Рішення № 48142530, 05.08.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3394/15 Справа № 208/6979/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ізотов В. М. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року м. Дніпропетровськ 05 серпня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Волощина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі - Прудченко В.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 січня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 Виконавчого комітету Заводської районної у м. Дніпродзержинську ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа орган опіки та піклування ради про виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ КБ «ПриватБанк» у вересні 2013 року звернулося до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.04.2010 року звернуто стягнення на квартиру площею 58, 3 кв. метри, яка розташована АДРЕСА_1, шляхом продажу предмету іпотеки на підставі договору іпотеки від 17.08.2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням договору купівлі-продажу з отриманням витягу з Державного реєстру права власності. В задоволенні позовних вимог про виселення та зняття з реєстрації - відмовлено.

Звертаючись до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» просить виселити ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та малолітніх ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі ст. 40 Закону України «Про іпотеку» /а.с. 3-6,82-83/.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 13.01.2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» було задоволено, виселено відповідачів з квартири АДРЕСА_1 із зняттям з реєстраційного обліку, без надання іншого житлового приміщення. Також зазначено, що рішення в частині виселення не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 07.06. 2014 року. Вирішено питання щодо судових витрат /а.с. 125-127/.

З рішенням суду не погодилася ОСОБА_2 і звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду посилаючись на те, що судом вже були розглянуті позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення та рішенням Заводського суду м. Дніпродзержинська від 06.04.2010 року відмовлено у їх задоволенні. Крім того, судом не враховано, що у спірній квартирі проживають малолітні діти, іншого житла сім'я не має /а.с. 145-146/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині застосування мораторію, відповідно до ст. 309 ЦПК України.

Судом встановлено, що 17.08.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір на підставі якого ОСОБА_4 отримав готівку через касу банка у розмірі 21160 доларів США строком до 16.08.2022 року для покупки квартири /а.с. 10-14/.

17.08.2007 року між сторонами було укладено іпотечний договір відповідно до п.33.3 якого ОСОБА_4 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договором надав в іпотеку нерухоме майно, а саме три кімнатну квартиру загальною площею 53,8 метри, розташовану у АДРЕСА_1 /а.с. 15-20/.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 06.04.2010 року звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки на підставі договору іпотеки від 17.08.2007 року з укладанням договору купівлі-продажу з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності /а.с. 21-23/.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки ТОВ «Абонент ХХІ» від 20.06.2013 року про склад сім'ї в квартирі АДРЕСА_1 прописано 5 осіб : ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_5 /а.с. 24/.

Листом № 30.1.0.0/2 - 422 від 29.07.2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідачам було запропоновано в тридцяти денний строк з дня отримання цієї вимоги, згідно положень ст. 40 Закону України «Про іпотеку» добровільно звільнити вищевказану квартиру /а.с. 25-26/.

30.07.2013 року лист було направлено відповідачам, що підтверджується реєстром № 2982 /а.с. 27-28/.

05.09.2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з заявою про виселення.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що позовні вимоги про виселення відповідачів з іпотечної квартири підлягають задоволенню.

Але не можна погодитися з рішенням суду щодо застосування до виселення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» який набрав чинності 07.06.2014 року, з наступних підстав.

Відповідно до правової позиції викладеній у Постанові Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 6-333цс15 мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільнення від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлених Законом України «Про мораторій», не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно.

Таким чином, не може бути виконано рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 06.04.2010 року про звернення стягнення на іпотечне майно на час дії Закону України «Про мораторій», але не можна застосувати цей закон при вирішенні питання про виселення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що в цій частині рішення суду підлягає скасуванню.

Щодо посилань ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував те, що рішенням суду від 06.04.2010 року, яке є чинним, ПАТ КБ «ПриватБанк» було відмовлено у задоволенні позовних вимог про виселення відповідачів з квартири, а тому позов не може бути розглянутий повторно, то з ним погодитися не можна, так як цим рішенням вирішувалося питання тільки відносно виселення ОСОБА_4 та відмовлено в позові з підстав недотримання позивачем процедури виселення передбаченої законом, що не позбавляє позивача права звернення з вищевказаним позовом.

Відносно доводів ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, що рішенням суду порушено права дітей, які проживають та зареєстровані в квартирі, то як вбачається з матеріалів справи, іпотечний договір між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений 17.08.2007 року, діти які проживають та зареєстровані у спірній квартирі: син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 на день укладення договору мали право на користування предметом іпотеки. Кредит був отриманий для покупки іпотечної квартир, а тому той факт що в квартирі проживають малолітні діти не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про виселення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 січня 2015 року в частині застосування Закону України від 03 червня 2014 року № 1304 «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» відносно виконання рішення про виселення ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 - скасувати.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Волошин М.П.

Демченко Е.Л.