Постанова № 48157838, 05.04.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 квітня 2012 року м. Чернівці Справа № 2а-1970/10/2470

10 год. 39 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Скакун О.П.

за участю

секретаря судового засідання Юзька Я.В.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства Сторожинецький лісгосп до Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області про скасування податкових повідомлень - рішень

СУТЬ СПОРУ:

В травні 2010 року Державне підприємство Сторожинецький лісгосп звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.04.2010р. № НОМЕР_1, податкового повідомлення - рішення від 29.04.2010 р. №0000172300/0 повністю, податкового повідомлення - рішення від 29.04.2010 р. № 0000182300/0 частково в сумі 445181,10 грн., в тому числі основного платежу 365869,25 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 79311,85 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 р. адміністративний позов задоволено частково. Скасовано рішення ДПІ у Сторожинецькому районі Чернівецької області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.04.2010 р. №0001102303. В іншій частині позовних вимог відмовлено (т.8 а.с.47-52).

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 р., апеляційну скаргу ДПІ у Сторожинецькому районі Чернівецької області та апеляційну скаргу Державного підприємства Сторожинецький лісгосп залишено без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.02.2011 р.- без змін (т.8 а.с.81-83).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2011 р. скасовано ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 р. та постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 р. в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2010 р.№0000172300/0 та №0000182300/0, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині позовних вимог. В іншій частині рішення судів залишено без змін (т.8 а.с.137-139).

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2011 року справу прийнято до свого провадження.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2011 р. рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.04.2010 р. № НОМЕР_1 є правомірним.

Таким чином, предметом судового розгляду є позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2010 р. №0000172300/0 та №0000182300/0.

Донарахування податків та нарахування штрафних санкцій позивач вважає незаконними, а податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Позивач просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.04.2010 р. №0000182300/0 частково, у звязку з тим, що ним не оскаржується донарахування податку на прибуток 11220,75 грн. та застосування штрафних санкцій 2244,15 грн., внаслідок встановленого відповідачем завищення валових витрат по операціях з ОСОБА_4 в сумі 55436 грн.

Тобто, в цій частині позивач погоджується з правомірністю податкового повідомлення рішення №0000182300/0.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що виключення з валових витрат 763652 грн. вартості оплати за використання техніки, що перебуває на відповідальному зберіганні позивача, і нарахування у звязку з цим 190 913 грн. податку на прибуток та штрафних санкцій є незаконним. Позивач зазначає, що 01.03.2008 р. між позивачем та ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6 були укладені договори відповідального зберігання. Акти приймання-передачі робіт (наданих послуг) та наряди, за якими нараховувалася та сплачувалася заробітна плата працівникам позивача, що працювали на техніці, яка перебувала на відповідальному зберіганні, є доказами фактичного використання техніки у господарській діяльності та обсягів такого використання. Позивач підтверджує позицію відповідача про те, що техніка, яка перебуває на відповідальному зберіганні позивача, не значиться на балансі, оскільки вказана техніка обліковується на позабалансовому рахунку позивача. Доказом використання техніки у господарській діяльності є забірні картки та заправочні відомості. Позивач вважає, що для виключення з валових витрат 4-го кварталу 2009 р. суми 763652 грн., витраченої Державним підприємством Сторожинецький лісгосп у звязку з використанням техніки, відсутні будь-які правові підстави. А, отже, незаконним є і донарахування податку на прибуток в сумі 190913 грн. Крім цього, позивач вважає, що для виключення з валових витрат 4-го кварталу 2009 р. 517013 грн., витрачених позивачем на пальне, відсутні правові підстави. Тому, незаконним є і донарахування податку на прибуток в сумі 129253 грн., ПДВ у сумі 103402 грн. та застосування штрафних санкцій.

Крім того, позивач вважає незаконним встановлення відповідачем заниження валових доходів у сумі 182812 грн. Позивачем подано уточнюючий розрахунок, яким збільшено суму валових доходів другого кварталу 2009 р. на 182812 грн. за рахунок зменшення суми валових доходів за 4-й квартал 2009 р. на 182812 грн. без зміни суми валових доходів за 2009 рік в цілому. Крім того, як стверджує позивач, він самостійно нарахував та сплатив 5% штрафу у сумі 2285 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю.

Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, зазначених у письмових запереченнях (т.3 а.с. 209-222). Відповідач зазначає, що витрати у сумі 763652 грн. завищено позивачем за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. в результаті приймання на відповідальне зберігання транспорту для проведення послуг по трелюванню деревини. Позивачем до складу валових витрат віднесено витрати, які не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами за 4 квартал 2009 р. в сумі 763 652 грн. Акти прийому-передачі робіт не містять інформації щодо змісту та обсягів господарських операцій, які конкретно роботи проводились, який час вони виконувались відповідно до договорів, наявності транспорту у ПП ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_5 Фактично за даними бухгалтерського обліку позивача відсутні відомості щодо перебування на обліку орендованих транспортних засобів. Відповідно до даних бухгалтерського обліку у позивача станом на 01.01.2010 р. рахується кредиторська заборгованість перед ПП ОСОБА_6 в сумі 314036.25 грн. та ПП ОСОБА_5 449616.75 грн. Відповідачем зроблено запит в Інспекцію державного технічного транспорту Чернівецької обласної державної адміністрації щодо наявності у ПП ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_5 на обліку транспортних засобів. Згідно відповіді за ПП ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_5 не обліковуються транспортні засоби. Підтверджуючих документів, які засвідчують факти перебування ПП ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_5 у взаємовідносинах з позивачем, повязаних з наданням транспорту на відповідальне зберігання, згідно бухгалтерських документів позивача відсутні, а самими підприємцями жодним чином не підтверджено понесення будь-яких витрат, повязаних з наданням транспорту на відповідальне зберігання. Крім цього, податковим органом було встановлено, що у позивача достатньо власних транспортних засобів для проведення трелювання та вивезення деревини.

Також, відповідач зазначає, що у бухгалтерському обліку витрати по платі за використання тракторів відносяться до витрат по трелюванню деревини. Вказані заходи при належному їх виконанні спрямовані на збільшення обсягів продажу, що у свою чергу веде до зростання доходів підприємства. Однак, за перевірений період збільшення обсягів реалізації товарів (робіт, послуг) у кількісному чи у вартісному вимірах позивача не підтверджено. Тому, представлені документальній перевірці документи щодо плати за використання тракторів не підтверджують факту понесення вказаних витрат позивачем та не підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку. Надані для перевірки акти прийому - передачі робіт та понесені витрати на плату за використання тракторів не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне їх виконання. За відсутності підтвердження повязаності витрат по трелюванню деревини, позивачем до складу валових витрат віднесено витрати, які не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами за 4 квартал 2009 р. в сумі 763652 грн.

Відповідач зазначає, що підприємством до складу валових витрат безпідставно віднесено витрати на списання бензину, дизпалива, масла на транспортні засоби, які не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами за 4 квартал 2009 р. в сумі 517013 грн.

До початку проведення перевірки позивачем було подано уточнюючий розрахунок за півріччя 2009р., однак в ньому було відкориговано зайвовраховані доходи попереднього періоду в рядку 01.1 на суму 182 812 грн., чим занижено валові доходи за 2009 р.. Таким чином, перевіркою збільшено суму валових доходів за 3 квартал 2009 р. на 182 812грн.

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Сторожинецькому районі Чернівецької області проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства Сторожинецький лісгосп з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.

За результатами перевірки складено акт від 21 квітня 2010 р. № 410/23/21440625( том 1 а.с. 9-45).

Актом перевірки встановлено порушення:

п.2.3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 р. №143, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п. 5.3.5 п.5.3 ст.5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого нараховано за 2009 р. податок на прибуток в сумі 380279 грн., в тому числі за 1 квартал 2009 р. в сумі 550 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 7843 грн., за 3 квартал 2009 р. в сумі 50619 грн., за 4 квартал 2009 р. в сумі 321267 грн.;

п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податок на додану вартість за грудень 2009 р. в сумі 103402 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000172300/0 від 29 квітня 2010 р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 144763 грн., в тому числі основного платежу 103402 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 41361 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000182300/0 від 29 квітня 2010 р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають в державній власності в сумі 458646 грн., в тому числі основного платежу 377090 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 81556,75 грн. (т. 1 а.с. 134-135).

