Постанова № 48156994, 28.07.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 р. Справа №805/1627/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови: о 10год. 30хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді – Троянової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод” до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09.04.2015 №00000121501,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод” звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09.04.2015 №00000121501/а.с.4-5/.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що за наслідками камеральної перевірки даних ТОВ “Дружківський фарфоровий завод” задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року Державною податковою інспекцією у м. Дружківка Головного управління Міндоходів у Донецькій області складено акт від 20.03.2015р. №14/15/32616997. На підставі висновків акту камеральної перевірки відповідачем 09.04.2015р складено податкове повідомлення-рішення №00000121501, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод” зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 4 543грн.

Вважає, що визначення податковим органом порушення позивачем п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України ( в редакції, що діяла на момент складання акту перевірки) , а саме суми податку сплачені( нараховані) . у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації відносяться до податкового кредиту за завітній податковий період , в якому зареєстровано податкову накладну в ЄРПН , але не пізніше ніж через 180 календарних днів з дати складання податкової накладної Звернув увагу суду на те,що зазначений податковим органом пункт Податкового кодексу України стосується тільки податкових накладних , які були зареєстровані своєчасно або з порушенням терміну в ЄРПН, але податкові накладні,щодо яких виникає спір є такими,що не підлягають реєстрації в 2014 році

Вважає, що в акті перевірки податковим органом помилково зроблено висновок, щодо застосування до позивача зазначеної норми про порушення позивачем пп.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за січень 2015 року на суму 4 543грн. яка підлягає зменшенню.

Просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 09.04.2015 №00000121501прийняте Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з’явися, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи або розгляд справи без його участі суду не надавав. Надав письмові заперечення проти позову /а.с.36-37/, в яких зазначив, що актом перевірки від 20.03.2015р. №14/15/32616997 встановлено порушення п пп.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, абзацу 1 пункту 6 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 року №678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 за №2094/24626, а саме: арифметичну (методологічну) помилку (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом. Вважає податкове повідомлення-рішення від 09.04.2015 №00000121501 правомірним. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до приписів ч.2 ч.4 ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод” зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Дружківської міської ради, включене до ЄДРПОУ за номером, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №180362 /а.с.14/. Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва платника податку на додану вартість №100108636 серії НБ№035104 /а.с.16/. Знаходиться на обліку платників податків Державній податковій інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів.

Відповідач – Державна податкова інспекція у м. Дружківка Головного управління Міндоходів у Донецькій області діє на підставі положення про Міністерство доходів і зборів України та керуючись Податковим кодексом України.

19 лютого 2015 року позивачем на адресу відповідача надано декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року. Разом з декларацією подано реєстр виданих та отриманих податкових накладних, дата складання яких листопад-грудень 2014 р.

Відповідно до ст.76, п.200.10 ст.200 ПК України Державною податковою інспекцією у м. Дружківка Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено камеральну перевірку даних Товариства з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод” задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року. За наслідками якої складено акт від 20.03.2015р. №14/15/32616997 /а.с.17-18/.

Перевіркою встановлено порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України , абз.1 п.6 розділу 111 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість ,затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 р. № 678, а саме: арифметичну помилку (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом.

З висновків акту перевірки вбачається, що позивачем допущено такі порушення законодавства:

- п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті зменшується сума,що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, тобто позивачем завищено податковий кредит за січень 2015 року на суму ПДВ 3 543грн. /а.с.17-18/.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод” 03.04.2015 вих.№146 подано заперечення на акт камеральної перевірки від 20.03.2015р. №14/15/32616997 /а.с.19/.

Вказані заперечення Державною податковою інспекцією у м. Дружківці Головного управління Міндоходів не прийняті до уваги, податковим органом вирішено надані заперечення розглядати недоцільно /а.с.20/.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2015 року №00000121501 яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод” зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 4 543грн./а.с.21/.

Не погоджуючись із прийнятими податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з акту перевірки та відповіді на заперечення до акту, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок про порушення ТОВ “Дружківський фарфоровий завод” п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення від’ємного значення податку на додану вартість за січень 2015 року у сумі 4 543грн.

Суд не погоджується із зазначеними висновками податкового органу, з таких підстав.

Відповідно до п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ”.

Відповідно до статті 1 Закону України “ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ”, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов’язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до п.7 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 року №957 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2014р за №1235/26012 (далі – Порядок) податкова накладна є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту отримувача (покупця), зареєстрованого як платник податку, за умови дотримання вимог щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та інших вимог, передбачених законодавством.

Не дає права отримувачу (покупцю) на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:відсутність факту реєстрації платником податку - постачальником (продавцем) товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (для податкових накладних, складених до 01 січня 2015 року: відсутність факту такої реєстрації у разі, якщо такі накладні складені в електронній формі або якщо такі накладні відповідають вимогам пункту 11підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді);порушення порядку заповнення податкової накладної;складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Пунктом 11, другого підрозділу ХХ розділу Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року;понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

З 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Сума витрат у розмірі 4 542,68грн. була понесена ТОВ “Дружківський фарфоровий завод” у зв’язку із придбанням у платників ПДВ – постачальників товарів і послуг, які беруть участь при здійсненні господарської діяльності підприємства, а саме:

- ДП «Донецька залізниця» податкова накладна за грудень 2014 року сума ПДВ 133,33грн.;

- ТОВ «АСАТ» податкова накладна за грудень 2014 року сума ПДВ 231,46грн.;

- ТОВ «УкрРосКаолін» податкова накладна за грудень 2014 року сума ПДВ 1885,00грн.;

- ТОВ «Трініті-СБ» податкова накладна за грудень 2014 року сума ПДВ 1676,25грн.;

- ТОВ «Робота Інтернешнл» податкова накладна за грудень 2014 року сума ПДВ 247,50грн.;

- КП «ДРЦ Поводження з відходами» податкова накладна за грудень 2014 року сума ПДВ 369,14грн./а.с22-29/.

Тобто, сума податку на додану вартість зазначена в кожній з податкових накладних не перевищує 10 тис. грн.

Вказані податкові накладні були фактично отримані у січні 2015 року, що підтверджується реєстром отриманих податкових накладних /а.с.48-52/ та включені до складу податкового кредиту за січень 2015 року /а.с.44-45/.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача. Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, про що відповідачем в акті перевірки не зазначається.

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість зменшення відповідачем від’ємного значення податку на додану вартість, бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення – рішення прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод” до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09.04.2015 №00000121501 – задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління Міндоходів у Донецькій області №00000121501 від 09 квітня 2015 року яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Дружківський фарфоровий завод” зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 4 543грн.

Постанову ухвалено у порядку письмового провадження 28 липня 2015 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03 серпня 2015 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.