Рішення № 48136815, 31.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2015Справа №910/11021/15

За позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»доПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»провизнання договору укладенимСуддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Сіденко Л.В. - представник за довіреністювід відповідача:Єршова С.В. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання договору укладеним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є власником Єдиної газотранспортної системи України, а відтак зобов'язаний на підставі Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» укласти з позивачем договір про експлуатацію складових ЄГТСУ (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2015 р. порушено провадження у справі №910/11021/15, розгляд справи призначено на 08.06.2015 р.

02.06.2015 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву згідно змісту якого проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що чинним законодавством України закріплений принцип свободи договору, а відтак укладення спірного договору має базуватися на волевиявленні сторін.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 05.06.2015 р. у зв'язку із неможливістю здійснювати правосуддя суддею Пригуновою А.Б. було призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/11021/15.

05.06.2015 р. в результаті повторного автоматичного розподілу справ у господарському суді міста Києва справу №910/11021/15 передано для розгляду судді Підченку Ю.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2015 р. справу прийнято до свого провадження суддею Підченко Ю.О., розгляд справи призначено на 03.07.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2015 р. розгляд справи відкладено на 31.07.2015 р. у зв'язку з поданим позивачем клопотанням про продовження строків розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвал суду надала документи та додаткові обґрунтування по справі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, надала суду додаткові пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечувала з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

В судовому засіданні 31.07.2015 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» є суб'єктом господарювання, основними видами діяльності якого є постачання та розподіл природного газу за регульованим тарифом, які проводяться згідно Статуту товариства та норм чинного законодавства на підставі виданих ліцензій - Ліцензія серія АЕ №295554 від 27.03.2015 р. на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, Ліцензії серія АЕ №295555 від 27.03.2015 р. на постачання природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» оператор Єдиної газотранспортної системи України (далі - оператор) - газотранспортне підприємство, на яке рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі, покладено функції оперативно-диспетчерського управління з видобутку, транспортування, зберігання та розподілу природного газу з метою забезпечення безперебійного та безаварійного газопостачання споживачів України;

Функції оператора Єдиної газотранспортної системи України закріплюються за суб'єктом господарювання, засновником та власником якого може бути виключно держава, у тому числі через Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», або (у разі створення спільного підприємства) держава, у тому числі через Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (володіння не менше 51 відсотком корпоративних прав).

Тобто, відповідно до Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є оператором Єдиної газотранспортної системи України.

На замовлення та за кошти відповідача збудований підвідний газопровід до Свято-Троїцького монастиря Охтирського району Сумської області, який входить до складу ЄГТСУ.

Листом від 11.12.2013 р. № 30/1772 позивач звернувся до відповідача, в якому зазначив, що станом на 01.11.2013 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відсутні дозволені законом договірні відносини, що врегульовують використання газорозподільних мереж, власником яких є відповідач, у зв'язку з чим просить останнього підписати договір на експлуатацію складових ЄГТСУ та один примірник повернути позивачу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку № 8712 від 11.12.2013 р. Вказаний лист відповідач залишив без відповіді.

Листом від 29.05.2014 р. № 04/315 позивач повторно звернувся до відповідача з проханням підписати договір на експлуатацію складових ЄГТСУ та один примірник договору повернути позивачу, у відповідь на який відповідач повідомив, що компанія не має підстав приводити договірні відносини у відповідність до постанов НКРЕ від 07.03.2013 р. № 226, № 227, № 228.

Листами від 25.06.2014 р. № 04/867, від 30.09.2014 р. № 30/519 та 18.02.2015 р. № 30/242 позивач повідомляв, що з 01.01.2013 р. вступив в дію Закон України «Про засади функціонування ринку природного газу», згідно якого експлуатація газорозподільних мереж, які є складовими Єдиної газотранспортної системи України, здійснюються виключно газорозподільними підприємствами, а тому просив відповідача оформити направлений раніше договір експлуатації складових ЄГТСУ та додаткові угоди до договорів оренди, підписати, скріпити печатками та по одному примірнику кожного договору, додаткової угоди повернути на адресу позивача.

Спір у справі виник у зв'язку з неправомірною, на думку позивача, відмовою відповідача від укладення договору про експлуатацію складових ЄГТСУ (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами).

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом; інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Як на підставу звернення до суду з вимогами визнати укладеним договір на експлуатацію складових ЄГТС позивач посилається на положення ч. 4 ст. 71 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» та Постанови від 07.03.2013 р. № 228 Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері енергетики «Про затвердження Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами)» (надалі - «Типовий договір»).

Відповідно до ч. 4 ст. 71 вказаного Закону власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані забезпечити надійну та безпечну експлуатацію Єдиної газотранспортної системи України згідно з вимогам законодавства та правилами технічної експлуатації. У разі невиконання зазначених вимог власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані передати належні їм складові Єдиної газотранспортної системи України у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових.

Затвердження Типового договору на експлуатацію складових ЄГТС відповідно до ст. 15 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» віднесено до повноважень НКРЕ, керуючись якими остання Постановою від 07.03.2013 р. № 228 затвердила Типовий договір на експлуатацію складових ЄГТС.

Суд зазначає, що чинним законодавством України закріплений принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Проте суд відзначає, що чинне законодавство не містить прямої вказівки щодо обов'язку відповідача укладати з позивачем виключно договори на експлуатацію належних відповідачу складових ЄГТС.

Відтак, відповідач як власник складових ЄГТС не обмежений законодавством у розпорядженні належними йому складовими ЄГТС шляхом укладання виключно договору на їх експлуатацію: такі складові можуть, зокрема, бути передані у користування або у господарське відання чи у власність газорозподільному/газопостачальному підприємству.

Діяльність ПАТ «Сумигаз» з розподілу природного газу регулюється Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, затвердженими Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 р. № 12 (надалі - «Ліцензійні умови»).

Пунктом 2.1.1 вказаних Ліцензійних умов передбачено, що однією з достатніх підстав для провадження господарської діяльності з розподілу природного газу є наявність у ліцензіата (в даному випадку ПАТ «Сумигаз») розподільних мереж, які перебувають у його власності чи користуванні. Вимог щодо передачі складових ЄГТС у експлуатацію на підставі Типового договору, затвердженого НКРЕ. Ліцензійні умови взагалі не містять.

Зазначена норма Ліцензійних умов в сукупності з вимогами Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» дають підстави відповідачу стверджувати, що укладання договору на експлуатацію складових ЄГТС у відповідності до Типового договору, затвердженого Постановою НКРЕ від 07.03.2013 р. №228, не є єдиною виключною обов'язковою умовою регулювання відносин між сторонами, пов'язаних з користуванням газорозподільними об'єктами ЄГТС.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, зокрема неодержання на оферту акцепту, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

При цьому, якщо одна із сторін ухиляється від укладення договору, то вказаний спір може бути вирішено відповідно до вимог ст. 187 Господарського кодексу України і предметом такого спору може бути зобов'язання сторони до укладання договору.

Проте спонукання до укладання договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування (у тому числі державного замовлення) який видано компетентним органом.

У разі ухилення суб'єкта господарювання від оформлення договору, що ґрунтується на державному замовленні або укладення якого є для нього обов'язковим через пряму вказівку закону, господарський суд за позовом іншої сторони виносить рішення про спонукання до укладення договору чи про його укладення на певних умовах.

У тому випадку, коли договір, що укладається, не ґрунтується на обов'язковому для суб'єктів господарювання державному замовленні або не є обов'язковим для укладення через пряму вказівку закону, спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору (в межах річного строку, визначеного ч. 1 ст. 182 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі частиною 2 цієї статті, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

На підтвердження факту погодження сторонами істотних умов договору позивач не надав до суду жодних належних та обґрунтованих доказів (офіційне листування сторін, тощо).

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі ст. 3 Цивільного кодексу України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

З огляду на викладене, оскільки спірний договір не базується на державному замовлені та не є обов'язковим для укладання в силу прямої норми закону, підстави для зобов'язання відповідача укласти з позивачем такий договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.08.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко