Рішення № 48158434, 10.08.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.08.15р. Справа № 904/5474/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПБ-Україна" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за кредитним договором № 50/КЛ-0614 (про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії) від 25.06.2014 у загальному розмірі 26 333 671 грн. 86 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Рудзевич Ю.О. - представник (довіреність б/№ від 22.06.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Стандарт" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій він просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПБ-Україна" (далі - відповідач) заборгованість за кредитним договором № 50/КЛ-0614 (про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії) від 25.06.2014 у загальному розмірі 26 333 671 грн. 86 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- основний борг - 23 000 000 грн. 00 коп.;

- проценти за користування кредитом - 2 011 397 грн. 27 коп.;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 1 193 835 грн. 62 коп.;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів - 128 438 грн. 97 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 50/КЛ-0614 (про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії) від 25.06.2014 в частині повного та своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за його користування. Крім того, на підставі пунктів 9.3. та 9.4. договору позивач нарахував та просить стягнути пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період прострочення з 22.02.2015 по 13.05.2015 в сумі 1 193 835 грн. 62 коп. та пеню за несвоєчасну сплату процентів за період прострочення з 01.03.2015 по 13.05.2015 у сумі 128 438 грн. 97 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 16.07.2015.

Представник позивача у судове засідання 16.07.2015 з'явився, але вимоги ухвали суду від 24.06.2015 у повному обсязі не виконав.

Представник відповідача у судове засідання 16.07.2015 не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, крім того, вимоги ухвали суду від 24.06.2015 не виконав. Судом було наголошено на тому, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою і повернуто з посиланням на закінчення терміну зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Так, конверт з ухвалою суду від 24.06.2015 було повернуто до суду 08.07.2015 за закінченням терміну зберігання.

Так, у судовому засіданні 16.07.2015 представником позивача було викладено зміст позовних вимог, наведені доводи в їх обґрунтування.

Також, судом у судовому засіданні 16.07.2015 було зауважено, що з метою всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин у справі, а також надання об'єктивної оцінки доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, є необхідність у витребуванні додаткових доказів по справі, а саме:

від позивача - обґрунтований детальний розрахунок заборгованості із зазначенням періоду нарахування, суми нарахування, дати оплати, суми оплати, суми простроченої та інші показники руху коштів; правові підстави нарахування пені за прострочення оплати процентів за користування кредитом з 01.03.2015, в той час, як відповідно до умов пункту 4.5. сплата вказаних процентів відбувається не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем користування кредитом; докази на підтвердження видачі та отримання кредитних коштів відповідачем; докази часткового погашення відповідачем кредиту (платіжні доручення, банківські виписки тощо); оригінали доданих до позовної заяви документів (для огляду у судовому засіданні); акт звірки взаєморозрахунків станом на дату подання позову (позивачу з'явитись до відповідача); власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору. Крім того, від відповідача - виконати вимоги ухвали суду від 24.06.2015.

Враховуючи викладені обставини, ухвалою суду від 16.07.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 10.08.2015, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування додаткових доказів по справі.

Так, від позивача 29.07.2015 на виконання вимог ухвали суду були надані витребувані судом документи, а також надані додаткові пояснення (а.с.40).

У судове засідання 10.08.2015 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 10.08.2015 повторно не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.06.2015, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4, на вказану адресу і направлялась кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, конверт з ухвалою суду від 16.07.2015 було знову повернуто 29.07.2015 за зворотною адресою Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" з довідкою форми 20 "За закінченням терміну зберігання".

Так, слід зазначити, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду від 24.06.2015 та від 16.07.2015 були надіслані сторонам у справі завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його юридичною адресою, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його юридичною адресою, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду від 24.06.2015 та від 16.07.2015 були надіслані на адресу відповідача, яка підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.06.2015 та неотримані відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю юридичною адресою.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Слід зазначити, що представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Крім того, представником позивача у судовому засіданні 10.08.2015 повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював, а неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Крім того, представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 25.06.2014 Між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Стандарт" (далі - банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АПБ-Україна" (далі - позичальник, відповідач) був укладений кредитний договір № 50/КЛ-0614 (про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії) (далі - кредитний договір) (а.с.12-17), відповідно до умов пункту 1.1. якого банк на умовах, передбачених договором, відкрив позичальнику відновлювальну відкличну лінію (далі - кредитна лінія), в межах якої надав надає позичальнику в користування грошові кошти (далі - кредит) на наступних умовах:

1.1.1. Загальний ліміт кредитування за кредитною лінією - 30 500 000 грн. 00 коп.

