Постанова № 48157774, 31.07.2015, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1412/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2015 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБлонського В.К. при секретаріВарченко В.В. за участі: представників позивача представників відповідачаБеньковського А.А. Тінькова Д.Л. Данчук К.О. Ковальчука В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр" смт. Чемерівці Хмельницької області до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чемеровецького відділення Городоцької ОДПІ № 0001902200 від 05.11.2014 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 200680 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 160544 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 40136 грн.

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідач на підставі акту перевірки № 8/22/22778415 від 19.01.2015 року прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001902200 від 05.11.2014 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 200680 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 160544 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 40136 грн.

Позивач не погоджується з таким податковим повідомленням-рішенням в зв'язку з наступним.

Відповідно до актів списання за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року на поточний ремонт основних фондів в бухгалтерському обліку було списано 918471 грн., а в податковому обліку до витрат вказаного періоду віднесена сума в розмірі 457242 грн.

Ліміт витрат на ремонт та поліпшення об'єктів основних фондів на вказаний період розрахований в акті перевірки правильно, але висновок щодо завищення витрат понесених позивачем в зв'язку з поліпшенням об'єктів основних засобів на суму 497670 грн., є помилковим.

Витрати на оренду паливозаправника у ТОВ «Агрос-Нафта», витрати за ремонтні послуги та запасні частини від ТОВ «Констракшин машинері», та ТОВ з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна», витрати на транспортні перевезення, на купівлю підшипників, рекламу, використані в господарській діяльності підприємства, підтверджені належними первинними документами, тому відповідач безпідставно прийняв рішення та прийшов до висновку про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 160544 грн.

На підставі викладеного позивач вважає податкове повідомлення-рішення відповідача таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому його необхідно визнати протиправним та скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, пояснивши суду, що відповідач на підставі акту перевірки № 8/22/22778415 від 19.01.2015 року прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001902200 від 05.11.2014 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 200680 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 160544 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 40136 грн.

Позивач не погоджується з таким податковим повідомленням-рішенням в зв'язку з наступним.

Відповідно до актів списання за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року на поточний ремонт основних фондів в бухгалтерському обліку було списано 918471 грн., а в податковому обліку до витрат вказаного періоду віднесена сума в розмірі 457242 грн.

Ліміт витрат на ремонт та поліпшення об'єктів основних фондів на вказаний період розрахований в акті перевірки правильно, тому висновок щодо завищення витрат понесених позивачем в зв'язку з поліпшенням об'єктів основних засобів на суму 497670 грн., є помилковим.

Витрати на оренду паливозаправника у ТОВ «Агрос-Нафта», витрати за ремонтні послуги та запасні частини від ТОВ «Констракшин машинері», та ТОВ з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна», витрати на транспортні перевезення, на купівлю підшипників, рекламу, використані в господарській діяльності підприємства, підтверджені належними первинними документами, тому відповідач безпідставно прийняв рішення та прийшов до висновку про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 160544 грн.

На підставі викладеного представники позивача вважають податкове повідомлення-рішення відповідача таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому його необхідно визнати протиправним та скасувати.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю, пояснивши суду, що податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки прийняте у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.1 статті 138, підпунктів 139.1.5, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.12 статті 146 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 160544 грн.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 0001902200 від 05.11.2014 року скасуванню не підлягає.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (пункт 1.1 статті 1).

В судовому засіданні встановлено, що позивач 27.10.1998 року зареєстрований як юридична особа та відповідно до статтей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів-центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску його територіальні органи.

Однією із функцій органів державної податкової служби яку вони виконують згідно підпункту 19.-1.1.1 пункту 19.-1.1 статті 19 Податкового кодексу України є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок проведення перевірок встановлений главою 8 Податкового кодексу України.

Пунктом 75.1, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлений статтею 78 Податкового кодексу України.

Посадовими особами Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Каменяр».

