Рішення № 48159299, 07.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2015

Справа №910/14605/15

За позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Миколаївської районної виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Відділення № 7 Філії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Львівського районного управління

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Ярмак О.М.

Представники :

Від позивача: не з’явились

Від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивачем подано позов про зобов'язання відповідача перерахувати кошти згідно невиконаних платіжних доручень Миколаївської районної виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на загальну суму 45 774,60 грн. на р/р № 37175601900001 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 25249982.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договорами банківських рахунків №1/2011-В07, № 1/2011-В07 зі спеціальним режимом функціонування в частині невиконання платіжних доручень відповідно до умов договорів та вимог чинного законодавства України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/14605/15, розгляд призначено на 07.07.2015 р.

01.07.2015 р. до суду від позивача надійшли документи по справі.

Відповідач свого представника у засідання суду 07.07.2015р. не направив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 11.06.2015р. була надіслана відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та витягу з ЄДРПОУ станом на 08.06.2015р. та повернена до суду із зазначенням причини повернення: «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

25.10.2011 р. між відповідачем - ПАТ "КБ "Надра" (банк за договором) та Львівським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (клієнт за договором) було укладено договір банківського рахунку №1/2011-В07, відповідно до умов яких банк відкриває клієнту поточні рахунки у гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договорів та законодавства України, та зобов’язується приймати та зараховувати на рахунки грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перераховування і видачу відповідних сум з рахунків та проведення інших операцій з рахунками, що передбачені чинним законодавством України. Операції за рахунками здійснюються після отримання банком повідомлення про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби.

Також 25.10.2011р. між сторонами було укладено договір банківського рахунку № 1/2011-В07 зі спеціальним режимом функціонування, за умовами якого банк відкрив клієнту поточний рахунок № 26042325119001 у національній валюті для зарахування страхових кошів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов’язався приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку, що передбачені чинним законодавством України, в тому числі згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасової втратою працездатності витратами, зумовленими похованням». Операції за рахунками здійснюються після отримання банком повідомлення про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби.

Відповідно до п. 2.2.1 Договорів клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження права розпорядження коштами на рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Положеннями п. 2.3.3 Договорів передбачено, що банк бере на себе зобов’язання своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідно комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до Банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту , якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

За твердженням позивача він надав відповідачу через систему дистанційного обслуговування “Клієнт-Банк” для виконання наступні платіжні доручення: № 158 від 29.01.2015 на суму 209,88 грн., № 160 від 29.01.2015 на суму 291,70 грн., № 148 від 29.01.2015 на суму 430,74 грн., № 144 від 29.01.2015 на суму 734,16 грн., № 149 від 29.01.2015 на суму 860,43 грн., № 161 від 29.01.2015 на суму 946,25 грн., № 150 від 29.01.2015 на суму 1 033,78 грн., № 145 від 29.01.2015 на суму 1 147,58 грн., № 146 від 29.01.2015 на суму 2 497,55 грн., № 151 від 29.01.2015 на суму 2 592,70 грн., № 152 від 29.01.2015 на суму 3 273,92 грн., № 153 від 29.01.2015 на суму 5 705,23 грн., № 155 від 29.01.2015 на суму 16 950,80 грн., № 15 від 03.02.2015на суму 35,18 грн., № 165 від 03.02.2015 на суму 127,23 грн., № 14 від 30.01.2015 на суму 206,74 грн., № 6 від 03.02.2015 на суму 8 730,52 грн., всього на суму 45 774,39 грн., що підтверджується виписками по банківських рахунках.

Крім того, Миколаївською районною виконавчою дирекцією 31.03.2015 було подано відповідачу заяву про перерахування залишку коштів в сумі 45 774,39 грн. згідно платіжних доручень № 2 від 31.03.2015 на суму 162,62 грн., № 18 від 31.03.2015 на суму 8 937,26 грн., № 167 від 31.03.2015 на суму 36 674,72 грн.

Отже, платіжні доручення та вимога позивача, надані відповідачу для виконання, виконані так і не були.

Відповідно до п. 4.2 Договору, операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до банку в операційний час, виконуються банком того ж дня.

Згідно з ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить зобов'язати відповідача перерахувати кошти згідно невиконаних платіжних доручень Миколаївської районної виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на загальну суму 45 774,60 грн. на р/р № 37175601900001 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 25249982.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором банківського рахунку банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов’язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Всупереч вимогам чинного законодавства та умовам Договору, відповідачем не були виконані платіжні доручення, надані позивачем.

Однак, на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 р. № 83 “Про віднесення ПАТ “Комерційний банк “Надра” до категорії неплатоспроможних”, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.02.2015 р. було прийнято рішення № 26 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “Комерційний банк “Надра”. Пунктом 1,2 вказаного рішення було вирішено розпочати з 06.02.2015 р. процедуру виведення ПАТ “Комерційний банк “Надра” з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 06.02.2015 р. по 05.05.2015 р.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 р. № 85 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Комерційний банк “Надра” по 05.06.2015 р. (включно).

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КБ «НАДРА» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.06.2015 року № 113 про початок здійснення процедури ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КБ «НАДРА».

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним щодо інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Пунктом 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до п. 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Однак, згідно з п. 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

А тому, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з п. 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами склалися зобов”язальні відносини на підставі договору банківського рахунку, які носять майново – грошовий характер, а відтак в даному випадку Відповідач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на якого поширюється обмеження, встановлені п.1 ч.5 ст. 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, у зв’язку із введенням у відповідача тимчасової адміністрації.

Таким чином, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач – боржником (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 березня 2015 року по справі №910/9232/14 та постановах Вищого господарського суду України від 16 вересня 2014 року по справі № 910/7157/14, від 02 грудня 2014 року по справі №910/10423/14, від 23 грудня 2014 року по справі №910/9228/14, від 29 квітня 2015 року по справі №910/5560/14).

Враховуючи наведене вище, та з огляду на те, що на підставі Правління Національного банку України від 04.06.2015 № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КБ «НАДРА» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 05.06.2015 року № 113 про початок здійснення процедури ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КБ «НАДРА», суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов’язання відповідача виконати платіжні доручення не підлягають задоволенню в силу приписів п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Суд відзначає, що у даному випадку задоволення вимог позивача, як кредитора банку, може бути здійснено виключно у процедурі ліквідації банку та в порядку черговості, визначеної Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Отже, позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, а в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, судовий збір не стягується. (п. 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України").

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя О.М.Ярмак