1.1.2. Кредитна лінія відкривається з 25 червня 2014 року по 25 грудня 2015 року.

1.1.3. Кредит позичальнику надається впродовж строку дії кредитної лінії в повному обсязі або окремими частинами (далі за текстом кожна окрема частина - "транш") в межах суми загального ліміту кредитування, зазначеної в пункті 1.1.1. договору на підставі письмової заяви на отримання кредиту позичальника (далі - заява), викладеної в формі, передбаченій договором (додаток №1), та за умовами належного виконання позичальником своїх зобов'язань згідно з договором.

У пункті 10.10. договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його ідписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного сторонами договору від 25.06.2014 та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання пункту 1.1. кредитного договору відкрив відповідачу відновлювальну відкличну лінію та перерахував відповідачу окремими частинами в період з 25.06.2014 по 31.08.2014 кредитні кошти в сумі 23 000 000 грн. 00 коп.

Згідно частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 1.1.4. кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом 24% проценти річних.

Згідно з пунктом 1.1.6. кредитного договору, остаточна дата повернення (повного погашення) кредиту - 25 грудня 2014 року (далі - остаточна дата погашення) з врахуванням строків погашення частин/траншів кредиту в строки, що визначені графіком погашення кредиту та/або графіком зменшення загального ліміту кредитування.

Додатком № 2 до кредитного договору № 50/КЛ-0614 від 25.06.2014 сторонами затверджено та підписано графік погашення кредиту та/або графік зменшення загального ліміту кредитування (а.с.18).

При цьому, між позивачем та відповідачем були підписані наступні додаткові договори до договору № 50/КЛ-0614 від 25.06.2014:

- № 01 від 27.06.2014 (а.с.46);

- № 02 від 18.07.2014 (а.с.47);

- № 03 від 31.07.2014 (а.с.48);

- № 04 від 24.10.2014 (а.с.49);

- № 05 від 24.11.2014 (а.с.50);

- № 06 від 28.11.2014 (а.с.51);

- № 07 від 01.12.2014 (а.с.52);

- № 08 від 08.12.2014 (а.с.53);

- № 09 від 16.12.2014 (а.с.54);

- № 10 від 25.12.2014 (а.с.55);

- № 11 від 26.12.2014 (а.с.56);

- № 12 від 31.01.2015 (а.с.57).

Так, додатковими договорами № 04, № 05, № 09 та № 10 сторони змінювали графік погашення кредиту та/або графік зменшення загального ліміту кредитування.

Як було зазначено вище, з наявної в матеріалах справи банківської виписки по особовому рахунку відповідача за період з 25.06.2014 по 14.07.2015 вбачається, що позивачем на виконання умов кредитного договору видано відповідачу траншів на загальну суму 23 000 000 грн. 00 коп. (а.с.41-42).

Відповідно до пункту 4.1. кредитного договору, проценти за користування позичальником кредитом нараховуються банком у валюті кредиту з дня надання кредиту до дня його фактичного погашення на суму фактичного щоденного залишку заборгованості позичальника за кредитом.

Нарахування процентів здійснюється не рідше одного разу на місяць (не пізніше останнього робочого дня місяця) та в день остаточного повернення кредиту. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день, в який наступає повне фактичне погашення кредиту (пункт 4.2. кредитного договору).

Згідно з пунктом 4.4. кредитного договору при розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у календарному місяці та в році.

Позичальник сплачує нараховані проценти у валюті кредиту, щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за календарним місяцем користування кредитом, та в день фактичного остаточного повернення кредиту на рахунок № 20680003001329 в ПАТ КБ "Стандарт", код банку в системі електронних платежів (МФО) 380690, ідентифікаційний код 35448609.

У разі несвоєчасної сплати позичальником заборгованості за нарахованими процентами у встановлені договором строки, суми непогашених у строк процентів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів (пункт 4.5. кредитного договору).

При цьому, як було зазначено вище, у пункті 1.1.6. договору сторони визначили, що остаточна дата повернення (повного погашення) кредиту 25.12.2014.

