Рішення № 48155883, 04.08.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 682/718/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1379/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Костенка А.М.,

суддів: Гринчука Р.С., Грох Л.М.,

при секретарі : Гриньовій А.М.

з участю : представникам позивача Москалюк С.А. та представника відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 682/718/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Славутського міськрайонного суду від 3 червня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ "ПриватБанк", звертаючись до суду з позовом вказував, що від 17 березня 2008 року між ним та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір на суму 11513, 48 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом та кінцевим терміном повернення 16 березня 2015 року. Позивач свої зобов'язання за договором виконав. Однак відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту належним чином не виконувала у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 20 лютого 2015 рокув розмірі 44083,05 доларів США, що складається з 11712,10 доларів США - заборгованість за кредитом, 3358,32 доларів США заборгованість по процентам, 638,24 доларів США заборгованість по комісії, 26266,65 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання, а також штрафи : 8,98 доларів США штраф - фіксована частина, 2098,77 доларів США - штраф процентна складова. Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за кредитним договором № HMS0 02004684 від 17 березня 2008 року, яка станом на 20 лютого 2015 року склала 44083,05 доларів США.

Під час розгляду справи, позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за кредитним договором № HMS0 02004684 від 17 березня 2008 року, яка станом на 20 лютого 2015 року склала 15708,66 доларів США, що за курсом НБУ 27,85 еквівалентно 437486 грн.18 коп. та 753650 грн. 51 коп.

Рішенням Славутського міськрайонного суду від 3 червня 2015 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору в розмірі 15708,66 доларів США заборгованість по тілу кредиту, відсотках та комісії, що еквівалентно 330981 грн. 47 коп. та 553438 грн. 32 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2632 грн. 34 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення суду та _______________

Головуючий у першій інстанції - Тончук Р.І провадження № 22-ц/792/1379/15

Доповідач - Костенко А.М. Категорія № 19, 27

постановити ухвалу про закриття провадження у справі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Вказує, що при вирішенні спору, суд безпідставно не взяв до уваги наявність судових рішень, які є чинними, якими звернуто стягнення на предмет застави, а також встановлено розмір заборгованості. Вказує, що при вирішенні спору, суду не було надано належний розрахунок заборгованості, при цьому, вважає, надану позивачем виписку по рахунку неналежним підтверджуючим документом. На думку апелянта, є невірним висновок суду щодо розміру тіла кредиту. Апелянта вказує, що суд не звернув уваги на те, що у рішенні суду апеляційної інстанції, яке є чинним, вказана інша сума тіла кредиту. Також вважає, що позивач в порушення положень процесуального закону при уточненні позовних вимог, включив нові вимоги, зокрема, суми страхових договорів, які не були пред'явлені в позові. Також вказує, що є помилковим зарахування судом вказаних сум до тіла кредиту.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Задовольняючи позовні вимоги та, визначаючи розмір заборгованості по кредитному договору станом на 20 лютого 2015 року, як основний доказ по справі суд прийняв розрахунок заборгованості по кредитному договору, наданий позивачем, а також прийшов до висновку, що в разі не сплати позичальником заборгованості по черговим страховим платежам така заборгованість враховується як заборгованість по тілу кредиту.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 17 березня 2008 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитно-заставний договір № HMSO 02004684, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в загальному розмірі 11502,02 долари США, який складається : частина кредиту в сумі 10732,34 долари США для придбання позичальником автомобіля, частина кредиту в сумі 548,26 доларів США для сплати першочергових страхових платежів по договору страхування за перший рік дії кредиту, частина кредиту в сумі 6,77 доларів США для сплати коштів за реєстрацію предмету застави в державному реєстрі, частина кредиту в сумі 214,65 доларів США для сплати винагороди за надання фінансового інструменту. Кредит надається терміном на сім років з кінцевою датою поверненням 16 березня 2015 року та сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 10,56% річних. Погашення кредиту у вигляді заборгованості за кредитом, винагородою та процентами за користування кредитом здійснюється шляхом внесення позичальником банку щомісячних платежів в період з 10 по 14 число кожного місяця в сумі 207,84 долари США. (п.п. 17.1.1, 17.1.2, 17.1.3, 17.1.5, 17.1.6, 17.1.9, 17.7 договору).

Крім того, з метою виконання позичальником зобов'язань за п. 3.4. кредитного договору відкривається кредитна лінія в розмірі 3837,85 доларів США для сплати чергових страхових платежів. (п.17.1.7).

З метою забезпечення зобов'язання за цим договором позичальник передала в заставу автомобіль DAEWOO MATIZ. (п. 17.9 договору).

Також сторони між собою визначили, що для цілей договору подія дефолту вважається в разі затримання позичальником сплати частини наданого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, перевищення заборгованості більш як на 10% суми наданого кредиту, несплату позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми наданого кредиту. Якщо протягом 30 календарних днів з моменту отримання позичальником повідомлення про дефолт позичальник не усуне подію дефолту він зобов'язаний повернути суму кредиту в повному обсязі, виплатити винагороду, проценти за користування кредитом та інші грошові зобов'язання за договором у повному обсязі, а банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки, застосувати будь-який інший спосіб захисту свого права, дозволений законодавством України (п.п.12.1, 12.2.5, 12.2.6 договору).

Банк свої зобов'язання кредитним договором виконав.

Однак ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором з грудня 2008 року належним чином не виконувала, внаслідок чого в неї виникла заборгованість по вищевказаному кредитно-заставному договору, 19 січня 2011 року отримала від ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомлення про дефолт.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 1 вересня 2011 року було змінено рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2011 року за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині звернення стягнення на предмет застави, звернуто стягнення на предмет застави автомобіль DAEWOO, модель MATIZ, вартістю 54030 грн., що належить на праві власності ОСОБА_3 шляхом продажу автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк». З вартості предмета застави ПАТ КБ «ПриватБанк» має бути сплачена заборгованість ОСОБА_3 за кредитно-заставним договором № HMS0 02004684 від 17 березня 2008 року: 10833 долари 51 цент США неповернутого кредиту, 1346 доларів США процентів, 243 долари 10 центів США винагороди за резервування ресурсів, 11388 грн. 75 коп. пені, - а всього 12422 долара 61 цент США та 11388 грн. 75 коп.

Однак рішення суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки виконано не було, автомобіль на даний час перебуває у володінні відповідача.

Станом на 20 лютого 2015 року відповідач заборгованість по вищевказаному кредитно-заставному договору, яка визначена судовим рішенням від 1 вересня 2011 року та яка виникла після даного судового рішення, не погасила і заборгованість по договору існує, що не заперечується сторонами.

В підтвердження розміру заборгованості по кредитно-заставному договору від 17 березня 2008 року, станом на 20 лютого 2015 року позивачем було надано розрахунок такої заборгованості, однак колегія суддів вважає, що даний доказ визначення розміру заборгованості не може бути взятий до уваги зі слідуючих підстав.

У відповідності до ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, в розрахунку зазначено, що розмір тіла наданого позивачу 17 березня 2008 року кредиту складає 11513,48 доларів США, саме на таке тіло кредиту банк проводить нарахування відсотків та пені.

В той ж час за умовами кредитного договору загальний розмір тіла кредиту становить 11502, 02 долари США.

Крім того, рішенням судів, які набрали законної сили, а саме : рішенням Славутського міськрайонного суду від 17 квітня 2013 року, рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 1 вересня 2011 року, ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2013 року встановлено, що позичальник ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 11502,02 долари США.

В судовому засіданні апеляційного суду представник банку пояснила, що саме таку суму кредиту 11513,48 доларів США позичальник отримала в банку, однак не навела обґрунтованих підстав надання позичальнику кредиту саме в такому розмірі в порушення умов договору.

При цьому, такі пояснення представника позивача спростовуються вищезазначеними рішеннями судів, які набрали законної сили та якими беззаперечно встановлено, що позичальник отримала в банку кредит саме в сумі 11502,02 долари США, як це передбачено договором.

З врахуванням цього слід прийти до висновку, що наданий позивачем як доказ розміру заборгованості відповідача по кредитно-заставному договору розрахунок, з зазначенням в ньому тіла кредиту суперечить умовам кредитного договору. Нарахування на вказану в розрахунку суму тіла кредиту відсотків і пені за користування кредитом, фактично, призводить до збільшення відповідальності позичальника по договору, без укладення додаткових угод, та не відповідає умовам кредитно-заставного договору, погоджених сторонами при його укладенні.

Крім того, знову ж таки, як вбачається з наданого розрахунку заборгованості станом на 20 лютого 2015 року розмір заборгованості по тілу кредиту складає 11712,10 доларів США, хоча, як вказано вище, позичальнику згідно договору надано кредит в сумі 11502,02 долари США.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 1 вересня 2011 року, яке набрало законної сили, було встановлено, що станом на 7 жовтня 2010 року заборгованість ОСОБА_3 по тілу кредиту складала 10833,51 доларів США.

В мотивувальній частині рішення суду першої інстанції суд вказав, що в суму заборгованості по тілу кредиту на час подачі позову, позивач включив сплачені банком в 2011-2013 роках та не відшкодовані відповідачкою чергові страхові платежі згідно, укладених договорів страхування предмету застави. На думку суду така заборгованість по черговим страховим платежам у разі несплати її позичальником протягом 30 днів вважається простроченою і враховується як заборгованість по тілу кредиту.

Таку ж позицію підтримала в судовому засіданні апеляційного суду і представник банку.

Однак відповідно до п.п. 3.4, 3.4.1., 3.4.2 кредитно-заставного договору для уникнення сумнівів, положення цієї статті не поширюються на перші страхові платежі, які були або сплачені позичальником самостійно до видачі кредиту, або включені у загальний розмір кредиту відповідно до п. «б» статті 17.1.3 договору і погашаються позичальником у складі щомісячних платежів. Якщо позичальник не подав банку підтверджуючий документ про сплату чергових страхових платежів за договором страхування станом на дату , коли вони повинні бути сплачені, банк має право самостійно сплатити такі страхові платежі протягом 5 банківських днів замість позичальника. Якщо банк скористається таким правом і сплатить чергові страхові платежі, то позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів відшкодувати банку суму сплачених коштів. У разі непогашення позичальником такої заборгованості у вказаний строк вона вважається простроченою.

Отже з вказаних умов договору не вбачається, що в разі сплати банком замість позичальника чергових страхових платежів, заборгованість по цим платежам враховується як заборгованість по тілу кредиту. Це взагалі умовами договору не передбачено.

Проаналізувавши умови договору колегія суддів вважає, що заборгованість позичальника по відшкодуванню банку чергових страхових платежів має бути врахована як окрема заборгованість по п.17.1.7 договору, підлягає стягненню з позичальника, однак не може бути включена до загальної заборгованості по тілу кредиту, оскільки це суперечить п. 17.1.1., п.п. 3.4, 3.4.1., 3.4.2 кредитно-заставного договору.

Крім того, рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 1 вересня 2011 року, яке набрало законної сили, вже було встановлено, що станом на 7 жовтня 2010 року заборгованість ОСОБА_3 по тілу кредиту складала 10833,51 долари США, а тому в силу вищевикладеного заборгованість по тілу кредиту не могла збільшитись за 2011-2013 роки до 11712,10 доларів США.

Також, з наданого розрахунку не можливо зробити висновок на яку суму заборгованості по тілу кредиту нараховуються відсотки за користування кредитом. Представник банку пояснила, що на заборгованість по черговим страховим платежам відсотки не нараховуються, однак, незрозуміло як розмежувати суму тіла кредиту, на яку нараховуються відсотки за його користування, оскільки в розрахунку вказаний загальний розмір заборгованості по тілу кредиту 11712,10 доларів США та відповідно і нараховані відсотки без їх розмежування.

В зв'язку з неможливістю самостійно визначити розмір заборгованості по кредитно-заставному договору, оскільки, в силу особливостей розрахунку заборгованості по кредитним договорам для цього потрібні спеціальні знання, апеляційний суд у відповідності до вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України направив позивачу відповідний запит щодо надання нового розрахунку заборгованості по кредиту з врахуванням обставин справи та доводів апеляційної скарги. Однак позивач іншого розрахунку заборгованості не надав.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості по кредитно-заставному договору станом на 20 лютого 2015 року, не відповідає умовам кредитного договору, суперечить його умовам, обставинам, встановленим судовими рішеннями, які набрали законної сили, при розгляді інших справ, у яких брали участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини, по тому ж кредитно-заставному договору. Також містить в собі суттєві суперечності, може свідчити про збільшення відповідальності позичальника по договору без укладення додаткових угод та призвести до стягнення з позичальника грошових коштів, які не передбачені умовами кредитного договору, а тому вважає, що наданий розрахунок не відповідає вимогам ст. 60 ЦПК України та не може бути прийнятий судом як достеменний і переконливий доказ розміру заборгованості по кредитно-заставному договору.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, прийняв до уваги вищевказаний розрахунок, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідністю висновків суду обставинам справи з ухваленням нового рішення по відмову в задоволенні позову за недоведеністю вимог позивача.

В той же час доводи апеляційної скарги про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки є рішення суду про звернення стягнення на предмет застави слід відхилити.

Наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет застави в разі його невиконання не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не позбавляє кредитора права на отримання сум передбачених кредитним договору як по заборгованості, яка виникла до судового рішення про звернення стягнення на предмет застави, яке не виконано, так і по заборгованості, яка виникла після судового рішення, оскільки у відповідності до ст. ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином та припиняється виконанням, проведеним теж належним чином. Зобов'язання ОСОБА_3 за кредитно-заставним договором від 17 березня 2008 року не припинились, оскільки позичальник їх не виконує, а рішення суду про звернення стягнення на предмет застави не звернуто до виконання.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Славутського міськрайонного суду від 3 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення:

В позові публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : (підпис) Судді : (підписи)

З оригіналом згідно : Суддя А.М. Костенко