Постанова № 48122083, 24.04.2014, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/1858/2014-а

2-а/219/152/2014

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року

Суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Шевченко Л.В., розглянувши у скороченому провадженні в м. Артемівську справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області про стягнення суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

В С Т А Н О В И В:

02.04.2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність УПСЗН Артемівської міської ради Донецької області щодо не нарахування та невиплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період жовтень 2013 року - березень 2014 року у розмірі прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років щомісячно; зобовязати відповідача здійснити нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період жовтень 2013 року - березень 2014 року у розмірі прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років щомісячно та стягнути з відповідача 1138,54 грн., посилаючись на те, що відповідач протягом спірного періоду часу неправомірно виплачував їй, як застрахованій особі, допомогу по догляду на дитину в неналежному розмірі лише в розмірі 130,00 грн., чим порушив її права на гарантовану державою матеріальну підтримку материнства та належний соціальний захист.

Згідно письмовим запереченням відповідач позов не визнав та просив відмовити позивачеві у задоволенні позову, мотивуючи тим, що позивачеві була призначена та виплачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, встановлених діючим законодавством. Крім того, відповідач вважає, що ОСОБА_1 повинна булла звернутися до управління з заявою для оформлення допомоги по догляду за дитиною у підвищеному розмірі.

Оцінивши надані сторонами докази та викладені обставини, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-НО № 447933, перебуває на обліку в УПСЗН Артемівської міської ради Донецької області як одержувач допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та як особа застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, якій призначено допомогу по догляду за дитиною до трьох років в сумі 130 грн. в період з 24.04.2012 року по 19.02.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України від 21.11.1992 р. "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (зі змінами в редакції Закону від 22.03.2001 р.) - допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

З 01.01.2008 року Верховною Радою України внесені зміни до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", виклавши частину першу статті 15 в такій редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень" (пункт 23 розділу 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" 28.12.2007 р. №107-VI).

Статтею 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VІ) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"(далі - Закон № 2811-XII), дія якого поширювалася на осіб незастрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом №2240-ІІІ, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі Закон № 2240-ІІІ), було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу II Закону № 107-VІ були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-ІІІ. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-XII його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-ІІІ було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VІ, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VІ щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-ІІІ.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VІ було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення №10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-ІІІ, а з 01 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811 -XII.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону №2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VІ не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-ІІІ на виконання статті 45 Закону № 2154-VІ Кабінетом Міністрів України не визначалися.

В подальшому, ані Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік», ані іншими Законами не встановлювався інший розмір допомоги, ніж у Законах №2811-ХІІ та №2240-ІІІ.

Отже, на відносини щодо виплати з 01.03.2013 року допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, поширюються норми Закону №2240-ІІІ, відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача щодо призначення, нарахування та виплати сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку нижче прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років за період з 01.10.2013 року по 31.03.2014 року є протиправною та такою, що суперечать діючому законодавству.

Згідно із Законом України "Про державний бюджет України" прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить з 1 січня - 972грн., з 1.12.2013 року 1032 грн., з 1 січня 2014 року 1032 грн.

Як вбачається з матеріалів справи (довідка № 708 від 20.03.2014 року) позивачу, ОСОБА_1, в період з жовтня 2013 року по березень 2014 року виплачено допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 4933,46 грн.

Таким чином недоплата з 01.10.2013 року по 31.03.2014 року становить: 2*972+4*1032-4933,46= 1944+4128-4933,46=1138,54 грн.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-VI, який набув чинності з 1 січня 2013 року, зі змінами та доповненнями до нього, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень» від 19.09.2013 року № 583-VII виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, у якій би формі вони не забезпечувалися у національному правовому полі. Суд також підкреслив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Держава Україна несе обов'язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України - суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з УПСЗН Артемівської міської ради на користь позивача слід стягнути суму недоотриманої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період за жовтень 2013 року - березень 2014 року в сумі 1138,54 грн., зобовязати виконати певні дії щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до трьох років.

Також необхідно стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 73,08 грн. Надміру сплачений судовий збір в сумі 102,62 грн. повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 70-72, 86, 159-162, 183-2 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області про визнання протиправною бездіяльність, зобовязання здійснити нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення недоотриманої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», за період з 01.10.2013 року по 31.03.2014 року.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років за період з 01.10.2013 року по 31.03.2014 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дитини віком до шести років, з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації (84500, м. Артемівськ, вул. Сибірцева, 33) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) недоотриману щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 01.10.2013 року по 31.03.2014 в сумі 1138,54 грн.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області (84500, м. Артемівськ, Донецької області, вул. Горбатова, 57) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) судовий збір в сумі 73,08 грн.

Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 103,62грн.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду через Артемівський міськрайонний Донецької області протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Головуючий суддя Л.В.Шевченко