Ухвала суду № 48156970, 03.08.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

03 серпня 2015 р. Справа № 805/2681/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кравченко Т.О.,

при секретарі судового засідання Мороз Н.О.,

за участю

позивача - ОСОБА_1 - особисто,

представника позивача - ОСОБА_2 - на підставі договору,

представника відповідача 1 - не з'явився,

представника відповідача 2 - Довбуш В.М. - на підставі довіреності,

представника відповідача 3 - Довбуш В.М. - на підставі довіреності,

під час підготовчого провадження, розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Слов'янського міського відділу (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

встановив:

06 липня 2015 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач), датований 06 липня 2015 року, до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 1 або МВС України), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач 2 або ГУМВС в області), Слов'янського міського відділу (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (плаї відповідач 3 або Слов'янський МВ), в якому позивач просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ МВС України від 29 липня 2014 року № 805 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій та Луганській областях» в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з посади старшого інспектора сектору кадрового забезпечення Слов'янського МВ;

- визнати протиправним та скасувати наказ МВС України від 12 серпня 2014 року № 1535о/с «По особовому складу» в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ з посади старшого інспектора сектору кадрового забезпечення Слов'янського МВ;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС в області від 05 вересня 2014 року № 333о/с в частині встановлення позивачу вислуги років на 12 серпня 2014 року у календарному обчисленні 13 років 07 місяців 04 дні, у зв'язку зі звільненням згідно наказу МВС України від 12 серпня 2014 року № 1535о/с з органів внутрішніх справ за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) у запас Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- поновити позивача на посаді старшого інспектора сектору кадрового забезпечення Слов'янського МВ з 13 серпня 2014 року;

- зобов'язати Слов'янський МВ нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13 серпня 2014 року по час винесення постанови, на час подання позову сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу становить 33 152,20 грн.

Ухвалою від 08 липня 2015 року відкрито провадження у справі № 805/2681/15-а, розпочата підготовка справи до судового розгляду, призначене попереднє судове засідання (а.с.1-2).

Про дату, час і місце проведення попереднього судового засідання сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-36, 38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджено розписками про отримання судової повістки та звітом про надіслання електронної судової повістки (а.с.109-112).

Відповідач 1 - МВС України явку свого представника не забезпечив, клопотань про відкладення попереднього судового засідання не надав.

З урахуванням наведеного та відповідно до ст.111 КАС України попереднє судове засідання проведено за відсутності представника відповідача 1.

На підставі ч.1 ст.41 КАС України здійснювалося фіксування попереднього судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Під час підготовчого провадження в ході попереднього судового засідання з'ясовані наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що встановлено на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с.8).

З 14 квітня 2001 року на підставі наказу ОІВС МВС України від 14 квітня 2001 року № 29о/с позивач перебувала на службі в органах внутрішніх справ, про що свідчить запис № 1 у дублікаті трудовій книжці серії НОМЕР_2 (а.с.12-13, 64).

В період з 02 липня 2014 року по 20 серпня 2014 року ОСОБА_1 перебувала у черговій оплачуваній відпустці за 2014 рік, що підтверджено відпускним посвідченням № НОМЕР_3 виданим 07 липня 2014 року т.в.о. СКЗ Слов'янського МВ майором міліції Марченко О.О. (а.с.10, 51) та наказом Слов'янського МВ від 17 липня 2014 року № 29 «По особовому складу» (а.с.11, 53).

21 липня 2014 року ГУМВС в області виданий наказ № 271о/с «Про відкликання з чергових відпусток атестованих працівників МУ, МВ, РВ, ДВ ГУМВС України в Донецькій області», який передбачав відкликання з чергових відпусток з 21 липня 2014 року атестованих працівників згаданих органів внутрішніх справ чоловічої статі (а.с.9).

24 липня 2014 року у зв'язку з проведенням службового розслідування ОСОБА_1 надала головному інспектору управління інспекції з особового складу ДКЗ МВС України майору міліції Єнику С.М. власноруч написані пояснення з приводу захоплення Слов'янського МВ незаконними збройними формуваннями 12 квітня 2014 року (а.с.119-120).

29 липня 2014 року МВС України виданий наказ № 745 «Про призначення та проведення службового розслідування стосовно окремих працівників ГУМВС України в Донецькій області» (а.с.14-15).

29 липня 2014 року складений висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області, який того ж дня затверджений міністром внутрішніх справ України (а.с.16-38, 121-152).

Під час проведення службового розслідування виявлені непоодинокі випадки порушення службової дисципліни, які полягали у невиході на службу окремих працівників Слов'янського МВ без поважних причин, що підтверджено рапортами командирів і начальників служб та зафіксовано відповідними актами (а.с.22-23, 127-128).

Так, опитана у ході службового розслідування в.о. начальника сектору кадрового забезпечення Слов'янського МВ майор міліції Марченко О.О. надала копії рапортів начальників служб та комісійні акти про відсутність на службі без поважних причин низки співробітників цього міськвідділу, в тому числі старшого інспектора сектору кадрового забезпечення капітана міліції ОСОБА_1, що відображено у висновку службового розслідування (а.с.23, 24, 128-129).

За результатами службового розслідування комісією внесена пропозиція про звільнення капітана міліції ОСОБА_1, старшого інспектора сектору кадрового забезпечення Слов'янського МВ, з органів внутрішніх справ України за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст.65 Конституції України, ч.3 ст.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (п.24 висновку службового розслідування) (а.с.37, 142).

29 липня 2014 року МВС України виданий наказ № 805 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій та Луганській областях» (а.с.39-40).

Наказом МВС України від 12 серпня 2014 року № 1535о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнена з органів внутрішніх справ за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

З 21 серпня 2014 року ОСОБА_1 повернулася з відпустки та приступила до виконання службових обов'язків , про що свідчить відмітка у відпускному посвідченні від 07 липня 2014 року № 224 (а.с.10, 51).

05 вересня 2014 року ГУМВС в області виданий наказ № 333о/с «По особовому складу» (а.с.42-46, 79).

Цим наказом капітану міліції ОСОБА_1, яка наказом МВС України від 12 серпня 2014 року № 1535о/с звільнена з органів внутрішніх справ у запас за п.66 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, встановлена вислуга років у календарному обчислені - 13 років 07 місяців 04 дні (а.с.45).

Згідно з поясненнями представника відповідача 3 - Слов'янського МВ, наданими у попередньому судовому засіданні, про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ стало відомо після отримання наказу ГУМВС в області від 05 вересня 2014 року № 333о/с, оспорювані накази МВС України до Слов'янського міськвідділу не надходили.

До трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 внесений запис про звільнення з органів внутрішніх справ з 12 серпня 2014 року на підставі наказу МВС України № 1535 від 12 серпня 2014 року. Дублікат трудової книжки заповнений 15 червня 2015 року (а.с.12-13, 64).

Як свідчить витяг з Журналу № 478 видачі трудових книжок, військових квитків звільнених співробітників Слов'янського МВ, дублікат трудової книжки ОСОБА_1 отримала 17 червня 2015 року (а.с.90).

Ухвалою від 08 липня 2015 року позивачу запропоновано надати письмові пояснення із зазначенням причин пропуску строку для звернення до суду із вказаним позовом та подати докази на їх підтвердження (зворотній бік а.с.1).

21 липня 2015 року позивач надала заяву про поновлення строку для звернення до суду із вказаним позовом, стверджуючи, що цей строк пропущений з поважних причин (а.с.61).

Причини пропуску строку для звернення до суду та їх поважність ОСОБА_1 обґрунтовувала наступним.

На час проведення службового розслідування вона була відсутня на робочому місці з поважних причин - у зв'язку з находженням у черговій оплачуваній відпустці.

Твердження відповідачів про відсутність будь-якого зв'язку з нею позивач вважала бездоказовим та таким, що не відповідає дійсності Стверджувала, що під час проведення службового розслідування за викликом в.о. начальника СКЗ Слов'янського МВ вона з'явилася на робоче місце та надала письмові пояснення особам, які проводили службове розслідування.

ОСОБА_1 доводила, що після виходу з відпустки ще місяць продовжувала працювали. В цей час керівництвом Слов'янського МВ вживалися заходи щодо збереження особового складу міськвідділу, зокрема шляхом звернення з рапортами до вищого керівництва.

ОСОБА_1 зазначала, що у середині вересня 2014 року вона не була допущена до свого робочого місця, їй було повідомлено, що вона звільнена з органів внутрішніх справ з 12 серпня 2014 року. При цьому відповідні накази їй оголошені не були, їх копії та трудова книжка не видані, а розрахунок у зв'язку зі звільненням - не проведений (зворотній бік а.с.4).

У зв'язку з цим позивач звернулася до керівництва Слов'янського МВ з проханням повідомити причини її звільнення, надати їй копію наказу про звільнення та трудову книжку.

ОСОБА_1 було роз'яснено, що наказ про її звільнення з МВС України до Слов'янського МВ не надходив; її трудова книжка знаходиться у м. Донецьку, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження; а також повідомлено, що звільнена вона за результатами службового розслідування за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Позивач стверджувала, що на час звернення до суду з наказом про призначення та проведення службового розслідування, з його висновками, з оспорюваними наказами не ознайомлена, ці накази їй не оголошувалися, їх копії не вручалися, а тому причини звільнення з органів внутрішніх справ їй достовірно не відомі.

Позивачу запропоновано придбати бланк трудової книжки, дублікат трудової книжки заповнений у Слов'янському МВ 15 червня 2015 року і виданий у червні 2015 року.

ОСОБА_1 стверджувала, що не дочекавшись ознайомлення з зазначеними вище наказами та не отримавши їх копії, отримавши лише запис у трудовій книжці, змушена була звернутися до суду.

Посилаючись на ст.ст.20, 21 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, відповідно до яких особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом про накладення дисциплінарного стягнення, оскаржити його послідовно до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ або до суду, позивач стверджувала, що оскільки з наказом про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення вона не ознайомлена, строк звернення до суду із вказаним позовом нею не пропущений.

Окрім того, трудова книжка була заповнена та видана позивачу лише у червні 2015 року, тому місячний строк звернення до суду з позовом щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, передбачений ч.5 ст.99 КАС України, нею не пропущений, оскільки його перебіг розпочинається з дня отримання трудової книжки (зворотній бік а.с.4, а.с.5).

В письмових поясненнях, наданих в обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення до суду, ОСОБА_1 зокрема зазначила, що грошове забезпечення востаннє отримувала у липні 2014 року, ні відпускні, ні грошове забезпечення за серпень, ні розрахунок при звільненні вона не отримала.

15 червня 2015 року ОСОБА_1 зустріла свого знайомого ОСОБА_6, який обіймав посаду старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Слов'янського МВ та був звільнений цими ж наказами МВС України за п.66 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_1, що оскаржує своє звільнення в судовому порядку та надіслав на електронну адресу позивача копії, наявних у нього документів, пов'язаних із звільненням.

Посилаючись на ст.ст.99, 100 КАС України, ст.ст.116, 233 Кодексу законів про працю України, ст.ст.13, 14, 21 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, ОСОБА_1 просила поновити їй строк для звернення до суду (а.с.61-63).

03 серпня 2015 року представник відповідача 1 - МВС України надав клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі ч.3 ст.99, ч.2 ст.100 КАС України (а.с.113-116).

21 та 24 липня 2015 року представник відповідача 2 - ГУМВС в області надав клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі ст.100 КАС України (а.с.65-68, 70-71).

Ухвалою від 27 липня 2015 року, занесеною в журнал судового засідання, у попередньому судовому засіданні оголошувалася перерва для подання сторонами додаткових доказів на підтвердження доводів та заперечень, які стосувалися пропуску позивачем строку для звернення до суду (а.с.107-108).

На підтвердження факту звернення керівництва Слов'янського МВ до ГУМВС в області з приводу того, що низку звільнених працівників міськвідділу, в тому числі ОСОБА_1, слід залишити на службі, позивачем надана сканкопія доповідної записки за підписом начальника Слов'янського МВ Рибальченка І.І., адресованої начальнику ГУМВС в області Пожидаєву К.М. (а.с.156-157).

ОСОБА_1 пояснила, що сканкопію цього документа отримала від ОСОБА_6 в червні 2015 року.

Згідно з довідкою від 29 липня 2015 року № 1/8963, наданою Слов'янським МВ на виконання ухвали від 27 липня 2015 року, керівництво Слов'янського МВ не спрямовувало до МВС України або ГУМВС в області клопотань щодо залишення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ; ніяких листів від МВС України, ГУМВС в області з цього питання не отримувало (а.с.153).

Клопотання позивача та відповідачів 1 і 2 поставлені на обговорення у попередньому судовому засіданні 03 серпня 2015 року.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 наполягали на задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду та просили відмовити у задоволенні клопотань про залишення позовної заяви без розгляду.

Представник відповідачів 2-3 Довбуш В.М. підтримала клопотання відповідачів 1 і 2 про залишення позовної заяви без розгляду, клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду просила залишити без задоволення.

Вирішуючи вказані клопотання по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.3 ст.99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п.15 ч.1 ст.3 КАС України).

Спірні правовідносини виникли з приводу звільнення позивача з органів внутрішніх справ, тобто з публічної служби, отже строк звернення до адміністративного суду становить один місяць.

Судом встановлено, що про звільнення з органів внутрішніх справ України з 12 серпня 2014 року ОСОБА_1 дізналася у вересні 2014 року, з того часу на службу не виходила та грошове забезпечення не отримувала.

За загальним правилом, яке міститься у ст.99 КАС України, початок перебігу строку для звернення до адміністративного суду законодавець пов'язав з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Винятки з цього правила мають були передбачені законом.

