Ухвала суду № 48140235, 04.08.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ткач О.В.

Суддя-доповідач -

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року справа №431/1722/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Гайдара А.В., суддів Василенко Л.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 19 червня 2015 року у справі № 431/1722/15-а за позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу № 2 м.Лисичанська Горобець Олександра Сергійовича про визнання дій неправомірними, скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 19 червня 2015 року у справі № 431/1722/15-а суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю. (арк..справи 30,31)

Позивач - ОСОБА_1 не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. (арк.справи 33-35)

За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснений в письмовому провадженні.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції , що згідно постанови про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 180622 від 31.01.2015 року вбачається, що на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення в сумі 323 грн. за порушення правил дорожнього руху, тобто за скоєння адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП (арк.справи 4).

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АВ 2 № 047191 від 31.01.2015 року, 31.01.2015 року об 11 годині 20 хвилин в Луганській області м. Старобільск по вул. Привокзальній, водій, керуючи транспортним засобом ВАЗ 21011 державний номерний знак НОМЕР_1, не дав дорогу пішоходу, який переходив проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу позначеному дорожнім знаком 5.35(1).5.35(2), чим порушив вимоги п. 18.1 Правил Дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП (арк.справи 16).

Згідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність, чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до відповідальності, потерпілих, свідків,висновком експерта, речовими доказами, показанням технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото та кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм та стандартів, що стосуються забезпеченню дорожнього руху, протоколом про вилучення речей та документів а також іншими документами.

Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Суб'єкт владних повноважень доказував правомірність дій шляхом надання відеозапису, який досліджений судом першої інстанції, зі змісту якого вбачається, що позивач не пропустив пішоходів - чоловіка в темному та жінку в білому одязі, які почали перетинати проїжджу частину дороги на пішохідному переході. Пішоходи рухались після проїзду в протилежному позивачеві руху вантажного автомобіля-рефрижератору, який міг перешкоджати позивачу бачити пішоходів. Законність фіксування відеозапису підтверджується документами про відсутність необхідності сертифікації й повірки вимірювальної техніки ( арк. справи 19-20).

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що, відповідно відеозапису, який є належним доказом у розумінні ст..70 КАС України, що пішоходи вже знаходились на проїжджій частині дороги, огляд ОСОБА_1 цих пішоходів перешкоджала вантажівка, але ОСОБА_1 повинний був діяти згідно до вимог п. 18.1 Правил Дорожнього руху України, переконатись про відсутність пішоходів на пішохідному переході позначеному дорожнім знаком, чого він не зробив. Ігнорування ОСОБА_1 обмеженості огляду, через яку він не помітив пішоходів, могло спровокувати аварійну ситуацію.

Колегія суддів не може прийняти до уваги зауваження позивача щодо невірного місця події, вказаного в протоколі та постанові про адміністративне правопорушення, як вул. Привокзальна, буд. 6, хоча дійсна назва площа Базарна у м. Старобільску, оскільки при перегляді відеозапису обставин подій у суді першої інстанції сторони не заперечували, що місцем події є саме та місцевість, що відображений на відеозаписі.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач в обґрунтування позовних вимог не надав суду як першої так і апеляційної інстанцій доказів, вказуючи про відсутність факту правопорушення та неправомірності дій відповідача.

Позивач є пенсіонером, отримує пенсію в 3600 грн., не є переселенцем, що сам підтвердив у суді першої інстанції, цей факт не є спірним між сторонами, тому адміністративне стягнення за скоєне правопорушення призначене відповідачем правомірно, в межах санкції ч 1 ст. 122 КУпАП.

Стосовно доводів апелянта, що відповідач при фіксуванні порушення скористався невідомим приладом, який не сертифікований, колегія суддів зазначає, що відеокамера не є засобом вимірювальної техніки та повірці не підлягає, що підтверджується листами №2086/41 від 26.08.2009 р. та №1160/38/1 від 27.03.2012 року (арк.. справи 19,20)

Норми ст..11 Закону України «Про міліцію» не містять заборони застосовувати засоби фото- та відеоспостерження, якщо вони не підлягають обов'язковій сертифікації в Україні.

Доводи апелянта стосовно відсутності запису в протоколі про адміністративне правопорушення здійснення відеозапису також спростовуються копією протоколу, в якому зазначено здійснення відеозапису.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п. 2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 19 червня 2015 року у справі № 431/1722/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Старобільського районного суду Луганської області від 19 червня 2015 року у справі № 431/1722/15-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий А.В.Гайдар

Судді Л.А.Василенко

Р.Ф.Ханова