Рішення № 48136714, 21.07.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.07.2015 Справа № 905/353/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.,

при секретарі судового засідання Фроловій Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м. Маріуполь, Донецька область

до відповідача: публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення 82552000,00 гривень

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Приватне акціонерне товариство «Азовелектросталь» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення заборгованості у розмірі 82552000,00 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором безпроцентної позики б/н від 23.06.2014р., у зв'язку з чим виникла стягувана заборгованість.

Представник відповідача письмового відзиву на позов не надав, проте через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи у його відсутності, в якому підтвердив факт наявності заборгованості у розмірі, заявленому позивачем.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представник позивача був ознайомлений з правами та обов'язками, передбаченими ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, суд

ВСТАНОВИВ

23.06.2014р. позивачем (позикодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено договір безпроцентної позики б/н, за п. 1.1, 2.1 якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 100000000,00 гривень, а позичальник зобов’язується повернути їх у визначений цим договором строк.

Позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника (п. 3.1. договору).

Факт перерахування позивачем грошових коштів відповідачу підтверджується платіжним дорученнями №№ 2709 від 24.06.2014р., 2710 від 24.06.2014р., 2712 від 24.06.2014р., 2713 від 24.06.2014р., 2706 від 24.06.2014р., 2707 від 24.06.2014р., 2708 від 24.06.2014р., 2711 від 24.06.2014р., 2705 від 24.06.2014р., 2704 від 24.06.2014р., 2716 від 24.06.2014р., 2715 від 24.06.2014р., 2703 від 24.06.2014р., 2714 від 24.06.2014р., 2702 від 24.06.2014р., 2749 від 25.06.2014р., 2779 від 26.06.2014р., 2765 від 26.06.2014р., 2766 від 26.06.2014р., 2767 від 26.06.2014р., 2768 від 26.06.2014р., 2770 від 26.06.2014р., 2778 від 26.06.2014р., 2785 від 26.06.2014р., 2777 від 26.06.2014р., 2776 від 26.06.2014р., 2775 від 26.06.2014р., 2769 від 26.06.2014р., 2774 від 26.06.2014р., 2773 від 26.06.2014р., 2764 від 26.06.2014р., 2771 від 26.06.2014р., 2786 від 26.06.2014р., 2787 від 26.06.2014р., 2763 від 26.06.2014р., 2789 від 26.06.2014р., 2788 від 26.06.2014р., 2772 від 26.06.2014р., 2780 від 26.06.2014р., 2781 від 26.06.2014р., 2782 від 26.06.2014р., 2783 від 26.06.2014р., 2784 від 26.06.2014р.

Відповідно до п. 4.1 договору позичальник повинен повернути позику позикодавцю до 30 вересня 2014р. Позичальник має право достроково повернути суму позики. Позичальник зобов'язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) не пізніше останнього дня строку, встановленого в п. 4.1. цього Договору. Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця, встановлений в п. 8 цього Договору. Днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування суми позики (її часини) на поточний рахунок Позикодавця (п.п. 3.1, 4.1, 4.2, 5.1, 5.2., 5.3. договору).

Відповідно до п. 7.1 договір набуває чинності з моменту підписання та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов’язань за Договором. Строк повернення позики, встановлений в п. 4.1., може бути продовжено за погодженням сторін, що оформляється додатковою угодою до Договору (п. 7.2 договору).

20.10.2014р. позивач звертався до відповідача із претензією за вих. № 523/886, в якій вимагав виконання останнім своїх грошових зобов’язань, докази направлення якої містяться у матеріалах справи.

У зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань з повернення суми позики, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 82552000,00 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору безпроцентної позики б/н від 23.06.2014р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою договір безпроцентної позики б/н від 29.11.2013р. є договором позики, правовідносини за яким регулюються параграфом 1 глави 71 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ч.1 ст. 1046, ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, в контексті зазначених норм, укладений між позивачем та відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього зобов’язань, визначених умовами цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України про обов’язковість договору для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання грошових зобов’язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом встановлено наявність розбіжностей у призначенні платежу в платіжному дорученні №589710 від 07.07.2014р у банківській виписці по особовому рахунку від 08.07.2014 р., та реєстрі надходжень у національній валюті (UAN) на поточний рахунок позивача АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», проте позивачем надано лист № 237-467 від 07.07.2014р., зі змісту якого вбачається, що сторонами узгоджено призначення платежу за вказаним платіжним дорученням та визначено його як повернення грошових коштів за договором безпроцентної позики б/н від 23.06.2014р.

Отже, суд вважає доведеним факт виконання позивачем обов'язку за договором щодо перерахування відповідачу суми позики.

Між тим, відповідачем грошові кошти повернуті не були, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2015р.

Згідно із ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином приходить до висновку про задоволення в повному обсязі позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 82552000,00 гривень.

Судові витрати по сплаті судового збору, підлягають стягненню з відповідача на користь Державного бюджету, з огляду на надання судом відстрочки відповідно до ухвал суду від 15.06.2015 р. та від 01.07.2015 р.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» до публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш»» задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1, код ЄДРПОУ 13504334) на користь приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1, код ЄДРПОУ 25605170) заборгованість у розмірі 82552000,00 гривень.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1, код ЄДРПОУ 13504334) на користь держави судовий збір у сумі 73080,00 гривень.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено 27.07.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник