Постанова № 48156858, 13.04.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/12464/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання Пополітові І.М., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЄВРАЗРЕСУРС «Україна»

до Дніпропетровської митниці

про визнання протиправними та скасування карток відмови та рішень,зобовязаннявчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЄВРАЗРЕСУРС»Україна» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110010000/1/00605 від 09.09.2011 року, № 110010000/1/00621 від 15.09.2011 року, № 110010000/1/00628 від 19.09.2011 року, № 110010000/1/00638 від 21.09.2011 року, № 110010000/1/00649 від 25.09.2011 року; визнання протиправними та скасування рішення Дніпропетровської митниці від 09.09.2011 року про визначення митної вартості товарів № 110010000/2011/600251/1 від 08.09.2011 року, № 110010000/2011/600262/1 від 15.09.2011 року, № 110010000/2011/600267/1 від 19.09.2011 року, № 110010000/2011/600269/1 від 21.09.2011 року,№ 110010000/2011/600273/1 від 25.09.2011 року; зобовязання відповідача повернути надмірно сплачену суму у розмірі 180881 грн. 69 коп., перераховану в якості передплати за митне оформлення, шляхом її зарахування на поточний рахунок позивача; зобовязання відповідача утримуватись в подальшому від вчинення протиправних дій щодо визначення митної вартості товару не за ціною контракту.

Під час судового розгляду справи, позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110010000/1/00605 від 09.09.2011 року, № 110010000/1/00621 від 15.09.2011 року, № 110010000/1/00628 від 19.09.2011 року, № 110010000/1/00638 від 21.09.2011 року; № 110010000/1/00649 від 25.09.2011 року; № 110010000/1/00655 від 27.09.2011 року; № 110010000/1/00667 від 30.09.2011 року; № 110010000/1/00672 від 03.10.2011 року; № 110010000/1/00674 від 04.10.2011 року; № 110010000/1/00687 від 10.10.2011 року; визнати протиправними та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів № 110010000/2011/600251/1 від 08.09.2011 року, № 110010000/2011/600262/1 від 15.09.2011 року, № 110010000/2011/600267/1 від 19.09.2011 року, № 110010000/2011/600269/1 від 21.09.2011 року, № 110010000/2011/600273/1 від 25.09.2011 року, № 110010000/2011/600275/1 від 27.09.2011 року, № 110010000/2011/600283/1 від 30.09.2011 року, № 110010000/2011/600287/1 від 03.10.2011 року; № 110010000/2011/600289/1 від 03.10.2011 року, № 110010000/2011/600297/1 від 10.10.2011 року; зобовязати відповідача повернути надмірно сплачену суму у розмірі 353089 грн. 60 коп., перераховану в якості передплати за митне оформлення, шляхом її зарахування на поточний рахунок позивача; зобовязати відповідача утримуватись в подальшому від вчинення протиправних дій щодо визначення митної вартості товару не за ціною контракту.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Дніпропетровська митниця не погодилася із визначенням митної вартості товару в вантажних митних деклараціях, які були подані ТОВ «Торговий дім «ЄВРАЗРЕСУРС «Україна» для оформлення товару, який надійшов по контракту № 83/04 від 16.06.2008 року та відмовила в оформленні товару, шляхом видачі карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, посилаючись при цьому на неможливе використання вибраного декларантом методу визначення митної вартості, у звязку відсутністю додаткових документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість. При цьому, відповідачем були видані рішення про визначення митної вартості товарів, якими ціна товару визначена 197 євро та 203, 50 євро за тону. Для уникнення простою вагонів та накладення штрафу за простої вагонів ТОВ «Торговий дім «ЄВРАЗРЕСУРС «Україна» оформило нові вантажні митні декларації та здійснило передоплату Дніпропетровській митниці 36000000 грн. Позивач вважає дії Дніпропетровської митниці по визначенню митної вартості товару у вищевказаному розмірі за тону протиправними, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та винесені рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду заперечення, в яких зазначив, що позивач звернувся до Дніпропетровської митниці для митного оформлення товару, який надійшов на підставі зовнішньоекономічного контракту № 83/08 від 16.06.2008 року, шляхом подання вантажних митних декларацій. В кожному випадку митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ -1 за ціною договору (метод 1) , а саме, 187 євро. Для забезпечення повного контролю за правильністю визначення митної вартості товару було застосовано контрольні заходи, такі як, перевірка даних для митного контролю й митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості, консультація з декларантом з метою обміну інформацією, яка стосувалась даної операції та іі вплив на вартість товару; порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів було встановлено, що цей рівень значно нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у митному органі, у звязку з чим виникла необхідність здійснити перевірку даних, зазначених у декларації митної вартості та їх уточненні та запропоновано позивачу надати додаткові документи. З урахуванням відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, посадова особа митного органу винесла рішення про визначення митної вартості товару, відповідно до якого митну вартість визначено в розмірі 197 євро та 203, 50 євро за 1 тонну на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 3. На підставі вищевикладеного, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доводи представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

16.06.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЄВРАЗРЕСУРС «Україна» та Компанією «Carbo Chemicals Group GmbH» було укладено контракт № 83/08 на купівлю продаж вугілля. Відповідно до п. 2.1 зазначеного контракту ціна на товар приймається на умовах DAF ОСОБА_1/Хрубещів, відповідно до правил Інкотермс 2000.

Згідно штампу на залізничних накладних, у вересні жовтні 2011 року Компанія «Carbo Chemicals Group GmbH» здійснювала поставку вугілля до Польсько Українського кордону Хрубещів /ОСОБА_1. При цьому, у відповідності до штампу Ягодинської митниці остання дала дозвіл на перетин кордону.

Позивач звернувся до Дніпропетровської митниці для митного оформлення товару, який надійшов на адресу ПАО «Євраз Баглійкокс» на підставі зовнішньоекономічного контракту № 83/08 від 16.06.2008 року, шляхом подання вантажних митних декларацій: № 110010000/2011/005331 від 08.09.2011 року; № 110010000/2011/005516 від 15.09.2011 року; № 110010000/2011/005588 від 19.09.2011 року; № 110010000/2011/005658 від 21.09.2011 року; № 110010000/2011/005722 від 25.09.2011 року; № 110010000/2011/005801 від 27.09.2011 року; № 110010000/2011/005892 від 30.09.2011 року; 110010000/2011/005956 від 03.10.2011 року; 110010000/2011/006103 від 10.10.2011 року. При цьому, митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ -1 за ціною договору (метод 1), а саме, 187 Євро за тонну.

Частинами 1, 2 та 4 статті 86 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися поданням митному органу супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається КМ України або уповноваженим ним органом.

Для підтвердження відомостей про митну вартість товару, заявлених у вищевказаних вантажних митних деклараціях, були надані наступні документи: облікова картка субєкта зовнішньоекономічної діяльності від 13.10.2010 року № 110010000/2011/005331; внутрішні транзитні документи: від 04.09.2011 року № 205050802.2011.102153.001, від 12.09.2011 року № 205050802.2011.102236.001, від 15.09.2011 року № 205050802.2011.102265.001, від 21.09.2011 року № 205050802.2011.102320.001; залізничні накладні від 01.09.2011 року № 18163-18177, № 18242- 18254, від 09.09.2011 року № 19763-19790, від 12.09.2011 року № 19977, № 19994, № 19995, № 19996- 19998, № 19999, № 20000 200004, від 19.09.2011 року № 20427- 20454; інвойс від 31.08.2011 року № 20110205, від 09.09.2011 року № 20110214, від 12.09.2011 року № 20110215, від 19.09.2011 року № 20110220, 20.09.2011 року № 20110222, від 23.09.2011 року № 20110223, від 26.09.2011 року № 20110224, від 23.09.2011 року № 20110223, від 03.10.2011 року № 20110228; рішення про визначення коду товару від 08.04.2011 року № КТ -11-0741-11; зовнішньоекономічний договір від 16.06.2008 року № 83/08; доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 08.08.2011 року № 17; договір про надання брокерських послуг від 01.02.2008 року № 2008/02-28; довідка про декларування валютних цінностей від 21.07.2011 року;сертифікати про походження від 01.09.2011 року № PL/ MF/AF0071126; від 09.09.2011 року № PL/ MF/AF0071132, від 12.09.2011 року № PL/ MF/AF0071134, від 19.09.2011 року № PL/ MF/AF0071158; сертифікати якості від 30.08.2011 року № PGL/TC/ DEW/215/2011, від 08.09.2011 року № PGL/TC/ DEW/257/2011, від 10.09.2011 року № PGL/TC/ DEW/259/2011, від 17.09.2011 року № PGL/TC/ DEW/260/2011, від 19.09.2011 року № PGL/TC/ DEW/261/2011, від 22.09.2011 року № PGL/TC/ DEW/65/2011, від 26.09.2011 року № PGL/TC/ DEW/262/2011, від 30.09.2011 року № PGL/TC/ DEW/263/2011.

Судом встановлено, що для забезпечення повного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів відповідачем застосовано контрольні заходи, такі як, перевірка наданих для митного контролю й митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості, порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів було встановлено, що цей рівень значно нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у митному органі. На підставі вищевикладеного, посадова особа підрозділу митного оформлення, що здійснювала перевірку даних, зазначених у ВМД у полі «для відміток митного органу» вчинила запис про необхідність надання у 10 денний термін додаткові документи, а саме, калькуляцію фірми виробника товару; каталоги, специфікації, прейскуранти фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копії ВМД країни відправлення; договір з третіми особами, що повязані з договором про поставку товару; договір про перевезення; рахунок фактуру від виконавця договору про надання транспортно експедиційних послуг, що містять реквізити сторін. Позивач був ознайомлений з вказаними записами на поданих вантажних митних деклараціях під підпис та вчинив запис: «Ознайомлений. Надано: лист про знижку від Carbo Chemicals Group GmbH; лист службового листування; витяг з експортної електронної ВМД. Надати інші документи не має можливості. Проведено консультацію».

Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється у відповідності до розділу XI Митного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.06 року №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження».

Згідно зі ст. 259 МК України митна вартість - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Частиною 1 статті 261 МК України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати (п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766): зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення/вивезення товарів, імпорт/експорт яких підлягає ліцензуванню.

Враховуючи те, що датами поставки товару за ВМД, які були надані до Дніпропетровської митниці для митного оформлення є 08.09.2011 року, 15.09.2011 року, 19.09.2011 року, 21.09.2011 року, 25.09.2011 року, позивач для підтвердження заявленої митної вартості був зобовязаний надати відповідачу платіжні документи від 13.09.2011 року, 20.09.2011 року, 24.09.2011 року, 29.09.2011 року, 30.09.2011 року, оскільки відповідно до п.3.1 контракту від 16.06.2008 року № 83/08 оплата здійснюється протягом 5 банківських днів з дати прибуття товару в адресу одержувача товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів за реквізитами, зазначеними у рахунку продавця. Проте, позивачем вищевказані платіжні доручення відповідачу надані не були.

Згідно п. 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766, для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови

платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до

товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Також при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, додаються наступні витрати за умови, що вони не були включені до неї раніше: витрати на транспортування вантажу до пункту перетину митного кордону України; витрати на навантаження, перевантаження та вивантаження вантажу; витрати на страхування вантажу до пункту перетину митного кордону України; комісійні та брокерські винагороди; ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів інтелектуальної власності.

Крім того, у разі необхідності для підтвердження митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати додаткові документи (п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766): договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про доставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг,

зв'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація;каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару; калькуляція фірми-виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми, відповідач має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення митної вартості товару, що підтверджується даними цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України та проведеним раніше митним оформленням аналогічного товару за вищою митною вартістю. З урахуванням наведеного митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно Порядку №1766 та норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак, позивач не надав відповідних документів підтвердження заявленої митної вартості чи узгодження з митницею митної вартості спірного товару, не надав обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів при проведенні митного оформлення. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

