Постанова № 48163232, 22.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2011 № 14/116

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Чорної Л.В.

суддів: Калатай Н.Ф.

ОСОБА_1

при секретарі

ОСОБА_2

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_3 (представник за довіреністю);

від відповідача ОСОБА_4 (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційні скарги

Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» та Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2»

на рішення

господарського суду

міста Києва

від

08.08.2011 року

у справі

№ 14/116 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» в особі Розрахункового департаменту

до

Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2»

про

стягнення 42 674,76 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» в особі Розрахункового департаменту задоволено частково. Стягнуто Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 18 051,37 грн. основного боргу та судові витрати. Провадження у справі щодо стягнення 2 587,58 грн. основного боргу припинено. У решті позовних вимог відмовлено.

Дане рішення мотивоване неналежним виконанням Відповідачем умов Договору на послуги водопостачання та водовідведення № 02280/4-04 від 15.04.2003 року, в частині оплати за надані послуги.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивач не надав відповідних маршрутних карт, згідно з наданими розшифровками розрахунків абонента, суми вказані в них не співпадають з сумами, які вказані в розгорнутому розрахунку. Щодо надання послуг як з гарячого водопостачання, так і постачання води для підігріву, то зазначене визнано судом безпідставним нарахуванням, так як не передбачено умовами договору.

Нарахування інфляційних витрат суд визнав необґрунтованим, оскільки не було надано належних доказів сплати зі зазначенням дат Відповідачем спожитих послуг з водопостачання та водовідведення за Договором, у звязку із чим встановити періоди заборгованості Відповідача за невиконання грошового зобовязання за Договором є неможливим.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року по справі № 14/116 в частині відмови у стягненні з ЖБК «Слово-2» коштів у розмірі 24 623,39 грн. та прийняти нове, яким позов у цій частині задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було надано належної оцінки доказам, чим порушено норми процесуального права ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, на думку Позивача, ним обґрунтовано та доведено належними засобами доказування правомірність стягнення заборгованості за надані послуги з постачання питної води та водовідведення.

Так, ОСОБА_3 не погоджується щодо припинення провадження у сумі 2 587,58 грн., оскільки зазначена сума Відповідачем сплачена 25.11.2008 року зарахована в погашення поточної заборгованості.

Сума знижки у розмірі 1 527,63 грн. господарським судом міста Києва була помилково двічі врахована.

Щодо відмови в задоволенні вимог про стягнення за послуги як з гарячого водопостачання, так і постачання води для підігріву, то судом безпідставно не взято до уваги положення Правил користування № 65.

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» зазначає, що нарахування інфляційних витрат було здійснено у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, а розрахунок заявлених до стягнення здійснено згідно листа Верховного суду України № 03.04.1997 року № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження по справі № 14/116.

Житлово-будівельний кооператив «Слово-2» заперечує проти апеляційної скарги та просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року у справі № 14/116 в частині часткового задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Відповідач зазначає, що Позивач не надав суду докази надсилання до обслуговування банку платіжний документ за заявлений період. Позивачем наведені неправдиві та безпідставні доводи щодо подвійного врахування судом знижки.

Житлово-будівельний кооператив «Слово-2» зазначає, що не укладав із Позивачем договір на постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Поняття «питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води» не можна віднести до окремого виду комунальних послуг відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Також судом правомірно відмовлено у задоволені стягнення 11 624,68 грн. інфляційних нарахувань не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком наявності основного боргу та стягнення його, а тому за відсутності підстав для такого не можуть бути задоволені.

Крім того, не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року, Житлово-будівельний кооператив «Слово-2» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року по справі № 14/116 в частині часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 18 051,37 грн. основного боргу та судових витрат, і прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийняті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, висновки суду суперечливі, обставини, що мають значення для справи, судом неповно зясовані, оцінки доказів та розрахунків не наведено, суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Житлово-будівельний кооператив «Слово-2» зазначає, що судом не було зазначено жодного розрахунку задоволеної суми.

20.07.2011 року Відповідачем було надано до суду платіжні доручення на загальну суму 10 587,58 грн., проте судом було припинено провадження тільки на суму 2 587,58 грн.

Апелянт стверджує, що ним подано розрахунок про перераховані кошти на загальну суму 131 352,95 грн., що свідчить про значну переплату коштів за надані Позивачем послуги.

Також судом не було враховано, що розпорядження Київської міської державної адміністрації, якими керувався Позивач при розрахунку за поставлено холодну воду № 1576 від 30.10.2006 року, № 143 від 12.02.2007 року, № 640, 641, 642, 643 від 30.05.2007 року, № 1127 від 28.08.2007 року не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані ними, а отже, не набрали чинності у встановленому законом порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 року апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження по справі № 14/116.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суддів.

Київський апеляційний господарський суд зобовязував сторін вивірити розрахунки. Так, на виконання вимог суду Позивачем наданий акт не підписаний Відповідачем, а Відповідач в свою чергу стверджує про переплату та припинення зобовязань в порядку ст. 601 ЦК України.

В судовому засіданні 15.11.2011 року оголошувалась перерва та продовжено строк розгляду справи в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» в особі Розрахункового департаменту надало письмові пояснення. Позивач вважає, що суд безпідставно відмов у задоволені позовних вимог щодо стягнення заборгованості за воду, яка йде на підігрів, зменшив заборгованість на 1 527,63 грн. розмір знижки.

Позивач не погоджується із припиненням провадження у справі в частині стягнення 2 587,58 грн., сплачені за платіжним дорученням № 104 від 25.11.2008 року, оскільки зазначені грошові кошти зараховані Позивачем у поточні сплати.

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» в особі Розрахункового департаменту зазначає, що заборгованість у даній справі виникла: за кодом 4-783 у період з грудня 2007 року по травень 2008 року; за кодом 4-50783 з жовтня 2005 року по травень 2008 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.04.2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», яке було перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» - Постачальник та Житлово-будівельним кооперативом «Слово-2» - Абонент укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення за № 02280/4-04, за умовами якого Постачальник зобовязується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а Абонент зобовязується розраховуватися за вказані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 /т.1, а.с. 6-7/.

Згідно п. 2.1. Договору Позивач забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна»; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Згідно з п. 2.2. Договору Абонент зобовязується: сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством; у разі зміни тарифів сплата послуг Абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що Абонент в кінці кожного місяця направляє до Постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з додатком № 1 даного договору, щодо обєму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць, для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

Згідно з п. 3.1. Договору кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента. Для Абонентів із стабільним (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Згідно з п. 3.4. Договору Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у пятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів банківської установи. Постачальник інформує Абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

Відповідно до п. 3.5. Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобовязаний у 5-денний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом.

Згідно з п. 3.6. Договору щомісячно Постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата може проводитись шляхом передачі векселя та іншими способами, не забороненими чинними нормативними актами.

За п. 7.1. Договору сторони передбачили, що цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання. І набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Тобто Договір № 02280/4-04 від 15.04.2003 року чинний.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів, дослідивши розгорнутий розрахунок позовних вимог, встановив, що заборгованість Відповідача за період з 01.10.2005 року до 01.06.2008 року за холодне водопостачання та водовідведення становить 22 166,58 грн.

Враховуючи знижку в розмірі 1 527,63 грн. та сплату 2 587,58 грн. за платіжним дорученням № 104 від 25.11.2008 року заборгованість Відповідача перед Позивачем по Договору № 02280/4-04 за холодне водопостачання та водовідведення становить 18 051,37 грн.

З такими висновками господарського суду міста Києва колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується та зазначає наступне.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобовязань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобовязання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

У відповідності до ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобовязані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Доказів укладення Договору на постачання води, яка йде на підігрів Сторони як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції не надали, а за Договором № 02280/4-04 від 15.04.2003 року не передбачено надання послуг як з гарячого водопостачання, так і постачання поди для підігріву. Зазначене знайшло своє відображення у постановах Київського апеляційного господарського суду, зокрема у справах № 37/92, № 7/137.

Доказів оплати заборгованості матеріали справи № 14/116 не містять.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання п. 1 ст. 625 ЦК України.

Нарахування індексу інфляції за своєю правовою природою є платою за користування чужими грошовими коштами, які в свою чергу являються зобовязаннями боржника перед кредитором і стягуються незалежно від вини боржника. Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Зазначеному судом першої інстанції, в порушення ст.ст. 43, 84 Господарського процесуального кодексу України не було надано належної правової оцінки.

Таким чином, враховуючи наявну та доведену заборгованість Відповідача перед Позивачем за надані послуги, за вказаний вище період, до стягнення підлягає 6 758,15 грн. - інфляційних витрат в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Щодо реєстрації розпоряджень Київської міської ради, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

З часу запровадження обовязкової державної реєстрації нормативно-правових актів, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, акти органів місцевого самоврядування, видані в межах своєї компетенції, і саме розпорядження Київської міської державної адміністрації видані як акти виконавчого органу Київської міської ради, державній реєстрації в органах юстиції не підлягають.

Згідно з частиною 2 пункту 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Статтею 5 Закону України «Про місцеве самоврядування» до системи органів місцевого самоврядування відносяться, в тому числі, сільські, селищні, міські ради, а також їх виконавчі органи.

Відповідно до підпунктів 2 пунктів «а» частини 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» та статті 10 Закону України «Про столицю України місто -герой Київ» встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення у місті Києві віднесено до компетенції Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

В силу статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. При встановленні цін/тарифів на послуги, які виробляються субєктами природних монополій, регулювання діяльності яких здійснюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та Національною комісією регулювання електроенергетики України відповідно до законодавства, повноваження органів місцевого самоврядування поширюються виключно на тариф (складову тарифу), який (яка) не підлягає встановленню Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України.

Виконавчий орган Київради (Київська міська державна адміністрація) при прийнятті розпоряджень щодо затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги діяв як орган місцевого самоврядування відповідно до власних (самоврядних) повноважень, передбачених Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про житлово-комунальні послуги».

Таким чином, з часу формування Київською міською радою власного виконавчого органу на базі міської державної адміністрації в м. Києві виконавчі функції органів місцевої виконавчої влади, здійснює Київська міська державна адміністрація. При виданні розпоряджень щодо зміни тарифів на житлово-комунальні послуги Київська міська державна адміністрація діяла як виконавчий орган Київської міської ради, оскільки ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачає встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади. Правомірність таких дій КМДА підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 2003 року № 21-рп/2003 справа № 1-45/2003 (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві).

Сплата по платіжних дорученнях № 2 від 12 січня 2010 року, № 66 від 25 травня 2010 року та № 129 від 18 жовтня 2010 року судом до уваги взята бути не може, оскільки поза межами заявлених позовних вимог.

Доводи наведені в апеляційних скаргах колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року у справі № 14/116 підлягає зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року у справі № 14/116 змінити та доповнити резолютивну частину наступним змістом.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» (02154, м. Київ, вул. Русанівська Набережна, 6, код ЄДРПОУ 22932780) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 6 758 (шість тисяч сімсот пятдесят вісім) грн. 15 коп. пені, 67 (шістдесят сім) грн. 58 коп. витрат по сплаті державного мита та 18 (вісімнадцять) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

По решті рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року у справі № 14/116 залишити без змін.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

2. Матеріали справи № 14/116 повернути господарському суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддяЧорна Л.В.

СуддіКалатай Н.Ф.

ОСОБА_1