Постанова № 48156460, 04.08.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 р. Справа № 804/8037/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Максименко Е.М.,

за участю

представника позивача - Машкари К.В.,

представника відповідача - Долгополової К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійний завод «Дніпросталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.15 №0000374601, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Металургійний завод «Дніпросталь», звернувся до суду з позовом до СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.15 №0000374601. На обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача, викладені у Акті перевірки, з посиланням на який прийняте оскаржуване рішення, не відповідають положенням чинного законодавства України. Позивачем зауважено, що положеннями п. 23 підрозділу 2 розділу XX ПКУ (в редакції, чинній станом на 13.02.2015р.) було передбачено, що тимчасово до 01.01.2017 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються, зокрема, операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Перелік відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких тимчасово, до 01.01.2017 р., звільняються від обкладання податком на додану вартість, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року №15. Законом України «Про внесення змін до ПКУ та деяких інших законодавчих актів щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015р., внесено зміни до п. 23 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, якими, зокрема, продовжена до 01.01.2017 року дія режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання, у тому числі операцій з імпорту, відходів та брухту чорних і кольорових металів. Даний пункт ПКУ, як і раніше, передбачає, що перелік таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджується Кабінетом Міністрів України. При цьому, постанова Кабінету Міністрів України від 12.01.2011р. №15 не визнана такою, що втратила чинність. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015р. №136 до неї було внесено зміни, якими термін дії режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів приведено у відповідність з діючими з 01.01.2014р. положеннями ПКУ та продовжено до 01.01.2017р. При цьому, перелік відходів та брухту чорних і кольорових металів залишився без змін. Положеннями п. 9 розділу 2 Закону України від 28.12.2014р. №71-VIII «Про внесення змін до ПКУ та деяких інших законодавчих актів щодо податкової реформи» саме і передбачено, що Кабінету Міністрів України надано три місяці на приведення у відповідність нормативно-правових актів, пов'язаних із змінами норм. На думку позивача, та обставина, що зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011р. №15 були внесені лише 25.03.2015 року, не є підставою для того, щоб не застосовувати відповідні положення ПКУ. Позивач, вважає, що операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів у період з 01.03.2015р. по 31.03.2015р. підпадають під дію п. 23 підрозділу 2 розділу XX ПКУ (в редакції Закону України від 28.12.2014р. №71-VIII «Про внесення змін до ПКУ та деяких інших законодавчих актів щодо податкової реформи», яка діє з 01.01.2015р.) та не повинні оподатковуватись податком на додану вартість. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач, СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ Міндоходів, проти задоволення позову заперечував, зазнавши, що оскаржуване рішення узгоджується з приписами постанови КМУ від 12.01.2011р. №15, зміни до якої набули чинності лише 31.03.15 - з дати набрання постановою КМУ від 25.03.15 №136. На думку контролюючого органу з 01.01.15 по 30.03.15 включно операції з постачання, у тому числі з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, оподатковувались в загальному порядку з нарахуванням ПДВ за ставкою 20 відсотків. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову, навівши доводи, викладені в запереченнях проти позову та в акті перевірки, на підставі якого прийнято спірне рішення.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.06.15, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2015р. за декларацією від 20.04.15 в сумі 95 011 грн., вбачається, що воно прийнято відповідачем на підставі акту перевірки від 19.05.15 №255/28-01-46-01-33718431, яким встановлено порушення п.23 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ, п.185 ст.185, п.193.1 ст.193, ст.194 п.200.1 та абз «в» 200.4 ст.200 ПКУ (а.с.15).

Як вбачається зі змісту згаданого акту перевірки, він складений за результатами камеральної перевірки TOB «МЗ «ДНІПРОСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 3371843) у декларації за березень 2015 року щодо сум від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (а.с.9-13), за висновками якого перевіркою встановлено порушення позивачем: - п. 23 підрозділу 2 Розділу XX Перехідних положень ПКУ в частині завищення обсягів поставки по операціях з реалізації металобрухту за березень 2015 року на суму 21 096 615 грн.; - п. 185.1. ст.185, п.193.1 ст. 193, ст. 194 з урахуванням п. 10 підрозділу 2 Розділу XX Перехідних положень ПКУ в частині заниження обсягів поставки по операціях на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20% в період з 01.03.15 по 30.03.15 включно, що відображені у рядку 1 Декларацій з ПДВ на суму 475 057 грн., крім того ПДВ 95 011 грн. Такі порушення призвели до порушення п. 200.1. ст. 200 ПКУ в частині завищення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2015 року в розмірі - 95 011 грн. та абз. «в» 200.4. ст.200 ПКУ в частині завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду в розмірі 95 011 грн.

Підставою для означених висновків слугували судження посадової особи СДПІ про те, що з 01.01.15 по 30.03.15 були відсутні діючі переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, до операції з поставки яких міг застосовуватись режим звільненні від оподаткування ПДВ, визначений п.23 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, адже постанова КМУ від 25.03.15 №136, яка подовжує дію постанови КМУ від 12.01.11 №15, набула чинності з моменту її офіційного опублікування, а саме з 31.03.15.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Сторонами визнано, що сума завищеного від'ємного значення ПДВ за спірним рішенням визначена СДПІ у зв'язку із здійсненням позивачем в період з 01.03.15 по 30.03.15 операцій з реалізації металобрухту, що відображені в рядку 1 декларації з ПДВ на суму 475 057 грн., які, на думку контролюючого органу, мають оподатковуватись за ставкою 20%.

Суд зазначає, що положеннями п.23 підрозділу 2 розділу XX ПКУ (в редакції Закону України від 19.12.13 № 713-VII, який набрав чинності з 01.01.2014 р.) було визначено, що тимчасово до 1 січня 2015 року, від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00), а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.14 №71 продовжено до 01.01.17 дію режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість для операцій з постачання, у тому числі операцій з імпорту, відходів та брухту чорних та кольорових металів, визначеного пунктом 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, а саме: «23.Тимчасово до 1 січня 2017 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Операції з вивезення в митному режимі експорту товарів, зазначених у цьому пункті, звільняються від оподаткування податком на додану вартість».

Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.11 № 15 (далі - Постанова №15), до якої постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.15 № 136 внесені відповідні зміни, а саме: у назві та пункті 1 постанови цифри і слово «1 січня 2015» замінено цифрами і словом «1 січня 2017», у назві додатків 1 і 2 до постанови цифри і слово «1 січня 2015» замінено цифрами і словом «1 січня 2017».

Згідно з п. 30.3 ст. 30 ПК України платник податку має право використовувати пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування. Згідно з п. 30.5 ст. 30 ПКУ податкові пільги встановлюються виключно цим Кодексом, а також рішеннями органів місцевого самоврядування, прийнятими у відповідності з цим Кодексом.

Отже, позивач, керуючись п. 30.3 ст. 30 ПК України, мав право користуватись пільгою зі звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання металобрухту з 01.01.2015 р. на підставі приписів ПКУ в редакції Закону №71-УШ від 28.12.14, адже, як чітко зазначено законодавцем, Кабінетом Міністрів України затверджується саме перелік відходів та брухту чорних і кольорових металів, а не строк, до якого операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Суд зазначає про помилковість доводів відповідача в обґрунтування правомірності своєї позиції про те, що з 01.01.15 норми пункту 23 підрозділу 2 розділу XX ПК України не діяли, у зв'язку з відсутністю переліку відходів та брухту чорних і кольорових металів, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість (постанова КМУ від 25.03.15 № 136 в силу п.5 Указу Президента України від 10.06.97 №503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» набула чинності 31.03.15), а операції з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів, у тому числі з їх імпорту, у вказаному періоді (01.01.2015 р. - 30.03.2015 р.) підлягали оподаткуванню податком на додану вартість за основною ставкою відповідно до вимог п. 185.1 ст. 185 ПК України, з огляду на таке.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Суд зазначає, що відсутність норм, які у період з 01.01.15 по 30.03.15 визначали перелік відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість (постанови Кабінету міністрів України), ніяким чином не може впливати на дію норм ПК України, як кодифікованого нормативно-правового акту, та нівелювати право платника податків на відповідне відображення показників у податкових деклараціях за цей період.

В даному випадку, суперечності норм підзаконного акту нормам закону (ПК України) немає, натомість має місце відсутність норм підзаконного акту, що регулює питання визначення переліку відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, у період з 01.01.15 по 30.03.15.

Відповідно до ст. 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

За приписами п. 7.3 ст. 7 ПК України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до п. 4.4 ст. 4 ПК України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно з п. 56.21 ст. 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Окремо суд звертає увагу, на рішення Європейського суду з прав людини від 24.04.15 по справі "Будченко проти України" (заява № 38667/06), в якому суд наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (п. 39 рішення). У пункті 42 означеного рішення суд зауважує, що положення національного законодавства, яке закріплює право на звільнення від оплати (в даному випадку оплату) не ставить його у залежність від існування компенсаційного механізму.

На підставі викладеного, суд зазначає, що позивач правомірно відобразив в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2015 р. «Операції, що не є об'єктом оподаткування (ст. 196 ПКУ)» обсяги постачання без податку на додану вартість у сумі 475 057 грн., а оскаржуване рішення є таким, що не узгоджується з приписами ПКУ.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.8 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, в даному випадку відповідачем не дотримані вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин - на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому оскаржуване рішення є протиправним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованою державною податковою інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000374601 від 03.06.15.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійний завод «Дніпросталь» витрати по сплаті судового збору в сумі 190,02 грн. (сто дев'яносто гривень 02 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 10.08.15.

Суддя А.О. Коренев