Ухвалою суду від 08 червня 2010 року в даній адміністративній справі призначено судову бухгалтерську експертизу. Відповіді на винесені судом перед експертом питання викладено у Висновку судово - економічної експертизи по матеріалах справи №2а-1970/10/2470 (т.4 а.с. 24-108).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні адміністративної справи суд застосовує нормативно правові акти, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Суд вирішує адміністративну справу, з урахуванням підстав скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій Вищим адміністративним судом України. Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2011 р. зазначено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, під час розгляду справи в судах надавались відповідні первинні документи, складені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та які були враховані експертом при проведенні судово - бухгалтерської експертизи у рамках даної справи. Суди не надали належної правової оцінки відповідним доказам та, в порушення вимог ч.5 ст.82 КАС України, не спростували висновків експерта, наданих з відповідних питань, що мають важливе значення для правильного вирішення справи по суті (т.8 а.с.137-139).

Суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000182300/0 від 29 квітня 2010 р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають в державній власності в сумі 458646 грн., в тому числі основного платежу 377090 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 81556,75 грн. підлягає частковому скасуванню, виходячи з такого.

У відповідності до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п.5.2. ст.5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що Державним підприємством Сторожинецький лісгосп укладено договори відповідального зберігання ( з правом користування) №08/01 та №08/02 від 01 березня 2008 року з фізичними особами підприємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.1 а.с. 145 та а.с.145 на звороті). Предметом договорів є передача та прийняття на відповідальне зберігання майна, зазначеного в додатку №1 до договору. Умовами договору передбачено сплата виконавцем (позивачем) депоненту за використання майна 16,50 грн. за кожен м.куб. лісопродукції після підписання акта приймання передачі виконаних робіт.

Суд встановив, що позивачем віднесено до складу валових витрат за IV квартал 2009 року витрати за використання транспортних засобів, переданих на зберігання ПП ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_6, в сумі 763652 грн.

Матеріалами справи спростовується твердження відповідача, що віднесення позивачем витрат до валових витрат не підтверджено розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Судом в судовому засіданні досліджено первинні документи, які підтверджують, що витрати позивача за використання транспортних засобів, переданих на зберігання, обґрунтовано віднесені до валових витрат та повязані з використанням у власній господарській діяльності, зокрема, акти приймання - передачі робіт (т.3 а.с. 165-167), акти на закріплення механізмів (тракторів) за працівниками (т.7 а.с.222-228), наряди акти на виконання робіт та табеля на внутрішньобригадний розрахунок заробітної плати (т. 2 а.с.1-250, т.3 а.с.1-54).

Судом встановлено на підставі копії Головної книги позабалансових рахунків по ДП Сторожинецький лісгосп, що технічні засоби, які були передані на відповідальне зберігання, обліковувались на позабалансових рахунках позивача (т.3 а.с. 231-236).

Враховуючи те, що техніка використовувалась позивачем у господарській діяльності необгрунтованим є висновок відповідача про безпідставне віднесення позивачем до валових витрат витрат на списання бензину, дизпалива, масла на транспортні засоби, передані на відповідальне зберігання, які не підтверджено розрахунковими, платіжними та іншими документами в сумі 517013 грн.

Дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи цей висновок спростовується, а саме забірними картками та заправочними відомостями (т.3 а.с. 55-164).

Суд не бере до уваги твердження відповідача, як обґрунтування правомірності рішень, щодо листа Інспекції державного технічного транспорту Чернівецької обласної державної адміністрації про відсутність у ПП ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_5 на обліку транспортних засобів.

В матеріалах справи міститься письмове пояснення громадянина ОСОБА_7, написаного ним власноручно. В поясненнях зазначено, що ним було передано на збереження ОСОБА_6 та ОСОБА_5 трактори. ОСОБА_7 дозволив розпоряджатися технікою на свій розсуд. Він не заперечує щодо використання техніки ДП Сторожинецький лісгосп (т.8 а.с.16).

Крім того, факт належності техніки на праві власності ОСОБА_7 встановлено слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області у постанові про припинення кримінального переслідування по окремому епізоду у відношенні осіб від 24 грудня 2010року (т.7 а.с.196).

Щодо встановлення відповідачем заниження позивачем валових доходів у сумі 182812 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2.3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 р. за №143, платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону N 2181. Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається за формою, що додається до цього Порядку; або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону N 2181, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

В судовому засіданні судом досліджено декларації з податку на прибуток, які подавалися позивачем, за півріччя 2009 року та за 2009 рік, а також уточнювальні розрахунки податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.2 а.с.168-171).

