Постанова № 48129059, 04.08.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.08.2015 справа №922/2341/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В. Марченко О.А., Радіонова О.О. за участю представників: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Войтух О.М., довіреність №05/05/1 від 05.05.2015р. Рудковська І.В., довіреність №01-026-1848 від 25.12.2014р. Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м.Алчевськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від02.06.2015р. (повний текст підписано 08.06.2015р.) у справі№922/2341/15 (суддя Шеліхіна Р.М.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «Індустріал Груп», м.Донецьк до Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м.Алчевськ Луганської області простягнення 5606616,67грн., які складаються з заборгованості у сумі 4861477,37грн., пені-144997,51грн., інфляційних-519826,65грн., 3% річних-80315,14грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «Індустріал Груп», м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м.Алчевськ Луганської області про стягнення 5606616,67грн., які складаються з заборгованості у сумі 4861477,37грн., пені у сумі 144997,51грн., інфляційних у сумі 519826,65грн. та 3% річних у сумі 80315,14грн. за період прострочення платежів з січня 2014 року по грудень 2014 року окремо по кожній поставці, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.

Позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої він додатково нарахував відповідачу за прострочення основного боргу в сумі 4861477,37грн. за період січень - квітень 2015р. інфляцію в сумі 986357,02грн. та 3 % річних в сумі 47948,81грн. Господарський суд Луганської області, керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), прийняв вказану заяву до розгляду.

В ході розгляду справи представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму 144997,51грн. заявленої до стягнення пені. Заява була прийнята судом до розгляду, оскільки не суперечить вимогам ГПК України.

Вподальшому суд розглядав вимоги позивача про стягнення з відповідача 6495924,99грн., які складаються з 4861477,37грн. заборгованості за договором поставки вугільної продукції № ПР 07/11/1-АМК-2356-2013-пст від 07.11.2013; 1506183,67грн. інфляційних; 3 % річних у сумі 128263,95грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.06.2015р. (повний текст підписано 08.06.2015р.) у справі №922/2341/15 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія "Індустріал Груп" основний борг у сумі 4861477,37грн., 3% річних у сумі 128263,95грн., інфляційних у сумі 1410063,23грн. В решті позову відмовлено, вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що на виконання умов договору поставки № ПР 07/11/1-АМК-2356-2013-пст від 07.11.2013р. позивач здійснив в період з 07.12.2013р. по 04.07.2014р. поставку товару на суму 40995831,95грн. Проте, відповідач не виконав своїх зобов'язань з повної оплати поставленого товару в строк, встановлений договором, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 4861477,37грн. Крім того, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов'язків по оплаті поставленого товару, суд, перевіривши розрахунок позивача, задовольнив позовні вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 128263,95грн. та частково задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних, стягнувши 1410063,23грн. та відмовивши у стягненні 96120,44грн. у зв'язку з невірним визначенням позивачем періоду нарахування

Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» не погодилося з прийнятим рішенням та звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Луганської області від 02.06.2015р. (повний текст підписано 08.06.2015р.) у справі №922/2341/15 і прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог в частині нарахування інфляційних у сумі 1410063,23грн., 3% річних у сумі 128263,95грн. та основної заборгованості у сумі 6774,94грн. відмовити.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник стверджує, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Так, скаржник зазначив, що на бухгалтерському обліку відповідача числиться дебіторська заборгованість у сумі 138,60грн. та заборгованість за залізничне обслуговування у сумі 6636,34грн., тому кредиторська заборгованість відповідача перед позивачем складає 4854702,43грн.

Крім того, апелянт посилається на наявність форс-мажорних обставин (ведення на сході країни бойових дій) як на підставу звільнення від відповідальності.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2015р. у справі №922/2341/15 прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 04.08.2015р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «Індустріал Груп» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Розпорядженням секретаря другої судової палати №04-08/280/15 від 04.08.2015р. було змінено колегію суддів та сформовано її в наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Радіонова О.О.

Представник позивача в судовому засіданні засідання 04.08.2015р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін з підстав, наведених у його відзиві.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що вважає рішення господарського суду прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права. Просив частково скасувати рішення господарського суду Луганської області від 02.06.2015р. (повний текст підписано 08.06.2015р.) у справі №922/2341/15 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог в частині нарахування інфляційних у сумі 1410063,23грн., 3% річних у сумі 128263,95грн. та основної заборгованості у сумі 6774,94грн. відмовити, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Разом з тим, пояснив судовій колегії, що жодних додаткових угод про зміну строків виконання грошових зобов'язань між сторонами не укладалося.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

07.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «Індустріал Груп» (далі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат» (далі - покупець) був укладений договір поставки вугільної продукції № ПР 07/11/1-АМК-2356-2013-пст (далі - договір). Зазначений договір був укладений з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей.

Відповідно до п.1.1 договору на умовах, викладених в розділах цього договору, постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію (далі - вугілля).

Ціна, кількість, якість, строки та умови поставки, строк оплати вугілля та інші дані, необхідні для виконання цього договору, зазначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2).

Згідно з п.2.3 датою поставки (передачі) вугілля (відповідної партії) від постачальника до покупця вважається дата календарного штемпеля залізничної станції відправлення на залізничної накладній, яка свідчить про приймання вантажу до перевезення.

Пунктом 3.1 сторони погодили, що загальна сума за договором складає суму, визначену на підставі доданих до договору специфікацій.

Умовами пункту 4.1 встановлено, що оплата вугілля здійснюється в національній валюті Україні шляхом банківського переводу грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом тридцяти банківських днів з дати поставки вугілля. Сторони узгодили, що покупець має право оплачувати вугілля шляхом внесення передплати на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 4.3 договору визначено, що оплата залізничних тарифів здійсняється покупцем.

Даний договір вступає в силу з моменту (дати) його підписання двома сторонами (дата початку строку дії договору). Сторони встановлюють, що дата закінчення строку дії договору визначається наступним чином: при належному виконанні обома сторонами своїх зобов'язань, визначених даним договором, датою закінчення строку дії договору є 31 грудня 2014р.

Вказаний договір підписаний уповноваженими особами постачальника та покупця, та скріплений печатками підприємств.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки та містить усі істотні умови для договорів даного виду.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був підписаний протокол узгодження розбіжностей. Відповідно до нього, згідно п. 4.1. договору, розрахунки покупця з постачальником за відвантажене вугілля здійснюються банківським переказом грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 50 (п'ятдесяти) календарних днів з дати відвантаження на підставі виставлених рахунків.

Згідно із специфікацією №1 від 07.11.2013р., визначені умови оплати на протязі 30 (тридцяти) банківських днів з дати постачання вугілля.

Специфікаціями №2 від 20.12.2013р., №4 від 31.01.2014р., №5 від 28.02.2014р., №6 від 01.04.2014р., №7 від 16.04.2014р., №8 від 30.04.2014р., №9 від 05.06.2014р., №10 від 27.06.2014р. встановлені умови оплати на протязі 50 (п'ятдесят) календарних днів з дати постачання вугілля.

За вказаними специфікаціями сторони дійшли згоди про відстрочку платежу на 50 календарних днів, оскільки дати протоколу узгодження розбіжностей і дати специфікацій №2-№10 є більш пізнішими від дати підписання договору та специфікації № 1.

Вказані протокол узгодження розбіжностей та специфікації підписані постачальником та покупцем та відповідно скріплені печатками підприємств.

Відповідно до ст.11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, відповідно до умов договору № ПР 07/11/1-АМК-2356-2013-пст від 07.11.2013р., між сторонами у справі виникли певні взаємні зобов'язання.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Саме такі взаємні права та обов'язки були передбачені договором між сторонами.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На виконання умов договору позивачем в період з 07.12.2013р. по 04.07.2014р. поставлено відповідачу товар загальною вартістю 40995831,95грн.

Факт поставки відповідачу вугілля позивач підтверджує наступними документами: рахунками, актами приймання-передачі товару та залізничними накладними, які наявні в матеріалах справи.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання стосовно своєчасності та повноти розрахунків за поставлену продукцію не виконав належним чином, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 4861477,37грн.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

Доказів погашення заборгованості в сумі 4861477,37грн. відповідач не надав. Тому місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність підстав для стягнення з відповідача суми боргу за придбаний товар у вказаному розмірі.

Апеляційна інстанція перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений на суму основного боргу, дійшла висновку щодо правомірності задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення інфляційних у сумі 1410063,23грн. та відмови у стягненні 96120,44грн. інфляційних у зв'язку з невірним визначенням періоду нарахування.

Перевіривши розрахунки позивача в частині стягнення суми 3% річних, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо здійснення розрахунків у повній відповідності чинному законодавству, в тому числі статті 625 ЦК України, та вважає задоволення вимог місцевим господарським судом про стягнення 3% річних в сумі 128263,95грн. обґрунтованим.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що згідно договору № ПР 07/11/1-АМК-2356-2013-пст від 07.11.2013р. за поставлене вугілля на бухгалтерському обліку відповідача числиться дебіторська заборгованість у сумі 138,60грн., та заборгованість за залізничне обслуговування у сумі 6636,34грн., тому кредиторська заборгованість відповідача перед позивачем складає 4854702,43грн.

Разом з тим, Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» не заперечує того факту, що за час дії договору позивач поставив, а відповідач прийняв вугільну продукцію загальною вартістю 40996831,96грн. Крім того, він визнає, що здійснив оплату поставленого вугілля в сумі 36134354,58грн., внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 4861477,37грн.

До того ж, відповідач ніяких доказів проведення сторонами заліку зустрічних вимог на вказану заборгованість суду не надав. У зв'язку з цим твердження скаржника не спростовує правильність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Скаржник посилається на наявність форс-мажорних обставин (ведення на сході країни бойових дій) як на підставу звільнення від відповідальності. Стосовно цього судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем був наданий Сертифікат Торгово-промислової палати України №2799/05-4 від 02.09.2014р. Проте, вказаний сертифікат не підтверджує факту невиконання грошових зобов'язань відповідачем з підстав та обставин непереборної сили, а лише фіксує факт заборони залізничних перевезень як обставину форс-мажору. У зв'язку з цим, наявність відповідного сертифікату не звільняє відповідача від обов'язку сплатити на користь позивача суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.

Крім того, відповідно до п.8.3 договору сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов'язань за договором, повинна впродовж трьох днів оповістити другу сторону про настання та/або припинення обставин непереборної сили. Не повідомлення або неналежне повідомлення про настання чи/або припинення форс-мажорних обставин позбавляє сторону права на них посилатися.

Проте, відповідачем не було надано суду будь-яких доказів своєчасного повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили, а отже він не має права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором.

З огляду на вищенаведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі, не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Луганської області від 02.06.2015р. (повний текст підписано 08.06.2015р.) у справі №922/2341/15 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м.Алчевськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 02.06.2015р. (повний текст підписано 08.06.2015р.) у справі №922/2341/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 02.06.2015р. (повний текст підписано 08.06.2015р.) у справі №922/2341/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Судді:Зубченко І.В. Марченко О.А. Радіонова О.О.

Надруковано 5 прим.:

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - до справи;

1 - ГСЛО;

1 - ДАГС