Позивач оспорює своє звільнення з органів внутрішніх справа за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, вважаючи його безпідставним та незаконним.

Отже, про порушення своїх прав незаконним, на думку позивача, звільненням, остання мала дізнатися у вересні 2014 року.

Із вказаною позовною заявою ОСОБА_1 звернувся 06 липня 2015 року, надавши її безпосередньо до відділу діловодства та документообігу суду (а.с.4), тобто поза межами строку, встановленого ч.3 ст.99 КАС України.

Правові наслідки пропуску строку на звернення до адміністративного суду передбачені ст.100 КАС України, відповідно до ч.1 якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Вказана норма кореспондується з приписами ч.5 ст.121 КАС України, згідно з якою якщо в ході підготовчого провадження суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.

З метою надання позивачу можливості обґрунтувати причини пропуску строку звернення до суду та надати докази на їх підтвердження ухвалою від 08 липня 2015 року суд пропонував позивачу надати пояснення із зазначенням причин пропуску строку та подати докази на їх підтвердження. Крім того, в попередньому судовому засіданні 27 липня 2015 року оголошувалася перерва для подання сторонами доказів, які стосуються причин пропуску строку звернення до суду.

Незважаючи на це, жодних обставин, які об'єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду із вказаною позовною заявою (як то хвороба тощо), ОСОБА_1 не навела.

Посилання позивача на той факт, що вона не була ознайомлена з оспорюваними наказами під особистий підпис, не отримала їх копії, не може розцінюватися як поважна причина пропуску строку звернення до суду, оскільки норми КАС України не пов'язують початок перебігу цього строку саме з моментом ознайомлення особи під її особистий підпис з наказами про звільнення.

Той факт, що ОСОБА_1 не було ознайомлено під особистий підпис з оспорюваними наказами, не є обставиною, яка об'єктивно унеможливлювала своєчасне звернення до суду. З метою реалізації права на судовий захист позивач мала можливість скористатися передбаченими КАС України інститутами забезпечення доказів (в тому числі ще до відкриття провадження у справі), а також витребування доказів.

З приводу посилання позивача на ст.ст.13, 20, 21 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

Загальні підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу в запас (з постановкою на військовий обік) визначені п.п.63, 64 Положення № 114, до таких підстав крім іншого належить звільнення за порушення дисципліни (пп. «є» п.63 та пп. «є» п.64 цього Положення).

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут) затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV і визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового і начальницького складу службової дисципліни, яка полягає у дотриманні особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділі та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, про що свідчать ч.1 ст.1, ст.2 Дисциплінарного статуту.

Види дисциплінарних стягнень визначені ст.12 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Ч.1 ст.20 Дисциплінарного статуту встановлено, що особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду.

Ч.1 ст.21 Дисциплінарного статуту передбачають, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.

П.66 Положення № 114 встановлено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог п.62 цього Положення.

Системний аналіз правових норм, які містяться у пп. «є» п.63, пп. «є» п.64, п.66 Положення № 114, ст.ст.1, 2, 12 Дисциплінарного статуту, зумовлює висновок, що за вчинення працівниками міліції порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, найбільш суворим з яких є звільнення. Скоєння особою вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, є самостійною підставою для припинення служби в органах внутрішніх справ. Саме ж припинення служби відбувається у формі звільнення.

Таким чином, у разі звільнення особи з органів внутрішніх справ за п.66 Положення № 114, правові норми, що містяться у ст.ст.13-21 Дисциплінарного статуту та визначають права начальників щодо накладення дисциплінарних стягнень, порядок накладення дисциплінарних стягнень, строки накладення дисциплінарних стягнень, виконання та зняття дисциплінарних стягнень, правові наслідки накладення дисциплінарних стягнень та порядок їх оскарження, не підлягають застосуванню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п.66 Положення № 114.

Звільнення позивача не є наслідком застосування до неї дисциплінарного стягнення, а тому положення ст.ст.13-21 Дисциплінарного статуту, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ч.4 ст.99 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався таким порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, можливість застосування ч.4 ст.99 КАС України обумовлена наявністю двох обставин: по-перше, досудовий порядок вирішення спору має бути передбачений законом; по-друге, особа використала такий порядок.

Досудовий порядок оскарження звільнення з органів внутрішніх справ за скоєння вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу, законом не передбачений, а усні звернення ОСОБА_1 до керівництва Слов'янського МВ, сканкопія доповідної записки керівника Слов'янського МВ не можуть розцінюватися як докази використання позивачем досудового порядку врегулювання спору.

