Рішення № 48148181, 27.07.2015, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/2968/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2015 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі

головуючого судді Артеменко Л.І.

при секретарі Масюк М.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування

ВСТАНОВИВ:

В березні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності на спадщину за законом. Посилаючись на те, що вона проживала разом зі спадкодавцями своїми батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 станом на час їх смерті, 27 березня 2007 року та 1 грудня 2012 року відповідно, є спадкоємицею 1 черги, їм належало за життя по 1/3 частині квартири АДРЕСА_1, а відповідач є спадкоємцем 1 черги померлого 26 вересня 2014 року ОСОБА_6, брата позивача і сина померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, співвласника решти 1/3 частини зазначеної квартири, який також проживав і ній разом з батьками до смерті, вважала, що за фактом проживання однією сім»єю прийняла спадщину батьків і має право на 2/3 цієї квартири в порядку спадкування після смерті батьків, однак на її звернення нотаріус не видала їй свідоцтво про право на спадщину батьків за законом та рекомендувала звернутись до суду.

В травні 2015 року позивач доповнила свої вимоги, просила встановити факт постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_4, своїм батьком, на час відкриття спадщини, 27 березня 2007 року, що їй необхідно для підтвердження права на спадщину батька.

До суду позивач не прибула, надала заяву, в якій позов просила задовольнити, справу розглянути без її участі за участю її представника ОСОБА_7

Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити, суду пояснила, що позивачка лише усно зверталась до нотаріуса, а тому постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії не отримувала.

Відповідач ОСОБА_3 за судовими викликами в судові засідання жодного разу не зявлявся, до їх початку надав заяви, в яких просив розглянути справу в його відсутність, проти задоволення заявлених вимог не заперечив. Письмових заяв про визнання позову з зазначенням своєї обізнаності щодо наслідків визнання позову, передбачених ст.. 175 ч.4 ЦПК України, відповідач до суду не надав.

Вислухав представника позивача ОСОБА_7, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які засвідчили, що позивач постійно проживала в спірній квартирі разом з батьками та доглядала їх до смерті, здійснила їх похорон, з січня 2007 року, коли повернулась до міста з Росії, дослідив надані письмові докази, судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Квартира за адресою м. Маріуполь, бульвар Шевченка, 303/62, з 11.08.2003 року зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4, померлим 23.07.2007, ОСОБА_5, померлою 1 грудня 2012 року, ОСОБА_6, померлим 26 вересня 2014 року, кожному з них належала за життя 1/3 частка квартири, всі вони по день смерті були зареєстровані в цій квартирі (а.с.6-9, 10).

Позивач є рідною дочкою померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зареєстрована в спірній квартирі з 14.08.2007 року (а.с.4,5), за свідченнями свідків в суді постійно проживала з батьками з січня 2007 року.

Відповідач є рідним сином померлого ОСОБА_6, який був зареєстрований в спірній квартирі з 24.02.1998 року і знятий з реєстрації у звязку зі смертю 07.10.2014 (а.с.10).

За даними Спадкового реєстру станом на 24.04.2015 року спадкові справи до майна померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відсутні (а.с.29-31).

Відповідно до ст.. 1223, 1258, 1261 ЦК України у разі відсутності заповіту право на спадщину одержують спадкоємці за законом, почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, хто його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо не заявив про відмову від неї протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.

Отже, позивач, як рідна дочка, є спадкоємицею 1 черги померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Таким чином, встановлення факту постійного проживання позивачки із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, яким є згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України день смерті спадкодавця, має для неї юридичне значення, оскільки з огляду на відсутність її реєстрації за місцем проживання спадкодавця та неподання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини, надає право звернутись до нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав на спадщину батька.

Зважаючи на доведеність в суді показаннями свідків факту постійного проживання позивачки зі спадкодавцем ОСОБА_4Є на час відкриття спадщини, вимоги позивача про встановлення цього факту підлягають задоволенню.

Згідно п.23 Постанови ПВС України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до ст.. 1296, 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, може одержати свідоцтво про право на спадщину, а також зобовязаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ст.. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці, за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Відповідно до ст.. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що спадкоємцями 1 черги ОСОБА_4 є позивачка, його дружина - ОСОБА_5 та син - ОСОБА_6, оскільки постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Позивачка та ОСОБА_6 не відмовлялись від спадщини після смерті батьків, про що свідчить відсутність спадкової справи до майна померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Отже, кожний з них спадкує по 1/3 частці від долі спадкодавця в майні (1/3 частка квартири) 1/3 : 1/3 = 1/9. Спадкоємцями ОСОБА_5 1 черги є позивачка та ОСОБА_6, які постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Кожний з них спадкує по ? частці від долі спадкодавця в майні - (1/3 частка квартири + 1/9 частка квартири спадщина чоловіка ОСОБА_4Є.) : 2 = 2/9 частки квартири. Таким чином, після смерті батьків доля позивачки, як і її брата, в спадковому майні - квартирі - за законом складає лише 1/9 + 2/9 = 1/3, в той час, як позивачка претендує на 2/3 квартири. Доля ОСОБА_6.В. в квартирі складає 1/3 частка в порядку спадкування після смерті батьків та 1/3 частка належить на праві власності, разом 2/3 частки квартири. Спадкоємцем ОСОБА_6 1 черги є його син ОСОБА_3, який прийняв спадщину батька, що визнано сторонами.

Ураховуючи те, що позивачкою не втрачена можливість отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батьків, оскільки вона до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батьків не зверталась, а також те, що спадкодавці можуть змінити розмір частки у спадщині когось з них, уклавши відповідну письмову угоду та посвідчивши її у нотаріуса, і відповідач фактично не заперечує проти зміни часток у спадщині, її вимоги про визнання права власності на 2/3 спірної квартири в порядку спадкування судовому захисту не підлягають.

Керуючись ст.. ст.. 1220, 1223, 1258, 1261, 1267, 1268, 1296, 1297 ЦК України, ст.. ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 із ОСОБА_4, померлим 23.07.2007 року, на час відкриття спадщини.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя /підпис/ ОСОБА_12

З оригіналом згідно

Суддя: Л.І. Артеменко

Секретар: М.С. Масюк

Станом на «__» _____ 2015 року рішення не набрало законної сили

Суддя: Л.І. Артеменко