Рішення № 48131457, 30.07.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/1513/14-ц Номер провадження 22-ц/786/2322/15Головуючий у 1-й інстанції Личковаха О. О. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Буленка О.О., Омельченко Л.М.

при секретарі Коваль А.А.

за участю представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення пені за несвоєчасну виплату аліментів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення пені за несвоєчасну виплату аліментів.

В позовній заяві вказувала, що з 22 серпня 1998 року вона перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвання шлюбу зроблено відповідний актовий запис за №29 від 16 січня 2002 року, що підтверджується копією Свідоцтва про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_1.

Від даного шлюбу вони мають дочку ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання якої відповідач на підставі рішення суду сплачує аліменти.

Згідно довідки-розрахунку Октябрського відділу ДВС Полтавського МУЮ від 01 липня 2014 року №37121, заборгованість по аліментам станом на 01 квітня 2008 року становить 4139 грн.; станом на 21 червня 2014 року в сумарному виразі заборгованість становить 56935 грн. 72 коп. В зв'язку з наведеним, відповідно до ст. 196 СК України просила стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народ-ження, станом на 21 червня 2014 року в сумі 682 873 грн. 57 коп.

У лютому 2015 року представник позивача ОСОБА_2, подала письмову заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просила суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 станом на 01 лютого 2015 року в сумі 756 484 грн. 67 коп.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2015 року позов ОСОБА_4 - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на 01 лютого 2015 року в сумі 42 342 грн. 39 коп. Вирішено питання щодо судових витрат.

У березні 2015 року позивачка ОСОБА_4 оскаржила вказане судове рішення в апеляційному порядку.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 20 травня 2015 року апеляційну скаргу частково задоволено. Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2015 року змінено, збільшено суму пені за прострочення аліментів, яка підлягає стягненню з відповідача до 84 684 грн. 78 коп. Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 423 грн. 42 коп.

У червні 2015 року рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2015 року в апеляційному порядку оскаржив відповідач ОСОБА_3

В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про зменшення суми нарахованої пені до 803 грн. 96 коп.

Дана апеляційна скарга ОСОБА_3 розглядається апеляційним судом в порядку ст. 318 ЦПК України.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, надані додаткові докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За змістом ч. 2 ст. 318 ЦПК України залежно від обґрунтованості скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до статті 307 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу апеляційного суду.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що сторони у справі мають неповнолітню дочку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_1 / том 1 а. с. 8/.

За рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 02 березня 2005року з відповідача на користь ОСОБА_4стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_5, в розмірі ? частки всіх видів заробітку, але не менше за неоподаткований мінімум доходів громадян починаючи з 16 лютого 2005 року і до досягнення дитиною повноліття /том 1 а. с. 9/.

Також судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання зобов'язань відпо-відач допустив заборгованість по сплаті аліментів за період з 01 квітня 2008 року по 01 лю-того 2015 року, яка станом на 01 лютого 2015 року становить 42 342 грн. 39 коп., що підтверджується довідкою Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ №5012 від 04 лютого 2015 року /том 1 а. с. 195-196/.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з доведеності факту наявності заборгованості зі сплати аліментів у вищевказаному розмірі, яка виникла з вини відповідача, в той же час, зважаючи на майновий та сімейний стан боржника, дійшов висновку про мож-ливість зменшення розміру неустойки (пені) - до розміру заборгованості зі сплати аліментів.

Переглядаючи зазначену справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_4, колегія суддів погодилась з висновком районного суду щодо наявності підстав для часткового зменшення розміру неустойки (пені), разом з тим дійшла висновку, що сума неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, визначена місцевим судом в розмірі 42 342 грн. 39 коп. - є заниженою, та з цих підстав збільшив суму пені до подвійного розміру суми самої заборгованості, а саме до 84 684 грн. 78 коп.

В той же час, за змістом ч. 2 ст. 196 СК України, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Санкція у вигляді стягнення пені спрямована на забезпечення виконання платником аліментів своїх зобов'язань, визначених ст. ст. 181, 182 СК України і її розмір має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до стягнення пені, яка перевищує сам розмір заборгованості по аліментам.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 частково, суд першої інстанції, з урахуван-ням вищенаведених вимог закону, виходив з матеріального стану боржника, який не має постійної роботи - а відтак і стабільних доходів; наявності на його утриманні малолітньої дитини від другого шлюбу, а саме доньки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка теж потребує його фінансової підтримки, а також надання відповідачем матеріальної допомоги своєму батькові - особі похилого віку, який тяжко хворіє; та виконання ОСОБА_3покладених на нього за рішенням суду аліментних зобов'язань, - районний суд, керуючись засадами розумності, виваженості, та, виходячи з загальних положень про відповідальність та про забезпечення виконання зобов'язання, дійшов відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для зменшення пені за прострочення сплати аліментів, що підлягає стягненню з відповідача, до розміру суми вищевказаної заборгованості.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком районного суду, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, а тому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 303 ЦПК України, ч. 2 ст. 318 ЦПК України, приходить до висновку про скасування рішення апеляційного суду, яким, на думку колегії суддів, без наявності достатніх до цього підстав було збільшено суму пені за прострочення аліментів, яка підлягає стягненню з відповідача до 84 684 грн. 78 коп.

В той же час, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо застосування районним судом неправильного механізму до розрахунку пені, розмір якої, на думку відповідача, має становити 803 грн. 96 коп. Такі твердження апелянта не ґрунтуються на законі, а відтак не можуть бути підставою для скасування судового рішення, ухваленого з додержанням вимог закону.

Окрім того, посилання представника позивача ОСОБА_2 на довідку-розрахунок Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ за №19707 від 27 квітня 2015 року, згідно якої за ОСОБА_3 рахується заборгованість по аліментах, яка в сумарному виразі станом на 01 лютого 2015 року становить 43 543 грн. 93 коп. не спростовує правильності висновків районного суду, зважаючи на те, що вказаний розрахунок не надавався стронами до суду першої інстанції та був долучений до матеріалів справи лише в ході її перегляду судом апеляційної інстанції /том 2 а. с. 20-21/.

За наведених обставин, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення зі скасуванням, в порядку ч. 2 ст. 318 ЦПК України, рішення апеляційної інстанції та залишенням без змін рішення районного суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п. п. 3, 4 ч.1 ст. 309, ст. ст. 314, 316, 318 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 20 травня 2015 року - скасувати.

Рішення Хорольського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2015 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: