Постанова № 48157119, 22.07.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року о 09 год. 30 хв.Справа № 808/2497/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.

представників сторін:

позивача - Дєєвої Л.Є., Барського А.О.,

відповідача - Дяченко Ю.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальмонтаж», м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стальмонтаж», звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001162200 від 24.12.2014.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем неправомірно проведено позапланову перевірку, оскільки відповідачем у передбаченому Податковим кодексом України порядку не було направлено позивачу повідомлення та наказ про проведення позапланової перевірки. Крім того, позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу про порушення вимог Податкового кодексу України під час здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «Старт-Тап», оскільки послуги, отримані від ТОВ «Старт-Тап», позивачем оплачені, використовувалися в його господарській діяльності, під час перевірки надані всі документи, які підтверджують фактичне здійснення даних операцій. Вказує, що жодною нормою Податкового кодексу України не поставлено в залежність право платника податку на податковий кредит від факту сплати або несплати податку на додану вартість контрагентами. Зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість від операцій з ТОВ «Старт-Тап». В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що відповідачем під час призначення та проведення позапланової перевірки позивача дотримано вимоги Податкового кодексу України, в частині яка надає право контролюючому органу приступити до проведення перевірки. Також, представник відповідача зазначив, що під час перевірки контрагента позивача ТОВ «Старт-Тап» співробітники податкового органу дійшли висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій цим суб'єктом господарювання. На думку відповідача, зазначене свідчить, що операції від імені ТОВ «Старт-Тап» не мали факту реального вчинення, а отже позивач неправомірно задекларував податковий кредит по операціях, на підставі документів, виписаних від імені ТОВ «Старт-Тап». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що співробітниками ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Старт-Тап» (код ЄДРПОУ 38960476) за липень 2014 року, за результатами якої складено акт №920/08-25-22-011/32393730 від 18.11.2014.

За результатами проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп.14.1.36, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено до сплати податкові зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2014 року в розмірі 108229,00 грн.

24 грудня 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0001162200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 135286,25 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 108229,00 грн. та 27057,25 грн. штрафні санкції.

Позивач не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Запорізькій області та ДФС України. Разом з тим, рішеннями Головного управління ДФС у Запорізькій області та ДФС України оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду.

Щодо посилань представників позивача на те, що позивачу до початку проведення позапланової невиїзної перевірки не було надано наказу про призначення перевірки та повідомлення про проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Особливості проведення контролюючими органами позапланових невиїзних перевірок врегульовано статтею 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

З акту перевірки судом встановлено, що підставою для проведення позапланової перевірки позивача стало те, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України).

Згідно п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Під час розгляду справи судом встановлено та не заперечується представниками сторін, що повідомлення про початок документальної позапланової невиїзної перевірки від 17.11.2014 №81/10/08-25-22-016 та копія наказу від 17.11.2014 №342, були направлені позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення 17.11.2014.

Також, з п.2.1 розділу 2 акту перевірки №920/08-25-22-011/32393730 від 18.11.2014, судом встановлено, що позапланова невиїзна перевірка позивача проводилась з 17.11.2014 по 17.11.2014 (а.с.8).

Суд не приймає посилання представника відповідача на те, що контролюючим органом виконано вимоги п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, оскільки до початку проведення перевірки позивачу було направлено повідомлення про початок документальної позапланової невиїзної перевірки та копію наказу, з огляду на наступне.

Дійсно, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містить нормативного регулювання щодо того за скільки днів платнику податків повинно бути направлено повідомлення про проведення перевірки та наказ про призначення такої перевірки, разом з тим, суд критично оцінює правомірність направлення платнику податків поштою повідомлення про проведення перевірки та наказу про призначення перевірки, в день коли така перевірка проводилась, з урахуванням того, що позапланова невиїзна перевірка проводилась лише один день 17.11.2014, а позивачу повідомлення про проведення такої перевірки також було направлено лише 17.11.2014.

Суд зазначає, що такі дії контролюючого органу можуть мати місце під час проведення фактичних перевірок основною метою яких є виявлення порушень податкового законодавства на місці їх скоєння, а тому завчасне направлення повідомлень про проведення перевірок є недоцільним.

Також, суд враховує і те, що відповідно до п.79.3 ст.79 Податкового кодексу України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, проте, на переконання суду, такий платник податків все одно повинен бути повідомлений про дату, час та місце проведення невиїзної перевірки щодо нього, для змоги у разі потреби та бажання з'явитися до контролюючого органу та реалізувати права наданні чинним законодавством.

Крім того, суд не може погодитися з правомірністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, з огляду на наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став висновок контролюючого органу про відсутність реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Старт-Тап».

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Старт-Тап» укладено договір підряду та поставки №30/2014 від 30.04.2014, відповідно до умов якого підрядник - ТОВ «Старт-Тап» зобов'язується на свій ризик виконати підрядні роботи за замовленням замовника - ТОВ «Стальмонтаж» з використанням матеріалів замовника, а замовник зобов'язується оплатити роботи. Пунктом 3.1 договору передбачено, що договірна вартість робіт наданих для виконання підряднику складає 3 900 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% (а.с.69-70).

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано довідки про вартість виконаних робіт за липень 2014 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року, податкові накладні, акти приймання-передачі основних засобів (а.с.71-79).

Також, позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Старт-Тап» надано бухгалтерську довідку по формуванню капітальних інвестицій, відомості про обсяги робіт з ремонту водопроводу, відомості з обсягу робіт з ремонту покрівлі, оборотно-сальдові відомості по рах. 103, картка рах. 103, акт приймання - передачі основних засобів (а.с.90-96).

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Старт-Тап» залучалось позивачем до виконання умов договору на поставку продукції від 24.07.2014 №24/07/2014, укладено між позивачем та ТОВ «Велекс», відповідно до умов якого виконавець - ТОВ «Стальмонтаж» бере на себе зобов'язання виготовити металоконструкції корпуса блока регенерації (проект В.11596.01.0000-3 комплектів з установкою деталей в середині блока (Специфікація А), яка є невід'ємною частиною договору з вартістю металопрокату та допоміжних матеріалів, ґрунтуванням металоконструкцій в 1 шар грунтівкою ГФ-021 без окраски (а.с.80-81). Виконання умов вищевказаного договору підтверджується наданими до матеріалів справи видатковою накладною, товарно-транспортною накладною (а.с.82-83).

Суд вважає за необхідне зазначити, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ТОВ «Старт-Тап» для документального оформлення виконання умов договорів ремонту регістраторів розрахункових операцій, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Податкові накладні видані особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість. За таких обставин, немає підстав для невключення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Щодо посилань представника відповідача на відсутність на платіжних дорученнях відміток банку про перерахування коштів, що, на думку відповідача, унеможливлює встановлення контролюючим органом настання дати першої з події, яка надає право на віднесення коштів до складу податкового кредиту, суд зазначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідачем жодних зауважень до виписаних податкових накладних в акті перевірки зроблено не було.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що відповідно до п.22.4 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Також, під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для виникнення сумнівів щодо реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Старт-Тап», став акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №1983/26-55-22-09/38960476 від 22.07.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Старт-Тап» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 по 30.06.2014», яким встановлено відсутність реального здійснення господарських з контрагентами.

Суд вважає за необхідне відмітити, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. В ході розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб контрагентів позивача.

Крім того, до суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Старт-Тап» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними. Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність свого рішення.

Враховуючи наведене, позивач у відповідності до норм Податкового кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Старт-Тап». Податковий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, оскільки врахував лише обставини діяльності його контрагентів, а не позивача, що є помилковим, так як позивач не несе відповідальності за їх дії.

Також, суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальмонтаж».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальмонтаж" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати винесене Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення - рішення від 24.12.2014 року №0001162200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальмонтаж" судовий збір у розмірі 270 грн. 57 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шара