Постанова № 48163150, 03.08.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2015 року Справа № 912/1677/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

При секретарі Валяр М.Г.

Зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 03.08.2015р.

За участю прокурора Кроловецька О.С. посвідчення № 026482 від 23.05.2015р.

Представники сторін:

від відповідача-1: Тімовська Л.В. представник, довіреність № 20 від 24.03.15;

представники позивача тавідповідача-2 не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" та Державного підприємства " Конярство України"

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 17 квітня 2015 року у справі № 912/1677/14

за позовом заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м. Кіровоград

до відповідача 1 - Державного підприємства "Конярство України", м. Київ

відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра", м. Кіровоград

про визнання недійсним договору, зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17 квітня 2015 року (головуючий суддя Поліщук Г.Б., судді Колодій С.Б., Тимошевська В.В.) позовні вимоги заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області - задоволені.

Суд визнав недійсним договір про спільний обробіток земельної ділянки № 5 від 21.02.2014, укладений між державним підприємством "Конярство України" в особі філії "Онуфріївський кінний завод № 175" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" та зобов'язав товариство з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" та Державне підприємство "Конярство України" повернути державі в особі Головного управління Держземагентства Кіровоградської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2997,8 га ріллі (1571,3 га - на території Онуфріївської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області, 1426,5 га - на території Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області) вартістю 55 830 434,40 грн. у придатному для використання стані шляхом складання акту прийому-передачі цих земельних ділянок та звільнити ці земельні ділянки шляхом фактичного припинення господарської діяльності на них.

Не погодившись з рішенням суду, відповідачі - Державне підприємство "Конярство України" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра", звернулись з апеляційними скаргами, в яких просили рішення суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

В обґрунтування своєї скарги відповідач 1- Державне підприємство "Конярство України" посилається на те, що при винесенні рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував п. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, відповідно до якого земельні ділянки, які раніше передавались юридичним особам в користування до введення в дію Земельного кодексу України, залишаються в їх користуванні відповідно до раніше прийнятих рішень. Оскільки відповідач 1- є правонаступником ДП Онуфріївський кінний завод № 175, то до нього перейшло право користування спірною земельною ділянкою, а тому висновки суду першої інстанції щодо неправомірного користування відповідачем 1 земельною ділянкою, є такими, що не відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства. З огляду на правомірність такого користування, відповідач 1 мав право укласти спірний договір з відповідачем 2, і висновки суду і в цій частині є також необґрунтованими.

В обґрунтування своєї скарги, відповідач 2 посилається на те, що прокурором не доведено, які саме права Головного управління Держземагенства в Кіровоградській області порушено внаслідок укладання спірного договору, оскільки державою в особі Онуфріївської районної державної адміністрації фактично здійснено розпорядження земельною ділянкою шляхом надання відповідачу 1 дозволу на складання проекту землеустрою.

Крім того, апелянт - відповідач 2 вважає, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту - повернення земельної ділянки шляхом складання акту прийому-передачі та звільнення земельної ділянки шляхом фактичного припинення господарської діяльності на них, оскільки всі земельні ділянки засіяні, тому звільнення земельної ділянки шляхом фактичного припинення господарської діяльності позбавить відповідачів права власності на посіви та майбутній урожай.

Всі ці обставини, на думку апелянтів, є підставою для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 травня 2015 року апеляційні скарги були прийняті до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 3 червня 2015 року. Розгляд справи визначено колегією суддів у складі головуючого судді : Березкіної О.В. (доповідач), суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г. на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 14 травня 2015 року у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю судді Чус О.В.

22 травня 2015 року заступником прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області заявлено клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

На підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 25 травня 2015 року у зв"язку з виходом на роботу судді Чус О.В. - члена постійно діючої колегії суддів згідно з рішенням зборів суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2015р. №1, розгляд справи визначено колегією суддів у складі головуючого судді : Березкіної О.В. (доповідач), суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 травня 2015 року заявлене клопотання задоволено. Призначено проведення судового засідання на 02 червня 2015року в режимі відео конференції.

29 травня 2015 року представником Державного підприємства "Конярство України" заявлено клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02 червня 2015 року розгляд справи відкладено до 01 липня 2015.

03 червня 2015 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання заступника прокурора Кіровоградської області про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення в господарському суді Кіровоградської області. Заявлене клопотання задоволено. Розгляд справи призначено на 02 липня 2015 року в режимі відео конференції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02 липня 2015 продовжено строк розгляду апеляційних скарг по справі на 15 днів, розгляд справи перенесено на 03 серпня 2015р.

03 липня 2015 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання заступника прокурора Кіровоградської області про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення в господарському суді Кіровоградської області. Заявлене клопотання задоволено. Проведення судового засідання по справі призначено в режимі відео конференції на 03 серпня 2015р..

На підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 22 липня 2015 розгляд справи визначено у складі колегії суддів: головуючого судді : Березкіної О.В. (доповідач), суддів: Орєшкіної Е.В., Чус О.В., у зв"язку з відпусткою судді Дарімна М.О.

У зв"язку з виходом на роботу судді Дарімна М.О. - члена постійно діючої колегії суддів згідно з рішенням зборів суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2015р. №1, розпорядженням секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 03 серпня 2015р розгляд справи визначено у складі головуючого судді : Березкіної О.В. (доповідач), суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

03 серпня 2015р відбулось судове засідання.

В судовому засіданні представники апелянтів підтримали доводи апеляційних скарг, просили рішення суду скасувати та відмовити у позові.

Представник прокуратури заперечував проти доводів апеляційних скарг, просив рішення суду залишити без змін.

3 червня 2015 року представником Держземагенства у Кіровоградській області надано клопотання про заміну сторони з Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області на Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Відповідно до ст.25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 29.04.2015 № 15 "Про реорганізацію Головного управління Дежгеокадастру у Кіровоградській області", Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, тому на підставі ст. 25 ГПК України необхідно замінити Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області на Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представника відповідача-1, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

З матеріалів справи вбачається, що 21.02.2014 між державним підприємством "Конярство України" (Сторона-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Деметра" (Сторона-2) укладено договір про спільний обробіток земельної ділянки № 5 (надалі - договір), за умовами якого сторони за даним договором зобов'язались шляхом об'єднання і використання власного або залученого майна (основних засобів, оборотних засобів та/або нематеріальних активів, грошових коштів, зусиль, трудових ресурсів, ділових зв'язків та ділової репутації) з метою отримання прибутку, спільно обробляти земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2997,8 га (1571,3 га - на території Онуфріївської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області, 1426,5 га - на території Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області), вирощувати сільськогосподарські культури, здійснювати оптову торгівлю, надавати послуги у сфері сільського господарства, здійснювати інші види діяльності згідно класифікатору КВЕД.

За умовами п.п. 3.1 договору Сторона-1 зобов'язалась у термін протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту набрання чинності цього договору, надати представникам Сторони-2 доступ до земельних ділянок загальною площею 2997,8 га ріллі (1571,3 га - на території Онуфріївської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області, 1426,5 га - на території Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області), які підлягатимуть обробітку згідно Додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору.

Сторона-2 даного договору, у відповідності до п.п. 4.1 зобов'язалась у термін протягом 3 (трьох) календарних днів після підписання цього договору приступити до здійснення спільних проектів, передбачених умовами даного договору; вживати заходів до забезпечення виконання робіт за даним договором; надавати Стороні-1 за її письмовим запитом, інформацію про перебіг виконання спільних проектів; в строк не пізніше 10 числа другого місяця, що слідує за звітним кварталом надавати Стороні-1 фінансовий звіт про результати виконання даного договору; погоджувати структуру посівних площ з відповідним органом згідно з чинним законодавством; вирішувати питання фінансування виробництва, транспортування та реалізації продукції; проводити поставку необхідних матеріально-технічних ресурсів та основних засобів для виконання робіт; забезпечувати комерційну діяльність по реалізації вирощеної продукції, вести переговори з покупцями та укладати цивільно-правові угоди; зареєструвати даний договір у встановленому законодавством порядку.

За умовами п. 6 договору внеском Сторони-1 у спільний обробіток є надання доступу Стороні-2 до земельних ділянок площею, вказаною у Додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, доступ до яких надається в якості внеску у спільний обробіток, згідно з технічною документацією про нормативну грошову оцінку Відділу Держкомзему у Онуфріївському районі Кіровоградської області складає 55830434,40грн. (п.п. 6.1.3 договору). За домовленістю Сторін вартістю внеску Сторони-1 складає 8374564грн., або 15 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Частка Сторони-1 у спільному обробітку складає 50 відсотків (п.п. 6.1.4 договору).

Внеском Сторони-2 у спільний обробіток є грошові кошти, послуги, роботи, насіння, добрива, засоби захисту рослин та інші матеріальні цінності, необхідні для забезпечення річного циклу сільськогосподарських робіт в технологічні терміни та у розмірах, необхідних для досягнення мети спільної діяльності згідно Розрахунку вкладу Сторони-2, який є невід'ємною частиною даного договору. Частка Сторони-2 у спільному обробітку складає 50 відсотків. Внесок Стороною-2 здійснюється у терміни, що забезпечує технологічний процес (п.п. 6.2.1 договору)

Звертаючись до відповідачів із позовом про визнання недійсним договору про спільний обробіток земельної ділянки №5 від 21.02.2014, укладеного між відповідачами, та зобов'язання відповідачів повернути державі в особі Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2997,8 га ріллі (1571,3 га - на території Онуфріївської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області, 1426,5 га - на території Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області) вартістю 55830434,40грн. та звільнити ці земельні ділянки шляхом фактичного припинення господарської діяльності на них, заступник прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області посилався на порушення сторонами оспорюваного договору ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме відсутністю у ДП "Конярство України" необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки на момент укладення договору ДП "Конярство України" не набуло жодних речових прав на земельну ділянку, спільний обробіток якої є предметом договору.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з відсутності правовстановлюючих документів на підтвердження права власності (постійного користування, оренди) або права розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення загальною площею 2997,8 га ріллі, з яких 1571,3 га - на території Онуфріївської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області, 1426,5 га - на території Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області на спірні земельні ділянки у відповідачів.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Предметом розгляду у даній справі є визнання недійсним договору про спільний обробіток земельної ділянки з підстав його укладення відповідачем - Державним підприємством "Конярство України" без необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання недійсними правочину і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Саме на відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності як на підставу вимог про визнання договору про спільний обробіток земельної ділянки недійсним, посилався прокурор, звертаючись із позовом.

За змістом частин 1, 3 статті 92 Цивільного кодексу України та ст. 62 ГК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; підприємство діє на підставі статуту.

Тобто, правоздатність юридичної особи реалізується через її органи, які формують і виражають її волю зовні.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони оспорюваного договору є юридичними особами, які діють на підставі статуту.

Статут Державного підприємства "Конярство Україна" затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16 березня 2011 року за № 76 та зареєстрований Державною реєстраційною службою України за № 10741050002038434.

Відповідно п.4.5 Статуту підприємство за погодженням із Уповноваженим органом управління може створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи. Такі філії діють відповідно до положення про них, погодженого Уповноваженим органом управління та затвердженого наказом директора.

Згідно п.4.10 Статуту визначено, що підприємство має право у встановленому законом порядку здійснювати від свого імені правочини, у тому числі укладати угоди про спільну діяльність. Відносини підприємства з іншими підприємствами, установами, організаціями, громадянами у усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі цивільно-правових договорів ( п.8.2)

Підприємство вибирає предмет договору, визначає зобов'язання, інші умови господарських відносин, що не суперечить законодавству України та цьому Статуту ( п.8.3)

Зі змісту спірного договору про спільний обробіток земельної ділянки вбачається, що його основною метою є об'єднання зусиль та певних внесків для досягнення певних господарських цілей, в результаті чого сторони отримують прибуток від спільної діяльності, що полягає розподілу відповідно до умов договору.

Враховуючи, що внеском відповідача -1 за спірним договором є не сама земельна ділянка, а право доступу до неї, колегія суддів вважає, що між сторонами склалися правовідносини саме з приводу спільної діяльності, які регламентуються ст. 1130 ЦК України, і не суперечать видам господарської діяльності, визначеним статутом відповідача.

Як вбачається з п.10 Статуту Державного підприємства " Конярство України", управляння підприємством здійснюється його директором, який самостійно вирішує питання діяльності підприємства в межах компетенції відповідно до Статуту, у тому числі укладає цивільно-правові договори, видає довіреності.

Спірний договір був укладений Державним підприємством "Конярство України" в особі керівника філії "Онуфріївський кінний завод № 175" державного підприємства "Конярство України", що діяв на підставі Положення та довіреності та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" в особі директора , що діяв на підставі Статуту.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач-1, не маючи державного акту на право користування земельною ділянкою, фактично розпорядився нею, уклавши договір про спільний обробіток земельної ділянки, що на думку суду, є підставою для визнання договору недійсним.

Так, укладання договору про спільну діяльність не суперечить положенням цивільного законодавства і регламентовано ст. 1130 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що внеском Державного підприємства "Конярство України" у спільний обробіток земельної ділянки є надання доступу до земельної ділянки, а не розпорядження земельною ділянкою, оскільки відчуження земельної ділянки іншим особам, зміна її стану чи призначення тощо не відбулась.

Таким чином, надавши доступ до земельних ділянок, відповідач -1 не перевищив господарську компетенцію, мав для укладання оспорюваного договору необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Посилання прокурора на недійсність договору на підставі ст. 207 Господарського кодексу України у зв'язку із його укладанням учасниками господарських відносин з порушенням господарської компетенції, також є безпідставним, оскільки правосуб'єктність будь-якої юридичної особи є спеціальною і визначається встановленими цілями її діяльності відповідно до закону та/або установчих документів даної юридичної особи.

Коло правочинів, які мають право укладати суб'єкти господарювання, не визначається якимось вичерпним переліком і не обмежується лише тими правочинами, які витікають з основного змісту їх діяльності. Отже, недійсними з указаної підстави статті 207 ГК України повинні визнаватися лише ті правочини, які прямо суперечать цілям юридичної особи, вказаним у законі, що регулює її діяльність, або в установчих документах.

Таким чином, колегія суддів вважає, що укладаючи спірний договір про спільний обробіток земельної ділянки сторони мали необхідний для цього обсяг цивільної дієздатності, який визначено законом, установчими документами ( Статутом), особи, які підписали договір, були наділені відповідними повноваженнями, підтвердженими певними юридичними документами, що відповідають вимогам чинного законодавства. тому у суду першої інстанції не було підстав для визнання договору недійсним саме з цих обґрунтувань.

Проте, суд першої інстанції, розглядаючи спір, надав оцінку спірному договору як договору оренди, виходячи з його невідповідності вимогам ст.125,126 Земельного кодексу України, а саме - відсутності у Державного підприємства " Конярство України" документів на право власності на землю або права постійного користування, що виключало право сторін укласти спірний договір, в той час як умови договору - мета, завдання, строковість, платність, отримання доступу до земельної ділянки є елементами договору про спільну діяльність, наявність яких в договорі не змінює правової природи такого договору саме як договору про спільну діяльність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.01.2013 року по справі № 30/5009/6179/11.

Крім того, дії сторін по виконанню спірного договору свідчать про те, що їх наміри відповідають меті договору про спільну діяльність і сторонами фактично здійснюється саме спільна діяльність.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки прокурором заявлений позов про визнання договору недійсним з підстав його укладення відповідачем - Державним підприємством "Конярство України" без необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Інших підстав недійсності договору, передбачених ст. 215, 203 ЦК України, прокурором у позовній заяві зазначено не було.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги про визнання договору про спільний обробіток земельної ділянки недійсним, задоволенню не підлягають.

Крім того, здійснюючи судовий розгляд справи суд першої інстанції дійшов висновку, що звернення прокурора у даній справі в інтересах держави в особі територіального управління Державного агентства земельних ресурсів України відповідає функціям позивача та направлено на захист інтересів держави.

Разом з цим, способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України, якою передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

За приписами статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Проте, задовольняючи позовні вимоги заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області щодо визнання недійсним договору про спільний обробіток земельних ділянок, укладеного між Державним підприємством "Конярство України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" судом першої інстанції не було з'ясовано питання, виходячи з приписів чинного законодавства, зокрема, статті 152 Земельного кодексу України, та статей 215, 216 Цивільного кодексу України стосовно того, яке право та інтерес держави в особі управління Держземагентства області порушується спірним договором, з урахуванням підпорядкування Державного підприємства "Конярство України" Міністерству аграрної політики та продовольства України.

Як вбачається з Статуту Державного підприємства " Конярство України" воно засновано згідно з Наказом Міністерства аграрної політики від 19 серпня 2010 року № 510 "Деякі питання розвитку кінної галузі", на основі державної власності та входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є підзвітним йому.

Відповідно до Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року N 500/2011, воно є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної політики в галузі земельних відносин та здійснює контроль за землекористуванням державних підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Мінагрополітики України, розробляє для державних сільськогосподарських підприємств обов'язкові до виконання єдині стандарти, норми та процедури землекористування ( п.п. 68 п.4) і яке надало Державному підприємству "Конярство України" відповідне погодження на укладення з товариством договору про спільний обробіток земельної ділянки.

Надання згоди на укладання спірного договору управляючим органом - Міністерством аграрної політики та продовольства України також вбачається з п.8.1 договору.

Оскільки у відповідності до п.1 Положення про державне агентство земельних ресурсів України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) діяльність Державного агентства земельних ресурсів України (Держземагентство України) спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, який очолює Міністерство аграрної політики та продовольства України і яке погодило Державному підприємству " Конярство України" укладання договору про спільний обробіток земельної ділянки, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення прав держави в особі Державного агентства земельних ресурсів.

З урахуванням вищезазначених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішуючи справу, необґрунтовано задовольнив позовні вимоги, оскільки неправильно встановив характер спірних правовідносин та неправильно застосував норми матеріального права, що у відповідності до ст.103 ГПК України є підставою для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" та Державного підприємства " Конярство України" - задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 17 квітня 2015 року у справі № 912/1677/14 - скасувати.

У задоволенні позовних вимог заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м. Кіровоград до Державного підприємства "Конярство України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" про визнання недійсним договору, зобов'язання повернути земельну ділянку - відмовити.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В.Чус

10.08.15