Ухвала суду № 48142630, 05.08.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6836/15 Справа № 172/590/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Демченко Е.Л.

суддів Волошина М.П., Куценко Т.Р.

при секретарі Прудченко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» на ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача, визнання пункту 12.1 договору недійсним, розірвання договору фінансового лізингу та стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» (далі ТОВ «ЛК «Автофінанс») про захист прав споживача, визнання пункту 12.1 договору недійсним, розірвання договору фінансового лізингу та стягнення коштів, одночасно з позовом ним було подано заяву про його забезпечення.

Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2015 року заяву про забезпечення позову задоволено, в забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти, в межах суми позовних вимог, в розмірі 49.000 грн., які належить ТОВ «ЛК «АвтоФінанс», що знаходиться в м.Києві по вул.Шовковична, 42-44, офіс 9СД2.

В апеляційній скарзі ТОВ «ЛК «АвтоФінанс» просить ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2015 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволені заяви про забезпечення позову зазначаючи, що ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову, яке допускається на будь-якій стадії справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити, чи зробити неможливим виконання рішення.

Відповідно до розяснень у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого субєкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Отже, закон повязує забезпечення позову з неможливістю чи утрудненням виконання судового рішення.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 звернувся з позовом до ТОВ «ЛК «АвтоФінанс» про захист прав споживача, визнання пункту 12.1 договору недійсним, розірвання договору фінансового лізингу та стягнення коштів у розмірі 49.000 грн., які були передані ним відповідачу на підставі договору лізингу.

Підставами для вжиття заходів забезпечення позову, як вбачається зі змісту ч.3 ст.151 ЦПК України, є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосовування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Колегією суддів не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про неефективність вжитих заходів чи про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Посилання апеляційної скарги на те, що своєю ухвалою суд втрутився в господарську діяльність ТОВ «ЛК «АвтоФінанс», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з урахуванням вказаного вище роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, накладання арешту на грошові кошти саме в межах заявлених позовних вимог, без обмеження права володіння ними, не зашкодить істотним чином правам та охоронюваним законом інтересам відповідача.

Крім того арешт коштів у межах позовних вимог не є забороною на ведення господарської діяльності.

З урахування наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а тому не має підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст.304,307,312,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» відхилити.

Ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Волошин М.П.

ОСОБА_3