Ухвала суду № 48127644, 06.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2015 року м. Київ К/800/17473/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді - Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К.Г.

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Миколаївської митниці ДФС

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі № 814/3642/14 за позовом ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївська митниця ДФС про скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» звернулось в суд з позовом до Миколаївської митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 17.10.2014 року № 504000003/2014/000053/1, визнати нечинною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 17.10.2014 року № 504010000/2014/00016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у митного органу не було передбачених законодавством підстав для коригування митної вартості товару, митна вартість якого заявлена позивачем до митного оформлення за основним методом - за ціною контракту, оскільки право на прийняття рішення про коригування митної вартості виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та достовірності відомостей про митну вартість товару, чого Миколаївською митницею Міндоходів встановлено не було. ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» зазначав, що неподання підприємством витребуваних митницею додаткових документів не є підставою для застосування другорядного методу визначення митної вартості товару - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, так як витребувані документи не є а ні технічними, а ні товаросупровідними документами чи документами, що засвідчують ціну товару.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці Міндоходів від 17.10.2014 року № 504000003/2014/000053/1, визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 17.10.2014 року № 504010000/2014/00016.

Не погоджуючись з ухваленими по справі судовими рішеннями Миколаївська митниця ДФС звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до частин 2. 3 цієї статті Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до укладеного позивачем із ВАТ «Єдиная торговая компания» РФ (ВАТ «ЄТК») зовнішньоекономічного контракту № RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013 року та Специфікації № 19 від 20.08.2014 року, ВАТ «ЄТК» зобов'язалося здійснити поставку позивачу натрію їдкого (гідроксид натрію) в обсязі 5917 тонн, за ціною 267 доларів США за тонну, на загальну суму 1 582 797,50 доларів США. Відповідно до п.п.2.1 та 3.1 Контракту, Продавець зобов'язаний поставити товар на умовах CPT (згідно з ІНКОТЕРМС-2010) - ст. Жовтнева Одеської залізниці, за якими витрати по доставці товару несе Продавець.

Пунктом 2.3 Контракту сторони визначили, що ціна на продукцію за одну тонну в перерахунку на 100% основної речовини розраховується за формулою: FOB MED Low мінус 40 доларів США, де FOB MED Low - середня котировка, що публікується агентством ICIS, розрахована на підставі Caustic Soda (Europe, Mediterranean) weekli report за попередні періоди відвантаження два місяці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця. Розрахована вказаним чином ціна зазначається в Специфікації, що підписується Сторонами до 25 числа місяця, що передує місяцю відвантаження.

З метою переміщення через митний кордон товару, 17.10.2014 року позивачем була подана до Миколаївської митниці електронна митна декларація № 504010000/2014/002600 з визначенням митної вартості товару за основним методом оцінки - за ціною контракту щодо товарів, що імпортуються. На підтвердження митної вартості товару до вантажної митної декларації позивачем були додані такі документи: контракт № RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013 року, специфікація № 19 від 20.08.2014 року, інвойс № VH-1 від 29.09.2014 року, накладні СМГС від 30.09.2014 року, підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю (штампи), декларація про походження товару RUUA 4009057296 від 01.10.2014 року, паспорти якості.

Листом від 17.10.2014 року № 11664 митний орган повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів, а саме: 1) бухгалтерську документацію: щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс, банківські документи про здійснення оплати за оцінюваний товар; щодо формування ціни товару з обґрунтуванням зниження ціни товару на 40 доларів США; 2) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається. Така вимога Митниці обґрунтована тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості - відсутні документи щодо страхування товару, не подання повних відомостей щодо ціни товару, зазначеної у п.2.3 Контракту № RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013 року. На виконання зазначеної вимоги та для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення, листом від 17.10.2014 року № 413/101-10 позивачем надано відповідачу додаткові документи, зокрема: платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 4373 від 07.10.2014 року; біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижні, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та Специфікації № 19 від 25.07.2014 року, 01.08.2014 року, 08.08.2014 року, 15.08.2014 року. Крім того, позивач повідомив відповідача, що інших витребуваних документів, зазначених в запиті немає в наявності, зокрема: товар - сода каустична, що є предметом Контракту, не страхувався; інших договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з Контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається - не укладалось, в зв'язку з чим зазначені документи не можуть бути надані.