З уточнювальних розрахунків вбачається, що внаслідок неврахування суми валових доходів у декларації за півріччя 2009 року та виправлення цієї помилки у декларації за 2009 рік, позивачем не зменшено суму валових доходів в цілому за рік. Тобто, позивачем у наступному періоді відображено суму недоплати, збільшену на суму штрафу.

Суд звертає увагу на те, що позивачем виправлено самостійно виявлені помилки до початку перевірки відповідачем.

Таким чином, судом не встановлено порушення позивачем п.2.3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства.

Первинні документи позивача були предметом детального дослідження судово - економічної експертизи, призначеної в даній адміністративній справі.

Згідно ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 КАС України, висновок експерта для суду не є обовязковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Згідно ч.1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Згідно Висновку судово - економічної експертизи позивач у декларації за 2009 рік правильно визначив суму валових доходів з урахуванням уточнювального розрахунку в сумі 39457968 грн. Висновок ДПІ у Сторожинецькому районі, викладений в акті перевірки ДП Сторожинецький лісгосп, про перерахування за 2009 рік податку на прибуток підтверджується частково в сумі 9127 грн. (т.4 а.с.107).

Судом враховується Висновок судово - економічної експертизи по матеріалах справи №2а-1970/10/2470.

Також, при визначенні правомірності податкового повідомлення - рішення про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств судом враховується та обставина, що позивачем не оскаржується донарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій, внаслідок встановленого відповідачем завищення валових витрат по операціях з ОСОБА_4 в сумі 55436 грн.

Судом зобовязано відповідача здійснити обгрунтований розрахунок донарахованих сум по операціях позивача з ОСОБА_4 та застосованих на цю суму штрафних санкцій.

Згідно розрахунку дані відповідача не співпадають з даними позивача. Однак, представник позивача погодився з розрахунком, наданим відповідачем.

З розрахунку, самостійно здійсненого відповідачем (т.8 а.с. 168 -170), донарахована сума податку на прибуток по операціях позивача з ОСОБА_4 становить 10539 грн. та застосована штрафна санкція становить 3504 грн.

Крім того, судом зобовязано відповідача самостійно здійснити розрахунок штрафних санкцій на підтверджену експертизою суму донарахованого податку на прибуток 9127 грн. Згідно здійсненого розрахунку сума штрафних санкцій становить 1825 грн. (т.8 а.с.171).

З урахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення №0000182300/0 від 29 квітня 2010 р. є правомірним в частині донарахування основного платежу 19666 грн. (9127 грн. + 10539 грн.) та за штрафними (фінансовими) санкціями 5329 грн. (3504 грн. + 1825 грн.)

Відповідно, податкове повідомлення-рішення №0000182300/0 від 29 квітня 2010 р. підлягає частковому скасуванню в частині 433651 грн. (458646 грн. 24995 грн.), в тому числі основного платежу 357424 грн. (377090грн. - 19666 грн.) та за штрафними (фінансовими) санкціями 76227 грн. (81556,75 грн. -5329 грн.).

Суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000172300/0 від 29 квітня 2010 р., яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 144763 грн., в тому числі основного платежу 103402 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 41361 грн. підлягає скасуванню повністю з наступних підстав.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З акту перевірки вбачається, що перевіркою повноти визначення позивачем податкового кредиту відповідачем встановлено його завищення у сумі 103402 грн. Завищення податкового кредиту встановлено, у звязку з віднесенням позивачем до складу валових витрат витрат на списання бензину, дизпалива, масла на транспортні засоби, передані на відповідальне зберігання в сумі 517013 грн.

Суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про те, що позивачем не підтверджено розрахунковими, платіжними та іншими документами віднесення цих витрат до валових з підстав, зазначених у постанові вище.

Згідно Висновку судово - економічної експертизи донарахування відповідачем позивачу податку на додану вартість в сумі 103402 грн. не підтверджується (т.4 а.с. 107).

Судом враховується Висновок судово - економічної експертизи по матеріалах справи №2а-1970/10/2470.

