Рішення № 48158578, 04.08.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.08.2015 Справа № 905/316/15

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Купченко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного підприємства «Одеська залізниця», м. Одеса

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат» Азовсталь», м. Маріуполь, Донецька область

про: стягнення штрафу у розмірі 66230грн. 00коп.

за участю уповноважених представників:

від Позивача: не з’явився;

від Відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство «Одеська залізниця» м. Одеса, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат» Азовсталь» м. Маріуполь, про стягнення штрафу у розмірі 66230грн. 00коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02.01.2015року зі станції Сартана Донецької залізниці відповідач згідно накладної № 48823504 у вагоні №66689480 відправив вантаж – лом чорних металів на станцію Фастів I Південно-Західної залізниці. На попутній станції Знам’янка Одеської залізниці залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 66230грн. 00коп., який він просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 10.06.2015р. провадження у справі було порушено та призначено до розгляду на 04.08.2015р.

Представник позивача у судове засідання 04.08.2015р. не з'явився. Разом з цим, 10.07.2015р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи після 10.08.2015р. через неможливість забезпечити участь представників у судовому засіданні.

Відповідач не направив своїх представників до судового засідання 04.08.2015р. Разом з цим, 03.08.2015р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, разом з цим, якщо суд прийде до висновку про стягнення штрафу просить максимально зменшити його розмір.

У відзиві відповідач мотивує свою позицію тим, що товариство правильно зазначило масу вантажу у спірній накладній. Крім того, відповідач вважає, що невідповідність маси вантажу могла бути викликана втратою вантажу на шляху слідування та під час затримки вагону до проведення зважування.

До відзиву відповідачем також додане клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи на п’ятнадцять днів. Клопотання обґрунтовується неможливістю явки представника та представленням додаткових доказів.

Заява відповідача про продовження строку розгляду спору на 15 днів судом відхиляється з наступних підстав.

Статтею 69 ГПК України передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

В обґрунтування клопотання в порядку ст. 69 ГПК України відповідач посилається на необхідність представлення суду додаткових доказів, однак не визначає конкретні документи, які має намір представити і які нібито мають суттєве значення для правильного вирішення спору. Як встановлено судом, з моменту порушення провадження по справі у відповідача було достатньо часу для надання суду доказів у підтвердження своєї правової позиції по суті спору.

Отже, наявності виняткових обставин для продовження строку розгляду спору відповідачем не вказано, судом не встановлено.

Суд відхилив клопотання сторін про відкладення розгляду справи через наступне.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене у п.п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування ГПК судами першої інстанції” від 26.12.2011р. №18, в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника сторони згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представників сторін.

Суд також приймає до уваги, що процесуальний строк розгляду даного спору закінчується 09.08.2015р., у матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, а у клопотанні про відкладення розгляду справи сторони жодним чином не обґрунтували, яким чином неявка їх представників може вплинути на розгляд справи по суті.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося. Ухвалою суду від 10.06.2015р. явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ВСТАНОВИВ:

Як встановлено ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

02.01.2015р. Публічне акціонерне товариство «МК» Азовсталь» зі станції Сартана Донецької залізниці на станцію Фастів I Південно-Західної залізниці відвантажив на адресу ПП «Фастпром» (вантажоодержувач) за залізничною накладною № 48823504 у вагоні №66689480 вантаж – лом чорних металів.

Так, при оформленні залізничної накладної № 48823504 у вагоні №66689480 відповідачем вказано масу вантажу: нетто - 47300кг.

Отже, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

В накладній також відображено, що завантаження вагону здійснювалось засобами відправника. Як свідчить розділ 24 та 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на 150 тонних вагонних вагах.

