Ухвала суду № 48140346, 05.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 р.Справа № 820/2854/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2015р. по справі №820/2854/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "МЕГАБАНК", звернувся до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, у якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000034300 від 10.03.2015 року та №0000024300 від 10.03.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.03.2015 №0000024300 та №0000034300.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зазначив, що оскільки виявлені за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, то нарахування податковим органом суми грошового зобов'язання на підставі спірних податкових повідомлень-рішень є законним та правомірним.

Позивач надав письмове заперечення на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою колегії суддів від 05.08.2015 року проведено заміну відповідача, Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, на правонаступника - Спеціалізовану Державну податкову інспекцію з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПАТ "МЕГАБАНК" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в СДПІ ОВП у м.Харкові.

Співробітниками СДПІ ОВП у м.Харкові у період з 03.02.2015 року по 14.02.2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2014 року та декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду за грудень 2014 року, за наслідками якої складено Акт № 24/28-09-43-02-04/09804119 від 19.02.2015 року.

Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.6, ст.198, п.200.1, п.200.2, п. 200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого завищено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування Декларації з ПДВ за листопад 2014 року на 5998449,00 грн., занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту Декларації з ПДВ за листопад 2014 року на 84488,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування, який включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду декларації з ПДВ за грудень 2014 року у сумі 5805716,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, СДПІ ОВП у м.Харкові прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000034300 від 10.03.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 105610 грн., з яких основний платіж у сумі 84488,00 грн. та штрафні санкції у сумі 21122,00 грн.;

- № 0000024300 від 10.03.2015 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5998449,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства є необґрунтованими, в зв'язку з чим, нарахування суми грошового зобов'язання та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, що слугували підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Мегабанк" задекларовано зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість. А саме, у листопаді 2014 року позивач прийняв рішення щодо включення до складу податкового кредиту суму ПДВ з придбаного банком заставного майна до моменту продажу такого майна у відповідності до абз. 5 п. 198.6 ст. 198 ПК України та задекларував податковий кредит у сумі 6082936,75 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран", АТЗТ "Сінтез", ТОВ "Рафтінг", ТОВ "ТД "Ярославна" та ТОВ "Мідас".

Перевіряючи правомірність вказаних дій, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Так, між ПАТ "Мегабанк" та ПФ "Мінкан" було укладено кредитний договір від 31.10.2008 року №14/2008 про надання кредиту у сумі 9068435,00 строком до 29.01.2010 року зі сплатою 20,5 % річних та іпотечний договір № 148/2008-з від 31.10.2008 року.

Внаслідок невиконання ПФ "Мінкан" зобов'язань за кредитним договором, ПАТ "Мегабанк" здійснив стягнення на предмет застави відповідно до умов іпотечного договору № 148/2008-з від 31.10.2008 року, предметом якого є нежитлові будівлі за адресою: м. Харків, вул. Тернопільська, 6.

Право власності на дане майно було зареєстроване позивачем в КП "ХМ БТІ" 30.07.2010 року, у зв'язку з чим, звернувши стягнення на заставлене майно, ПАТ "Мегабанк" погашено заборгованість за кредитним договором від 31.10.2008 року № 14/2008.

19.10.2010 року позивач подав до податкового органу заяву-скаргу (№ 09-1137) на платника податків -ПФ "Мінкан" та копії документів щодо зазначеної операції, а саме: іпотечний договір від 31.10.2008 року, витяг за № 26876160 про реєстрацію права власності, витяг зі звіту про оцінку майна, лист-повідомлення від 27.09.2010 року з документами про відправлення.

Одночасно з подачею заяви-скарги на платника податків позивачем було задекларовано право на кредит на суму 869200,00 грн., а 18.12.2014 року до СДПІ ОВП у м.Харкові надано реєстр отриманих та виданих податкових накладних, в т.ч. і податкову накладну № 191-1, на загальну суму з ПДВ 5215200,00 грн. (сума без ПДВ 4346000,00 грн., ПДВ 869200,00 грн.), чим повторно підтверджено вказане декларування.

Також матеріалами справи підтверджено, що між ПАТ "Мегабанк" та АТЗТ "Сінтез" з іноземними інвестиціями було укладено іпотечний договір №119/2008-з від 14.08.2008 року. Договір забезпечує виконання ТОВ "Лаксана" зобов'язань за кредитним договором від 14.08.2008 року №119/2008 про надання кредиту у сумі 10000000,00 грн. строком до 13.08.2013 року.

Внаслідок невиконання ТОВ "Лаксана" зобов'язань за кредитним договором, позивачем було укладано договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12.01.2010 року №49, в якому продавець АТЗТ "Сінтез" з іноземними інвестиціями, в особі ОСОБА_2, зобов'язується передати, а ПАТ "Мегабанк" зобов'язується прийняти у власність предмет іпотеки та сплатити за нього обумовлену грошову суму майна у розмірі 8810010,20 грн.

