Ухвала суду № 48127628, 28.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 року м. Київ К/800/27298/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Степашка О.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - ДПІ) на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року у справі № 809/3310/13-а за позовом Приватного підприємства "Прикарпаткабель" (далі - Підприємство) до ДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №0000222201 та № 0000212201 від 18.10.2013 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Зазначило, що висновки ДПІ ґрунтуються виключно на припущеннях та спростовуються наявними у підприємства первинними документами.

Господарські операцій із контрагентами виконані у повному обсязі.

26 грудня 2013 року постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року, позов задоволено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що виконання господарських операцій підтверджується доданими до касаційної скарги первинними документами, порушення, здійснені контрагентами Підприємства, не впливають на права та обов'язки Товариства з урахуванням принципу персоніфікованої відповідальності.

ДПІ звернулась із касаційною скаргою про скасування постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 9.09.2013 року до 20.09.2013 року ДПІ здійснила документальну планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.10.2013 року до 31.12.2012 року, за наслідками якої 4.10.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Підприємством у порушення ст. 203, 215, 216 Цивільного Кодексу України , пп. 139.1.9. п. 139.1 ст.139 ПК України занижений податок на прибуток у розмірі 83 623,76 грн., у порушення п.198.6 ст.198, п. 201.11 ст. 201 ПК України занижене грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 326 065,26 грн.

18 жовтня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: №0000212201 щодо збільшення Підприємству грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 407 582,50 грн. та №0000222201 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 104 530,00 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову обгрунтованими з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1.03.2012 року між Підприємством та ТзОВ «Галицька кабельна компанія» був укладений договір купівлі-продажу №18, яким був визначений асортимент товару (катанка КМ-ЛП 8, струмопровідна мідна жила (СМЖ) різних діаметрів, дріт мідний м'який (ДММ) різних діаметрів, дріт мідний твердий (ДМТ) різних діаметрів, дріт алюмінієвий м'який (АМ) різних діаметрів, дріт алюмінієвий твердий (АМ) різних діаметрів, катанка алюмінієва різних марок і діаметрів, пластик ПВХ, поліетилен) та ціна.

На підтвердження належного виконання господарських операцій Підприємство надало видаткові накладні, податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, товарно-транспортні накладні та акт взаємних розрахунків на підтвердження здійснення оплати за товар.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Як це передбачено п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що податкові накладні недоліків не мали та були заповнені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, товар, який був предметом купівлі-продажу, не був обмежений та не вилучений з цивільного обороту України.

Господарські операції, здійснювалися правоздатними юридичними особами не суперечили інтересам держави.

ДПІ не надала жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки, а також визнання правочинів недійсними у судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області відхилити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підпис) Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Степашко О.І.