Ухвала суду № 48144324, 10.08.2015, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 10.08.2015

ЄУ № 420/1133/15-ц

Провадження №2/420/936/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.

при секретарі Колесник Г.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Новопсков цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Новопсковжитло» про зміну формулювання причин звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, часу вимушеного прогулу, суми моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до КП «Новопсковжитло», в якому просить:

-змінити формулювання причин звільнення його з роботи з КП «Новопскожитло» із «звільнено з посади по п. 4 ст.40 КЗпП України (за прогул)» на «звільнено з посади за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України», і дату звільнення з «08.05.2015 року» на день вирішення справи по суті;

-стягнути з відповідача на користь позивача суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 08.05.2015;

-стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості із заробітної плати;

-стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у сумі 20000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що ним 28.04.2015 було подано заяву про звільнення його за згодою сторін з 05.05.2015. 06.05.2015 позивачем було подано повторну заяву, в якій позивач просив звільнити його за власним бажанням та строк в два тижні відраховувати від дати первинної заяви про звільнення 28.04.2015. Однак, відповідач звільнив позивача 08.05.2015 за прогул та трудову книжку відправив йому поштою без згоди позивача. Позивач вважає це незаконним, оскільки в цей день він не прогуляв та дозволу на відправлення трудової книжки не надавав. Незаконне, на думку позивача, звільнення спричинило останньому моральні страждання, його самооцінка знизалась, вплинуло на його ділову репутацію, що завдало йому моральної шкоди.

Крім цього, позивач посилається на те, що протягом усього часу його роботи на підприємстві відповідача останній у повному обсязі не виплачував належну позивачу заробітну плату, суму компенсації за невикористану відпустку, кошти на відпустку.

Відповідач заперечив проти позову частково, визнав позовні вимоги про стягнення заборгованості з заробітної плати, в задоволенні інших вимог просив відмовити, посилаючись на те, що позивач неодноразово порушував трудову дисципліну, поважні причини відсутності позивача на робочому місці 27.04.2015 відсутні, а тому вимушеного прогулу не було. Щодо вимог про стягнення заборгованості з заробітної плати відповідач зазначив, що підприємство переживає складні часи, заборгованість населення за спожиті послуги тягне за собою заборгованість з заробітної плати (а.с. 28-31).

У письмових поясненнях відповідач також вказав на те, що позивач 27.04.2015 залишив своє місце роботи без будь-якого дозволу та пояснень, про що були складені доповідна головного інженера та акт про відсутність на робочому місці; надати пояснення щодо відсутності на роботі без поважних причин 27.04.2015 позивач відмовився, про що було складено акт. 08.05.2015 позивачу було зачитано в голос наказ від 08.05.2015 про звільнення його за прогул та запропоновано ознайомитися з даним наказом, отримати трудову книжку та отримати розрахунок належних до виплат сум, однак позивач відмовився від цього, а тому відповідач був вимушений направити трудову книжку засобами поштового звязку (а.с. 77-79).

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову.

Представники відповідача в судовому засіданні позов визнали частково в частині стягнення заборгованості з заробітної плати, в іншій частині позову просили відмовити з підстав, викладених у запереченні та письмових поясненнях до позову.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всі надані докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, основний вид робіт КП «Новопсковжитло» є утримання житлового фонду смт. Новопсков, будівництво, ремонт та утримання жилих та нежилих споруд, вивіз твердих побутових відходів контейнерним та безконтейнерним засобом з території смт. Новопсков.

19.07.2011 відповідно до наказу № 5 ОСОБА_4 було прийнято на посаду водія автотранспортних засобів КП «Новопсковжитло» (а.с. 111).

Відповідно до програми вступного інструктажу до основних обовязків працівників відноситься дотримання трудової дисципліни основи порядку на виробництві (своєчасно приходити на роботу, дотримуватися встановлену тривалість робочого часу, використовувати весь робочий час для виробничої праці, своєчасно та точно виконувати розпорядження адміністрації).

У розділі ІІІ вступного інструктажу передбачено, що при зарахуванні працівника на роботу адміністрація зобовязана ознайомити працівника про характер дорученої роботи, умови праці, ознайомити його з правилами внутрішнього розпорядку, який діє на підприємстві.

19.08.2011 ОСОБА_4 ознайомлено зі вступним інструктажем з питань охорони праці, про що зроблено власноручний підпис ОСОБА_4 в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці.

