Рішення № 48158291, 03.08.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.08.15р. Справа № 904/4722/15

За позовом Приватного підприємства "Інвестдорсервіс", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.С. Інжиніринг Груп", м. Дніпропетровськ

про стягнення 1 284 562,87 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Гордієнко А.І., довіреність № 1/09 від 23.06.2015 року, представник;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Інвестдорсервіс" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.С. Інжиніринг Груп" про стягнення заборгованості у сумі 1 284 562,87 грн., з яких: основний борг у сумі - 992 405,03 грн., інфляційні втрати у сумі - 292 157,84 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 010114 від 01.01.2014 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 992405,03 грн. на яку ним нараховано інфляційні втрати у загальній сумі 292 157,84 грн. за загальний період з липня 2014 року по березень 2015року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "А.С. Інжиніринг Груп" відзиву на позов не надало, у судові засідання свого повноважного представника не направило, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином відповідно до вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.06.2015 року (а.с. 29 - 31 том 1).

Направлені судом на адресу відповідача ухвали суду повернуті підприємством зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.38 - 44 том 1).

За змістом підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Справа призначалася до розгляду на 24.06.2015 року та на 03.08.2015 року.

У судовому засіданні 03.08.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2014 року між Приватним підприємством "Інвестдорсервіс" (далі - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "А.С. Інжиніринг Груп" (далі - Відповідач, Покупець) був укладений договір поставки № 010114 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцеві матеріали верхньої побудови залізничних колій (далі - Товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

Вартість цього договору визначається специфікаціями (пункт 1.2. договору).

Поставка товару здійснюється партіями відповідно до специфікацій із зазначенням асортименту, кількості, ціни за одиницю продукції, які попередньо узгоджується сторонами, додаються до договору та є його невід'ємною частиною (пункт 1.3. договору).

За пунктом 3.1. договору покупець оплачує поставлений товар за цінами, зазначеними у специфікації на кожну партію товару на умовах відстрочки платежу 30 календарних днів.

Поставка здійснюється на умовах Інкотермс-2000 - EXW-склад постачальника, якщо інше не узгоджено специфікацією. Зазначений у специфікації товар поставляється протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання передоплати, якщо інше не узгоджено специфікацією (пункт 4.1. договору).

Згідно з пунктом 4.2. договору перехід права власності на товар здійснюється в момент підписання товаросупровідних документів.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2015 року включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору (пункт 9.1. договору).

Відповідно до договору сторони підписали специфікацію № 1 на поставку товару на загальну суму 1 055 731,00 грн. на умовах поставки - склад покупця зі строком оплати - відстрочка платежу 30 днів (а.с. 15 том 1).

На виконання умов договору та специфікації № 1 до нього позивач поставив, а відповідач через свого представника Усова Є.О. за довіреністю № 12 від 23.04.2014 року прийняв товар на загальну суму 1 062 121,57 грн., що підтверджується належним чином оформленими наступними видатковими накладними:

1) № 67 від 25.04.2014 року на суму 248 025,01 грн.;

2) № 75 від 30.04.2014 року на суму 313 314,10 грн.;

3) № 7 від 07.05.2014 року на суму 237 571,21 грн.;

4) № 19 від 16.05.2014 року на суму 263 211,25 грн. (а.с. 16 - 20 том 1).

За частиною третьою статті 670 Цивільного кодексу України якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобовязаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Відповідно до пункту 3.1. договору, пункту 4 специфікації № 1 та згідно з нормативними положеннями статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу та закінчення строку оплата за поставлений товар мала бути здійснена у наступні строки:

1) за накладною № 67 від 25.04.2014 року на суму 248 025,01 грн. - до 27.05.2014 року;

2) за накладною № 75 від 30.04.2014 року на суму 313 314,10 грн. - до 31.05.2014 року;

3) за накладною № 7 від 07.05.2014 року на суму 237 571,21 грн. - до 07.06.2014 року;

4) за накладною № 19 від 16.05.2014 року на суму 263 211,25 грн. - до 17.06.2014 року.

За поставлений товар відповідач розрахувався частково, сплативши 16.01.2015 року 70000,00 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку станом на 16.01.2015 року (а.с. 33 том 1).

Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати товару і є причиною виникнення спору.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи встановлені обставини справи і відповідно до умов договору та специфікації строк оплати є таким, що настав. Докази повного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором відсутні, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню частково у сумі 992 121,57 грн. (1 062 121,57 - 70 000,00 = 992 121,57).

Різниця між заявленою позивачем сумою основного боргу до стягнення та підтвердженою ним доказами складає 283,46 грн.(992405,03 - 992121,57 = 283,46), яка з огляду на відсутність належних та допустимих доказів задоволенню у цій частині не підлягає.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення з відповідача інфляційні втрати розраховані у загальній сумі 292 157,84 грн., з яких 126 426,20 грн. - за період липень - грудень 2014 року (з урахуванням сукупного індексу інфляції 111,9%) та 165 731,64 грн. за період лютий - березень 2015 року (з урахуванням сукупного індексу інфляції 116,7%).

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат встановлено, що вони здійснені невірно з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Зазначене позивачем не враховано.

Із заборгованості у сумі 1 062 121,57 грн. інфляційні втрати з урахуванням сукупного індексу інфляції 115,4% за період з липня 2014 року по січень 2015 року фактично будуть складати 163 566,72 грн., однак з урахуванням меж позовних вимог, передбачених статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, до стягнення підлягає заявлена позивачем сума - 126 426,20 грн., розрахована ним лише за період з липня по грудень 2014 року.

Із заборгованості у сумі 992 121,57 грн. (1062121,57 - 70000,00 = 992121,57) інфляційні втрати з урахуванням сукупного індексу інфляції 116,7% за період з лютого по березень 2015 року фактично будуть складати 165 684,30 грн.

Тому заявлені до стягнення інфляційні втрати підлягають зменшенню і будуть складати 292 110,50 грн. (126426,20 + 165684,30 = 292110,50).

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у загальній сумі 1284232,07 грн., з яких: 992 121,57 грн. - основний борг, 292 110,50 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 25 684,64 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А.С. Інжиніринг Груп" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Свердлова, буд. 37, ідентифікаційний код 37211886) на користь Приватного підприємства "Інвестдорсервіс" (50007, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Дзержинського, 5, ідентифікаційний код 34062342) основний борг у сумі 992 121,57 грн., інфляційні втрати у сумі 292 110,50 грн., судовий збір у сумі 25 684,64 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.08.2015 року.

Суддя І.І. Колісник