Згідно пункту 78.8 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За результатами перевірки відповідач склав акт перевірки «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Каменяр», код ЄДРПОУ 22778415 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року» № 8/22/22778415 від 19.01.2015 року.

Перевіркою встановлено порушення пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.1 статті 138, підпунктів 139.1.5, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.12 статті 146 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 160544 грн., в тому числі за третій квартал 2012 року в сумі 13457 грн., за 2013 рік в сумі 147087 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно пунктів 58.1, 58.2 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручаться) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (финансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001902200 від 05.11.2014 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 200680 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 160544 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 40136 грн.

Податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі таких висновків перевірки.

За період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року встановлено завищення витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування всього в сумі 838226 грн., в тому числі за 3 квартал в сумі 64082 грн., за 2013 рік в сумі 774144 грн.

Відповідно до актів списання за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року на поліпшення основних фондів позивач затратив 945911,55 грн.

Станом на 01.01.2013 року відповідно до головної книги та оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 «Необоротні активи» вартість основних засобів позивача становила 4572420,39 грн., тому сума витрат на ремонт та поліпшення, яка може бути віднесена до складу витрат підприємства у 2013 році складає 457242 грн.

Тому в порушення підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.12 статті 146 Податкового кодексу України позивач завищив суму витрат понесених підприємством в зв'язку з ремонтом та поліпшенням основних засобів на суму 497670 грн.

Між позивачем та ТОВ «Агрос-Нафта» укладений договір оренди мобільного грохоту № 10-07-12 від 10 липня 2012 року.

Позивач зробив передоплату за послуги мобільної сортувальної установки всього на суму 845000 грн.

Протягом 2012-2013 років ТОВ «Агрос-Нафта» повернула позивачу отриману передоплату за послуги мобільної сортувальної установки на суму 737000 грн.

Витрати відображені в бухгалтерському обліку в сумі 118869,92 грн., до податкового обліку віднесено адміністративні витрати в сумі 187963 грн., тобто бухгалтерські витрати включені до податкового обліку повністю.

Згідно акту здачі-прийняття робіт від 27.09.2012 року ТОВ «Агрос-Нафта» надала послуги позивачу мобільною сортувальною установкою на суму 108000 грн., тобто на залишок передоплати.

Наданий акт містить тільки загальні відомості про послуги та не підтверджує фактичне надання послуг, що були предметом договору.

Крім того згідно з первинними документами у вересні 2012 року ТОВ «Каменяр» не надавало будь-яких послуг іншим підприємствам з переробки щебеню, послуг спеціалізованою технікою.

Власна виробнича діяльність щодо переробки гірничої породи в вересні 2012 року згідно з документами наданими для перевірки, позивачем не проводилася.

Виходячи з викладеного у ТОВ «Каменяр» відсутня ділова мета при документуванні операцій з отримання послуг від ТОВ «Агрос-Нафта», а також не підтверджено зв'язок таких витрат із господарською діяльністю підприємства.

Між позивачем та ТОВ «Агрос-Нафта» укладений договір оренди автомобіля М А З 5334-паливозаправника, № 01 05-13/ОР від 01.05.2013 року. Орендодавець зобов'язаний доставити паливозаправник до ПрАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр», с . Михайлівка Коростенського району Житомирської області.

На підтвердження отриманих послуг надані акти прийому-передачі. Всього надано послуг на суму 120000 грн.

За перевіряє мий період позивач оплатив вказані послуги на суму 97400 грн.

Враховуючи дані бухгалтерського обліку та дані декларації з податку на прибуток зв 2013 рік, перевіркою встановлено віднесення до податкового обліку витрат, понесених в зв'язку з орендою автомобіля М А З 5334 в 2013 році в сумі 100000 грн.

Згідно наданого технічного паспорта паливозаправника він є власністю ТОВ «Агрос-Нафта» з 18.09.2013 року.

Платіжним дорученням № 59 від 29.04.2013 року позивач перерахував ТОВ «Агрос-Нафта» кошти в сумі 45000 грн.