На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, іншого не доведено.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Так, на попутній станції Знам’янка Одеської залізниці 05.01.2015р. об 12:08 була виявлена комерційна несправність спірного вагону, за показниками тензометричних ваг виявлена різниця завантаження візків 12000кг, брутто протоколу 6900кг, брутто натурному листу 69500кг, різниця ваги 500кг. Під час огляду вагону з оглядового містка системою відеоспостереження виявлено, що в результаті огляду головної частини зазори ковзунів у головній частині зліва 2мм справа 7мм хвостової частини справа 3мм зліва 3мм ресорна підвіска у нормі. Вагон затриманий на знеструмлений шлях для додаткової перевірки. Вказані обставини спричинили складання акту загальної форми № 70255 від 05.01.2015р.

При виводі на неелектрофіцірованний шлях парку виявлено: по документу значиться навантаження навалом, розмір навантаження відносно висоти бортів не вказаний. Фактично вантаж завантажений нерівномірно, над 1-2-3 люками нижче бортів 1000мм-1500мм; над 4-5-6-7 люками нижче бортів 400мм-600мм. Проглядається маркування вапном. Сніговий покрив не порушений, глухі торцеві стіни люка щільно закрити, вагон відправлений без охорони, здан під охорону. Вагон відчеплений для перевірки на вагах. Вказані обставини засвідчені актом загальної форми №50015 від 05.01.2015р.

На підставі актів загальної форми № 70255, №50015 від 05.01.2015р., за результатами комерційного огляду станцією Знам’янка Одеської залізниці був складений комерційний акт АА 032113/9 від 06.01.2015р., відповідно до якого за результатами контрольного переважування вагону №66689480 на справних тензометричних вагонних вагах СВ-150000В/2 (держ. повірка 24.09.2014р.) станції Знам’янка Одеської залізниці виявилось, що при зважуванні вага брутто складає 68850кг, тара за документом 22200кг, нетто 46650кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 650кг.

У комерційному акті також містяться відомості про те, що у спірному вагоні виявлено навантаження навалом нерівномірне, над 1-2-3 люками нижче бортів 1000мм-1500мм; над 4-5-6-7 люками нижче бортів 400мм-600мм. На поверхні вантажу навантажені вагонні автосцепки і ресори, а також порізані сваркою деталі вагона. Мається сніговий покрив не пошкоджений, проглядається маркування вапном. В вагоні глухі торцеві стінки, люка щільно закриті. В акті є відомості про те, що завідуючого вантажним двором немає по штату.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. N 334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Суд встановив, що комерційний акт АА 032113/9 від 06.01.2015р. підписаний належними особами у відповідності до п. 10 Правил складання актів.

В матеріалах справи міститься протокол зважування партії навантажених вагонів від 06.01.2015р., відповідно до якого у спірному вагоні виявилося: маса брутто складає 68,85тон, нетто 46,65тон.

Крім того, 06.01.2015р. станцією Знам’янка Одеської залізниці був складений акт комісійного зважування і огляду вагона №66689480, відповідно до змісту якого за результатами контрольного переважування вагону виявилось: брутто 68850кг, тара з накладної 22200кг, маса вантажу нетто 46650кг. Виявлено, зокрема, поздовжнє зміщення загального центру ваги вантажу 827мм, що загрожує безпеці руху поїздів. В акті зазначається, що відмітка про відповідність розміщення та кріплення вантажу ТУ в накладній відсутня, додана письмова заява відправника про те, що питання схоронності вантажу будуть вирішуватись без участі залізниці.

Згідно технічного паспорту ваг СВ-150000В/2 станції Знам’янка Одеської залізниці, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію 28.12.2012р., міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 1 раз на 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 24.09.2014р., ваги визнані придатними для зважування.

Відповідно до п. 12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. N 334, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

На станції призначення був заповнений розділ "Є" комерційного акта АА 032113/9 від 06.01.2015р., відповідно до якого вантаж на станції призначення виданий без претензій згідно з комерційним актом. Вказаний розділ засвідчений штемпелем станції призначення, тим самим підтверджений факт правильності вказаних у ньому відомостей.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за № 861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним та допустимим доказом - комерційним актом АА 032113/9 від 06.01.2015р.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

Між тим, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті АА 032113/9 від 06.01.2015р. Наразі вантажоотримувач прийняв спірний вантаж з комерційним актом без будь-яких заперечень, інше не доведено матеріалами справи.

У наданій відповідачем відомості зважування вихідних вантажів не зазначено на яких вагах було проведено зважування спірного вагону, відображені відомості щодо зважування 31.12.2014р., в той час як спірний вантаж був відправлений зі станції 02.01.2015р.

ПАТ «Металургійний комбінат» Азовсталь» не спростовано належними доказами, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, що відповідач скоїв порушення зобов'язання щодо правильності зазначення маси вантажу у накладній та не довів, що маса, визначена ним є правильною у порівнянні з тією, що була встановлена на станції Знам’янка Одеської залізниці.

Дослідивши обставини справи, суд встановив, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні, сніговий покрив не пошкоджений, проглядається маркування вапном, у вагоні глухі торцеві стінки та люка щільно закриті, про наявність будь-яких поглиблень у актах не зазначено, тобто за відсутності ознак втрати вантажу під час перевезення, що унеможливлює висновок про втрату вантажу під час перевезення.

Щодо твердження відповідача про відсутність відомостей про умови зберігання вантажу з моменту складання акту загальної форми №70255 до моменту складання акту загальної форми №50015, суд відзначає, що згідно з даними комерційного акту не вбачається слідів втрати та крадіжки вантажу. Так, відповідно до комерційного акту сніговий покрив не пошкоджений, проглядається маркування вапном.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються наведеним вище.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст. 122 Статуту за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. Відповідно до ст. 118 Статуту штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складає 13246грн.00коп., заявлений штраф до стягнення у розмірі 66230грн. 00коп. Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.

Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.

Відповідачем заявлено клопотання максимально зменшити розмір нарахованого штрафу.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на ст. 3 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 ГПК України, ті обставини, що ПАТ «Металургійний комбінат» Азовсталь» знаходиться в зоні здійснення антитерористичної операції, в безпосередній близькості від лінії зіткнення, внаслідок чого у товариства виникли труднощі при веденні господарської діяльності, відсутність збитків у інших суб’єктів господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд приймає до уваги, що ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Доказів того, що неправильне зазначення відповідачем у даному випадку ваги вантажу спричинило збитки для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, матеріали справи не містять.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання. Правовий аналіз застосування ст. 83 ГПК України свідчить про те, що зменшувати розмір штрафу є виключно правом суду, а обставини для застосування вказаної норми є оціночними.

Як встановлено судом, фактична маса вантажу у вагоні №66689480 була меншою, ніж маса, зазначена у накладній, мало місце недовантаження, а отже підвищеного навантаження на рухомий склад не було.

Відповідно до наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014р. № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» Донецька та Луганська області входять до райони проведення антитерористичної операції з 07 квітня 2014 року.

Приймаючи до уваги викладені обставини, відсутність доказів негативних наслідків від неправильного зазначення ваги вантажу в накладній, а також те, що порушення зобов’язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, розглянувши клопотання відповідача про зменшення заявленого до стягнення штрафу, суд вважає за можливе, користуючись правом наданим п. 3. ст. 83 ГПК України, зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати, а саме до 13246грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 13246грн.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 роз'яснено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

На підставі ст.ст. 550, 551, 908, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст.ст. 33, 43, 49, 82, п. 3 ст.83, ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Одеська залізниця», м. Одеса до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат» Азовсталь», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення штрафу у розмірі 66230грн. 00коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат» Азовсталь» ( адреса: 87500, вул. Лепорського, буд.1, м. Маріуполь, Донецька область, код ЄДРПОУ 00191158) на користь Державного підприємства «Одеська залізниця» (адреса: 65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315; р/р 26003000001 в Одеській філії АБ «Експрес-банк», МФО 328801) суму штрафу у розмірі 13246грн., а також витрати на оплату судового збору в розмірі 1827грн.00коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

У судовому засіданні 04.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 10.08.2014р.

Суддя Ю.В. Макарова