Рішення № 48159110, 30.07.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/97/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2015 Справа № 908/3948/15

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Драг", м. Запоріжжя,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест", м. Запоріжжя,

про стягнення 8765,38 грн.

представники сторін:

від позивача: Грона Д.С. (довіреність б/н від 15.01.2015 р.);

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Приватне підприємство "Драг" з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" 5220,00 грн. основного боргу за контрактом № 41 від 28.05.2013 р. на поставку засобів хімізації рослин, 272,44 грн. - 3% річних за період з 02.10.2013 р. по 28.06.2015 р. та 3272,94 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2013 року по квітень 2015 року, всього - 8765,38 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 22, 526, 623, 625 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 06.07.2015 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/97/15 та призначено розгляд справи на 30.07.2015р.

В судовому засіданні 30.07.2015 р. був присутній представник позивача, за його заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

До початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання від 15.07.2015 р. про перенесення судового розгляду на іншу дату у зв'язку з неможливістю направити в судове засідання представника.

Суд залишив дане клопотання без задоволення, оскільки відповідач був завчасно належними чином повідомлений про час та місце розгляду справи і не був позбавлений можливості надати відзив на позов та витребувані судом документи. Відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи є правом суду, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення по суті спору, і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

В судовому засіданні 30.07.2015 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

28.05.2013 р. Приватним підприємством "Драг" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" (покупець, відповідач) підписано контракт № 41, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити засоби хімізації рослин, іменовані в подальшому товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в кількості та за ціною згідно відвантажувальних накладних.

У пунктах 2.1 - 2.3 контракту сторони узгодили, що ціна продукції та асортимент продукції, що поставляється за даним договором, зазначається у відвантажувальних накладних. Товар поставляється в обсягах та за цінами: фастак, 30 літрів за ціною 145,00 грн. за 1 літр без ПДВ, на загальну суму 5220,00 грн. з ПДВ. Загальна сума контракту складає 5220,00 грн., в тому числі ПДВ 870,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 контракту покупець зобов'язується оплатити 100% загальної суми контракту не пізніше 01 жовтня 2013 року.

Датою поставки вважається дата відмітки покупця про отримання товару в накладній (п. 3.2 договору).

У п. 4.1 контракту передбачено, що постачальник разом із продукцією передає отримувачу наступні документи: накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру.

Пунктом 10.1 контракту встановлено, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання та діє до виконання всіх зобов'язань обома сторонами.

Таким чином, умови договору є чинними на момент розгляду спору судом.

Як вбачається з матеріалів справи, в день укладення договору позивач поставив відповідачу товар (фастак в кількості 30 л), що підтверджується товарно-транспортною накладною 01АА від 28.05.2013 р. та видатковою накладною № 41 від 28.05.2013 р. на суму 5220,00 грн. Товар отриманий у повному обсязі без зауважень представником відповідача Синько С.В. на підставі довіреності № 17 від 28.05.2013 р. Позивач виписав відповідачу рахунок-фактуру № 41 від 28.05.2013 р. на оплату товару на суму 5220,00 грн. та видав на суму поставленого товару податкову накладну від 28.05.2013 р. № 19.

За умовами п. 3.1 контракту відповідач повинен був оплатити поставлений товар у повному обсязі до 01.10.2013 р. У зв'язку з тим, що відповідач не оплатив вартість поставленого товару в погоджений строк, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5220,00 грн., а також 272,44 грн. - 3% річних за період з 02.10.2013 р. по 28.06.2015 р. та 3272,94 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2013 року по квітень 2015 року, всього - 8765,38 грн.

Правовідносини сторін врегульовані контрактом № 41 від 28.05.2013 р., який за своїм змістом є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов контракту відповідач не здійснив оплату товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 5220,00 грн.

Сторонами надано до справи повідомлення про форс-мажорні обставини вих. № 213 від 01.10.2013 р. та вих. № 220 від 17.10.2013 р., в яких відповідач повідомляє позивача про те, що внаслідок несприятливих агрометеорологічних умов в період з 25 квітня по 30 червня 2013 року відповідач зазнав збитків, які призвели до неможливості вчасного проведення платежів, та просить перенести розрахунки за контрактами на поставку засобів хімізації рослин на кінець жовтня 2014 року (період надходження коштів від реалізації врожаю 2014 року). На підтвердження обставин, викладених у повідомленні, відповідачем наданий висновок Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини від 25.09.2013р. № 2221/05-4.

У відповідь на повідомлення відповідача № 220 від 17.10.2013 р. позивач надіслав відповідачу лист від 28.10.2013 р., в якому вимагав у семиденний термін з дати отримання даного листа виконати зобов'язання за договором, оскільки відповідачем порушено термін повідомлення про форс-мажорні обставини, встановлений пунктом 9.3 контракту.

За умовами п. 9.3 контракту сторона, для якої виникли обставини форс-мажору, повідомляє в письмовій формі за факсом партнера в десятиденний строк з моменту настання таких обставин. Факт настання форс-мажору повинен підтверджуватися довідкою Торгово-промислової палати країни.

Пунктом 9.1 контракту передбачено, що жодна із сторін не несе відповідальності за обставини у зв'язку з даним контрактом при виникненні для однієї із сторін обставин форс-мажору, на весь період дії таких обставин.

Суд зазначає, що в даному позові відповідачем не пред'являються до стягнення штрафні санкції, які є заходами відповідальності за порушення зобов'язання, а лише 3% річних та інфляційні втрати, які за своїм змістом є компенсацією втрат кредитора від знецінення грошових коштів за період прострочення оплати боргу.

На це також звертає увагу Вищий господарський суд України у пункті 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», в якому зазначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, наданий відповідачем висновок Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини не є підставою для звільнення відповідача від сплати основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат. На час розгляду справи відповідач не надав доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в сумі 5220,00 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строків оплати товару позивач нарахував 3% річних за період з 02.10.2013р. по 28.06.2015 р. в сумі 272,44 грн. та інфляційні втрати в сумі 3272,94 грн. за період з листопада 2013 року по квітень 2015 року.

Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат судом перевірені, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 272,44 грн. та інфляційних втрат в сумі 3272,94 грн. визнані судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом повністю.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" (вул. Гагаріна, буд.3, кв. 12, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код 31731398) на користь Приватного підприємства "Драг" (вул. Дзержинського, буд. 31, кв. 10, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код 32585194, р/р 26006000111901 в ПАТ «Укрсоцбанк» Запорізьке відділення № 315, МФО 300023) основний борг в сумі 5220,00 грн. (п'ять тисяч двісті двадцять грн. 00 коп.), 3% річних в сумі 272,44 грн. (двісті сімдесят дві грн. 44 коп.), інфляційні втрати в сумі 3272,94 грн. (три тисячі двісті сімдесят дві грн. 94 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.).

Видати наказ.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 10.08.2015р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.