Тобто, починаючи з дати укладення договору оренди-01.05.2013 року і до реєстрації паливозаправника в органах УМСВ України відсутній предмет договору, оскільки транспортний засіб не був зареєстрований за ТОВ «Агрос-Нафта», а тому не міг використовуватися для здійснення господарської діяльності, внаслідок чого позивач безпідставно відніс до витрат суму коштів сплачену за оренду М А З 5334 за період з 01.05.2013 року по 17.09.2013 року в розмірі 71388,89 грн.

Перевіркою встановлено віднесення до складу витрат за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року витрати на отримання послуг від ТОВ «Констракшн машинері», а саме за послуги з ремонту техніки у вересні 2012 року.

Для перевірки позивач надав акти виконаних робіт та видаткові накладні. Всього вартість робіт по ремонту техніки складає 45898,01 грн.

В актах на технічне обслуговування № КМ-00005585 від 18.10.2012 року на суму 96768 грн., та № КМ-00005588 від 18.10.2012 року на суму 15040,50 грн., вказано, що роботи проводились 02.10.2012 року тоді як техніка отримана згідно видаткових накладних від ТОВ «Укіо банк лізинг» 04.10.2012 року та введена в експлуатацію 05.10.2012 року.

Відповідно до первинної документації, головної книги станом на 01.09.2012 року та 30.09.2012 року позивач не мав власних або орендованих транспортних засобів, машин та устаткування.

Тобто позивач завищив суму витрат понесених підприємством в зв'язку з ремонтом та поліпшенням основних засобів у 3 кварталі 2012 року на суму 45898,01 грн.

Також за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року встановлено віднесення до складу витрат витрати на оплату послуг отриманих від ТОВ з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна».»

Для перевірки надані акти виконаних робіт, списання запчастин та експлуатації матеріалів.

Всього у вересні 2012 року позивач отримав послуг на суму 21820,62 грн.

Згідно актів приймання-передачі частина основних засобів устаткування введено в експлуатацію 05.10.2012 року, тому позивач завищив суму витрат, понесених в зв'язку з ремонтом та поліпшенням основних засобів у 3 кварталі 2012 року на суму 18184 грн.

Крім того позивач для перевірки надав акт № ОУ-0000002 від 28.01.2013 року згідно якого ним отримані рекламні послуги на суму 6102 грн., від ТОВ «Рекламна агенція «Форсал».

В акті не зазначені прізвища та ініціали осіб, які його підписали.

В податковому обліку відображено витрати на суму 5085 грн.

Позивач не надав підтверджуючі документи щодо отримання рекламних послуг, тому враховуючи відсутність відповідних первинних документів на підтвердження отримання рекламних послуг встановлено лише документування господарських операцій без їх фактичного здійснення.

Позивач завищив суму витрат по розрахунках з ТОВ «Рекламна агенція «Форсал» на суму 5085 грн.

За період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року встановлено віднесення до складу витрат суму коштів сплачених за отримані послуги по перевезенню техніки від П П «Баумаш».

Для перевірки надані акти здачі-прийняття робіт на перевезення дробарки, навантажувача.

Надані акти здачі-прийняття робіт не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» так як не несуть в собі інформації щодо марки та серійного номеру транспортного засобу, що перевозиться та його власника, кількості кілометрів перевезення та одиниці вартості, неможливо ідентифікувати особу, яка здійснювала транспортування, автомобіль яким було здійснено транспортування та місця куди і звідки було транспортовано зазначену техніку.

Відповідно до актів наданих послуг позивач не надавав послуги своїм обладнанням для інших підприємств, тому перевіркою встановлено лише документування господарських операцій по отриманню транспортних послуг від П П «Баумаш» без фактичного здійснення господарських операцій.

Всього надано послуг по перевезенню на суму без ПДВ в розмірі 71666,67 грн., отже позивач безпідставно завищив витрати на таку суму по розрахунках з П П «Баумаш».

