Ухвала суду № 48116531, 04.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2015 року м. Київ К/800/26191/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника відповідача - Шкодича Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2014

у справі № 826/19566/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 31.07.2013 № 25926552202 та № 26026552202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014, відмовлено в задоволенні позовних вимог, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення або направити справу для продовження розгляду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності Договору про спільну діяльність від 30.01.2004, укладеному між ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» та Українською Студією Телевізійних Фільмів з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «КПД Будтехніка» за квітень 2012 року, ТОВ «Ліфтмонтаж» за листопад 2012 року та ТОВ «Голден Україна» за грудень 2012 року, складено акт № 86/26-55-44-02 від 15.07.2013, в якому зафіксовано порушення: п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого: завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 852 500 грн., в т.ч. за квітень 2012 року на суму 852 500 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 42 094 грн., в т.ч. за грудень 2012 року в сумі 42 094 грн.; занижено податок на додану вартість в сумі 44 317 грн., в т.ч.: за грудень 2012 року на суму 44 317 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 31.07.2013 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 25926552202 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 66 477 грн., в т.ч.: 44 317 грн. основного платежу та 22 159 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 26026552202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 852 500 грн.

Підставою для збільшення позивачу зобов'язань з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у перевіряємий період слугували висновки податкового органу, що на момент перевірки платника податку, суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, є непідтвердженими. При цьому, відповідно до актів перевірок контрагентів ТОВ «КПД Будтехніка» та ТОВ «Голден Україна», податковим органом встановлено, що вони відсутні за місцезнаходженням та відсутня будь-яка інформація про наявність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів. Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що операції між позивачем та контрагентами ТОВ «КПД Будтехніка» і ТОВ «Голден Україна» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Голден Україна» (підрядник) було укладено договір підряду № 07/11-1 від 07.11.2012, згідно якого підрядник зобов'язується на свій ризик власними та залученими силами і засобами у відповідності до проектної документації, умов договору, завдання замовника і діючих будівельних норм і правил та в обумовлений договором строк виконати будівельно - монтажні роботи, визначені у додатку № 1 до цього договору.

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «КПД Будтехніка» (підрядник) було укладено договір підряду № 09/02-1 від 09.02.2012, згідно якого підрядник зобов'язується на свій ризик власними або залученими силами і засобами відповідно до проектної документації, вимог ДБН, СНіП, державних стандартів та інших діючих нормативних актів України у визначений договором строк виконати комплекс будівельно - монтажних робіт житлово-офісного комплексу по вул. О. Туманяна, 15-А у м. Києві, а замовник зобов'язується надати усю необхідну інформацію та документацію, забезпечити своєчасне фінансування виконаних робіт, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності з умовами Договору.

Об'єктом будівництва є «Адміністративно - житловий комплекс з підземним паркінгом по вул. Ованеса Туманяна, 15а (розділ 1 «Визначення термінів»).

На підтвердження виконання вищевказаного договору, позивачем надано до матеріалів справи: договір, додатки до договору, додаткові угоди, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не було надано: проектно-кошторисну документацію, завдання замовника, довідки про вартість робіт, документи, що підтверджують оплату за надані підрядні послуги, акти випробування матеріалів, сертифікати на матеріали, журнал авторського нагляду, що в сукупності з наданими позивачем документами підтвердили б реальність здійснення безпосередньо господарських операцій, вказаних в договорах; відсутні докази на підтвердження мети придбання позивачем зазначених послуг та яким чином вказані послуги використано в межах господарської діяльності позивача.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку відсутності факту здійснення господарської операції між позивачем та контрагентами (ТОВ «КПД Будтехніка» та ТОВ «Голден Україна»), в результаті чого відсутні правові наслідки для обох сторін за договорами, є правомірним нарахування грошового зобов'язання та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний