Ухвала суду № 48122426, 06.08.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/833/2015(м)

263/7488/15-ц

Головуючий у 1 інстанції: Васильченко О.Г.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Категорія 27

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Попової С.А.,

суддів Кочегарової Л.М., Пономарьової О.М.,

при секретарі Костенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» про стягнення відсотків за депозитним вкладом за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 червня 2015,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь 3 процентів річних, нарахованих відсотків за кожен день прострочення виплати депозитного вкладу за договором № SAMDNWFD 0070098104800, укладеним нею із відповідачем 31.03.2014р., за період з 01.04.2015р. по 23.06.2015р. включно в загальній сумі 189,17євро.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 червня 2015 року позовну заяву повернуто позивачеві на підставі ст. 115 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушенням норм процесуального права просила ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомлених про дату і час розгляду справи позивачки ОСОБА_2 та представника відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк», від якого надійшла заява про вирішення питання у його відсутність, дослідивши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за таких підстав.

Повертаючи заяву позивачеві з мотивів непідсудності справи Жовтневому районному суду міста Маріуполя, суд виходив з того, що згідно із ч. 2 ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб предявляються в суд за їхнім місцезнаходження.

Однак, з такими висновками погодитися не можна.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_2 посилається на порушення її прав, що витікають з укладеного між сторонами договору банківського вкладу. Виниклий спір, предметом якого є нараховані відсотки і 3 відсотки річних за прострочення банком зобов'язання за депозитним вкладом перебуває в площині відносин споживання позивачем послуг, що надаються ПАТ КБ «ПриватБанк».

За змістом роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в абз. 2 п. 2 постанови від 12.04.1996р. № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" до відносин, які регулюються Законом «Про захист прав споживачів», належать і відносини, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Згідно із п. 5 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору. Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності.

Тобто, за характером заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 є тими, на які поширюються правила альтернативної підсудності, регламентовані ст. 110 ЦПК України.

Позивач, реалізуючи своє процесуальне право на вибір суду, якому може бути підсудна справа, обрала критерій, визначений у ч. 5 ст. 110 ЦПК України за місцем свого проживання по проспекту Металургів в Жовтневому районі міста Маріуполя.

Відтак, колегія суддів вважає помилковими висновки суду, побудовані на положеннях ч. 2 ст. 109 ЦПК України, про непідсудність справи Жовтневому районному суду міста Маріуполя.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про порушення судом порядку вирішення питання про прийняття до розгляду позовної заяви ОСОБА_2, що полягає у її необґрунтованому поверненні заявнику.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

На підставі викладеного, апеляційна скарга позивача, за обґрунтованістю доводів, підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 4 ч. 2 ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 312, 314-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 червня 2015 року скасувати, матеріали справи направити до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий С.А. Попова

Судді Л.М. Кочегарова

ОСОБА_4