Відповідно до листа від 15.01.2010 року за № 13-298 ПАТ "Мегабанк" звернувся до керівництва АТЗТ "Сінтез" з іноземними інвестиціями щодо необхідності надання податкової накладної стосовно прийнятого банком заставного майна по акту прийму-передачі нерухомого майна від 12.10.2010 року. Податкова накладна АТЗТ "Сінтез" на адресу позивача надана (виписана) не була.

03.02.2010 року позивач подав до податкового органу заяву-скаргу (№ 09-1054) на платника податків АТЗТ "Сінтез" з іноземними інвестиціями та копії документів щодо зазначеної операції, а саме: іпотечний договір від 14.08.2008 року № 119/2008-з, договір купівлі-продажу нерухомого майна № 49 від 12.01.2010 року, акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 12.01.2010 року, платіжне доручення від 14.01.2010 року № 273-1, витяг з державного реєстру правочинів, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25024304 від 13.01.2010 року, лист повідомлення від 15.01.2010 року з відміткою про вручення, довіреність представника від 10.11.2009 року та паспорт ОСОБА_3

Одночасно з наданими документами позивачем було задекларовано право на податковий кредит на суму 1468335,00 грн., а 19.12.2014 року за № 09-12504 позивачем повторно було подано заяву-скаргу на платника податків АТЗТ "Сінтез" з іноземними інвестиціями, який відмовився надавати податкові накладні на загальну суму 8810010,20 грн., де сума без ПДВ - 7341675,00 грн., ПДВ 1468335,00 грн.

Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2011 року частково задоволено позов ПАТ "Мегабанк" до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, третя особа АТЗТ "Сінтез" про визнання дій протиправним, зобов'язання вчинити дії та скасувати рішення. Визнано неправомірними дії СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, викладені в листі від 11.06.2010 року за № 83881/10/50.222 про відмову у включенні сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту при проведенні операції по договору купівлі-продажу від 12.01.2010 року щодо придбання нерухомого майна; зобов'язано СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові визнати право ПАТ "Мегабанк" на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 1468335,03 грн., сплаченого на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.01.2010 року за № 49. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.08.2013 року зазначена постанова залишена без змін.

Також, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Мегабанк" та ТОВ "Рафтінг" укладено іпотечний договір № 18/95/2007-з від 06.09.2007 року. Між ПАТ "Мегабанк" та ТОВ ТД "Ярославна" було укладено іпотечний договір № 74/110/25/ГД-02/2007-з від 23.12.2009 року. Зазначені договори забезпечують виконання іпотекодавцями зобов'язань перед іпотекодержателем, відповідно до Генерального кредитного договору на здійснення кредитних операцій № ГД-02/2007 від 06.09.2007 року, укладеного між ТОВ "Рафтінг" та ПАТ "Мегабанк", де розмір зобов'язань складає 7500000,00 грн. по строку до 05.09.2011 року.

Предметом іпотеки є нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.М.Бажанова, 21/23, загальною площею 250,30 кв.м., 434,60 кв.м. та приміщення за адресою м.Харків, вул. Слинька, 9 загальною площею 346,60 кв.м.

Внаслідок невиконання ТОВ "Рафтінг" зобов'язань за кредитним договором № ГД-02/2007 від 06.09.2007 року, позивачем здійснено стягнення на предмет застави відповідно до умов іпотечних договорів № 18/95/2007-з від 06.09.2007 року та № 74/110/25/ГД-02/2007-з від 23.12.2009 року.

Таким чином, звернувши стягнення на заставне майно, шляхом набуття права власності, ПАТ "Мегабанк" погашено заборгованість у сумі 2022680,40 грн. за кредитним договором від 06.09.2007 року № ГД-02/2007.

ПАТ "Мегабанк" звернувся до керівництва ТОВ "Рафтінг" від 03.06.2010 року за № 69-6014 та до ТОВ "ТД "Ярославна" від 03.06.2010 року за № 69-6016 щодо необхідності надання податкової накладної стосовно прийнятого у власність майна, однак податкові накладні позивачу не були надані.

18.06.2010 року позивач подав до податкового органу заяви-скарги на платника податків ТОВ "Рафтінг" (№09-6555) та на платника податків ТОВ "ДТ "Ярославна" (№ 09-6556) та копії документів щодо здійснених операції, а саме: іпотечний договір від 23.12.2009 року № 74/110/25/ГД-02/2007-з, витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26110588 та № 26109812 від 13.05.2010 року, звіт про оцінку майна, листи-повідомлення від 03.06.2010 року.

Одночасно з наданими документами позивачем було задекларовано право на податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Рафтінг" на суму 128544,21 грн. та по взаємовідносинах з ТОВ ТД "Ярославна" на суму 208569,19 грн., а 19.12.2014 року повторно підтверджене вказане декларування.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "Мегабанк" та ТОВ "Мідас" укладено іпотечний договір № 104/2007-з від 24.09.2007 року. Зазначений договір забезпечує виконання АТЗТ "Гея" зобов'язань за кредитним договором від 24.09.2007 року № 104/2007 про надання кредиту у сумі 11300000,00 грн. строком до 23.09.2012 року.

Предметом іпотеки є майно загальною площею 3994,80 кв.м, розташоване за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н., смт. Мала Данилівка, Кільцевий шлях, 6.

Внаслідок невиконання АТЗТ "Гея" зобов'язань за кредитним договором, ПАТ "Мегабанк" здійснив стягнення на предмет застави відповідно до умов іпотечного договору № 104/2007-з від 24.09.2007 року, у зв'язку з чим погашено заборгованість за кредитним договором № 104/2007 від 24.09.2007 року у розмірі 8437430,10 грн.

Право власності на зазначене майно зареєстровано Дергачівським КПТІ "Інвенрос" 15.01.2010 року за № 12527239.

Позивач звернувся до керівництва ТОВ "Мідас" 21.01.2010 року за № 69-507 з листом щодо необхідності надання податкової накладної стосовно прийнятого банком заставного майна по акту-прийому-передачі нерухомого майна № 42 від 14.01.2010 року, однак ТОВ "Мідас" податкова накладна надана не була.

03.02.2010 року позивач подав до податкового органу заяву-скаргу (№09-1055) заяву-скаргу на платника податків ТОВ "Мідас" та копії документів щодо зазначеної операції, а саме: іпотечний договір від 24.09.2007 року, акт приймання-передачі майна, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15.01.2010 року серії САС № 503559, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25047337 від 15.01.2010 року, протокол загальних зборів учасників ТОВ "Мідас" № 8 від 17.10.2006 року, копію паспорту ОСОБА_3

Одночасно з наданими документами позивачем було задекларовано право на податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Мідас" на суму 1406238,35 грн., а 19.12.2014 року повторно підтверджене вказане декларування.

Податковий кредит по взаємовідносинам зі вказаними постачальниками заставного майна, на яке банком звернено стягнення визначався нормами Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно до абз. 1 та 2 п. 7.2.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Колегія суддів зазначає, що згідно Висновків Верховного суду України від 01.02.2013 року, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України за І півріччя 2012 року зазначено, що у разі якщо платник податку не скористався правом подачі заяви, передбаченим пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною. Саме своєчасно подана платником податку заява до податкового органу є підставою для включення до податкового кредиту суми податку, сплаченої з зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

В силу ч.2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Також, як було встановлено під час судового розгляду та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, між ПАТ "Мегабанк" та ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран" було укладено кредитний договір від 23.05.2008 року № 12-08 про надання кредиту у сумі 12000000,00 грн. строком дії до 19.05.2012 року та іпотечний договір ГД-01/2008-12-08-з від 23.05.2008 року.

Внаслідок невиконання ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран" зобов'язань за кредитним договором, ПАТ "Мегабанк" здійснив стягнення на предмет застави, відповідно до умов іпотечного договору, предметом якого є нежитлові будівлі за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 106 а, загальною площею 14891,0 кв.м. Ринкова вартість заставленого майна оцінена ТОВ "ПБ-Консалтинг" і складає 12012300,00 грн. з урахуванням ПДВ. Право власності на дане майно було зареєстроване позивачем в КП "Дніпропетровське МБТІ" Дніпропетровської області 07.12.2012 року, № 38484245, у зв'язку з чим, звернувши стягнення на заставлене майно, ПАТ "Мегабанк" погашено заборгованість у сумі 12012300,00 грн. за кредитним договором від 23.05.2008 року № 12-08. Різниця в сумі 1987700,00 грн. між заборгованістю за кредитним договором від 23.05.2008 року № 12-08 та вартістю застави списана позивачем як безнадійна.

В подальшому, у зв'язку з ненаданням ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран" податкової накладної стосовно прийнятого позивачем заставного майна по акту прийому-передачі нерухомого майна від 07.12.2012 року на запит від 11.01.2013 року №09-300 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2012 року, позивачем було заповнено додаток 8, а саме заяву про відмову постачальника надати податкову накладну.

Крім того, 15.01.2013 року позивачем подано до податкового органу скаргу на постачальника (№ 09-342) про відмову ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран" надати податкову накладну при реалізації майна та копії документів, що підтверджують факт отримання майна, а також 19.12.2014 року разом з податковою декларацією з ПДВ за листопад 2014 року, позивачем повторно подано скаргу на платника податків ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран", який відмовився надавати податкові накладні на загальну суму 12012300,00 грн., де сума без ПДВ 10010250,00 грн. та ПДВ - 2002050,00 грн. та копії документів, що підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту операції з заставним майном, а саме: іпотечний договір № ДГ-01/2008/12-08 від 23.05.2008 року, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2012 року, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2012 року, витяг про державну реєстрацію прав № 36614437 від 07.12.2012 року, акт приймання-передачі нерухомого майна від 07.12.2012 року, звіт про ринкову вартість нерухомого майна, що належить ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран", лист ПАТ "Мегабанк" від 11.01.2013 року № 09-300.

Колегія суддів зазначає, що як на час взаємовідносин із вказаним контрагентом так і на даний час, порядок формування податкового кредиту врегульований положеннями ПК України.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до абз. 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Наказом Міністерства фінансів № 1492 від 25.11.2011 року "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" (який був чинний у період з 25.11.2011 року по 13.11.2013 року) визначено, що у складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних. Один із додатків до декларації, згідно п. 14 Порядку є заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації і Єдиному реєстрі податкових накладних, додаток 8).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезенням на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України-дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платнику податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого майна (редакція чинна до 01.01.2015 року). З 01.01.2015 року суми податку відносяться до податкового кредиту для банківських установ при одержанні ними права власності на заставлене майно.

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугувало, зокрема, не врахування позивачем норм ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" для визначення права на податковий кредит по операціям зі стягнення на заставне майно, яке відбувалось згідно до норм Закону України "Про податок на додану вартість".

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що ані положеннями ПК України, ані Закону України "Про податок на додану вартість" не передбачено застосування до зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за рахунок відображення податкового кредиту терміну давності. Правила повернення надміру сплачених коштів в межах установлених строків стосуються тільки переплати.

Так, згідно пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов'язання (переплата) - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Тобто переплата з податку на додану вартість існуватиме тільки у тому разі, якщо платник податку сплатив до бюджету податкове зобов'язання вище за розмір узгодженого. В свою чергу, у випадку коли за наслідками діяльності у платника податку виникає від'ємне значення податку на додану вартість, то, за певних умов, у такого платника податку виникає право на бюджетне відшкодування або подальше врахування такого від'ємного значення у складі податкового кредиту наступних періодів.

Згідно до п. 200.1 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У разі якщо виникає додаткове значення, така сума після врахування від'ємного значення попереднього періоду (за наявності), підлягає сплаті до бюджету та відображається у рядку 25 Декларації.

При від'ємному значенні суми, відповідно до п. 200.3 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу-зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду).

Листом від 12.01.2012 року № 808/7/15-3417-16 ДПС України зазначено, що платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів до повного його погашення.

Згідно пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Крім того, відповідно до п. 102.5 ст. 102 ПК України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Із системного аналізу вищенаведених положень, колегія суддів дійшла висновку, що вимогами законодавства не обмежено право платника податку заявити до повернення суми бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості.

Крім того, як було встановлено під час розгляду справи, контролюючим органом при наданні податкової консультації стосовно обмежень в строках збереження права на податковий кредит, якщо банк на протязі 3 років не зможе реалізувати майно, листом від 12.12.2012 року № 10831/10/50-123 повідомив, що за банком зберігається право на податковий кредит по заставному майну у податковому періоді, в якому об'єкт застави буде реалізовано, що свідчить про незастосування строків давності до права на податковий кредит при одержанні банком права власності на заставне майно з метою подальшого продажу.

З приводу виявлених порушень, які діяли на час подання податкової декларації з податку на додану вартість (листопад-грудень2014 року), колегія суддів вказує, що відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового періоду).

Згідно п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, при позитивному значені суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні ( податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу-зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду). Якщо в наступному податковому періоді, сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включаються до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Оскільки декларування позивачем права на податковий кредит, проведене відповідно до вимог законодавства з наданням відповідних документів та призвело до від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, висновки перевіряючих про завищення податкового кредиту по податковій декларації за листопад-грудень 2014 року є помилковими, та як наслідок, виявлені за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України є неправомірними.

На підставі вищевикладеного, у перевіряємий період позивач мав право на податковий кредит по операціям з контрагентами ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран", ПФ "Мінкан", АТЗТ "Сінтез", ТОВ "Рафтінг", ТОВ "ТД "Ярославна" та ТОВ "Мідас", яке задекларував у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляну на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо незаконності винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 10.03.2015 року №0000034300 та №0000024300.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень-рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2015р. по справі №820/2854/15-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2015р. по справі №820/2854/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений 06.08.2015 р.