ. «А-1», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16 А.

Відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі реєструються права на такі об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, зокрема будівлі.

Відповідно до ч. 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення мана) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва (створення майна).

Прийняття об'єктів нерухомого майна (будівель) в експлуатацію передбачено статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (ст. 39), порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р., та передбачалось раніш діючими Порядками, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України № 1243 від 22.09.2004 р. та № 923 від 08.10.2008 р.

Виходячи з наведених норм, нерухомі об'єкти набувають режиму об'єкта цивільних прав не лише в силу факту їх фізичного створення, а також у зв'язку з визнанням їх юридичного існування, яким для нерухомих речей є прийняття їх в експлуатацію і здійснення державної реєстрації.

Об'єкт, будівництво якого не завершено та не проведена державна реєстрація права власності на нього, не може вважатись об'єктом нерухомого майна, а вважається сукупністю матеріалів, обладнання тощо, освоєних в процесі будівництва.

Позивачем не надано жодних доказів, що спірне майно було прийнято в експлуатацію відповідно до законодавства.

Отже, окрім того, що позивач не набув право власності на спірне майно, ним не доведено, що зазначене майно юридично існує як об'єкт цивільних прав -нерухоме майно (нежитлова будівля), а не являє собою сукупність будівельних матеріалів і обладнання.

Відсутність об'єкту права взагалі виключає можливість визнання частки у праві власності на нього.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові, у зв'язку з допущеними господарським судом першої інстанції порушеннями норм матеріального і процесуального права, невідповідність викладених в рішенні висновків, обставинам справи.

Керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, п. 2 статті 103, п. 2,3,4 ч. 1, п. 3 ч. 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.04.15 р. у справі № 922/1011/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Спутник" (61102, м. Харків, вул.. Достоєвського, 16А, код ЄДРПОУ 14099031) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова, рахунок отримувача: 31216206782003, код отримувача коштів: 37999654, код банку отримувача: 851011, банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області, код класифікації доходів бюджету: 22030001) 609 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 06.08.15 р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Терещенко О.І.