Згідно даного вступного інструктажу КП «Новопсковжитло» для водіїв автотранспортних засобів встановлений такий режим роботи: з понеділка по пятницю робочий час з 8 години 00 хвилин до 18 години 30 хвилин, у суботу з 13 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, неділя вихідний. За порушення правил внутрішнього трудового розпорядку адміністрація застосовує такі дисциплінарні стягнення: догана та звільнення.

28.04.2015 було ОСОБА_4 подано заяву про звільнення за згодою сторін з 05.05.2015 у звязку з порушенням відповідачем порядку виплати заробітної плати, однак ОСОБА_4 08.05.2015 було звільнено з займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпПУ у звязку з прогулом (наказ № 12/5 від 08.05.2015).

Вирішуючи даний спір по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково за таких підстав.

Правовідносини сторін є трудовими.

Відповідно до ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі КЗпПУ) підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Пунктом 4 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, 27.04.2015 останній залишив своє робоче місце приблизно о 8 годині 30 хвилин та був відсутній до кінця робочого дня.

Таке залишення робочого місця позивач вважає поважним, оскільки, як він пояснив під час допиту його як свідка, він зі своїм напарником другим водієм працювали за змінами тиждень через тиждень і у той день 27.04.2015 за нього відпрацьовував другий водій ОСОБА_5

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5, який працював на підприємстві відповідача у період з 09.03.2015 по 21.05.2015, підтвердив, що вони зі ОСОБА_4 працювали по змінах тиждень через тиждень, 27.04.2015 була зміна ОСОБА_4, однак у звязку з тим, що ОСОБА_4 відпрацював за нього 20.04.2015, то ОСОБА_5 повинен був відпрацювати за ОСОБА_4 27.04.2015.

Дані показання судом не приймаються до уваги з огляду на таке.

Відповідно до ст. 142 КЗпПУ трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Такий порядок на підприємстві відповідача було затверджено наказом № 6 від 20.07.2011, яким введено в дію Програму вступного інструктажу по КП «Новопсковжитло», в розділі ІІІ якого передбачені, зокрема, положення про робочий час та час відпочинку; правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства та відповідальність за порушення цих правил.

Так, відповідно до програми вступного інструктажу до основних обовязків працівників відноситься дотримання трудової дисципліни основи порядку на виробництві (своєчасно приходити на роботу, дотримуватися встановлену тривалість робочого часу, використовувати весь робочий час для виробничої праці, своєчасно та точно виконувати розпорядження адміністрації).

У розділі ІІІ вступного інструктажу передбачено, що при зарахуванні працівника на роботу адміністрація зобовязана ознайомити працівника про характер дорученої роботи, умови праці, ознайомити його з правилами внутрішнього розпорядку, який діє на підприємстві.

Згідно даного вступного інструктажу КП «Новопсковжитло» для водіїв автотранспортних засобів встановлений такий режим роботи: з понеділка по пятницю робочий час з 8 години 00 хвилин до 18 години 30 хвилин, у суботу з 13 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, неділя вихідний. За порушення правил внутрішнього трудового розпорядку адміністрація застосовує такі дисциплінарні стягнення: догана та звільнення.

Як зазначено вище з даним вступним інструктажем ознайомлено ОСОБА_4 під підпис у журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці.

Допитаний в якості свідка директор КП «Новопсковжитло» ОСОБА_2 пояснив, що йому було невідомо про те, що водії працюють по змінах; дозволу усного чи письмового на такий режим роботи він не надав. Пояснив, що безпосереднім керівником водіїв є головний інженер.

Допитаний в якості свідка головний інженер підприємства ОСОБА_6 пояснив, що 27.04.2015 ОСОБА_4 залишив своє робоче місце без будь-яких дозволів та поважних причин відносно цього не пояснив. Натомість на дзвінки 27.04.2015 не відповідав. Також свідок пояснив, що ним особисто водіям не надавалась згода працювати по змінам, дозволу на залишення ОСОБА_4 робочого місця 27.04.2015 він також не надавав.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 також зазначили, що дозволу ОСОБА_4 на залишення робочого місця 27.04.2015 ніхто не надавав, однак і не забороняв його покинути.

Показання свідка ОСОБА_6 також підтверджуються й іншими доказами у справі, а саме:

-доповідною головного інженера ОСОБА_6 на імя директора КП «Новопсковжитло», в якій він зазначив, що ОСОБА_4 залишив робоче місце 27.04.2015 о 8 годині 30 хвилин без будь-яких пояснень. На даній доповідній міститься резолюція «…зясувати факт відсутності ОСОБА_4 комісією у складі 3-х чоловік: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8А.» (а.с. 34);

-актом про відсутність працівника на роботі від 27.04.2015, складеним о 17 годині 00 хвилин, яким комісією у складі головного інженера ОСОБА_6, головного бухгалтера ОСОБА_7, бухгалтера абонвідділу ОСОБА_8 зафіксовано факт відсутності ОСОБА_4 на робочому місці 27.04.2015 з 8 год. 30 хв. по 17 год.00 хв. (а.с. 37);

-актом про відмову надати письмові пояснення від 08.05.2015, яким комісією у складі головного інженера ОСОБА_6, головного бухгалтера ОСОБА_7, бухгалтера абонвідділу ОСОБА_8 зафіксовано факт відмови надати ОСОБА_4 письмові пояснення щодо відсутності на роботі 27.04.2015 (а.с. 45);

-актом від 28.04.2015 про відмову надати письмові пояснення, яким комісією у складі головного інженера ОСОБА_6, головного бухгалтера ОСОБА_7, бухгалтера абонвідділу ОСОБА_8 зафіксовано факт відмови надати письмові пояснення щодо відсутності на роботі 27.04.2015 (а.с. 84); судом при цьому зясовано, що ОСОБА_4 деякий час 28.04.2015 був присутній на робочому місці, про що свідчить подана ним заява про звільнення, яка датована 28.04.2015;

-поданням головного інженеру № 1 від 08.05.2015 на імя директора КП «Новопсковжитло» ОСОБА_2, згідно якого останній просив дати згоду на звільнення ОСОБА_4 за п. 4 ст. 40 КЗпПУ у звязку з відсутністю 27.04.2015 на робочому місці без поважних причин більше трьох годин (прогул) (а.с. 46);

-показаннями свідка головного бухгалтера ОСОБА_7, яка пояснила, що 27.04.2015 позивач був відсутній на робочому місці без поважних причин, а тому комісією було складено акт. Крім того, вона пояснила, що їй невідомо про те, що водії можуть працювати по змінах. Також даний свідок вказала про те, що заробітна плата водіям нараховується за кожен робочий день повного робочого місяця;

-вступним інструктажем (розділ ІІІ).

Судом не приймаються до уваги показання свідка ОСОБА_9, який пояснив, що він працював водієм у КП «Новопсковжитло», режим роботи встановлювався позмінно, з огляду на те, що даний свідок працював на підприємстві відповідача у період з серпня 2012 року по серпень 2013 року.

Суд зауважує, що єдиним документом, який встановлює трудовий розпорядок на підприємстві, є Правила внутрішнього трудового розпорядку, що випливає зі змісту ст. 142 КЗпПУ; будь-які інші усні домовленості (якщо допустити, що вони існували/існують) не можуть встановлювати трудовий розпорядок на підприємстві та свідчити про поважність причини відсутності на робочому місці.

Таким чином, знайшов своє підтвердження факт відсутності ОСОБА_4 на робочому місці 27.04.2015 з 8 год. 30 хв. по 17 год. 00 хв. без поважності причин, а отже є підстави роботодавцю звільнити працівника за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ.

ОСОБА_4 було звільнено з займаної посади з 08.05.2015 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпПУ, про що видано наказ № 12/5 від 08.05.2015.

Судом, при дослідженні даного письмового доказу, було зясовано, що на аркуші справи 50 міститься копія наказу про звільнення № 12/5 від 08.05.2015 з таким словосполученням «… з 12 травня 2015 року у звязку з прогулом…», а на аркуші справи 89 копія наказу № 12/5 від 08.05.2015 з таким словосполученням «… з 8 травня 2015 року у звязку з прогулом…».

Враховуючи те, що звільнення відбулося саме 08.05.2015, про що свідчать акти відмови надати письмові пояснення від 08.05.2015 (а.с. 86, 87), подання № 1 від 08.05.2015 (а.с. 88), акт про відмову працівника ознайомитися з наказом під розпис від 08.05.2015 (а.с. 90), акт про відмову працівника від отримання трудової книжки від 08.05.2015 (а.с. 91), копія трудової книжки запис № 11 (а.с. 7), рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення трудової книжки (а.с. 8), належним доказом, який свідчить про звільнення ОСОБА_4 за прогул, є наказ № 12/5, який міститься на аркуші справи 89.

Оскільки ОСОБА_4 було звільнено 08.05.2015 за ініціативою власника роботодавця за ч. 1 п. 4 ст. 40 КЗпПУ, розглядати заяву ОСОБА_4 від 28.04.2015 про звільнення його з займаної посади за згодою сторін з 05.05.2015 (а.с. 10 на звороті) втратило юридичний зміст.

Судом також зясовано, що ОСОБА_4 було звільнено за прогул лише 08.05.2015 з тих причин, що у період з 28.04.2015 по 05.05.2015 він був непрацездатний та знаходився на лікарняному (а.с. 103) та з 06.05.2015 по 07.05.2015 відповідальні працівники відповідача зясовували поважність причин відсутності ОСОБА_4 на робочому місці 27.04.2015.

Враховуючи те, що ст. 148 КЗпПУ встановлено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці, суд дійшов висновку, що відповідач у даному випадку не припустився порушень вимог КЗпПУ.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що позивач неодноразово порушував трудову дисципліну, оскільки це не стосується предмету позову та не впливає на вирішення спору по суті.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача про поважність причин відсутності останнього на робочому місці 27.04.2015 спростовуються матеріалами справи.

Щодо надіслання трудової книжки засобами поштового звязку суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпПУ власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з п. 4.2 наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Як вбачається з матеріалів справи, актом про відмову працівника від отримання трудової книжки від 08.05.2015, складеним комісією у складі: директора ОСОБА_2, головного інженера ОСОБА_6, головного бухгалтера ОСОБА_7, зафіксовано, що 08.05.2015 о 14 год. 20 хв. ОСОБА_4 було запропоновано отримати трудову книжку, працівник відмовився отримати трудову книжку, свою відмову нічим не мотивував (а.с. 91); актом про відмову працівника ознайомитися з наказом під розпис від 08.05.2015, складеним комісією у складі: директора ОСОБА_2, головного інженера ОСОБА_6, головного бухгалтера ОСОБА_7 зафіксовано, що 08.05.2015 о 13 год. 50 хв. ОСОБА_4 було запропоновано ознайомитися власноруч з наказом № 12/5 від 08.05.2015 про його звільнення, а також йому його було зачитано (а.с. 90).

Позивач письмової згоди на надіслання йому трудової книжки засобами поштового звязку не надав, однак таке порушення трудового законодавства з боку відповідача не впливає на вирішення справи по суті.

У звязку з тим, що судом зроблено висновок про те, що позивачем не доведено поважність причин відсутності на робочому місці 27.04.2015, підстав для задоволення вимоги позову про зміну формулювання причин звільнення його з роботи з КП «Новопскожитло» із «звільнено з посади по п. 4 ст.40 КЗпП України (за прогул)» на «звільнено з посади за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України», і дату звільнення з «08.05.2015 року» на день вирішення справи по суті у суду відсутні, отже у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити за недоведеністю.

За таких обставин, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 08.05.2015 та моральної шкоди у сумі 20000 грн., оскільки дані вимоги випливають саме з факту незаконного звільнення позивача, що в даному випадку не відбулося.

Отже, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 08.05.2015 та моральної шкоди у сумі 20000 грн. слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості з заробітної плати суд зазначає таке.

Дані вимоги позову відповідач визнав (а.с. 78). Згідно довідки про доходи № 37 від 19.06.2015 заборгованість КП «Новопсковжитло» перед ОСОБА_4 станом на червень 2015 року становить 18983,31 грн. (а.с. 112).

Відповідно до ст. 115 КЗпПУ заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У звязку з тим, що своєчасна та повна виплата заробітної плати є обовязком відповідача, довідкою про доходи підтверджується наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 18983,31 грн., відповідач ці вимоги визнав, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості з заробітної плати підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України слід допустити до негайного виконання рішення про присудження виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положення ч. 3 ст. 88 ЦПК України, відповідно до якої, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню у дохід Державного бюджету України судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 8,10, 57, 59, 60, 88, 213-215, 367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Новопсковжитло» про зміну формулювання причин звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, часу вимушеного прогулу, суми моральної шкодизадовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Новопсковжитло», ідентифікаційний код 37325141, смт. Новопсков, вул. Карла Маркса, 284а, на користь ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, смт. Новопсков, вул. Карла Маркса, 252, заборгованість з заробітної плати у сумі 18983, 31 грн.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України допустити до негайного виконання рішення про присудження виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з Комунального підприємства «Новопсковжитло», ідентифікаційний код 37325141, смт. Новопсков, вул. Карла Маркса, 284а, судовий збір в сумі 189 гривень 83 копійок на користь Державного бюджету України.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Новопсковжитло» про зміну формулювання причин звільнення, стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу, суми моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, встановленого для подачі апеляційної скарги, якщо така не була подана.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано апеляційному суду Луганської області через Новопсковський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи,які бралиучастьу справі,аленебулиприсутніусудовомузасіданніпідчас проголошення судового рішення,можутьподатиапеляційнускаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 10.08.2015.

Суддя: О.С. Стеценко