Таким чином, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту є безпідставним.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення №0000172300/0 від 29 квітня 2010 р., яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 144763 грн., в тому числі основного платежу 103402 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 41361 грн. підлягає скасуванню повністю.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень рішень в частині задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Державного підприємства Сторожинецький лісгосп до Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2010 р. №0000172300/0, № 0000182300/0 підлягає частковому задоволенню.

Розподіляючи судові витрати суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В матеріалах справи міститься квитанція про сплату позивачем судового збору в розмірі 5 грн. 10 коп.

На момент звернення позивача до суду судовий збір становив 3 грн. 40 коп. З цього розміру виходить суд, розподіляючи судові витрати. Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір»у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду.

Судом встановлено, що Чернівецьким окружним адміністративним судом при винесенні постанови у даній справі 21 лютого 2011 року стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 1 грн. 70 коп.

Таким чином, розподілу підлягає судовий збір у розмірі 1 грн. 70 коп.

Судом задоволено позов на суму 578414 грн., що у відсотковому відношенні становить 98 % заявлених позивачем позовних вимог.

Таким чином, стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1.67 грн.

Позивач звернувся до суду з заявою про вирішення питання про розподіл судових витрат з урахуванням понесених позивачем витрат на проведення судово - економічної експертизи. На підтвердження понесених витрат позивачем надано копії платіжних доручень, які підтверджують оплату судово - економічної експертизи в сумі 81000 грн.(т.8 а.с.151 157).

У відповідності до ст.92 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи. Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ затверджено Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»від 27.04.2006р. № 590. Відповідно до цієї постанови в адміністративних справах компенсація витрат, повязаних з проведенням судової експертизи не можуть перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Мін'юсту.

Нормативна вартість проведення відповідних видів експертизи встановлена Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів" від 01.07.1996 № 710.

Пунктом 12 зазначеної постанови установлено, що вартість однієї експертогодини коригується щороку станом на 1 січня з урахуванням індексу споживчих цін (індекс інфляції) за відповідний період.

Наказом Міністерства юстиції України "Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2010 році" від 09.04.2010р. №255 відповідно до 12 Постанови КМУ № 710 установлено, що з урахуванням індексу споживчих цін за 2009 рік нормативна вартість однієї експертогодини у 2010 році становить: експертиза проста - 43,0 грн., експертиза середньої складності - 53,7 грн., експертиза особливої складності - 64,6 грн.

З наданого розрахунку вартості судово - економічної експертизи вбачається, що судовим експертом розрахунок здійснено за проведення експертизи особливої складності - 64,6 грн. (т.8 а.с. 176-178).

Однак, суд вважає, що таке визначення виду експертизи є необґрунтованим, оскільки у відповідності до п.1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. № 53/5, експертиза є особливо складною у виняткових випадках, яка потребує вирішення більше десяти питань або вирішення питань, які потребують декількох досліджень.

В судовому засіданні представник позивача не заперечував щодо тієї обставини, що у даній адміністративній справі було проведено експертизу просту, а не експертизу особливої складності.

У звязку з цим, суд вважає за необхідне при розподілі судових витрат розраховувати вартість експертизи, виходячи із зазначених експертом у розрахунку затрат часу - 1257 людиногодин з нормативної вартості однієї експертогодини за проведення експертизи простої - 43,0 грн.

Таким чином, розподілу підлягає вартість експертизи 54051 грн. (1257 *43,0 грн.).

Таким чином, стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають витрати, повязані з проведенням судово-економічної експертизи, в розмірі 52970 грн. (98% понесених витрат).

Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011р. №2135/11/13-11 викладено позицію про порядок стягнення судових витрат з Державного бюджету України. У листі зазначено наступне.

Відповідно до п.п. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобовязаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000172300/0 від 29 квітня 2010 р. повністю.

3. Частково скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000182300/0 від 29.04.2010 р. в частині 433651 грн., в т. ч. за основним платежем 357 424 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 76227 грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Сторожинецький лісгосп судові витрати в розмірі 52971.67 грн., в тому числі судовий збір 1.67 грн., витрати, повязані з проведенням судово-економічної експертизи, в сумі 52970 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У судовому засіданні 05 квітня 2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 10 квітня 2012 р. Сторони можуть отримати копію постанови безпосередньо в суді 11 квітня 2012 р.

Суддя О.П. Скакун