За результатами розгляду додатково наданих позивачем документів, 17.10.2014 року Миколаївська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару № 504000003/2014/000053/1, яким визначила митну вартість задекларованого позивачем товару (соди каустичної) за ціною 364 доларів США за тонну. Митна вартість товару скоригована Митницею із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на підставі митної декларації від 18.09.2013 року № 504010000/2013/002028, яка була раніше визнана Миколаївською митницею. У зв'язку з прийняттям відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, декларанту було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови № 504010000/2014/00016 від 17.10.2014 року.

На підставі зазначеного рішення, митницею було оформлено картку відмови прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів чи транспортних засобів через митний кордон України. Позивач не погодився з такими рішеннями відповідача, однак враховуючи потребу у використанні товару в господарській діяльності, та керуючись ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України, звернувся з проханням випуску товару, що декларується, у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України. З метою здійснення митного оформлення цього товару, декларантом 17.10.2014 року була подана до відповідача нова митна декларація № 504010000/2014/002605, у якій ціна ввезеного товару була визначена з урахуванням спірного рішення Митниці про коригування митної вартості № 504000003/2014/000053/1 від 17.10.2014 року, а також було сплачено усі обов'язкові платежі та здійснено митне оформлення товару з випуском його у вільний обіг.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що згідно п.2 ч. 5 ст.54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 17.10.2014 року № 504000003/2014/000053/1 відповідачем зазначено: метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару); декларантом не надано в повному обсязі витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості. Відсутність факту страхування товару, який поставлявся на адресу позивача за контрактом № RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013 року, зазначає також і ВАТ «ЄТК» у письмовій відповіді №240/5262 від 14.11.2013 року на запит позивача від 11.11.2013 року за вих. № 504/101-10 про надання документів, які витребувала митниця по попередніх поставках товару за вказаним контрактом.

При цьому за офіційними правилами тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року термін СРТ означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов'язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару. ВАТ «ЄТК» у своєму листі №240/5262 від 14.11.2013р. відмовилось надавати позивачу договори, рахунки та платіжні документи щодо його операцій з іншими суб'єктами господарювання, посилаючись на те, що такі документи містять комерційну таємницю, яка не підлягає розголошенню.

Ненадання позивачем договору з третіми особами, пов'язаного з Контрактом про поставку товару та рахунків про здійснення платежів від третіх осіб на користь продавця товару, відсутність яких пояснюється тим, що продавець товару відмовив в їх наданні, не може свідчити про недостовірність відомостей, що викладені в інших документах, поданих декларантом на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів. При цьому, витребувані документи не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують ціну товару. Чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - продавця товару вказаної документації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до платіжного доручення № 4373 від 07.10.2014 року, визначена за Контрактом № RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013 року ціна товару 267,50 доларів США відповідає фактично сплаченій сумі покупцем на користь продавця. Зокрема, перерахована продавцю сума оплати 173343,21 доларів США складається із сум оплат: 85436,29 доларів США по інвойсу № VH-1 від 29.09.2014 року, 66340,27 доларів США по інвойсу № V-273 від 30.09.2014 року та 21566,65 доларів США по інвойсу № V-274 від 30.09.2014 року. В призначенні платежу у платіжному дорученні містяться посилання на Контракт та вказані інвойси. Тобто, вартість імпортованого товару співпадає з даними платіжного доручення.

Виходячи з наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що митною вартістю товару за ціною договору щодо товарів, що імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а тому вимоги про надання обґрунтування результатів комерційної домовленості сторін є безпідставними, а тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного. Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Оскільки позивачем було надано митному органу всі необхідні документи, що дають можливість визначити митну вартість товару на підставі ч. 1 ст. 58 Митного кодексу, тобто за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), висновки Митниці щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару прийняті з порушенням вимог ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС - відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року по справі №814/3642/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.

Судді: