Ухвала суду № 48127487, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/9991/24954/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків та Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.10.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012

у справі № 2а-193/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.10.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві від 14.07.2004 № 0000261604/0 в частині Акціонерній енергопостачальній компанії (АЕК) «Київенерго» податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 3322255,50 грн., з яких 1671087,00 грн. - основний платіж та 1651168,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції. В задоволенні позову в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційних скаргах ПАТ «Київенерго» (правонаступник АЕК «Київенерго») та СДПІ у м. Києві, правонаступником якої є Центральний офіс з обслуговування великих платників Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби, просять скасувати ухвалені у справі судові рішення в частинах відмови в задоволенні позову та про задоволення позову відповідно, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, заперечуючи одночасно проти задоволення касаційної скарги іншої сторони.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що податковим повідомленням-рішенням СДПІ у м. Києві від 14.07.2004 № 0000261604/0 АЕК «Київенерго» визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 13244200,00 грн., з яких 6622100,00 грн. - основний платіж та 6622100,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, застосовані на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Постановою Господарського суду м. Києва від 23.11.2007 ( в частині, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2008 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2009) це податкове повідомлення-рішення визнано недійсним в частині визначення податкових зобов'язань у сумі 1030000,22 грн., в тому числі 515000,00 грн. - основний платіж та 515000,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

З врахуванням відмови АЕК «Київенерго» згідно із заявою від 16.09.2011 від позову про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкових зобов'язань у сумі 8432702,58 грн., в тому числі 4216351,29 грн. - основний платіж та 4216351,29 грн. - штрафні (фінансові) санкції, спірним є правомірність цього податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкових зобов'язань у сумі 3781497,20 грн., в тому числі 1890748,60 грн. - основний платіж та 1890748,60 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно з актом про результати планової документальної перевірки від 12.07.2006 № 460/16-4/00131305, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2004 № 0000261604/0, податкові зобов'язання в цій сумі донараховані з таких підстав: 1) АЕК «Київенерго» завищено валові витрати в податковому обліку за 2002 рік на 30371,09 грн. та 130339,00 грн., що відповідає витратам на заробітну плату педагогічного та медичного персоналу, який працює на об'єктах соціальної інфраструктури (туристичні бази, бази відпочинку), які знаходяться на балансі філії «Енергосервіс», та витратам, пов'язаним з поліпшенням основних фондів цих об'єктів; 2) завищено амортизаційні відрахування в податковому обліку за 2-й - 4-й квартали 2001 року, 1-й - 4-й квартали 2002 року на загальну суму 154150,67 грн., що відповідає сумі амортизації, нарахованої на балансову вартість основних фондів об'єктів соціальної структури (туристичні бази, бази відпочинку), які знаходяться на балансі філії «Енергосервіс»; 3) завищено амортизаційні відрахування в податковому обліку за 2-й - 4-й квартали 2001 року, 1-й - 4-й квартали 2002 року на 100484,23 грн. та валові витрати на 32307,81 грн., що відповідає амортизації та витратам на поліпшення об'єкту основних фондів першої групи (нежитлової будівлі по вул. Новоконстянтинівській, 1-а в м. Києві), який виведений з експлуатації; 4) завищено валові витрати в податковому обліку за 4-й квартал 2001 року на 5437500,00 грн., що відповідає сумі витрат на поліпшення основних фондів, внаслідок неправомірного розрахунку за ставкою 9 % згідно з пунктом 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) граничного розміру витрат, які можуть бути віднесені до валових витрат, з врахуванням балансової вартості об'єктів основних фондів, введених в експлуатацію після 1 січня 1993 року.

Відповідно до підпункту 5.4.9 пункту 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР (в редакції до внесення змін Законом України від 24.12.2002 № 349-ІУ, який набрав чинності з 22 січня 2003 року) (Закон № 334/94-ВР, за винятком деяких статей, втратив чинність з 1 квітня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання та експлуатацію таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації): дитячих ясел або садків; закладів середньої та середньої професійно-технічної освіти та закладів підвищення кваліфікації працівників такого платника податку; дитячих, музичних та художніх шкіл, шкіл мистецтв, у разі якщо вони не надають платних послуг та не займаються іншою комерційною діяльністю; закладів охорони здоров'я, пунктів безоплатного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам; спортивних залів і площадок, що використовуються безоплатно для фізичного оздоровлення та психологічного відтворення працівників, клубів і будинків культури, в разі якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних закладів); приміщень, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку; багатоквартирного житлового фонду, включаючи гуртожитки, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об'єктів житлово-комунального господарства, які перебувають на балансі юридичних осіб, щодо яких платником податку прийнято документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих рад; дитячих таборів відпочинку за умови, що вони не здаються в оренду, не використовуються для надання платних послуг або іншої комерційної діяльності.

Законом України від 24.12.2002 № 349-ІУ абзац перший цього підпункту викладений в редакції, згідно з якою до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності вище перелічених об'єктів соціальної інфраструктури.

Згідно з підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 ст. 8 цього Закону (в редакції до внесення змін Законом України від 24.12.2002 № 349-ІУ, який набрав чинності з 22 січня 2003 року) амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; поліпшення якості земель, не пов'язаних з будівництвом.

Висновок судів першої та апеляційної інстанції про неправомірне збільшення АЕК «Київенерго» валових витрат в податковому обліку за 2002 рік на суми витрат, пов'язаних із утриманням та забезпеченням діяльності туристичних баз та баз відпочинку, які обліковувались на балансі філії підприємства «Енергосервіс», так само як і нарахування амортизації на балансову вартість основних фондів цих об'єктів соціальної інфраструктури, відповідає правильному застосуванню наведених норм. Підпунктом 5.4.9 пункту 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено вичерпний перелік об'єктів соціальної інфраструктури, витрати на експлуатацію, утримання та забезпечення діяльності яких відносяться до валових витрат. При цьому нормою абзацу шостого цього підпункту будинки відпочинку, туристичні бази та інші подібні заклади виключені з цього переліку, на відміну від зазначених в цьому ж абзаці спортивних залів і площадок, умовою для яких визначено їх безоплатне використання для фізичного оздоровлення та психологічного відтворення працівників, а також клубів і будинків культури за умови, що вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності. За системним змістом норм підпункту 8.1.2 пункту 8.1 ст. 8 цього Закону підставою для амортизації в податковому обліку витрат платника податку на ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшення основних фондів є призначення основних фондів для його власного виробничого використання. Виключення об'єктів соціальної інфраструктури з переліку об'єктів, витрати на експлуатацію та забезпечення діяльності яких відносяться на валові витрати, слід розуміти як одночасне виключення цих об'єктів з основних фондів, на які нараховується амортизація в податковому обліку, з огляду на те, що як суми валових витрат, так і суми амортизаційних відрахувань враховуються при визначенні прибутку як об'єкту оподаткування згідно з пунктом 3.1 ст. 3 Закону № 334/94-ВР.

Доказів, що витрати в розмірах 30371,09 грн. та 130339,00 грн. та амортизаційні відрахування в сумі 154150,67 грн. пов'язані з експлуатацією та забезпеченням діяльності об'єктів соціальної інфраструктури, які входять до переліку, встановленого підпунктом 5.4.9 пункту 5.4 ст. 5 зазначеного Закону, позивач не надав.

Відповідають встановленим у справі обставинам і правильному застосуванню норм матеріального права висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірного нарахування в податковому обліку амортизації на балансову вартість нежитлової будівлі, яка розташована на вул. Новоконстянтинівській, 1-а в м. Києві та обліковується на балансі філії «Енергоналадка», а також про збільшення валових витрат на суму витрат, пов'язаних з капітальним ремонтом цієї будівлі, розрахованої в межах 5% сукупної балансової вартості основних фондів на початок звітного року.

Згідно з абзацом першим підпункту 8.7.1 пункту 8.7 ст. 8 Закону № 334/94-ВР (в редакції до внесення змін Законом України від 24.12.2002 № 349-ІУ) платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує п'ять відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.

У судовому процесі відповідач не спростував доводи позивача, що зазначена будівля не виведена з експлуатації; в акті перевірки, окрім як посилань на те, що в будівлі здійснюється капітальний ремонт, висновок посадових осіб СДПІ, що будівля виведена з експлуатації, іншим не обґрунтований.

Так само, відповідач не довів, що основні фонди, балансова вартість яких взята позивачем для розрахунку граничного розміру витрат на поліпшення основних фондів, в якому такі витрати можуть бути віднесені до валових витрат відповідно до норм підпункту 5.2.10 пункту 5.2 ст. 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 ст. 8, пункту 22.4 ст. 22 Закону № 334/94-ВР в розмірі 9 % сукупної балансової вартості основних фондів на початок звітного року, введені в експлуатацію після 1 січня 1993 року. Натомість позивач надав суду інвентарні картки обліку основних засобів, які підтверджують облік в балансі філії «Енергосервіс» станом на 01.01.2001 об'єктів, введених в експлуатацію до 1 січня 1993 року, розрахунок ліміту витрат на поліпшення основних фондів на 2001 рік.

Згідно з частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, відповідають вимогам ст. 159 КАС щодо законності та обґрунтованості судового рішення, а наведені в касаційних скаргах доводи не спростовують правильність висновків судів в цих рішеннях.

Відповідно до частини першої ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» та Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев