Ухвала суду № 481375, 05.03.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

05.03.07 Справа № 5/1759-28/307А

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Процик Т.С.

Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова, м.Львів

на постанову Господарського суду Львівської області від 21.12.2006р.

у справі № 5/1759-28/307А (суддя Морозюк А.Я.)

за позовом Дочірнього підприємства „Центр розрахунків за паливо та послуги” Відкритого акціонерного товариства „Концерн Галнафтогаз”, м.Львів

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова, м.Львів

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 05.12.2006р. № 0003282300/0/21093/23-0

За участю представників сторін:

від позивача: Демчик О.І. –представник.

від відповідача: Томашівський О.Г. –головний державний податковий інспектор, Робейко А.А. –головний державний податковий інспектор.

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 21.12.2006р. у справі № 5/1759-28/307А задоволено позов ДП „Центр розрахунків за паливо та послуги” ВАТ „Концерн Галнафтогаз” та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова від 05.12.2005р. № 0003282300/0/21093/23-0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1046674,00 грн., в тому числі 523337,00 грн. основного платежу та 523337,00 грн. штрафних санкцій.

При прийнятті постанови місцевий господарський суд виходив з приписів норм п.3.1, п.3.2 ст.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та того, що законодавець об”єкт оподаткування податком на додану вартість пов”язує не з місцем розрахунків, а з місцем поставки товарів та послуг.

Не погоджуючись з вказаною вище постановою суду ДПІ у Личаківському районі м.Львова в апеляційній скарзі від 17.01.2007р. і просить її скасувати та відмовити в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом зроблено висновок про правомірність не включення Позивачем до бази оподаткування ПДВ реалізації товару підприємствам, однак не враховано, що фактично заправка автомобілів на АЗС за кордоном проводилась безоплатно, за умови пред’явлення старт-карток.

Позивачем жодним первинним документом не підтверджено реалізацію товару за межами митної території України.

Позивач у податковій звітності заявив пільгу, код якої відсутній в Довіднику пільг № 31, наданих чинним законодавством по сплаті податків, зборів, інших обов’язкових платежів станом на 01.09.2004р., затверджений Заступником Голови Державної податкової адміністрації 01.10.2004р.

В судовому засіданні представники скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній мотивів.

Представник позивача, заперечуючи доводи апеляційної скарги, просить залишити постанову господарського суду Львівської області без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та їх юридичну оцінку, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, з наступних підстав.

За результатами проведеної планової виїзної комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП “Центр розрахунків за паливо та послуги” ВАТ “Концерн “Галнафтогаз” за період з 01.07.2004р. по 30.06.2005р., ДПІ у Личаківському районі м.Львова складено Акт перевірки від 24.11.2005р. № 371/23-0/32053191.

Згідно з висновками акту перевірки, в порушення п.3.1, п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»(із змінами і доповненнями) ДП «Центр розрахунків за паливо та послуги»ВАТ «Концерн Галнафтогаз»занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2004р. по 30.06.2005р. на суму 523337,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Личаківському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2005р. № 0003282300/0/21093/23-0, яким Підприємству визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 523337,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 523337,00 грн.

В обґрунтування висновків акту перевірки, податковим органом зазначено, що «Підприємством в декларації по ПДВ у рядку 3 відображено обсяги операцій, що не є об’єктом оподаткування (п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість») ДП «Центр розрахунків за паливо та послуги»здійснює контроль за реалізацією палива по смарт-картках, оптову торгівлю паливом та згідно угоди з ТзОВ «Торговий дім «Золотий гепард» (Постачальник ПММ) отримує нафтопродукти. В свою чергу ДП «Центр розрахунків за паливо та послуги»(продавець ПММ) відображає в бухгалтерському обліку відпуск пального, виписує розхідні та податкові накладні на нафтопродукти на підставі укладених угод з ДП «Вінницянафтопродукт», ДП «Івано-Франківськнафтопродукт», ДП «Львівнафтопродукт», ДП «Рівненафтопродукт», ЗАТ «Терра-Петроліум», ТзОВ «Ресурс-2». Таким чином, Підприємство здійснює взаємовідносини та взаєморозрахунки тільки з СПД юридичними особами на території України. Первинні документи бухгалтерського обліку (прихідні, розхідні та податкові накладні), що були представлені до перевірки, свідчать про переміщення товарів (нафтопродуктів) між вітчизняними контрагентами (резидентами). Факт ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України відсутні»(пп.3.1.5 акта).

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Центр розрахунків за паливо та послуги»(як Покупець) та ТзОВ «Торговий Дім «Золотий Гепард»(як Продавець) укладено договір купівлі-продажу №110/02-103 від 01.10.2002р., згідно якого Продавець зобов’язується відпускати нафтопродукти (бензин А-98, А-95, А-92, А-80, А-76, ДП) через АЗС по смарт-картках, що належать ДП „Центр розрахунків за паливо та послуги” ВАТ „Концерн Галнафтогаз” (емітованими ДП «Центр розрахунків за паливо та послуги») і надають право на отримання нафтопродуктів, а Покупець зобов’язується оплатити вартість нафтопродуктів, відпущених по смарт-картках. Перелік АЗС, через які згідно умов зазначеного Договору, Продавець зобов’язується відпускати нафтопродукти, визначено у Додатках до Договору.

ДП «Центр розрахунків за паливо та послуги»ВАТ «Концерн Галнафтогаз»також укладено договори купівлі-продажу з ДП «Вінницянафтопродукт»(договір №0404/01-В від 28.04.2004р.), ДП «Івано-Франківськнафтопродукт»(договір №0404/03-І від 28.04.2004р.), ДП «Львівнафтопродукт»(договір №0404/02-Л від 28.04.2004р.), ДП «Рівненафтопродукт»(договір №0704/01-Р від 01.07.2004р.), ЗАТ «Терра-Петроліум»(договір №0404/05-Т від 28.04.2004р.), ТзОВ «Ресурс-2»(договір №0704/01-К від 01.07.2004р.) згідно з умов яких ДП «Центр розрахунків за паливо та послуги», як Продавець, приймає на себе зобов’язання, зокрема, відпустити останнім нафтопродукти через мережу АЗС по смарт-карткам, які дають право на одержання нафтопродуктів, а Покупці зобов’язуються оплатити вартість нафтопродуктів, відпущених по смарт-картках.

В Додатках до Договору купівлі-продажу № 110/02-103 від 01.10.2002р., укладеного Позивачем з ТзОВ «Торговий Дім «Золотий Гепард», а також вище перелічених договорів купівлі-продажу, визначено перелік АЗС, на які поширюється дія Договору, серед яких АЗС що розташовані як на митній території України так і за її межами (Росія, Польща, Німеччина, Іспанія).

Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що згадані вище угоди купівлі-продажу, які є чинними на момент розгляду справи, відповідають вимогам ст.627 (свобода договору), 628 (зміст договору) ЦК України, а також ст.ст. 655, 656, 669 ЦК України. В зв’язку з чим не можуть бути прийняті до уваги доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, про те, що предметом зазначених договорів є не купівля-продаж нафтопродуктів, а здійснення заправки автомобілів за межами кордону при умові пред’явлення старт-карток. Крім того, таке твердження скаржника суперечить вимогам ст.901 ЦК України та зібраним у справі доказам проведення розрахунків між Позивачем та ТзОВ „Торговий дім „Золотий Гепард” за поставлені останнім нафтопродукти згідно з договором купівлі-продажу від 01.10.2002р.

Так, Позивачем представлено засвідчені належним чином копії зведених накладних, що підтверджують здійснення в охопленому перевіркою періоді ТзОВ «Торговий Дім «Золотий Гепард»відпуску нафтопродуктів для ДП «Центр розрахунків за паливо та послуги», в яких зазначено вартість відпущених нафтопродуктів як з врахуванням ПДВ –по операціях на митній території України, так і без врахування ПДВ –у накладних на відпуск нафтопродуктів за межами митної території України. В додаток до зведених накладних ДП «Центр розрахунків за паливо та послуги»та ТзОВ «Торговий Дім «Золотий Гепард»складено реєстр передачі палива від ТзОВ «Торговий Дім «Золотий Гепард»на ДП «Центр розрахунків за паливо та послуги»(звітний період –календарний місяць), а також складено аналогічні реєстри передачі палива від ДП «Центр розрахунків за паливо та послуги»на ДП «Вінницянафтопродукт», ДП «Львівнафтопродукт», ДП «Івано-Франківськнафтопродукт», ЗАТ «Терра-Петроліум», ДП «Рівненафтопродукт», ТзОВ «Ресурс-2».

Реєстри передачі палива містять інформація про дату, час, товар, кількість (літрів), ціну (грн.), суму, місце (АЗС) та кому здійснена передача нафтопродуктів. Реєстри підписані повноважними особами сторін та скріплені печатками підприємств. В графі «АЗС»реєстрів, зазначено адреси автозаправочних станцій, серед яких як і ті, що на митній території України, так і ті, що за межами митної території України. Крім того, відображена в реєстрі відповідна операція передачі палива від ТзОВ «Торговий дім «Золотий Гепард»на ДП «Центр розрахунків за паливо та послуги»також відображена в реєстрі передачі палива від ДП «Центр розрахунків за паливо та послуги»на, відповідно ДП «Вінницянафтопродукт”, ДП «Івано-Франківськнафтопродукт», ДП «Львівнафтопродукт», ДП «Рівненафтопродукт», ЗАТ «Терра-Петроліум», ТзОВ «Ресурс-2», про що правомірно зазначено судом першої інстанції.

Як встановлено в судовому засіданні, купівля від ТзОВ «Торговий Дім «Золотий Гепард» нафтопродуктів ДП «Центр розрахунків за паливо та послуги" та його продаж в тих же обсягах на користь наведених вище підприємств відбувалось одночасно.

У відповідності до вимог п.3.3 договору купівлі-продажу від 01.10.2002р. №110/02-103 та п.4.3 вище перелічених договорів ТзОВ «Торговий Дім «Золотий Гепард», ДП «Центр розрахунків за паливо та послуги»та, відповідно, ДП «Вінницянафтопродукт», ДП «Львівнафтопродукт», ДП «Івано-Франківськнафтопродукт», ЗАТ «Терра-Петроліум», ДП «Рівненафтопродукт», ТзОВ «Ресурс-2»укладено трьохсторонні акти прийому-передачі нафтопродуктів за межами митної території України, що підтверджують здійснення ТзОВ «Торговий Дім «Золотий Гепард» господарської операції із поставки нафтопродуктів для ДП «Центр розрахунків за паливо та послуги», а останнім для ДП «Вінницянафтопродукт», ДП «Львівнафтопродукт», ДП «Івано-Франківськнафтопродукт», ЗАТ «Терра-Петроліум», ДП «Рівненафтопродукт», ТзОВ «Ресурс-2».

Кількісні та якісні показники нафтопродуктів, зазначені у накладних прийому-передачі нафтопродуктів від ТзОВ «Торговий дім «Золотий Гепард»на ДП «Центр розрахунків за паливо та послуги»та від останнього на користь відповідно ДП «Вінницянафтопродукт», ДП «Львівнафтопродукт», ДП «Івано-Франківськнафтопродукт», ЗАТ «Терра-Петроліум», ДП «Рівненафтопродукт», ТзОВ «Ресурс-2», відповідають кількісним та якісним показникам у представлених Позивачем трьохсторонніх актах прийому-передачі нафтопродуктів за межами митної території України та відповідних реєстрів передачі палива.

Зазначені акти прийому-передачі нафтопродуктів та реєстри передачі палива містять назву документа, дату складання, назву підприємств, від імені яких складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печаткою підприємства, тобто відповідають вимогам, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»для первинних та зведених облікових документів. З долучених до матеріалів справи копій оборотно-сальдових відомостей (по рахунку 361.1 «Розрахунки з вітчизняними покупцями товарів, робіт, послуг», по рахунку 631.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками товарів»), вбачається, що Позивач вів окремий облік по операціях за межами митної території України та в межах митної території України.

Вищенаведені обставини спростовують твердження скаржника про те, що Позивачем жодним первинним документом не підтверджено, не доведено реалізацію товару за межами митної території України та підтверджують правомірність висновку суду першої інстанції про належне, документальне підтвердження факту здійснення ДП „Центр розрахунків за паливо та послуги” ВАТ „Концерн Галнафтогаз” операцій з продажу товарів (нафтопродуктів) за межами митної території України, придбаних Підприємством за межами митної території України, для їх споживання за межами митної території України резидентами України.

В обґрунтування своїх доводів, ДПІ у Личаківському районі м.Львова покликається на ті обставини, що п.3.2 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість” не встановлено, що операції з продажу товарів (робіт, послуг), які здійснені за межами митної території України, а розрахунки проводяться між контрагентами на території України, не є об’єктом оподаткування. Крім того, ДПІ у Личаківському районі зазначає, що ДП «Центр розрахунків за паливо та послуги»здійснює взаємовідносини та взаєморозрахунки тільки з суб’єктами підприємницької діяльності юридичними особами на території України. Однак такі доводи скаржника не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість”, (який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Як вбачається з матеріалів справи, в деклараціях з податку на додану вартість за липень 2004р. –червень 2005р ДП «Центр розрахунків за паливо та послуги»у рядку 3 «операції, що не є об’єктом оподаткування»відображено обсяги продажу нафтопродуктів на підставі вищезазначених договорів купівлі-продажу нафтопродуктів за межами митної території України. При цьому, усі зазначені декларації з податку на додану вартість складено з додатками-поясненнями (пояснюючими записками), у яких зазначається, що у рядку 3 даних декларацій «відображено операції з реалізації нафтопродуктів резидентам України за межами митних кордонів України, що спожиті за межами митних кордонів України».

Із змісту пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість” вбачається, що дана норма об’єкт оподаткування податком на додану вартість пов’язує з місцем поставки товарів та послуг.

У відповідності до пп. «б»п.6.4 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»чітко визначено що є місцем поставки товарів, зокрема, якщо товари не відправляються або не транспортуються –місцем поставки товарів є місце, де товари перебувають на момент поставки.

Як встановлено матеріалами справи та підтверджено податковим органом в акті перевірки «факт ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України відсутній” (в п.3.1.5 акту перевірки).

Таким чином, суд вважає правомірними доводи позивача про те, що оскільки фактичне отримання нафтопродуктів по смарт-картках відбувалося за межами митної території України і право власності на нафтопродукти переходило до користувачів цими картками також за межами України, що підтверджено матеріалами справи, то, відповідно, місце поставки товарів (нафтопродуктів) знаходиться за межами митної території України. Отже, виходячи із змісту пп.3.1.1 п.3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість»такі операції не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Щодо посилання податкового органу на п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено операції, що не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, серед яких, як зазначає скаржник, відсутні операції з продажу товарів (робіт, послуг), які здійснені за межами митної території України, а розрахунки проводяться між контрагентами та території України, то апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду про те, що податковим органом оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням ДП «Центр розрахунків за паливо та послуги»здійснено донарахування податку на додану вартість по описаних вище операціях, тобто самостійно визначено їх як об’єкт оподаткування податком на додану вартість, в той час, як перелік операцій що є об’єктом оподаткування податком на додану вартість визначено нормою Закону (п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість») є вичерпний і розширенню не підлягає. Пункт 3.2 ст.3, в свою чергу, не визначає операцій, що є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, тобто не встановлює обов’язку щодо сплати податку.

У відповідності до ст.19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, суд приймає до уваги ті обставини, що у відповідь на запит Позивача із висвітленням суті вказаних вище господарських операцій ДПІ у м.Львові листом від 07.05.2003р. №7730/31-048 було дано податкове роз'яснення, згідно з яким операції з продажу товарів за межами митної території України, які були придбані за межами митної території України, та при умові, що такі товари споживаються за межами митної території України, не можуть розглядатися як об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Як пояснив представник позивача, цим податковим роз'ясненням підприємство і керувалося при нарахуванні ПДВ.

До матеріалів справи долучено акти планових комплексних документальних перевірок ДП «Центр розрахунків за паливо та послуги»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, зокрема за період з 01.07.2003р. по 30.06.2004р. (акт №316/23-2/32053191 від 20.12.2004р.) в яких податковим органом не було встановлено порушень по аналогічних операціях.

Відповідно до пп.”г” та “д” пп.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України ”Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення. Податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

Суд також приймає до уваги Постанову Личаківського районного суду м.Львова від 20.01.2006р., якою відмовлено у притягненні Форсюк Т.В. –головного бухгалтера ДП «Центр розрахунків за паливо та послуги» до адміністративної відповідальності за ст.163-1 ч.1 КУпАП за відсутністю події (відсутності порушення порядку ведення податкового обліку у перевіреному податковим органом періоді) і складу адміністративного правопорушення та провадження у справі закрите.

У відповідності до ч.4 ст.72 КАС України постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено постанову суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи наведене, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що податковим органом належними, документально обґрунтованими доказами не підтверджено висновки акту перевірки та правомірності визначення ДП „Центр розрахунків за паливо та послуги” ВАТ „Концерн Галнафтогаз” суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 1046674,00 грн.

У відповідності до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Постанова господарського суду Львівської області від 21.12.2006р. у даній справі відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи суперечать вимогам чинного законодавства, а тому не можуть бути підставою зміни чи скасування постанови суду першої інстанції.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

Постанову Господарського суду Львівської області від 21.12.2006р. у справі № 5/1759-28/307А залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Процик Т.С.

Суддя Галушко Н.А.