Безпідставним є посилання позивача на ч.5 ст.99 КАС України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Оспорювані накази не є рішеннями суб'єктів владних повноважень, на підставі яких МВС України чи ГУМВС в області можуть заявити вимогу про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів.

Суд не приймає посилання ОСОБА_1 на ст.ст.116, 233 Кодексу законів про працю України, оскільки ці норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з тієї причини, що порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ регулюється спеціальним законодавством.

Щодо забезпечення права позивача на доступ до суду суд відзначає наступне.

Право особи на судовий захист гарантується ст.55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

В п.62 рішення від 19 квітня 2007 року у справі «Vilho Eskelinen and Others v. Finland» Європейський Суд з прав людини зазначив, що в принципі не може бути виправданням виключень з гарантій ст.6 звичайного трудового спору на підставі специфічного характеру відносин між конкретним державним службовцем і відповідною державою. Відтак, прийнятним вважатиметься застосування в таких випадках ст.6. Саме держава-відповідач повинна буде довести, по-перше, що заявник-державний службовець не мав права на розгляд його справи в суді відповідно до національного права, і, по-друге, що виключення права з-під дії статті 6 для державного службовця є виправданим.

У п.22 рішення від 11 лютого 2008 року у справі «Мітін проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що ст.6 Конвенції у «цивільному» аспекті має застосовуватися до всіх спорів, які стосуються державних службовців, якщо національне законодавство не виключає можливості звернення до суду осіб, що обіймають певні посади, чи категорій працівників, про яких йдеться, і таке виключення базується на об'єктивних підставах.

Зважаючи на те, що право осіб рядового і начальницького складу на оскарження свого звільнення з органів внутрішніх справ в судовому порядку прямо передбачено законодавством України, на таких осіб поширюються гарантії ст.6 Конвенції.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (п.п.22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», п.63 рішення від 26 липня 2005 року у справі «Podbielski and PPU Polpure v. Poland», п.36 рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Golder v. the United Kingdom», п.37 рішення від 29 липня 1998 року у справі «Guйrin v. France», п.45 рішення від 28 жовтня 1998 року у справі «Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain»), право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

Таким чином, обмеження права ОСОБА_1 на розгляд та вирішення її справи по суті внаслідок пропуску строку звернення до суду передбачено законом, а саме ст.100 КАС України, має легітимну мету - забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, та є пропорційним, зважаючи на дев'ятимісячне зволікання позивача з реалізацією права на судовий захист за відсутності об'єктивних причин, які б перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

З приводу клопотання позивача про поновлення пропущеного строку суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Водночас правила ст.102 КАС України не поширюються на строки звернення до адміністративного суду, що передбачено ч.4 ст.102 цього Кодексу.

Оцінивши в сукупності повідомлені сторонами обставини та надані ними докази, суд дійшов висновку про неможливість визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом, а тому подана ОСОБА_1 позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Судом враховано, що ОСОБА_1 перебувала на службі в органах внутрішніх справ з 2001 року, з 2013 року обіймала посаду старшого інспектора сектору кадрового забезпечення, тобто в силу тривалості перебування на службі та своїх функціональних обов'язків повинна була достеменно володіти законодавством, яке регламентує порядок проходження служби в міліції, в тому числі звільнення та його оскарження.

Про своє звільнення ОСОБА_1 дізналася ще у вересні 2014 року.

Стверджуючи, що достеменно не знала про причини свого звільнення, позивач не подала жодного доказу на підтвердження того факту, що впродовж дев'яти місяців нею були вжиті хоч якісь заходи для з'ясування таких причин. При тому, що позивач не була позбавлена можливості звернутися з відповідними рапортами (зверненнями) до керівництва Слов'янського МВ, ГУМВС в області чи МВС України.

Позивач проживає у м. Слов'янську, а тому у неї не будь-яких перешкод, що об'єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду (відсутність поштового зв'язку, неможливість прибути до суду внаслідок проведення антитерористичної операції та віддаленості місця проживання від місцезнаходження суду тощо).

Керуючись п.15 ч.1 ст.3, ст.8, ст.49, ст.51, ч.ч.1, 3 ст.99, ст.100, ст.110, ст.111, п.1 ч.1, ч.5 ст.121, ст.160, ст.165, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, -

ухвалив:

1. Клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до адміністративного суду - залишити без задоволення.

2. Клопотання відповідача 1 - Міністерства внутрішніх справ України та відповідача 2 - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

3. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Слов'янського міського відділу (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - залишити без розгляду.

4. Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у попередньому судовому засіданні 03 серпня 2015 року.

5. Повний текст ухвали виготовлений 07 серпня 2015 року.

6. Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

7. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

8. Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.