Для перевірки позивач надав також видаткову накладну № АГ-0000154 від 31.07.2013 року згідно якої позивач отримав підшипник КМВ С 3 вартістю 46000 грн., в тому числі ПДВ-7666,67 грн., від ТОВ «Анвір груп».

Враховуючи відсутність договору купівля-продажу, товарно-транспортних накладних, або шляхових листів на перевезення, сертифікатів якості або інших документів, що засвідчують якість товару, довіреності на отримання запчастини, перевіркою встановлено лише документування господарської операції з отримання товару від ТОВ «Анвір груп» без її фактичного здійснення та відповідно його використання у власній господарській діяльності.

Таким чином позивач завищив суму витрат по розрахунках з ТОВ «Анвір груп» на суму 38333 грн., за 3 квартал 2012 року.

Висновки акту перевірки та прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення, суд вважає протиправними в частині, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 138.2, підпункту 138.8.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із пояснень представників позивача та матеріалів справи встановлено, що між позивачем-ТОВ «Каменяр» який виступає в ролі замовника і орендаря та ТОВ «Агрос-Нафта» який виступає в ролі виконавця і орендодавця, укладено слідуючі договори:

-договір про надання послуг № 10-07-12 від 10 липня 2012 року, згідно якого замовник бере на себе зобов'язання надати послуги мобільним грохотом;

-договір оренди № 10-05-13/ОР від 01 травня 2013 року, згідно якого орендар бере в оренду автомобіль М А З 5334 (паливозаправник).

Для перевірки надані самі договори про надання послуг та оренди, платіжні доручення про оплату послуг та оренди, акти здачі-прийняття робіт, акт приймання-передачі в оренду паливозаправника.

За договором надання послуг мобільним грохотом позивач провів передоплату згідно платіжних доручень в сумі 845000 грн., але в послідуючому протягом 2012-2013 років ТОВ «Агрос-Нафта» повернула позивачу 737000 грн., проведеної позивачем передоплати за надання послуг мобільним грохотом.

Різниця передоплати в сумі 108000 грн., яка як зазначено в акті перевірки залишилася на рахунках ТОВ «Агрос-Нафта» в якості оплати за послуги мобільного грохоту також повернута позивачем ТОВ «Агрос-Нафта», що підтверджується копією картки рахунку 631 за період з 01.06.2012 року по 31.12.2013 року. Рух коштів по вказаному рахунку підтверджується копіями фінансових документів доданих до матеріалів справи.

Крім того позивач в зв'язку із відсутністю власного виробництва у вересні 2012 року передав, мобільний грохот в суборенду П П «Бастєт», що підтверджується копіями відповідних первинних документів, доданих до матеріалів справи.

Автомобіль М А З 5334 (паливозаправник), використовувався позивачем для заправлення техніки безпосередньо в кар'єрах.

Право на віднесення до складу витрат коштів, оплачених позивачем ТОВ «Агрос-Нафта» за оренду паливозаправника не залежить від дати постановлення вказаного транспортного засобу ТОВ «Агрос-Нафта» в органах УМВС України на облік. Позивач проводив оплату оренди автомобіля з дати укладення договору оренди і вправі був відносити затрачені кошти до своїх витрат.

Контролюючим органом не надано доказів того, що орендований паливозаправник не використовувався позивачем для власної господарської діяльності.

Враховуючи наведене суд вважає, що відповідач при проведенні перевірки прийшов до протиправного висновку відносно того, що позивач неправомірно відніс до складу витрат з податку на прибуток підприємств суми коштів оплачених ТОВ «Агрос-Нафта» за договором про надання послуг № 10-07-12 від 10 липня 2012 року, та договором оренди № 10-05-13/ОР від 01 травня 2013 року.

Позивач-ТОВ «Каменяр» який виступає в ролі замовника послуг з ремонту техніки у вересні 2012 року, надав акти на технічне обслуговування, за виклик, роботу спеціаліста та запчастини та видаткові накладні на загальну вартість робіт в сумі 45898,01 грн.

Роботи по ремонту та встановлення при проведенні ремонту запчастин проводило ТОВ «Констракшн машинері».

Недоліки в оформленні таких первинних документів як акти на технічне обслуговування не можуть слугувати підставою для висновку про неправомірність понесених витрат до складу витрат з податку на прибуток підприємств.

Право на віднесення до складу витрат коштів, оплачених позивачем ТОВ «Констракшн машинері» за проведений ремонт техніки 02.10.2012 року, не залежить від дати отримання такої техніки за видатковими накладними від ТОВ «Укіо банк лізинг» 04.10.2012 року та введенням в експлуатацію 05.10.2012 року.

Жодною нормою Податкового кодексу України законодавчо не заборонено проведення ремонту техніки яка має бути отримана підприємством за лізингом до дати її отримання, якщо сторони договору лізингу домовилися про такі дії.

Контролюючим органом не надано доказів того, що техніка яка підлягала ремонту і отримана позивачем за договором лізингу після проведеного ремонту не використовувалася в послідуючому позивачем для власної господарської діяльності.

Враховуючи наведене суд вважає, що відповідач при проведенні перевірки прийшов до протиправного висновку відносно того, що позивач неправомірно відніс до складу витрат з податку на прибуток підприємств суми коштів оплачених ним ТОВ «Констракшн машинері» за актами на технічне обслуговування.

Позивач-ТОВ «Каменяр» який виступає в ролі замовника послуг з ремонту техніки у вересні 2012 року, надав акти виконаних робіт, списання запчастин та експлуатації матеріалів, видаткову накладну на отримання двигуна С 9 і ключа запалювання на загальну вартість робіт та отриманих запчастин в сумі 21820,62 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 3636,77 грн.

Ремонт та встановлення запчастин ТОВ «Цеппелін Україна» проведено 14.09.2012 року.

Згідно актів приймання-передачі основних засобів, відремонтоване устаткування введено позивачем в експлуатацію з 05.10.2012 року.

Право на віднесення до складу витрат коштів, оплачених позивачем ТОВ «Цеппелін Україна» за проведений ремонт техніки 14.09.2012 року, не залежить від дати введення відремонтованої техніки в експлуатацію 05.10.2012 року.

Жодною нормою Податкового кодексу України законодавчо не заборонено проведення ремонту техніки до дати введення її в експлуатацію.

Контролюючим органом не надано доказів того, що техніка яка підлягала ремонту і введена позивачем в експлуатацію після проведеного ремонту не використовувалася в послідуючому позивачем для власної господарської діяльності.

Враховуючи наведене суд вважає, що відповідач при проведенні перевірки прийшов до протиправного висновку відносно того, що позивач неправомірно відніс до складу витрат з податку на прибуток підприємств суми коштів оплачених ним ТОВ «Цеппелін Україна» за актами виконаних робіт, списання запчастин та експлуатації матеріалів в 3 кварталі 2012 році в сумі 18184 грн.

Позивачем-ТОВ «Каменяр», яке виступає в ролі замовника послуг з перевезення техніки надані акти здачі-прийняття робіт за червень, липень, серпень 2013 року.

Послуги по перевезенню техніки позивача, зокрема дробарки, навантажувача у відповідні пункти призначення надавало П П «Баумаш».

Відсутність укладеного письмового договору про надання послуг перевезення з контрагентом, товарно-транспортних накладних, недоліки в оформленні таких первинних документів як акти здачі-прийняття робіт, зокрема в даному випадку перевезення відповідної техніки, не можуть слугувати підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до складу витрат з податку на прибуток підприємств.

Транспортування відповідного обладнання для проведення робіт та техніки іншими перевізниками на ті ж самі об'єкти не свідчить про відсутність фактичних перевезень проведених П П «Баумаш».

За змістом акту перевірки та пояснень представників відповідача неможливо встановити скільки одиниць ідентичної техніки необхідно було мати позивачу на тих чи інших об'єктах для здійснення господарської діяльності і яким чином вона перевозилась.

Також позивач надав накладну № АГ-0000154 від 31.07.2013 року згідно якої ТОВ «Каменяр» отримало підшипник КМВ С 3 вартістю 46000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 7666,67 грн., від ТОВ «Анвір груп».

Відсутність письмового договору купівлі-продажу вказаного підшипника, товарно-транспортних накладних або шляхових листів на перевезення, сертифікатів якості або інших документів, що засвідчують якість товару, довіреності на отримання запчастин не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до складу витрат з податку на прибуток підприємств в сумі 38333 грн., за 3 квартал 2012 року.

Із пояснень представників позивача встановлено, що перевезення підшипника проведено власним транспортним засобом.

Відповідно до актів списання за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року на поліпшення основних фондів позивач затратив 945911,55 грн.

Згідно підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Згідно пункту 146.12 статті 146 Податкового кодексу України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Станом на 01.01.2013 року відповідно до головної книги та оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 «Необоротні активи» вартість основних засобів позивача становила 4572420,39 грн., тому сума витрат на ремонт та поліпшення, яка може бути віднесена до складу витрат підприємства у 2013 році складає 457242 грн.

Із пояснень представників позивача встановлено, що хоча відповідач вірно вирахував суму ліміту витрат на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, разом з тим неправомірно відніс до такої суми 36439,97 грн., яка в бухгалтерському та податковому обліку віднесена позивачем на модернізацію основних фондів, тобто на збільшення первісної вартості основних засобів, щодо яких здійснювався ремонт.

Із пояснень представників позивачів встановлено, що витрати на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів відображені в бухгалтерському обліку, разом з тим в податковому обліку відображені такі витрати тільки в межах встановленого ліміту.

За таких обставин суд вважає, що відповідач прийшов до неправомірного висновку про те, що позивач перевищив ліміт витрат на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів в зв'язку з чим завищив суму витрат на суму 497670 грн., що підтверджується відповідними розрахунками наданими представниками позивача, які додані до матеріалів справи.

Підсумовуючи викладене суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0001902200 від 05.11.2014 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 200680 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 160544 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 40136 грн., в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 199472,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 159578 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 39894,50 грн., необхідно визнати протиправним та скасувати.

Податкове повідомлення-рішення № 0001902200 від 05.11.2014 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 200680 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 160544 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 40136 грн., в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 1207,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 966 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 241,50 грн., необхідно залишити без змін, враховуючи наступне.

Позивач сплатив ТОВ «Рекламна агенція «Форсал» за рекламні послуги 6102 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1017 грн.

Крім акту № ОУ-0000002 від 28.01.2013 року представниками позивача не надано жодного доказу в підтвердження отримання таких послуг та яким чином у разі їх отримання вони могли бути використанні у господарській діяльності підприємства.

Тому суд вважає, що відповідач дійшов правомірного висновку про неправомірність віднесення витрат по оплаті неотриманих послуг з реклами до витрат з податку на прибуток підприємств за відсутності первинних документів, підтверджуючих отримання таких послуг та їх подальшого використання у господарській діяльності підприємства.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та доведений у судовому засіданні дослідженими доказами частково, тому його необхідно задовольнити частково.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 16, 19, 20, 41, 54, 58, 75, 78, 86, 138, 139, 146 ПК України, ст.ст. 9, 11, 86, 157, 159 - 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області № 0001902200 від 05.11.2014 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Каменяр» смт. Чемерівці Хмельницької області збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 200680 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 160544 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 40136 грн., в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 199472,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 159578 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 39894,50 грн.

В решті податкове повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області № 0001902200 від 05.11.2014 року залишити без змін.

В решті позовних вимог відмовити.

В повному обсязі постанова суду буде виготовлена 05.08.2015 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 05 серпня 2015 року

Суддя/підпис/В.К. Блонський"Згідно з оригіналом" Суддя В.К. Блонський