У звязку з тим, що позивачем на вимогу митного органу відповідні додаткові документи надані не були, на підставі п. 11 зазначеного Порядку, Дніпропетровською митницею було відмовлено у митному оформленні та видано картки відмови: № 110010000/1/00605 від 09.09.2011 року, № 110010000/1/00621 від 15.09.2011 року, № 110010000/1/00628 від 19.09.2011 року, № 110010000/1/00638 від 21.09.2011 року; № 110010000/1/00649 від 25.09.2011 року; № 110010000/1/00655 від 27.09.2011 року; № 110010000/1/00667 від 30.09.2011 року;№ 110010000/1/00672 від 03.10.2011 року; № 110010000/1/00674 від 04.10.2011 року; № 110010000/1/00687 від 10.10.2011 року.

Згідно ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди, щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Отже, у звязку з неможливістю застосування методу 1 визначення митної вартості товарів відповідачем послідовно перейдено до наступного методу.

Так, відповідно до ст. 268 МК України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник.

При застосуванні вищевказаного методу (метод 2) митний орган використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України про продаж ідентичних товарів. Проте, внаслідок відсутності інформації в ЄАІС ДМСУ застосування цього методу для визначення митної вартості є неможливим.

У звязку з цим, відповідно до ст. 269 МК України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: 1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; 2) країна походження; 3) виробник. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

У звязку з наявністю в ЄАІС ДМСУ інформації про продаж подібних (аналогічних) товарів Дніпропетровською митницею було застосовано метод 3 при визначенні митної вартості товарів.

Таким чином, у зв'язку із ненаданням декларантом додаткових документів (інформація на зворотному боці ДМВ), та за відсутністю інформації-відповідно до вимог ст. 268 МК України митна вартість товару за ВМД була визначена митним органом відповідно вимогам ст. 269 МК України згідно цінової інформації митного органу за ЄАІС ДМСУ.

На підставі вищевказаного, відповідачем були прийняті рішення про визначення митної вартості товару № 110010000/2011/600251/1 від 08.09.2011 року, № 110010000/2011/600262/1 від 15.09.2011 року, № 110010000/2011/600269/1 від 21.09.2011 року, № 110010000/2011/600273/1 від 25.09.2011 року, № 110010000/2011/600275/1 від 27.09.2011 року, № 110010000/2011/600283/1 від 30.09.2011 року, № 110010000/2011/600287/1 від 03.10.2011 року; № 110010000/2011/600289/1 від 03.10.2011 року, № 110010000/2011/600297/1 від 10.10.2011 року, відповідно до яких митну вартість визначено у розмірі 197 євро за 1 тонну, та № 110010000/2011/600267/1 від 19.09.2011 року - у розмірі 203, 50 євро за 1 тонну.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що приймаючи спірні картки відмови в митному оформлені та рішення про визначення митної вартості товару, відповідач діяв в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги про зобовязання відповідача повернути надмірно сплачену суму у розмірі 353089 грн. 60 коп., перераховану в якості передплати за митне оформлення, шляхом її зарахування на поточний рахунок позивача, суд зазначає наступне.

Порядок повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів, затверджений спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 р. № 611/147, передбачає, що повернення митних платежів з бюджету здійснюється органами Державної казначейської служби України на підставі висновку митного органу.

Таким чином, повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів можливе за наслідком подання відповідачем до Державної казначейської служби України відповідного висновку, при цьому, у звязку з відсутністю рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, відсутній обовязок щодо прийняття висновку про повернення митних платежів з бюджету та відповідно стягнення їх з бюджету на користь позивача, а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позовна вимога про зобовязання відповідача утримуватись в подальшому від вчинення протиправних дій щодо визначення митної вартості товару не за ціною контракту, не може бути предметом судового розгляду,оскільки зазначена вимога є фактично вимогою про зміну чинного правового регулювання цього питання; крім того, така вимога є вимогою на майбутнє, в той час як відповідно до змісту ч. 1 ст. 2 КАС України судовому захисту підлягають тільки порушені права та інтереси юридичних осіб.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 71, 72, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЄВРАЗРЕСУРС «Україна» - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 14.02.2012 року.

Суддя ОСОБА_3