Так, у термін, визначений в пункті 1.1.6. отриманий кредит відповідачем повернутий не був, крім того, відповідач не здійснив також і сплату процентів за користування кредитом період з 01.01.2015 по 13.05.2015 в сумі 2 011 397 грн. 27 коп.

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін, суд виходив також із наступного.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В свою чергу відповідачем зобов'язання за кредитним договором в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту та сплати процентів за користування кредитною лінією у повному обсязі не виконані, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в наступних сумах:

- основний борг - 23 000 000 грн. 00 коп.;

- проценти за користування кредитом в період з 01.01.2015 по 13.05.2015 - 2 011 397 грн. 27 коп.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що в порушення умов пунктів 1.1.6. та 4.5. кредитного договору, а також вказаних норм чинного законодавства відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплати нарахованих процентів за користування.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, доказів погашення вказаної вище заборгованості відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Так, станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не залучені до матеріалів справи, докази на підтвердження погашення відповідачем заборгованості по кредиту в сумі 23 000 000 грн. 00 коп., заборгованості по процентам в сумі 2 011 397 грн. 27 коп.

При цьому, розрахунок вищенаведених сум заборгованості по кредиту, а також заборгованості по процентам (станом на 14.05.2015), доданий позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим (а.с.20).

Також судом враховано, що згідно з частиною 1 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 23 000 000 грн. 00 коп. простроченої заборгованості за кредитом та 2 011 397 грн. 27 коп. прострочених процентів за користування кредитом суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до пункту 9.3 кредитного договору, за порушення, встановлених договором строків сплати процентів за користування кредитом та/або сплати комісій, передбачених договором, до настання остаточної дати погашення, визначеної пунктом 1.3. договору, банк має право нараховувати та стягувати, а позичальник зобов'язаний сплатити на письмову вимогу банку, не пізніше 5-ти банківських днів з дня/дати відправлення письмової вимоги банку, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з пунктом 9.4. кредитного договору, за порушення, встановлених цим договором, остаточної дати погашення та/або сплати процентів за користування кредитом та/або сплати комісійних доходів, передбачених цим договором, яке допустив позичальник після настання остаточної дати погашення, визначеної пунктом 1.3. договору, банк має право нараховувати та стягувати, а позичальник зобов'язаний сплатити на письмову вимогу банку, не пізніше 5-ти банківських днів з дня/дати відправлення письмової вимоги банку, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі вказаного пункту кредитного договору позивач нарахував та просить стягнути 1 193 835 грн. 62 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період прострочення з 22.02.2015 по 13.05.2015, а також 128 438 грн. 97 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів за період прострочення з 01.03.2015 по 13.05.2015, які розраховані виходячи із поточної суми заборгованості за кредитом у кожному окремому періоді. Розрахунок пені здійснений позивачем за кожний розрахунковий період окремо.

Розрахунок пені, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства.

Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасного повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором, умови пунктів 9.3. та 9.4. кредитного договору та положення наведених правових норм, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 193 835 грн. 62 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 128 438 грн. 97 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо сплати та стягнення судового збору по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" № 719-VIІ від 16.01.2014 станом на 01.01.2014 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 1218 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827 грн. 00 коп.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73 080 грн. 00 коп.).

Ціна позову становить 26 333 671 грн. 86 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 73 080 грн. 00 коп. (60 розмірів мінімальних заробітних плат).

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Так, статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в тому числі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку (пункт 22 частини 1 статті 5). Фактично з даним позовом до суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Стандарт" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" - Грицак І.Ю., призначений рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.06.2015 № 120 (а.с.64).

Частиною 1 статті 47 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що до кола повноважень уповноваженої особи Фонду, з дня її призначення, віднесено, зокрема, вжиття заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.

Враховуючи наведені норми, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 73 080 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 1, 4-5, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПБ-Україна" (49000, м.Дніпропетровськ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4; ідентифікаційний код 35448609) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" (04017, м. Київ, вулиця Почайнинська, будинок 45; ідентифікаційний код 36335426) - 23 000 000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 2 011 397 грн. 27 коп. процентів за користування кредитом, 1 193 835 грн. 62 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 128 438 грн. 97 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" (04017, м. Київ, вулиця Почайнинська, будинок 45; ідентифікаційний код 36335426) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м.Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, ідентифікаційний код 37989269, рахунок 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області (Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, код банку за ЄДРПОУ 37988155), МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891, КБКД 22030001) судовий збір в сумі 73 080 грн. 00 коп.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко